Рішення від 19 жовтня 2026 р. у справі №285/2806/25 — Баранівський районний суд Житомирської області

Справа № 285/2806/25

Провадження № 2/273/365/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року м.Баранівка

Баранівський районний суд Житомирської області в складі: головуючої судді Бєлкіної Д.С., секретаря судових засідань Стаднюк В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, в залі суду в м. Баранівка справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором ,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (далі ТОВ «ФК «Ейс») звернулося до суду із вказаним позовом, в якому просило стягнути із відповідача ОСОБА_1 заборгованість за договором кредитної лінії №00-9757920 від 07.05.2024 року в розмірі 12194,60 грн, з яких: 6050,00 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту, 6144,60 грн. - сума заборгованості за відсотками, а також сплачений судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн. Також заявлено клопотання про витребування доказів.

На обґрунтування позову вказано, що 07.05.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» та відповідач ОСОБА_1 уклали договір кредитної лінії №00-9757920 формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатора, за умовами якого, відповідач отримав кредит у розмірі 5500,00 грн., зі сплатою відсотків. Кошти були направлені безготівковим шляхом на картку відповідачки НОМЕР_6.

21.10.2024 року ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «Ейс» уклали договір факторингу №21102024-МК/ЕЙС, згідно умов якого ТОВ «ФК «Ейс» відступлено право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором №00-9757920 від 07.05.2024 року. Відповідно до Реєстру боржників за Договором факторингу №21102024-МК/ЕЙС від 21.10.2024 року від ТОВ «Макс Кредит» до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право вимоги до відповідачки на загальну суму 14944,60 грн.

ТОВ «ФК «Ейс» зазначило, що ОСОБА_1 належним чином не виконав зобов`язання за договором кредиту, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість у розмірі 14944,60 грн., яка складається із: 6050,00 грн. заборгованість за кредитом, 6144,60 грн. заборгованість за відсотками, 2750,00 грн. - штрафні санкції. Проте позивач не заявляє вимог про стягнення штрафних санкцій, а тому загальна сума до стягнення становить 12194,60 грн.

Ухвалою судді Баранівського районного суду Житомирської області від 18.08.2025 року відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін, задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

Представник позивача у прохальній частині позовної заяви просив провести розгляду справи за відсутності представника, не заперечував проти заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився і не повідомив причин своєї неявки, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином за зареєстрованим місцем свого проживання. Будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не надходило, правом відзиву відповідач не скористалвся. Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення повернулося на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до п.4 ч.8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ст.280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, не подав відзив на позов, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що позивач проти ухвалення заочного рішення не заперечує, відповідач про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, в установлений строк відзив на позов не подав, суд вважає за можливе на підставі ст. 211, 280 ЦПК України провести розгляд справи за відсутності сторін за наявними в справі матеріалами та ухвалити заочне рішення.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 07.05.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» та ОСОБА_1 укладений договір кредитної лінії №00-9757920, що підписаний електронним підписом відповідача, відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора (а.с. 11-16).

Відповідно до умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» зобов`язувалось надати відповідачу кредит в розмірі 5500,00 гривень строком на 360 днів, комісія за надання кредиту - 10 % від суми кредиту, що складає, 550,00 грн., стандартна процентна ставка - 1,47 %, знижена процентна ставка - 1 % від суми кредиту, що застосовується протягом 15 днів користування кредитом поспіль. Кредит надається шляхом перерахування коштів на картку відповідачки № НОМЕР_1 .

Електронний підпис одноразовий ідентифікатор 28730 відправлено 07.05.2024 року о 13:26:22 на номер телефону НОМЕР_2 відповідача та введено ним, що підтверджується довідкою про ідентифікацію (а.с.22).

Отже, відразу після вчинених дій відповідача, 28.03.2024 року ТОВ "Макс Кредит" ініціювало переказ коштів згідно договору №00-9757920 від 07.05.2024 року безготівковим зарахуванням через компанію ТОВ «Платежі онлайн» на платіжну картку № НОМЕР_1 , що в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ "Макс Кредит" (а.с.25) .

Також, зазначене підтверджується інформацією наданою Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» за запит суду, згідно якої на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ), номер телефону на який відправлявся ідентифікатор знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 , є фінансовим, а також те, що на номер картки був зараховано кошти в сумі 5500,00 грн 07.05.2024 року, а також додано виписку по рахунку за період з 07.05.2024-12.05.2024 року, згідно якої відповідач користувався наданими коштами (а.с. 77-78).

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно ч. 1ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг`електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Враховуючи положення ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг`правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (ч.1, 2ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг`оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".

З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію`передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. В силуст. 12 цього Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Отже, зі змісту кредитного договору вбачається, що у ньому визначені основні істотні умови, характерні для такого виду договору, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування.

21.10.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» був укладений договір факторингу № 21102024-МК/Ейс (а.с.33-41). Відповідно до умов договору факторингу Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Макс Кредит» відступило за плату, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» прийняло належні Товариству з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» права вимоги до боржників, які вказані у реєстрі боржників, в тому числі і право вимоги до ОСОБА_1 за договором кредитної лінії №00-9757920 від 07.05.2024 року в розмірі 12194,60 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, враховуючи досліджені судом докази, а також встановлені обставини та положення зазначених вище норм права, суд вважає доведеним, що ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» є новим кредитором у зобов`язаннях з відповідачем, відповідно до умов кредитного договору, що був укладений 07.05.2024 року між ОСОБА_1 та первісним кредитором ТОВ «Макс Кредит».

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ст.1049,1054 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

З наданих позивачем розрахунку заборгованості за договором кредитної лінії №00-9757920 від 07.05.2024 року вбачається, що сума заборгованості відповідача становить 12194,60 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом в розмірі 5500,00 грн., комісією в розмірі 550,00 грн., за нарахованими відсотками в розмірі 6144,60 грн. та штрафних санкцій в розмірі 2750,00 грн.

Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості по кредитному договору ні на рахунки ТОВ «ФК «Ейс», ні на рахунки попереднього кредитора.

Суд звертає увагу на те, що позивач у своїй позовній заяві просить стягнути заборгованість в сумі 12194,60 грн, з яких: 6050,00 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту, 6144,60 грн. - сума заборгованості за відсотками. Тобто, позивачем до заборгованості по тілу кредиту включено і комісію, стягнення якої позивачем у позові не заявляється.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 5500 грн., тому враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку не повернуті, суд приходить до висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Суд звертає увагу на те, що відсотки за користування кредитом позивачем нараховувалися в межах строку дії договору та за відсотковою ставкою погодженою сторонами.

Враховуючи, що позивач надав відповідачу обумовлені договором від 07.05.2024 грошові кошти, шляхом перерахування суми кредиту на банківський рахунок, вказаний позичальником, натомість відповідач свої зобов`язання з повернення коштів за договором не виконав, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 11 644,60 грн., з яких: тіло кредиту - 5500 грн., проценти - 6 144,60 грн., а в решті позову відмовити.

За правилами частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку із частковим задоволенням позову (91,55%), з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені останнім витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 217,79 грн за подання позовної заяви до суду.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1. п. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаний з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із статтею 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: - у разі задоволення позову - на відповідача; - у разі відмови в позові - на позивача; - у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження надання правової допомоги, позивачем надано копію акту прийому-передачі наданих послуг від 07.04.2025 , згідно якого загальна вартість витрат на правову допомогу складає 7 000 грн., копію додаткової угоди №28 від 07.04.2025 до договору про надання правничої допомоги №07/04/25-02 від 07.04.2025 року .

Разом з тим суд звертає увагу на те, що справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною.

Верховний Суд у справах №905/1795/18 та №922/2685/19 неодноразово зауважував, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 (провадження №61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №742/2585/19.

Крім того, суд звертає увагу на те, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Наведене узгоджується з висновками викладеними в додатковій постанові Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі №910/5724/23. Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі №911/2737/17.

Таким чином, з урахуванням наявних у справі доказів фактично понесених витрат позивачем на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значенням справи для сторін, суд дійшов висновку про відшкодування судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн., шляхом їх стягнення з ОСОБА_1 .

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 509, 512, 514, 516, 526, 625, 627, 629, 1048, 1050, 1054, 1055, 1056-1, 1077, 1078, 1080, 1084 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 137, 141, 263-265, 268, 273, 280, 352, 354 ЦПК України, Законом України «Про електронну комерцію», суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» ( Код ЄДРПОУ 42986956) заборгованість за кредитним договором №00-9757920 від 07.05.2024 року у розмірі 11 644 (одинадцять тисяч шістсот сорок чотири ) гривні 60 копійок, з яких: 5500,00 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту, 6144,60 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» ( код ЄДРПОУ 42986956) сплачений судовий збір в сумі 2 217,79 грн. та 3000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Бєлкіна Д.С.