Рішення від 28 жовтня 2026 р. у справі №285/4120/24 — Баранівський районний суд Житомирської області

Справа № 285/4120/24

Провадження № 2/273/116/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року м.Баранівка

Баранівський районний суд Житомирської області в складі: головуючої судді Бєлкіної Д.С., секретаря судових засідань Стаднюк В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Артеміда-Ф" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Артеміда-Ф" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики №9118848 від 01.10.2020 року в розмірі 38863,12 грн. та понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 7000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.10.2020 між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №9118848. Згідно з укладеним договором позики ОСОБА_1 отримав грошові кошти у розмірі 11500 грн.

01.04.2021 року між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТОВ «Сіроко Фінанс» укладено договір факторингу №016-010421 відповідно до умов якого, до ТОВ «Сіроко Фінанс» перейшло право вимоги за договором позики позики №9118848, укладеним між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1

05.02.2024 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» укладено договір факторингу №20240205/2, відповідно до умов якого, до ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» перейшло право за договором позики №9118848.

Свої зобов`язання за договором відповідач належним чином не виконав, у зв`язку із чим станом на 31.07.2024 року утворилась заборгованість у розмірі 38863,12 грн., яка складається з: 11500 грн. - заборгованості за основним зобов`язанням (тіло кредиту); 22080,00 грн. – залишок заборгованості по процентам; 5283,12 грн. - інфляційне збільшення.

Ухвалою Баранівський районний суд Житомирської області від 16.01.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи суд вирішив проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за відсутності клопотань будь-якої із сторін про інше. Учасникам справи встановлено строки для подання заяв по суті справи.

Копію ухвали було направлено учасникам справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Клопотань про розгляд справи за участю сторін від учасників судового процесу не надходило. Відповідач відзиву на позовну заяву до суду не подав. З огляду на викладене, суд дійшов висновку про вирішення спору за наявними у справі матеріалами.

03.03.2025 до суду надійшов відзив відповідача в якому просив відмовити у задоволенні позову та стягнути з позивача витрати на правову допомогу адвоката.

В обґрунтування відзиву вказав, що жодних належних доказів щодо проведення транзакцій ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» для перерахування кредитних коштів на банківський рахунок, який належить відповідачу, матеріали справи не містять. Доданий до позовної заяви розрахунок заборгованості за договором позики, який складений представником позивача, не є належним доказом, оскільки сам розрахунок заборгованості є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, які б дозволили суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит. Отже, позивачем не надано доказів, що підтверджують факт надання первісним кредитором грошових коштів відповідачу на виконання умов Договору позики №9118848, тобто не доведено факту виникнення зобов`язання відповідача перед кредитором. Водночас підставою заміни учасника процесуальних правовідносин є факт набуття таким учасником відповідних прав, у даному випадку кредитора, у матеріальних правовідносинах. При цьому, позивачем також не надано жодних доказів, на які посилається позивач та які підтверджують факт переходу прав вимоги за Договором позики №9118848 від первісного кредитора до позивача.

10.03.2025 року до суду надійшла заява представника позивача, зміст якої є відповіддю на відзив, в якій вказано, що на підтвердження перерахування позики позивачем було долучено до позову документ, а саме довідку видану ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС» за Вих. №19/07-2024-5/ТНПП від 19.07.2024 р. наданий первісним кредитором, оскільки ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС» являється підрядником в частині технічного перерахування коштів у безготівковій формі, та діє на підставі Витягу з реєстру платіжної інфраструктури з інформацією про ліцензію на надання фінансових платіжних послуг від 27.04.2023 року №21/764-року, відповідно до умов Договору № 23-01-18/5 від 23.01.2018 року, укладеного між Компанією та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів». Документ за Вих. №26/03-2024-1/ТНПП від 26.03.2024 року та Документ за Вих. №19/07-2024-5/ТНПП від 19.07.2024 року, підтверджує, що 01.10.2020 року було перерахована сума 11 500,00 грн. за номером платіжної картки № НОМЕР_1 . Номер платежу 6373713317448066323716788. Зазначений документ повністю відповідає Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» та відноситься до первинного облікового документу що складений в електронній формі. Зазначена заборгованість підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, які не спростовані належним чином відповідачем, зокрема детальним розрахунком заборгованості за вищевказаним Договором позики, Документом за №19/07-2024-5/ТНПП від 19.07.2024 року, Договором про надання позики з додатками, в яких відображаються всі істотні умови такого виду договору та він містить підпис сторін, а також договорами факторингу з відповідними додатками. Будь-яких належних та допустимих доказів, які спростовують позивні вимоги позивача, зокрема контррозрахунок заборгованості, відповідачем не надано.

Щодо неподання позивачем повного Реєстру прав вимог до Договору факторингу №20240205/2 представник позивача вказав, що відповідно до ПОСТАНОВИ НБУ №163 від 15.12.2023 «Про затвердження Положення про таємницю фінансової послуги», а також згідно ЗУ «Про доступ до публічної інформації» та ЗУ «Про інформацію», інформація наявна в реєстрах боржників становить таємницю фінансової послуги, і конфіденційну інформацію, котра може бути розкритою лише на підставі відповідного рішення (ухвали) суду. Як уже заначалось, для звернення у відповідні судові інстанції, позивачем формується витяг з реєстру боржників лише по відношенню до конкретного позичальника /боржника/ відповідача, а не до усіх осіб перелічених у відповідному реєстрі. Дана необхідність зумовлюється тим, що Витяг із реєстру боржників формується лише з метою підтвердження того, що на дату подачі позовної заяви, заборгованість по конкретно визначеній особі, не списана, не анульована та не відступлена третій особі. Також, з метою спростування безпідставних посилань представника відповідача, щодо «недоведеності переходу прав вимог до позивача», та підтвердження факту, що такий витяг щодо відповідача по Договору позики № 9118848 від 01.10.2020 року, зроблений із Рестру відступлення права вимог по Договору факторингу №20240205/2 від 05.02.2024 року, що укладений між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ФК «Артеміда Ф», позивач надає суду весь Реєстр прав вимог. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2 383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. Матеріали справи не містять доказів щодо спростування презумпції правомірності Договорів факторингу, зазначені договори недійсними не визнано.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 01.10.2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» укладено договір позики №9118848, який підписаний електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) з урахуванням положень Закону України «Про електронну комерцію», згідно якого Кредитодавець надав позичальнику - відповідачу кредит в сумі 11500 гривень строком на 30 днів, процентна ставка за користування коштами кредиту становить 1,60 % в день (а.с.26).

ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» відповідно до умов договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018 року, укладеного між компанією та ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів», 01.10.2020 року здійснила переказ грошових коштів в сумі 11 500,00 грн. за номером платіжної картки № НОМЕР_2 . Номер платежу 6373713317448066323716788 (а.с.23).

01.04.2021 між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТОВ «Сіроко Фінанс» укладено договір факторингу №016-010421 у відповідності до якого ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» передає ТОВ «Сіроко Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Сіроко Фінанс» приймає належні ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» вимоги до боржників (а.с. ).

Згідно з реєстром прав вимог №016-010421 від 30.04.2021 загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за договором позики №9118848 від 01.10.2020 року (порядковий №1028 у реєстрі) складає 33580,00 грн, з них: 11500,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 22080,00 грн - залишок заборгованості по процентам (а.с.41).

05.02.2024 ТОВ «Сірок Фінанс» уклало договір факторингу №20240205/2 з ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф». Згідно з п.2.1.3 Розділу 2 договору, право вимоги до боржників за договорами переходить до фактора з дати підписання сторонами Реєстру прав грошових вимог (а.с.43-56).

Згідно з витягом з реєстру прав вимог №20240205/2 від 05.02.2024 року, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за договором позики №9118848 від 01.10.2020 року складає 33580,00 грн, з них: 11500,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 22080,00 грн - залишок заборгованості по процентам (а.с.117-119).

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованість відповідача за договором позики №9118848 від 01.10.2020 року становить 11676,12 грн, з яких: залишок заборгованості за тілом 11500 грн., залишок заборгованості по процентам - 22080,00 грн., інфляційне збільшення 5283,12 грн. ( період нарахування 01.11.2020 по 23.02.2022) (а.с.11-12).

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно із ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції. Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису ) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», а також Закону України "Про електронні довірчі послуги", передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до п.п.12 п.1 ч.1 Закону України «Про електронні довірчі послуги», електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис.

Як вбачається з матеріалів справи, договір позики №9118848 від 01.10.2020 року підписано відповідачем шляхом накладення електронного підпису з використанням одноразового ідентифікатора, що відповідає вимогам закону.

З огляду на викладене, факт підписання ОСОБА_1 електронного договору шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, укладення договору позики №9118848 від 01.10.2020 року узгоджуються з вимогами ст. ст. 6 , 627 ЦК України та ст. ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять доказів щодо спростування презумпції правомірності договору позики, зазначений договір недійсним не визнано.

Щодо заперечення відповідача про перерахування йому кредитних коштів, то суд зазначає, що передумовою надання кредиту, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок клієнта є його заява із зазначенням банківського карткового рахунку, на який товариство має перерахувати необхідні позичальнику кошти. Позивач стверджував, що враховуючи, що ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» не є банком або відповідною фінансовою установою, яка має право здійснювати грошові перекази, відповідна операція була здійснена ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» на підставі укладеного між сторонами договору. Даний договір є частиною господарської діяльності товариства.

А тому вимога про стягнення суми тіла кредиту в розмірі 11500,00 грн. підлягає задоволенню.

Щодо стягнення розміру нарахованих відсотків, то суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 року (справа №910/4518/16) зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Зі змісту договору позики №9118848 від 01.10.2020 року вбачається, що строк позики (строк договору) становить 30 днів .

З огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, нарахування позивачем відсотків за користування кредитними коштами поза межами строку дії договору позики є безпідставним. Доказів, що позичальник ініціював перед первісним кредитором продовження строку користування кредитом на тих же умовах в матеріалах справи немає.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення нарахованих процентів в розмірі 22080,00 грн. підлягають до часткового задоволення в розмірі нарахованих процентів в межах строку кредитування , тобто в розмірі 5520,00 грн.

Щодо нарахування позивачем інфляційних в розмірі 5283,12 грн. за період з 01.11.2020 року по 23.02.2022 року, то з врахуванням часткового задоволення позову в частині стягнення заборгованості по нарахованих відсотках, згідно розрахунку позивача інфляційне збільшення становить 2677,74 грн.

Наявними в матеріалах справи договорами факторингу, витягами з реєстрів боржників і прав вимог, які належно засвідчені печатками та підписами сторін, підтверджується перехід права вимоги до позивача та спростовуються твердження відповідача про те, що позивач не набув права вимоги до нього.

Отже, дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, приймаючи до уваги вимоги позивача, наведені в позовній заяві, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором позики №9118848 від 01.10.2020 року в розмірі 19697,74 грн, з яких: заборгованість за основним боргом – 11500,00 грн., заборгованість за процентами – 5520,000 грн. та 2677,74 грн. інфляційні.

Частиною 1 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. При цьому, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу віднесені до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи висновок суду про часткове задоволення позовних вимог судові витрати підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 19697,74 грн., що складає 50,68 % позовних вимог. Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1227,79 грн,, а також витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Щодо вимоги відповідача про стягнення на його користь витрат на професійну правничу допомогу, то відповідачем лише заявлено про це у своєму відзиві, але ні їх розміру, ні доказів про це суду не надано, а тому суд не вирішує це.

Враховуючи викладене,керуючись статтями 2, 3, 5, 10, 12, 13, 76-82, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України,суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Артеміда-Ф" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Артеміда-Ф» (код ЄДРПОУ 42655697) заборгованість за Договорм позики №9118848 від 01.10.2020 року в розмірі 19 697 (дев`ятнадцять тисяч шістсот дев`яносто сім) гривень 74 копійки.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Артеміда-Ф» (код ЄДРПОУ 42655697) судовий збір в розмірі 1227,79 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення рішення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Суддя Бєлкіна Д.С.