Суд: Турійський районний суд Волинської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: інших видів кредиту
Дата: 28 жовтня 2026 р.
Справа: №161/18289/26
Суддя: Тітівалов Р. К.
Справа № 161/18289/26
Провадження № 2/169/832/26
ТУРІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 жовтня 2026 року селище Турійськ
Турійський районний суд Волинської області в складі
головуючого Тітівалова Р. К.
з участю
секретаря судового засідання Веремчук Л. Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
в с т а н о в и в:
28 серпня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (далі – ТОВ «ФК «ЕЙС») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивований тим, що 15 листопада 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі – ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 904070063, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 18000 гривень. Право вимоги за вказаним договором на підставі договорів факторингу 28 листопада 2018 року перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» (далі – ТОВ «Таліон плюс»), а 05 серпня 2020 року – до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» (далі – ТОВ «ФК «Онлайн фінанс»). 05 червня 2025 року на підставі договору факторингу право вимоги перейшло до ТОВ «ФК «ЕЙС». Вказуючи, що у зв`язку з невиконанням відповідачкою належним чином умов кредитного договору у неї виникла заборгованість в розмірі 47483,93 гривень, позивач просив стягнути з відповідачки суму заборгованості та судові витрати.
У судове засідання представниця позивача не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи була належним чином повідомлена, у позовній заяві представниця позивача вказала, що позовні вимоги підтримує, не заперечує проти заочного розгляду справи та просить справу розглядати без її участі (а. с.7).
Відповідачка у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи в контексті положень частини восьмої статті 128 ЦПК України була належним чином повідомлена (а. с. 77, 79), про причини неявки суд не повідомляла, відзив на позов не подавала.
Враховуючи, що в судове засідання учасники судового розгляду не з`явилися, то відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Ухвалою суду від 29 жовтня 2026 року постановлено проводити заочний розгляд справи.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина п`ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Судом встановлено, що 15 листопада 2019 року ОСОБА_1 уклала із ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредитний договір № 904070063 (далі – Договір), відповідно до умов якого отримала кредит у розмірі 18000 гривень на умовах строковості, зворотності, платності та взяла на себе зобов`язання повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором (а. с. 13-14).
Пунктами 1.2, 1.3 Договору передбачено, що кредит надається строком на 30 днів зі сплатою відсотків у розмірі 1,03 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення кредиту, визначеного пунктом 1.3 Договору.
Відповідно до пункту 4.2 Договору у випадку користування позичальником кредитом понад строк, встановлений пунктом 1.3 Договору, або додатковими угодами між сторонами, зобов`язання позичальника за цим договором продовжуються на весь період Фактичного користування кредитом, при цьому у випадку, якщо встановлена пунктом 1.4 договору процентна ставка менша ніж 1,7 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом, то правила нарахування процентів за процентною ставкою визначеною пунктами 1.4, 1.5 Договору скасовуються з моменту початку їх застосування і до взаємовідносин між сторонами застосовується правила нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом, а саме 1,7 % за кожен день користування кредитом, починаючи з дати укладення договору і до дня повного повернення кредиту.
Пунктом 4.3 Договору сторони погодили, що зобов`язання позичальника по сплаті процентів за користування кредитом в розмірі 1,7% розповсюджуються на весь період фактичного користування кредитом з моменту укладення цього договору, при умові врахування в таких зобов`язаннях суми процентів, які були фактично сплачені позичальником до моменту завершення строку, встановленого пунктом 1.3 Договору.
Сторони погоджуються, що проценти, нараховані згідно пунктів 4.2, та 4.3 Договору після закінчення строку кредиту, визначеного в пункті 1.3 Договору, є процентами, що нараховуються за понадстрокове користування грошовими коштами в розумінні частини другої статті 625 Цивільного кодексу України (пункт 4.4 Договору).
Пунктом 1.6 Договору передбачено, що розрахунок сукупної вартості кредиту та терміну платежу визначені в графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору (Додаток № 1 до Договору).
За змістом пункту 4.1 Договору невід`ємною його частиною є «Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Уклавши цей договір відповідач підтвердив, що ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись правил, текст яких розміщений на сайті ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога»: www.moneyveo.ua.
Кредитний договір підписаний відповідачкою електронним цифровим підписом шляхом використання одноразового ідентифікатора 4388YPFY, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідачки НОМЕР_1 , про що свідчить пункт 5 Договору (а. с. 19).
На виконання умов Договору 15 листопада 2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало кошти в сумі 18000 гривень на банківську картку відповідачки № НОМЕР_2 (а. с. 15 на звороті).
Відповідно до повідомлення АТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0/7-261007/79116-БТ від 13 жовтня 2026 року банківська картка № НОМЕР_3 (IBAN НОМЕР_4 ) емітована на ім`я відповідачки ОСОБА_1 (а. с. 82).
Із виписки по вказаному рахунку відповідачки видно, що 15 листопада 2019 року на картку було зараховано 18000 гривень (а. с. 83).
18 грудня 2019 року сторони укладали Додаткову угоду до Договору № 904070063 від 15 листопада 2019 року, де продовжили строк, на який був наданий кредит, на 30 днів та починаючи з 15 грудня 2019 року позичальник сплачує за користування кредитом 1,03 % в день від суми кредиту. Також, на дату укладення цієї Додаткової угоди позичальник сплачує фактично нараховані проценти за користування кредитом. Всі інші умови договору, не зміненні цією Додатковою угодою, залишаються чинними і сторони підтверджують зобов`язання щодо їх виконання.
Додаткова угода від 18 грудня 2019 року укладена відповідачкою в особистому кабінеті за її ініціативою і є невід`ємною частиною кредитного договору № 904070063 від 15 листопада 2019 року (а. с. 14).
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», надавши відповідачці кредит, свої зобов`язання за Договором виконало, цей договір є укладеним відповідно до вимог статті 1054 ЦК України, оскільки передача грошей відбулася і сторонами кредитного договору було досягнуто згоди відносно всіх його істотних умов.
Такі ж висновки викладені у постанові Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19), від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20), від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19 (провадження № 61-9071ск20).
З розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» видно, що заборгованість ОСОБА_1 за Договором становить 52056,01 гривень, з яких заборгованість за тілом кредиту – 17999,2 гривень, заборгованість за процентами – 34362,8 гривень (а. с. 52).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
У частині першій статті 516 ЦК України зазначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).
Відступлення права вимоги по суті – це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Частиною першою статті 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
З матеріалів справи видно, що 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладений договір факторингу № 28/1118-01 (а. с. 27 -32).
Відповідно до пункту 2.1 вказаного договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язується відступити ТОВ «Таліон плюс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «Таліон плюс» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за плату на умовах, визначених цим договором.
Строк дії договору факторингу неодноразово продовжувався та останній раз Додатковою угодою № 32 від 31 грудня 2023 року продовжений до 31 грудня 2024 року включно (а. с. 33).
Відповідачка ОСОБА_1 є в реєстрі прав вимоги № 71 від 24 березня 2020 року і загальна сума її зобов`язань за кредитним договором № 904070063 від 15 листопада 2019 року становить 52362 гривень, з яких заборгованість за тілом кредиту в сумі 17999,2 гривень, та заборгованість за відсотками – 34362,8 гривень (а. с. 39).
05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон плюс», до якого перейшло право вимоги від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» укладений договір факторингу № 05/0820-01 (а. с. 41-43).
Відповідно до пункту 2.1 вказаного договору ТОВ «Таліон плюс» зобов`язується відступити ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Таліон плюс» за плату на умовах, визначених цим договором.
Зобов`язання по оплаті фактором виконано повністю (а. с. 45).
Відповідачка ОСОБА_1 є в реєстрі прав вимоги № 4 від 09 квітня 2021 року і загальна сума її зобов`язань за кредитним договором № 904070063 від 15 листопада 2019 року становить 47483,93 гривень, з яких заборгованість за тілом кредиту в сумі 17999,2 гривень та заборгованість за відсотками в сумі 29484,73 гривень (а. с. 44).
05 червня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладений договір факторингу № 05/06/25-Е (а. с. 46-50).
Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору ТОВ «ФК «ЕЙС» зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» за плату, а ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» відступити ТОВ «ФК «ЕЙС» право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб – боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (процент за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить ТОВ «ФК «Онлайн фінанс».
Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з Додатком № 1 і є невід`ємною частиною договору.
Відповідачка ОСОБА_1 є в реєстрі боржників до договору факторингу №05/06/25-Е від 05 червня 2025 року і загальна сума її зобов`язань за кредитним договором № 904070063 від 15 листопада 2019 року становить 63719,93 гривень, з яких заборгованість за тілом кредиту становить 17999,2 гривень, заборгованість за відсотками – 29484,73 гривень, та заборгованість за пенею – 16236 гривень (а. с. 49).
Зобов`язання по оплаті фактором виконані повністю (а. с. 51).
Аналіз наведених норм матеріального права та обставин справи дає підстави для висновку, що позивач набув у встановленому законом порядку право вимоги до відповідачки за кредитним договором № 904070063 від 15 листопада 2019 року, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 .
Враховуючи, що відповідачка фактично отримала та використовувала кошти, перераховані первісним кредитором на кредитну картку, що й було предметом укладеного Договору, але не повернула їх, то суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідачки суми заборгованості за тілом кредиту, що нею фактично отримана і на час розгляду цієї справи не повернута (17999,2 гривень), є підставними і підлягають до задоволення.
Проте, не можна повністю погодитися із розміром нарахованих позивачем процентів за користування кредитними коштами з таких підстав.
Відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 1.3 кредитного договору № 904070063 від 15 листопада 2019 року сума кредиту становить 18000 гривень, строк кредиту – 30 днів, процентна ставка – 1,03% за кожен день користування кредитом (а. с. 13).
18 грудня 2019 року сторони укладали Додаткову угоду до Договору № 904070063 від 15 листопада 2019 року, де продовжили строк, на який був наданий кредит на 30 днів та починаючи з 15 грудня 2019 року позичальник сплачує за користування кредитом 1,03 % в день від суми кредиту. Також, на дату укладення цієї Додаткової угоди позичальник сплачує фактично нараховані проценти за користування кредитом (а. с. 14).
З розрахунку заборгованості первісного кредитора видно, що відповідачка на виконання умов Додаткової угоди 18 грудня 2019 року сплатила 6119 гривень, які були зараховані первісним кредитором на погашення заборгованості таким чином: тіло кредиту – 0,8 гривень, проценти за користування кредитом – 6118,2 гривень.
Отже, суд погоджується з розрахунком заборгованості первісного кредитора в частині нарахування процентів у межах строку дії договору (60 днів).
Таким чином, позовні вимоги про стягнення процентів за користування кредитом за період з 15 листопада 2019 року до 14 січня 2020 року підлягають до задоволення і з відповідачки слід стягнути 9161,93 гривень.
Із доданого до позову розрахунку заборгованості видно, що первісний кредитор після закінчення строку дії договору продовжував нараховувати проценти за користування кредитними коштами за ставкою 1,7 % до 24 березня 2020 року, а ТОВ «Таліон плюс» після отримання права вимоги до відповідачки – до 03 квітня 2020 року за тією ж ставкою. Після цього жодні нарахування не проводилися (а. с. 21-23).
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (пункт 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12).
За період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання (пункт 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 зробила правовий висновок, що нарахування процентів за «користування кредитом» поза межами строку кредитування до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів є недопустимим. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України.
Відповідно до пунктів 4.2, 4.3, 4.4 кредитного договору проценти, нараховані після закінчення строку дії договору, є процентами за понадстрокове користування грошовими коштами в розумінні частини другої статті 625 ЦК України.
З огляду на вказане суд вважає, що первісний кредитор та ТОВ «Таліон плюс» безпідставно нарахували проценти за користування кредитними коштами за період з 15 січня 2020 року до 03 квітня 2020 року і в цій частині позов до задоволення не підлягає.
Вимогу про стягнення процентів за прострочення грошового зобов`язання на підставі статті 625 ЦК України позивач не пред`являв.
За таких обставин справи, які підтверджуються належними і допустимими доказами, та відповідно до зазначених норм матеріального права суд дійшов висновку про наявність у розглядуваному випадку передбачених законом підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідачки заборгованості за тілом кредиту та процентами за користування кредитом в межах строку дії кредитного договору, оскільки остання порушила його умови, що виразилося у неналежному виконанні договірних зобов`язань, а саме, неповерненні грошових коштів у визначений договором строк.
Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 3 частини другої статті 141 ЦПК України).
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в розмірі 7000 гривень позивач надав копії договору про надання правової допомоги № 20/01/26-01 від 20 січня 2026 року, додаткової угоди № 25770992697 до договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-01 від 20 січня 2026 року, протокол погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-01 від 20 січня 2026 року, акт прийому-передачі наданих послуг від 25 червня 2026 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №4267/10 від 26 серпня 2010 року та ордер серії АІ №2115445 від 30 січня 2026 року (а. с. 25, 56 - 58).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 137 ЦПК України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Дослідивши акт наданих послуг правничої допомоги від 25 червня 2026 року, суд дійшов висновку, що зазначені в пункті 2 акту надані адвокатом послуги, вартість яких становить 1000 гривень, фактично і є підготовкою позову та охоплюються пунктом 1.
Таким чином, до стягнення з відповідачки на користь позивача підлягають витрати на правничу допомогу в розмірі 6000 гривень.
Витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
Відповідачка відповідно до положень частини п`ятої статті 137 ЦПК України клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу не заявляла, співмірності цих витрат наданим позивачу адвокатом послугам не спростовувала.
З урахуванням того, що позов задоволений частково на 57.2 %, то, виходячи з принципу пропорційності розподілу судових витрат, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судовий збір в розмірі 1522 гривні 89 копійок (2662.4 * 57.2 % = 1522.89 грн) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3432 гривні (6000 грн * 57.2 % = 3432 грн).
На підставі викладеного, статей 526, 530, 610, 611, 629, 634, 1048, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України та керуючись статтями 141, 263, 264, 265, 268, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
У Х В А Л И В:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 904070063 від 15 листопада 2019 року в розмірі 27161 (двадцять сім тисяч сто шістдесят одна) гривня 13 (тринадцять) копійок, з яких заборгованість за тілом кредиту становить 17999 (сімнадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять) гривень 20 (двадцять) копійок, заборгованість за відсотками – 9161 (дев`ять тисяч сто шістдесят одна) гривня 93 (дев`яносто три) копійки.
У решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судовий збір у розмірі 1522 (одна тисяча п`ятсот двадцять дві) гривні 89 (вісімдесят дев`ять) копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3432 (три тисячі чотириста тридцять дві) гривні.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених Цивільним процесуальним кодексом України строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», адреса місця знаходження: вулиця Юрія Поправки, 6, кабінет 13, місто Київ, код ЄДРПОУ 42986956.
Представниця позивача: Сахарова Ольга Ігорівна, адреса місця знаходження: вулиця Юрія Поправки, 6, кабінет 13, місто Київ.
Відповідачка: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .
Повне рішення складене 29 жовтня 2026 року.
Головуючий
Оригінал: reyestr.court.gov.ua