Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №140/4025/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/4025/26 пров. № А/857/39223/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Глазька С.М., Шавеля Р.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Носкова Олександра Миколайовича на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 липня 2026 року, ухвалене суддею Лозовським О.А у м. Луцьку у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у справі № 140/4025/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту з питань ветеранської політики Луцької міської ради про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

02 квітня 2026 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача - Департаменту з питань ветеранської політики Луцької міської ради, в якому просив визнати протиправною відмову у виділенні грошової допомоги на лікування та зобов`язати нарахувати та виплатити грошову допомогу на лікування.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 03 липня 2026 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач через свого представника оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про задоволення позову.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та відзиву на неї, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни осіб з інвалідністю внаслідок війни, що підтверджується копією посвідчення № НОМЕР_1 від 04.08.2022 (а. с.14).

02.03.2026 ОСОБА_1 звернувся до Департаменту з питань ветеранської політики Луцької міської ради із заявою про надання грошової допомоги з бюджету громади на лікування і проведення оперативного втручання

Листом №42-27/3704/2026 від 06.03.2026 Департамент повідомив заявнику, що рішенням, яке оформлене протоколом №2 від 04.03.2026, йому відмовлено у виплаті грошової допомоги у зв`язку з обмеженням фінансування міських цільових програм в поточному році, оскільки кошти з бюджету громади першочергово спрямовуються на підтримку Збройних Сил України (а. с. 7, 23-24)

Вважаючи дії відповідача щодо відмови у виділенні грошової допомоги на лікування, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, враховуючи межі перегляду справи, передбачені ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Так, Закон України №3551-XII від 22.10.1993 «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон №3551) визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Відповідно до ст. 1 Закону №3551-XII закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров`я та активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров`я.

Згідно зі ст. 2 Закону №3551-XII законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України.

Відповідно до положень статті 13 Закону №3551-XII особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надаються такі пільги: безплатне одержання ліків, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів, медичних виробів та допоміжних засобів реабілітації; позачергове безплатне зубопротезування (за винятком протезування з дорогоцінних металів), безплатне забезпечення іншими протезами і протезно-ортопедичними виробами; позачергове обслуговування амбулаторно-поліклінічними закладами, а також позачергова госпіталізація; медична допомога в закладах охорони здоров`я Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Міністерства внутрішніх справ України, інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, особам, визначеним пунктами 7, 11-14 частини другої статті 7 цього Закону, без оплати такої допомоги з боку її отримувача та у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 49 Конституції України кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров`я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» фінансування витрат, пов`язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.

При цьому, з метою забезпечення раціонального використання бюджетних коштів, усунення множинності рішень щодо безоплатного і пільгового відпуску лікарських засобів у разі амбулаторного лікування окремих груп населення та за певними категоріями захворювань Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №1303 від 17.08.1998 «Про впорядкування безоплатного та пільгового відпуску лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування окремих груп населення та за певними категоріями захворювань», у додатках 1 і 2 якої визначив групи населення та категорії захворювань, щодо яких провадиться безоплатний або пільговий відпуск лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2009 №333 «Деякі питання державного регулювання цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення» передбачено, що заклади охорони здоров`я державної та комунальної форми власності, що частково або повністю фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також місцеві державні адміністрації (військові адміністрації) та їх структурні підрозділи здійснюють закупівлі лікарських засобів, що в установленому законом порядку зареєстровані в Україні або на які видано дозвіл на паралельний імпорт лікарського засобу та включені до Національного переліку основних лікарських засобів.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено в Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР).

Згідно статті 25 Закону №280/97-ВР сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно пункту 22 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», місцеві органи влади наділені повноваженнями затверджувати місцеві цільові програми, в рамках яких передбачати санаторно-курортне лікування осіб з інвалідністю, ветеранів війни та інших категорій осіб, за кошти місцевих бюджетів.

Виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради може розглядати і вирішувати питання, віднесені цим Законом до відання виконавчих органів ради (стаття 52 Закону №280/97-ВР).

З метою реалізації державної ветеранської політики в частині підтримки ветеранів/ ветеранок та членів їх сімей, покращення їх умов життя, сприяння їх фізичному відновленню та оздоровленню, рішенням Луцької міської ради від 24.12.2019 №68/62 затверджено Комплексну програму соціальної підтримки ветеранів війни та членів їх сімей, якою, серед іншого, передбачено видатки на забезпечення відпочинком ветеранів/ветеранок війни та членів їх сімей, в тому числі шляхом виплати грошової компенсації.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 21.01.2026 №33-1 для розгляду та вирішення питань надання грошової допомоги на лікування або для вирішення соціально-побутових питань створена комісія з питань надання грошової допомоги ветеранам / ветеранкам війни та членам їх сімей (далі - комісія) та затверджено Положення про комісію з питань надання грошової допомоги ветеранам / ветеранкам війни та членам їх сімей (далі - Положення).

Комісія створюється з числа працівників виконавчих органів міської ради, також до складу комісії можуть входити представники громадських організацій. Склад комісії затверджується рішенням виконавчого комітету міської ради (пункт 1.3. Положення).

Відповідно до затвердженого рішенням виконкому від 21.01.2026 №33-1 до складу комісії входять, зокрема, посадові особи управління охорони здоров`я, лікарі.

Комісія за розглядом звернення ухвалює рішення про надання допомоги або відмову в її наданні.

При розгляді заяв на засіданнях комісії її члени вивчають питання наявних діагнозів, тривалості захворювань, призначеного лікування, можливості участі заявників в Програмі «Доступні ліки», яка впроваджена саме для зменшення фінансового навантаження на пацієнтів та завдяки ній люди з хронічними захворюваннями мають змогу отримувати необхідні препарати безоплатно або з частковою доплатою.

Аналіз наведених положень свідчить на користь висновку, що на місцевому рівні установлено порядок використання коштів, передбачених бюджетом Луцької міської територіальної громади для забезпечення відпочинком ветеранів/ветеранок війни та членів їх сімей шляхом виплати таким особам грошової допомоги на лікування.

Так, на звернення ОСОБА_1 , який зареєстрований у місті Луцьку, із заявою від 02.03.2026 про виплату грошової допомоги на лікування Департамент з питань ветеранської політики Луцької міської ради відмовив у задоволенні даної заяви. Відмова мотивована обмеженням фінансування міських цільових програм в поточному році, оскільки кошти з бюджету громади першочергово спрямовуються на підтримку Збройних Сил України.

Згідно доводів скаржника, при вирішенні спірних правовідносин слід враховувати принцип найбільшого сприяння особі уразі неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві.

Вирішуючи спір по суті, суд враховує принцип тлумачення закону на користь особи, що є однією з основних засад правової системи, яка вказує, що суди повинні намагатися тлумачити закони та його норми в такий спосіб, щоб максимально захищати права та інтереси фізичної особи. Цей принцип також часто відомий як «in dubio pro persona» або «in dubio pro homine» (латинською мовою), що означає «у вагомих сумнівах - на користь людини».

Принцип тлумачення закону на користь особи не означає безумовне ігнорування закону, але вказує на те, що в сумнівних ситуаціях суди повинні намагатися вибрати інтерпретацію, яка максимально захищає права та інтереси саме фізичної особи.

Такий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 10.01.2024 у справі №240/4894/23.

Так, у спорах, пов`язаних із захистом соціальних прав осіб, Велика Палата Верховного Суду послідовно застосовує принцип найбільшого сприяння особи, у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а, від 03.11.2021 у справі № 360/3611/20.

Європейський суд з прав людини у п. 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Слід зазначити, що метою діяльності Департаменту з питань ветеранської політики Луцької міської ради є забезпечення реалізації державної ветеранської політики з питань соціального захисту ветеранів/ветеранок та членів їх сімей, зокрема забезпечення психологічною реабілітацією, санаторно-курортним лікуванням, соціальною та професійною адаптацією, підвищення конкурентоспроможності на ринку праці (пункт 3.2.2 Положення про департамент з питань ветеранської політики Луцької міської ради).

Отже, своєю діяльністю Департамент повинен сприяти громадянам, які згідно із законодавством мають право на пільги, компенсації, допомоги та інші заходи соціальної підтримки.

Однак, попри те, що право ветеранів війни та осіб з інвалідністю внаслідок війни на соціальний захист гарантується державою, однак конкретні види соціальної підтримки, які здійснюються за рахунок коштів місцевих бюджетів, надаються у порядку та на умовах, визначених відповідними місцевими програмами та нормативно-правовими актами органів місцевого самоврядування.

Не є спірним, що одним із заходів Комплексної програми підтримки ветеранів/ветеранок війни та членів їх сімей на 2024-2028 роки, яка затверджена рішенням Луцької міської ради від 24.12.2019 №68/62, є надання допомоги на лікування або для вирішення соціально-побутових питань, в порядку та на умовах, визначених відповідним рішенням виконкому.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач звернувся до відповідача із заявою про надання грошової допомоги на лікування. Подані ним документи були розглянуті комісією з питань надання грошової допомоги ветеранам/ветеранкам війни та членам їх сімей Луцької міської територіальної громади, яка за результатами розгляду прийняла рішення про відмову у наданні такої допомоги.

Разом з тим, судом першої інстанції слушно враховано, що відповідно до Положення про комісію з питань надання грошової допомоги ветеранам/ветеранкам війни та членам їх сімей, саме цей колегіальний орган уповноважений розглядати подані заяви, оцінювати надані документи та вирішувати питання щодо надання або відмови у наданні грошової допомоги.

При цьому, рішення комісії приймається з урахуванням усіх обставин конкретного звернення, у тому числі характеру захворювання, поданих медичних документів, необхідності лікування та інших обставин, що мають значення для вирішення відповідного питання.

Зміст протоколу засідання комісії вказує на те, що під час розгляду заяв позивача та інших заявників членами комісії враховувалися подані медичні документи, наявні захворювання, призначене лікування, а також можливість забезпечення окремими лікарськими засобами в межах державних програм.

Крім того, комісією враховано, що фінансування відповідної міської програми у 2026 році здійснюється в умовах обмеженого бюджетного ресурсу.

Відтак, доводи позивача про те, що сам факт наявності статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та проходження лікування є достатньою підставою для обов`язкового надання грошової допомоги, є необґрунтованими, оскільки законодавство не встановлює безумовного права кожної особи зазначеної категорії на отримання такої допомоги за рахунок коштів місцевого бюджету. Її надання здійснюється в межах відповідної місцевої програми після розгляду заяви та оцінки всіх обставин уповноваженою комісією.

При цьому суд, здійснюючи перевірку рішень суб`єктів владних повноважень, не підміняє собою орган, якому законом або відповідними нормативними актами надано повноваження щодо вирішення певного питання по суті. Завдання суду полягає у перевірці того, чи прийнято рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені законодавством, а також чи є воно обґрунтованим і не свавільним.

Під час розгляду справи позивачем не доведено, що комісія діяла поза межами наданих їй повноважень, порушила встановлену процедуру розгляду заяви, не дослідила подані документи або врахувала обставини, які не повинні були братися до уваги.

Відповідачем наведено належні мотиви прийняття рішення про відмову у надання грошової допомоги на лікування, а суд не встановив обставин, які б свідчили про його необґрунтованість або невідповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Сама по собі незгода позивача з результатом розгляду заяви не свідчить про протиправність прийнятого відповідачем рішення.

Наведені обставини враховані судом першої інстанції при ухваленні судового рішення.

Слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) в межах встановленого статтею 309 Колексу адміністративного судочинства України строку.

Керуючись статтями 139, 242, 308, 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Носкова Олександра Миколайовича залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 липня 2026 року у справі № 140/4025/26 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяІ. В. Глушко

суддіС. М. Глазько

Р. М. Шавель