Вирок від 28 жовтня 2026 р. у справі №456/3546/26 — Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Суд: Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Невиконання судового рішення

Дата: 28 жовтня 2026 р.

Справа: №456/3546/26

Суддя: Бучківська В. Л.

Справа № 456/3546/26

Провадження № 1-кп/456/467/2026

ВИРОК

іменем України

29 жовтня 2026 року Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

з участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрий кримінальне провадження щодо обвинуваченого

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Нижнє Синьовидне Сколівського району Львівської області, громадянина України, українця, із середньою спеціальною освітою, одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: вироком Львівського апеляційного суду від 14.10.2026 за ч.3 ст.382 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки, звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки,

за ч. 1 ст.382 КК України,

в с т а н о в и в :

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

ОСОБА_4 постановою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 13.10.2023 (справа №456/4321/23, провадження №3/456/2129/2023), яка набрала законної сили 24.10.2023, визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, якою на останнього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Окрім цього, ОСОБА_4 , постановою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 04.12.2023 (справа №456/4902/23, провадження №3/456/2404/2023), яка набрала законної сили 15.12.2023, визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 130, ч.5 ст. 126 КУпАП на останнього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керувати транспортними засобі ми на строк 5 (п`ять) років.

Також, ОСОБА_4 , постановою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 02.11.2023 (справа №456/4725/23, провадження №3/456/2322/2023), яка набрала законної сили 08.01.2024, визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 130, ч.5 ст.126 КУпАП та на останнього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років.

Окрім цього, ОСОБА_4 , постановою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 02.02.2024 (справа №456/6371/23, провадження №3/456/176/2024), яка набрала законної сили 01.03.2024, визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 130, ч.5 ст.126 КУпАП та на останнього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 51 000 (п`ятдесят одну тисячу) гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 10 (десять) років.

Також, ОСОБА_4 , постановою Сколівського районного суду Львівської області від 05.02.2026 (справа №453/2259/25, провадження №3/453/58/2026), яка набрала законної сили 17.02.2026, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на останнього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Однак, ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом, ігноруючи вимоги суду та усвідомлюючи протиправність своїх дій, маючи реальну можливість виконати вищевказані постанови суду, які набрали законної сили та будучи ознайомленим з їх змістом, в порушення вимог ч.5 ст.124 та п.9 ч.3 ст.129 Конституції України, ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання, підриваючи авторитет органів правосуддя України, проігнорував вимоги рішень судів, вчинивши дії на перешкоджання судочинству, що виразилось в наступному.

Так, 14.05.2026, близько 12:00 години, ОСОБА_4 керував скутером марки «Musstang», МТ50QT-6 по вул. Сагайдачного у місті Стрий Львівської області, де був зупинений, шляхом блокування транспортного засобу працівниками ВРПП Стрийського РУП ГУПП у Львівській області, оскільки не виконував неодноразову вимогу про зупинку, яку подавали вище вказані працівники за допомогою гучномовної установки та проблисковими маячками синього і червоного кольору, чим порушив п. 2.4. ПДР та керував транспортним засобом без номерного знаку чим порушив п. 2. 9.В. ПДР.

Надалі, на водія ОСОБА_4 , за порушення Правил дорожнього руху складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПРІ №665689 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення серії ЕГЕРІ №665644 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122-2 КУпАП та складено постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №7192724 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121-3 КУпАП та накладено на останнього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1190 гривень.

Відтак, ОСОБА_4 , маючи реальну можливість виконати постанови Стрийського міськрайонного суду Львівської області та Сколівського районного суду Львівської області, які набрали законної сили, умисно їх не виконав.

Таким чином, ОСОБА_4 умисно не виконував постанови суду, що набрали законної сили, тобто вчинив кримінальне правоопрушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КК України.

Правова позиція сторони обвинувачення.

З огляду на обвинувальний акт прокурор вважає встановленим те, що обвинувачений ОСОБА_4 умисно не виконував постанови суду, що набрали законної сили, тобто вчинив кримінальне правоопрушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КК України.

Зважаючи на повне визнання обвинуваченим своєї вини, прокурор в судовому засіданні просить суд здійснювати розгляд кримінального провадження на підставі ч.3 ст.349 КПК України.

В судових дебатах прокурор просить суд призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік, застосувавши правові приписи ч.4 ст.70 КК України та звільнити обвинуваченого від відбування покарання з іспитовим строком тривалістю 3 роки.

Правова позиція сторони захисту.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину визнав та вказав, що був обізнаний з фактом притягнення його до адміністративної відповідальності та позбавлення права керування транспортними засобами, однак у зв`язку з сімейними обставинами змушений був використовувати транспортні засоби для повсякденних потреб. Щиро розкаюється у вчиненому.

Межі судового розгляду кримінального провадження.

Суд з`ясував, що обставини справи ніким із учасників судового провадження не оспорюються і кожен з них правильно розуміє зміст цих обставин. Суд також впевнився у добровільності їх позиції та роз`яснив процесуальні наслідки зазначених дій, передбачені ч.2 ст. 394 КПК України. З урахуванням думки всіх учасників процесу, на підставі ч.3 ст.349 КПК України судом було визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються і судовий розгляд було обмежено допитом обвинуваченого, та дослідженням документів, що стосуються особи обвинуваченого.

Оскільки обвинувачений визнає свою вину повністю, погоджується з кваліфікацією вчиненого ним діяння, а прокурор не висловлює жодних заперечень щодо встановлених обставин, які надані на підтвердження винуватості обвинуваченого, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 доведена повністю і кваліфікує його дії за ч.1 ст.382 КК України.

Висновки суду.

Таким чином суд вважає доведеним:

факт умисного не виконання ОСОБА_4 постанов суду, що набрали законної сили, тобто вчинення ним кримінальних правоопрушень, передбачених ч. 1 ст. 382 КК України.

Обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Мотиви призначення покарання.

Відповідно до ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

При призначенні покарання обвинуваченому слід суворо дотримуватися принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що метою покарання засудженого є його виправлення, виховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових злочинів, а з врахуванням того, що позбавлення волі є одним із найсуворіших покарань, тому таке покарання слід призначати до реального відбування, тільки тоді, коли у суду є достатнє переконання, що звільнення особи від відбування такого, не сприятиме виправленню засудженого.

За змістом п.п. 20, 21 Постанови Пленуму ВСУ №14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» при призначенні покарання за відповідною частиною ст.286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, але й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб, а також обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання, та особу винного.

Згідно зі статтями 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, що є необхідним і достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують і обтяжують.

Обставин, що обтяжують вину обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Пом`якшуючими вину обвинуваченого обставинами, передбаченими ст. 66 КК України суд вважає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обираючи покарання обвинуваченому суд враховує характер та тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, фактичні обставини справи, тяжкість заподіяних наслідків, а також те, що обвинувачений повністю визнав вину у вчиненні кримінального правопорушення, раніше судимий, і вважає за необхідне призначити йому покарання у виді позбавлення волі.

Згідно з висновком об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (далі - ОП ККС ВС), викладеним у постанові від 23 вересня 2019 року (справа № 199/1496/17, провадження № 51-2631км19), якщо особа, щодо якої було застосоване звільнення від відбування покарання на підставі і в порядку ст. 75 КК, вчинила до ухвалення вироку в першій справі інше кримінальне правопорушення, за яке вона засуджується до покарання, від відбування якого також звільняється з випробуванням, суд визначає остаточне покарання згідно з ч. 4 ст. 70 КК, а також звільняє особу від відбування остаточного покарання, встановивши іспитовий строк за правилами ст. 75 КК.

Дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на те, що головною метою покарання є виховання та соціальна реабілітація винного, суд приходить до висновку про можливість виправлення винного без реального відбування покарання, із звільненням від основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням на підставі ст.75 КК України.

Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Запобіжний захід обвинуваченому не обрано.

Цивільний позов у справі не заявлено.

Процесуальні витрати у справі відсутні.

Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368-371, 373- 374 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_4 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.1 ст.382 КК України, й призначити йому покарання у виді 1 /одного/ року позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за цим вироком більш суворим покаранням, призначеним за вироком Львівського апеляційного суду від 14 жовтня 2026 року, остаточно визначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 /чотири/ роки з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 /три/ роки.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі, з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 3 /три/ роки.

Згідно з п.п. 1, 2 ч.1 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 повідомляти уповноважений орган про зміну місця проживання, роботи або навчання та періодично з`являтися у вказаний орган для реєстрації.

Речові докази: ком пакт-диск DVD-R марки «Alerus», копії матеріалів справ №456/4321/23, №456/4902/23, №456/4725/23, №456/6371/23, №456/2009/23 – залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржено сторонами до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Стрийський міськрайонний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Після проголошення вироку учасники судового провадження мають право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження, обвинувачений - подати клопотання про помилування.

Головуючий суддяОСОБА_1

Оригінал: reyestr.court.gov.ua