Постанова від 27 жовтня 2026 р. у справі №300/5670/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 300/5670/25 пров. № А/857/50328/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: Гінди О.М.,

суддів: Заверухи О.Б., Матковської З.М.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини (району) на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2025 року (головуючий суддя: Матуляк Я.П., місце ухвалення - м. Івано-Франківськ) у справі за адміністративним позовом Заступника керівника Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону до Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини (району) про зобов`язання укласти охоронний договір,-

встановив:

Заступник керівника Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, 11.08.2025 звернувся до суду в інтересах держави в особі Івано-Франківської районної військової адміністрації з позовом до Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини (району), в якому просив зобов`язати Івано-Франківську квартирно-експлуатаційну частину району укласти із Івано-Франківською районною військовою адміністрацією на умовах і в порядку, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768, охоронний договір на об`єкт культурної спадщини – колишня в`язниця по вул. Чорновола, 119А у м. Івано Франківську військового містечка № 17 (охоронний номер 2144-ІФ).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за адресою: АДРЕСА_1 , розташована пам`ятка архітектури місцевого значення – колишня в`язниця. Вказана будівля перебуває в управлінні Міністерства оборони України та на обліку Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини (району). Проте відповідач, у порушення вимог статті 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» не уклав охоронний договір з Івано-Франківською районною військовою адміністрацією. Вказане зумовило звернення прокуратури до суду з цим позовом в інтересах держави.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2025 року позов задоволено.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що таке прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт покликається на те, що підстав щодо зобов`язання Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини (району) для укладення з Івано-Франківською районною військовою адміністрацією на умовах і в порядку, що визначені постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768, охоронний договір на об`єкт культурної спадщини - колишня в`язниця по вул. Чорновола, 119А у м. Івано Франківську військового містечка № 17 (охоронний номер 2144-ІФ) – відсутні, оскільки Івано-Франківським окружним адміністративним судом не встановлено, як власника так і користувача об`єкту культурної спадщини - колишня в`язниця по АДРЕСА_1 військового містечка № 17, та яка саме військова частина знаходиться на цьому об`єкті, тобто, хто саме використовує зазначений об`єкт для своєї постійної дислокації та в чиїй власності перебуває останній.

Позивач, 12.01.2026 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу відхилити.

На адресу Восьмого апеляційного адміністративного суду 17.02.2026 від Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини (району) надійшло клопотання про закриття провадження у справі.

Вказане клопотання мотивовано тим, що Івано-Франківською квартирно-експлуатаційною частиною (району) за дорученням Міністерства оборони України та у зв`язку із наявністю надлишку бюджетних асигнувань в кінці 2025 року було проведено процедуру укладення охоронного договору на пам`ятку культурної спадщини, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (охоронний договір № 22115-ІФ). Враховуючи наведене, з огляду на п. 8 ч. 1 ст. 238 та ч. 1 ст. 319 Кодексу адміністративного судочинства України, просить закрити провадження у справі.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а провадження закриттю, з таких мотивів.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність бездіяльності відповідача щодо укладення охоронного договору щодо забезпечення збереження пам`ятки та зобов`язання відповідача укласти відповідний договір.

Судом апеляційної інстанції інстанції встановлено, що наказом Міністерства культури та інформаційної політики від 15.03.2024 за № 202 «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України», колишня в`язниця по АДРЕСА_1 військового містечка № 17 занесена до об`єктів культурної спадщини (охоронний номер 2144-ІФ).

Згідно листа Івано-Франківської КЕЧ району від 08.04.2025 за № 5/499 та листа Івано-Франківської районної військової адміністрації від 18.07.2025 за № 1937/01-28/204, колишня в`язниця «Діброва» по АДРЕСА_1 - будівля військового містечка № НОМЕР_1 , побудована у 1883 році, загальна площа 18 374 кв. м., закріплена за військовою частиною НОМЕР_2 , перебуває на обліку, балансі та обслуговуванні Івано-Франківської КЕЧ (району), стан будівлі задовільний, включений до Реєстру пам`яток місцевого значення, зони охорони затверджені, речові права зареєстровано за Міністерством оборони України, рішенням Івано-Франківському міськвиконкому від 08.06.1977 № 12 земельна ділянка відведена зазначеному оборонному відомству, присвоєно кадастровий номер 2610100000:20:004:0297 від 02.12.2021, охоронний договір на будівлю не укладався (а.с. 12-15).

Відділ охорони культурної спадщини Івано-Франківської міської ради листом від 18.07.2025 повідомив позивача про те, що Івано-Франківська КЕЧ (району) зверталась з листом щодо укладення двох охоронних договорів, в тому числі й щодо об`єкта колишня в`язниця «Діброва» по АДРЕСА_1 , за результатами розгляду якого проінформовано про необхідність упорядкування поданої документації, що в свою чергу є перешкодою для укладання охоронних договорів.

Згідно листа відділу охорони культурної спадщини Івано-Франківської міської ради від 09.04.2025, на об`єкт культурної спадщини - колишня в`язниця «Діброва» по АДРЕСА_1 охоронних договорів не укладалось, висновків на відчуження не надавалось, протоколи про адміністративні правопорушення не складались, приписи та розпорядження не видавались (а.с. 11).

Вважаючи, що відповідач по справі не вчиняє жодних дій щодо укладення охоронного договору на об`єкт культурної спадщини, що викликає сумніви у його збереженні без покладення на відповідача законодавчо встановлених обов`язків, прокурор звернувся з позовом до суду в інтересах держави.

Листом Івано-Франківської КЕЧ (району) від 10.02.2026 № 580/5/271 повідомлено Івано-Франківську спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Західного регіону, що охоронний договір щодо пам`ятки культурної спадщини, розташованої за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. В`ячеслава Чорновола, 119А (охоронний № 22115-ІФ) укладено. Охоронний договір укладено відповідно до порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.05.2024 № 630).

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Частинами четвертою та п`ятою статті 54 Конституції України визначено, що культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

Законом України від 20 вересня 2006 року № 165-V «Про ратифікацію Конвенції про охорону архітектурної спадщини Європи» ратифіковано Конвенцію про охорону архітектурної спадщини Європи від 03 жовтня 1985 року (далі - Конвенція), відповідно до статті 3 якої кожна Сторона зобов`язується:

- вживати правових заходів для охорони архітектурної спадщини;

- за допомогою таких заходів і діючих в кожній державі або кожному регіоні процедур, забезпечити охорону пам`яток, архітектурних ансамблів та визначних місць.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулюються Законом України «Про охорону культурної спадщини» (далі - Закон № 1805-ІІІ).

Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Згідно з частинами першою та другою статті 24 Закону України «Про охорону культурної спадщини» власник або уповноважений ним орган, користувач зобов`язані утримувати пам`ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору.

Використання пам`ятки повинно здійснюватися відповідно до режимів використання, встановлених органами охорони культурної спадщини, у спосіб, що потребує як найменших змін і доповнень пам`ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо.

Статтею 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено, що усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

Частиною третьою статті 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено, що порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Аналіз наведених вище правових норм встановлює обов`язок для усіх власників пам`ятки чи її частини укласти охоронний договір з відповідним органом культурної спадщини, після переходу права власності на нього.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України, щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Проаналізувавши вищенаведену норму процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в разі встановлення під час розгляду справи, що відповідач - суб`єкт владних повноважень виправив порушення, які оскаржує позивач, суд має вирішити питання щодо можливості закриття провадження у справі. Визначальною умовою для цього є повне відновлення законних прав (інтересів) позивача внаслідок такого виправлення.

Тобто, закриття провадження у справі із зазначеної підстави можливе за сукупності певних фактів, а саме:

по-перше, оскаржувані порушення мають бути виправлені самостійно суб`єктом владних повноважень;

по-друге, повинні бути підстави стверджувати, що внаслідок самостійного виправлення суб`єктом владних повноважень допущених порушень відбулося повне відновлення законних прав та інтересів позивача.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2025 у справі № 990/364/24.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що листом Івано-Франківської КЕЧ (району) від 10.02.2026 № 580/5/271 повідомлено Івано-Франківську спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Західного регіону, що охоронний договір щодо пам`ятки культурної спадщини, розташованої за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. В`ячеслава Чорновола, 119А (охоронний № 22115-ІФ) укладено. Охоронний договір укладено відповідно до порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадшини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768 (в редакції постанови Кабінету Міністів України від 30.05.2024 № 630).

Так, згідно охоронного договору на об`єкт культурної спадщини від 21.01.2026 № 1 Івано-Франківська районна державна адміністрація (орган охорони культурної спадщини) в особі голови Івано-Франківської районної державної адміністрації – начальника районної військової адміністрації Боднара Романа Адамовича з однієї сторони та Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини (району) Міністерства оборони України в особі начальна підполковника ОСОБА_1 (користувач (власник)), уклали договір про таке: користувач (власник) бере на себе зобов`язання щодо охорони об`єкта культурної спадщини: колишня тюрма (мур.) 1883 рік охоронний номер 2144-ІФ, відповідно до наказу МКІП від 15.03.2024 № 202 (взято на облік згідно рішення виконкому Івано-Франківської обласної ради народних депутатів від 18.06.1991 № 112, що знаходиться за адресою: вул. Чорновола, 119А у м. Івано-Франківськ.

Строк дії цього договору з 21.01.2026 по 20.01.2031.

Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, проаналізувавши цей охоронний договір, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки предметом цього позову є усунення бездіяльності щодо не укладення охоронного договору відповідачем, натомість такий договір належно укладено 21.01.2026, тобто порушення виправлені самостійно суб`єктом владних повноважень та відбулося повне відновлення законних прав та інтересів позивача, так як інших невідновлених прав чи інтересів судом не встановлено, а тому необхідно застосувати пункт 8 частини першої статті 238 КАС України, який передбачає закриття провадження у справі якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Згідно ч. 1 ст. 319 КАС України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Виходячи із змісту вимог статті 319 КАС України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню і провадження закривається з підстав, встановлених, зокрема, статтею 238 КАС України.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України, щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

З наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції необхідно скасувати, а провадження у справі закрити у відповідності до ч. 1 ст. 319 КАС та п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України, оскільки в ході судового розгляду встановлено, що оскаржувані порушення були виправлені відповідачем і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Керуючись ст. ст. 311, 319, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд –

постановив:

апеляційну скаргу Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини (району) задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2025 року у справі № 300/5670/25 скасувати, а провадження за адміністративним позовом Заступника керівника Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону до Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини (району) про зобов`язання укласти охоронний договір – закрити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддяО. М. Гінда

суддіО. Б. Заверуха

З. М. Матковська