Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №460/7407/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: проходження служби, з них

Дата: 28 жовтня 2026 р.

Справа: №460/7407/26

Суддя: Глазько Сергій Михайлович

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/7407/26 пров. № А/857/42859/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Глазька С.М.,

суддів Глушка І.В., Шавеля Р.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08 липня 2026 року (головуючий суддя Недашківська К.М., м. Рівне) у справі № 460/7407/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просив:

визнати протиправними дії Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Рівненській області щодо нарахування індексації грошового забезпечення з 01 січня 2003 року по 18 травня 2012 року;

зобов`язати Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Рівненській області нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення з 01 січня 2003 року по 18 травня 2012 року наростаючим підсумком, з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог вказував, що проходив службу у Аварійно-рятувальному загоні спеціального призначення Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Рівненській області. Зазначає, що Відповідач неправильно застосував положення Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що призвело до неповного нарахування і виплати індексації грошового забезпечення. Такі дії Відповідача Позивач вважає протиправними та просить позов задовольнити повністю.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 08 липня 2026 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області щодо неналежного нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2003 по 18.05.2012.

Зобов`язано Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2003 по 18.05.2012 відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач. У апеляційній скарзі апелянт покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, тому просить його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. Вказує, що нарахування грошового забезпечення та його індексація здійснювалися в межах наявного фінансового ресурсу бюджету, а Інструкція № 475 не містить норми щодо проведення індексації. Також апелянт зазначає, що визначення базового місяця є його дискреційним повноваженням, посилаючись на висновки Верховного Суду у справі № 560/3965/21. Крім того, наголошує, що позивач отримував грошове забезпечення щомісяця, а тому повинен був бути обізнаним про можливе порушення своїх прав у спірний період.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи та оцінивши усі доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 проходив службу в Аварійно-рятувальному загоні спеціального призначення Головного управління ДСНС України у Рівненській області.

Позивач звертався до відповідача із заявами щодо надання довідок про розміри грошового забезпечення та щодо нарахування і виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2003 по 18.05.2012.

Листом від 17.02.2026 відповідач надав позивачу довідки про складові грошового забезпечення за відповідні роки.

Зі змісту таких довідок убачається, що індексація грошового забезпечення Позивача у спірний період нараховувалась не у кожному місяці, а лише в окремі періоди, а саме в грудні 2003 року, серпні 2004 року, січні та грудні 2011 року.

24.02.2026 позивач звернувся до Відповідача із заявою про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2003 по 18.05.2012.

Листом від 23.03.2026 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для здійснення такого нарахування та виплати, зазначивши, що індексація грошових доходів нараховувалась та виплачувалась відповідно до законодавства.

Вважаючи протиправними дії Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління ДСНС України у Рівненській області, Позивач звернувся до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1-3 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Відповідно до ст.18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 №2017-III, законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо, зокрема, індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Частиною 2 статті 19 вказаного Закону визначено, що державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII (Закон № 1282-XII).

Відповідно до абз.2 ст.1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Частиною 6 статті 2 Закону № 1282-XII визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно зі ст.3 Закону № 1282-XII індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

При цьому, відповідно до визначення, яке міститься в абз.3 ст.1 Закону № 1282-XII індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Згідно ст. 4 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів громадян провадиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсоток. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів громадян провадиться з наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для здійснення подальшої індексації грошових доходів громадян обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Таку редакцію ст.4 3акону № 1282-ХІІ викладено на підставі Закону України «Про внесення змін до 3акону України «Про iндексацiю грошових доходiв населення» вiд 07.02.2002 року № 3027-ІІІ, що була чинна з 01.07.2002 по 31.12.2015, що охоплює період спірних правовідносин.

Відповідно до ч.3 ст.5 Закону № 1282-ХІІ (в редакції від 01.07.2002), підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, при виконанні умов індексації, передбачених статтею 4 цього Закону.

Згідно інформації Державної служби статистики України, розміщеному на веб-сайті, у періоди: січень березень, жовтень грудень 2003 року; грудень, вересень грудень 2004 року; січень березень та листопад 2005 року, січень лютий, вересень листопад 2006 року; червень липень, вересень грудень 2007 року; січень травень 2008 року індекс споживчих цін перевищив поріг індексації 101%.

Таким чином, за час проходження служби поріг індексації 101% перевищено у періоди: січень березень, жовтень грудень 2003 року; грудень, вересень грудень 2004 року; січень березень та листопад 2005 року, січень лютий, вересень листопад 2006 року; червень липень, вересень грудень 2007 року; січень травень 2008 року, отже у позивача виникає право на індексацію грошового забезпечення.

Згідно Порядку проведення iндексації грошових доходів громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.1998 № 663 (Порядок № 663), підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, який обчислюється з наростаючим підсумком у разі, коли він перевищив 105 відсотків (величину порога індексації). Базою для обчислення індексу споживчих цін є січень 1998 року.

Вказаний Порядок був чинним до 17.07.2003.

17.07.2003 постановою Кабінету Міністрів України № 1078 затверджено Порядок проведення iндексації грошових доходів населення (Порядок № 1078).

Відповідно до п. 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.

Отже, у період спірних правовідносин (з 01.01.2003 по 17.07.2003) одночасно діяли 3акон №1282-ХІІ (в редакції Закону України «Про внесення змін до 3акону України «Про iндексацiю грошових доходiв населення» вiд 07.02.2002 №3027-ІІІ) згідно якого поріг індексації встановлюється в розмірі 101% і Порядок № 663 з величиною порогу індексації у розмірі 105%.

Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що Інструкція про виплату грошового забезпечення, затверджена наказом МВС України від 23.04.2015 № 475, не містить норми, яка передбачає проведення індексації. Індексація грошового забезпечення є державною соціальною гарантією, обов`язковість виплати якої встановлена Законом № 1282-XII. Відсутність деталізації цього механізму у відомчих інструкціях не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку виконувати вимоги закону, який має вищу юридичну силу.

Виходячи з визначених у ч.4 ст.7 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, слід застосовувати не Порядок № 663, а Закон №1282-ХІІ (в редакції Закону України «Про внесення змін до 3акону України «Про iндексацiю грошових доходiв населення» вiд 07.02.2002 № 3027-ІІІ), який має вищу юридичну силу.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078 об`єктом індексації визначено грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.

За змістом пункту 5 Порядку № 1078 (у редакціях, чинних до змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013), базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення індексації вважався місяць підвищення розмірів мінімальної заробітної плати або у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів. З наступного місяця здійснювалося обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком для проведення подальшої індексації.

Таким чином, у період до грудня 2015 року базовий місяць для проведення індексації грошового забезпечення змінювався в разі фактичного підвищення загального грошового доходу особи (у тому числі внаслідок збільшення щомісячних додаткових видів, посадового окладу, надбавок, підвищення посадового окладу за постановою Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.11.2007 тощо). Якщо ж у відповідному періоді підвищення грошового доходу не відбувалося, а розрахований наростаючим підсумком індекс споживчих цін перевищував поріг індексації, нарахування та виплата індексації були безумовним обов`язком відповідача.

Посилання апелянта на відсутність належного бюджетного фінансування судом оцінюються критично, оскільки державні органи не можуть посилатися на відсутність коштів як на підставу для невиконання встановлених законом соціальних зобов`язань.

Також колегія суддів відхиляє твердження апелянта про те, що зобов`язання відповідача нарахувати індексацію становить втручання в його дискреційні повноваження. Суд першої інстанції не здійснював самостійного підрахунку конкретних сум виплат, а лише констатував факт протиправної бездіяльності щодо ненарахування гарантованої законом виплати та зобов`язав відповідача виконати покладений на нього законом прямий імперативний обов`язок нарахувати та виплатити належні позивачу суми із дотриманням формул і алгоритмів Порядку № 1078.

Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що позивач отримував грошове забезпечення щомісячно, а тому був обізнаний про порушення своїх прав у спірний період. Як вбачається з матеріалів справи, позивач не володів деталізованою інформацією щодо правильності нарахування індексації та визначення відповідачем базових місяців. Про факт неналежного нарахування індексації та про відмову у здійсненні її перерахунку позивач дізнався лише у 2026 році після отримання від відповідача відповідних довідок про складові грошового забезпечення лист від 17.02.2026 № 62 30 3-658/62 30/3 та офіційної відмови у проведенні перерахунку лист від 23.03.2026 № 62 30 3-1144/62 30/3.

Аналіз редакцій норми п.5 Порядку № 1078 дозволяє апеляційному суду дійти висновку, що до грудня 2015 року зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць було визначено як підстава для зміни базового місяця при обчисленні індексу споживчих цін для цілей визначення наявності або відсутності підстав для нарахування індексації.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач не довів належними та допустимими доказами, що індексація грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2003 по 18.05.2012 була нарахована та виплачена у повному обсязі відповідно до Закону №1282-XII та Порядку №1078.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08 липня 2026 року у справі № 460/7407/26 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції

Головуючий суддяС. М. Глазько

суддіІ.В. Глушко

Р.М. Шавель

Оригінал: reyestr.court.gov.ua