Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №380/24053/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/24053/24 пров. № А/857/44981/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіМатковської З. М.

суддів -Гінди О. М.

Заверухи О. Б.

за участю секретаря судового засідання: Волчанського А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 28 липня 2026 року про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі №380/24053/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

головуючий суддя першої інстанції Сидор Н.Т., час ухвалення не вказано,

місце ухвалення місто Львів, дата складання повного тексту 28 липня 2026 року,

В С Т А Н О В И В :

До суду надійшла заява позивача ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судового рішення у цій справі.

Заява обґрунтована тим, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 у справі №380/24053/24 відповідачем з 1 серпня 2025 року було проведено перерахунок пенсії позивача, за результатами якого сума нарахованої доплати пенсійних коштів за період з 01.02.2022 по 31.07.2025 становить 211 114,32 грн. Таким чином, провівши перерахунок та офіційно визначивши розмір заборгованості, відповідач фактично визнав обсяг своїх зобов`язань перед позивачем. Водночас, всупереч вимогам судового рішення, яке передбачає не лише перерахунок, а й виплату коштів, Відповідач ухилився від фактичної сплати нарахованої заборгованості. Таким чином станом на дату подання цієї заяви рішення суду виконане частково, утворена заборгованість з нарахованої доплати пенсії за період з 01.02.2022 по 31.07.2025 у розмірі 211 114,32 грн фактично не сплачується, а строки її погашення залишаються невизначеними, що робить попередньо встановлений судом спосіб виконання - зобов`язання вчинити дії (перерахувати та виплатити) - неефективним та таким, що не забезпечує реального поновлення прав позивача.

Відтак, заявник просить змінити спосіб і порядок виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 в адміністративній справі № 380/24053/24 в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2022 на підставі довідки Управління Служби безпеки України у Львівській області № 62/21-387-20 від 04.06.2024 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2022 та з 01.02.2023 на підставі довідки Управління Служби безпеки України у Львівській області № 62/21-387-21 від 04.06.2024 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2022, з урахуванням проведених раніше виплат, на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 нараховану та невиплачену пенсію за період з 01.02.2022 по 31.07.2025 на загальну суму 211 114,32 грн.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 28 липня 2026 року заяву задоволено повністю. Змінено спосіб і порядок виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 у справі №380/24053/24 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 нарахованої суми доплати пенсії за період з 01.02.2022 по 31.07.2025, що становить 211 114 (двісті одинадцять тисяч сто чотирнадцять) гривень 32 копійки.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Суть доводів апелянта зводиться до того, що фактично єдиною причиною, яка ускладнює виконання рішення суду є коштів по виплаті пенсії. Апелянт зауважує, що Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 (далі – Порядок). Порядком визначено механізм здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, зокрема, за період, що передує даті набрання законної сили рішенням суду, за джерелами їх виплати (фінансування). На виконання погашення заборгованості за ретроспективними судовими рішеннями, а саме у справі № 380/8960/21 відповідно до вимог Порядку виплачено кошти наступному розмірі: 187,35 грн. у жовтні 2025. 187,35 грн. у листопаді 2025. 187,35 грн. у грудні 2025. 103,00 грн. у лютому 2026. 101,00 грн. у березні 2026. 100,00 грн. у квітні 2026. 100.00 грн. у травні 2026. 132,00грн. у червні 2026.

Головним управлінням в межах наданої компетенції в проведено комплекс заходів задля повного та неухильного виконання рішень судів, а виплата заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування пенсійних виплат за судовим рішенням по справі №380/8960/21, проводиться Пенсійним фондом України відповідно до вимог Порядку та за умови наявності відповідного бюджетного фінансування.

Просить скасувати увалу суду першої інстанції та відмовити позивачу у задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі № 380/8960/21.

Позивач подав відзив на апеляційну каргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції, вважає ухвалу суду законною та обґрунтованою, прийнятою з дотриманням норм матеріального та процесуального права, при повному та всебічному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.

Учасники справи в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату судового засідання, про що свідчать довідки про доставку повістки повідомлення в електронний кабінет.

Позивач подав заяву про розгляд справи у його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 378 КАС України, заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 у справі №380/24053/24 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2022 на підставі довідки Управління Служби безпеки України у Львівській області №62/21-387-20 від 04.06.2024 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2022 та з 01.02.2023 на підставі довідки Управління Служби безпеки України У Львівській області №62/21-387-21 від 04.06.2024 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2022 та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01.02.2022 на підставі довідки Управління Служби безпеки України у Львівській області №62/21-387-20 від 04.06.2024 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2022 та з 01.02.2023 на підставі довідки Управління Служби безпеки України у Львівській області №62/21-387-21 від 04.06.2024 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2022, з урахуванням проведених раніше виплат.

Позивач звернувся до суду із заявою про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративній справі за його позовом.

Суд першої інстанції заву задовольнив з тих підстав, що судове рішення, ухвалене на користь позивача, має бути виконане.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частинами другою, третьою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, відповідно до наведених вище норм остаточне рішення суду є обов`язковим для учасників справи.

Порядок та підстави зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовані ст. 378 КАС України.

Разом з тим, Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень від 21.11.2024 № 4094-IX, який набрав чинності 19.12.2024, були внесені суттєві зміни до положень статті 378 КАС України, зокрема й у частині зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Так, відповідно до змісту частин 1-3 ст. 378 КАС України (у редакції Закону №4094-IX, що діє з 19.12.2024), за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Отже, з 19.12.2024 ст. 378 КАС України доповнено самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення, а саме: невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо, серед іншого, обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, протягом двох місяців з дня набрання таким рішенням законної сили. Законодавцем прямо визначено, що зміна способу і порядку виконання такого судового рішення відбувається шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Як уже зазначалось судом вище, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 у справі №380/24053/24 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2022 на підставі довідки Управління Служби безпеки України у Львівській області №62/21-387-20 від 04.06.2024 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2022 та з 01.02.2023 на підставі довідки Управління Служби безпеки України У Львівській області №62/21-387-21 від 04.06.2024 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2022 та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01.02.2022 на підставі довідки Управління Служби безпеки України у Львівській області №62/21-387-20 від 04.06.2024 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2022 та з 01.02.2023 на підставі довідки Управління Служби безпеки України у Львівській області №62/21-387-21 від 04.06.2024 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2022, з урахуванням проведених раніше виплат.

Відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, на виконання погашення заборгованості за ретроспективними судовими рішеннями, а саме у справі № 380/8960/21 відповідно до вимог Порядку виплачено кошти наступному розмірі: 187,35 грн. у жовтні 2025. 187,35 грн. у листопаді 2025. 187,35 грн. у грудні 2025. 103,00 грн. у лютому 2026. 101,00 грн. у березні 2026. 100,00 грн. у квітні 2026. 100.00 грн. у травні 2026. 132,00грн. у червні 2026.

Отже, заборгованість до теперішнього часу позивачу не виплачена, тобто рішення суду залишається невиконаним у повному обсязі з огляду на неналежне фінансування державою відповідних витрат, що істотно ускладнює виконання судового рішення.

Як уже зазначалось вище, з 19 грудня 2024 року положення частини третьої статті 378 КАС України на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21 листопада 2024 року № 4094-IX (далі Закон №4094-IX) були доповнені абзацом другим такого змісту: «Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.».

Отже, ця норма встановлює самостійну та достатню підставу для зміни способу виконання після двомісячного строку невиконання рішення про пенсійні виплати.

Згідно із пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4094-ІХ справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.

Як зазначено у пояснювальній записці до проєкту Закону №4094-ІХ (https://itd.rada.gov.ua/billinfo/Bills/pubFile/1861803 ) він був ухвалений як елемент виконання Україною зобов`язань у межах групи справ Іванов (№40450/04)/Бурмич (№46852/13) і Національної стратегії розв`язання проблеми невиконання судових рішень, схвалену розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року №1218-р.

Метою внесення змін до процесуального закону є забезпечення реального виконання судових рішень, а не формальне підтвердження обов`язку суб`єкта владних повноважень.

Зміни до частини третьої статті 378 КАС України, внесені Законом №4094-ІХ, запроваджують автоматичний наслідок у вигляді можливості зміни способу виконання після двох місяців невиконання рішення.

Колегія суддів зазначає, що прийняттям Закону № 4094-ІХ Верховна Рада України змінила концепцію статті 378 КАС України, запровадивши самостійну підставу для зміни судом способу виконання судового рішення.

Крім того, Верховна Рада України цим законодавчим актом усунула необхідність для позивача звертатися з новим позовом для стягнення вже нарахованих, але невиплачених сум, визнавши це непропорційним і таким, що підриває ефективність судового захисту.

Виходячи з мети цих змін, судове втручання у спосіб виконання не є переглядом суті рішення, а становить механізм забезпечення реального і своєчасного виконання судового рішення, що відповідає вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 129-1 Конституції України.

З урахуванням наведеного є безпідставними є доводи апелянта про те, що зміна способу та порядку виконання судового рішення фактично змінить рішення суду по суті.

Отже, вказані вище приписи чинного законодавства свідчать про те, що судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Тобто, у будь-якому разі судове рішення, ухвалене на користь позивача, має бути виконане.

Застосовуючи абзац другий частини третьої статті 378 КАС України колегія суддів встановила, що оскільки рішення суду першої інстанції, яке набрало законної сили, не було виконане у частині виплати грошових коштів, процесуальний закон передбачає можливість зміни способу виконання із зобов`язання вчинити дії (перерахувати та виплатити) на стягнення конкретної нарахованої суми з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 28 жовтня 2025 року у справі № 380/7706/22, яка враховується судом апеляційної інстанції під час розгляду цієї апеляційної скарги.

У свою чергу зміна способу виконання судового рішення не є створенням нового грошового зобов`язання, оскільки сума заборгованості у розмірі є чітко визначеною та нарахованою самим відповідачем.

З урахуванням вищенаведеного, суд першої інстанції вірно висновував, що наявні підстави для зміни способу і порядку виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 у справі №380/24053/24 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 нарахованої суми доплати пенсії за період з 01.02.2022 по 31.07.2025, що становить 211 114 (двісті одинадцять тисяч сто чотирнадцять) гривень 32 копійки.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає зазначені в апеляційній скарзі доводи відповідача безпідставними, а висновки суду першої обґрунтованими, та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, з огляду на що і підстави для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали відсутні.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування ухвали суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 28 липня 2026 року про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі №380/24053/24 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддяЗ. М. Матковська

суддіО. М. Гінда

О. Б. Заверуха

Повний текст постанови складений та підписаний 28.10.2026