Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: реєстрації актів цивільного стану, крім актів громадянства
Дата: 27 жовтня 2026 р.
Справа: №380/723/26
Суддя: Кухтей Руслан Віталійович
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/723/26 пров. № А/857/8783/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі :
головуючого судді: Кухтея Р.В.
суддів: Носа С.П., Шевчук С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу представниці позивачки ОСОБА_1 - Коблик Маріанни Володимирівни на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року про відмову у відкритті провадження (постановлену головуючим суддею Гуликом А.Г. у м. Львові) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Галицького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до Галицького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - Галицький відділ ДРАЦС, відповідач), в якому просила визнати протиправним і скасувати висновок Галицького відділу ДРАЦС про відмову у внесенні змін до актового запису цивільного стану №271/33.21-03-32 від 12.12.2025 та зобов`язати Галицький відділ ДРАЦС повторно розглянути її звернення.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 19.01.2026 було відмовлено у відкритті провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст.170 КАС України.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, представниця позивачки Коблик М.В. подала апеляційну скаргу, в якій через порушення норм процесуального права просить її скасувати, а справу передати на розгляд суду першої інстанції.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги просить врахувати правові висновки Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 13.12.2023 у цивільній справі №290/1005/22, де суд вказав, що дана справа не може бути розглянута в порядку цивільного судочинства, а позивач має право оскаржити відмову органу реєстрації актів цивільного стану про внесення відповідних змін до актового запису про її народження, що нею і було зроблено. Тобто позивачка правильно звернулась до суду адміністративної юрисдикції.
Відповідач не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк.
Згідно п.1 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати та передати справу на розгляд суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка у цій справі, оскаржуючи відмову відповідача щодо внесення зміни до актового запису про її народження, мала намір вирішити питання про внесення змін щодо національності батька та матері у вже існуючий запис про її народження, отже спір у цій справі не має ознак публічно-правового та підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Проте, колегія суддів вважає, що до таких висновків суд першої інстанції прийшов з порушенням норм процесуального права, виходячи з наступного.
Згідно ч.2 ст.55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження у суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.
Відповідно ч.3 ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства визначаються КАС України, відповідно до ч.1 ст.2 якого, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно дефініції, наведеній у п.1, 2, 19 ч.1 ст.4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - це спір, у якому : хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій тощо; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Вжитий у КАС України термін “суб`єкт владних повноважень” означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України “Про державну реєстрацію актів цивільного стану” №2398-VI від 01.07.2010, внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.
З огляду на положення статей 2, 4, 19 КАС України, з урахуванням того, що орган державної реєстрації актів цивільного стану є державним органом - суб`єктом владних повноважень, уповноваженим здійснювати державну реєстрацію актів цивільного стану, яка має публічно-правову природу, спір щодо відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису цивільного стану за заявою особи слід кваліфікувати як публічно-правовий спір, що належить до адміністративної юрисдикції.
Предметом спору щодо відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису цивільного стану за заявою особи є власне рішення, дії чи бездіяльність відповідного органу, а не наявність в особи особистого немайнового права.
При розгляді справ, пов`язаних з відмовою органу державної реєстрації актів цивільного стану неприпустимим є вихід адміністративного суду за межі публічно-правових аспектів справи і встановлення юридичних фактів, що мають значення для внесення змін до актових записів цивільного стану. Суд не уповноважений встановлювати достовірність обставин, засвідчених поданими документами, чи іншим способом встановлювати юридичні факти; такі справи належать до цивільної юрисдикції і вирішуються, зокрема, у порядку окремого провадження.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 28.11.2018 по справі №822/1064/17.
Суди за правилами цивільного судочинства повинні встановлювати обставини, що підтверджують або спростовують факт народження особи, та залежно від установлених обставин вирішувати питання про неправильність актового запису і зобов`язання відповідача внести зміни до цього запису.
При цьому, у справах про оскарження відмови внести за заявою особи зміни до актового запису цивільного стану суд за правилами адміністративного судочинства вивчає наявність чи відсутність достатніх підстав для прийняття відповідного рішення, зокрема, перевіряє, чи відповідні рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення. Завдання адміністративного суду в таких справах полягає насамперед у перевірці додержання процедури розгляду та прийняття органом реєстрації актів цивільного стану відповідного рішення. Адміністративний суд, розглядаючи такі справи, не має права виходити за межі їх публічно-правових аспектів і встановлювати юридичні факти, що мають значення для внесення змін до актових записів цивільного стану.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.03.2024 по справі №420/10986/21.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачка звернулася до суду з позовом про визнання протиправною відмову Галицького відділу ДРАЦС про відмову у внесенні змін до актового запису цивільного стану № 271/33.21-03-32 від 12.1.22025 та зобов`язати відповідача повторно розглянути її звернення.
На підтвердження своїх вимог, позивачка покликається на свідоцтва про народження батька ОСОБА_2 , матері ОСОБА_3 діда ОСОБА_4 та баби ОСОБА_5 , свідоцтво про одруження батьків, в яких указано національність батька позивачки є грек за національністю.
Колегія суддів зазначає, що відмовою у внесенні змін до актового запису цивільного стану слугувало те, що чинним законодавством України зміна національності не входить до компетенції відділів державної реєстрації актів цивільного стану.
Разом з тим, на переконання колегії суддів, така відмова відповідача є протиправною, оскільки позивачка не бажає змінювати національність, а внести виправлення у актовий запис цивільного стану, в якому вже наявний запис щодо національності її батьків і такий запис зазначений невірно.
З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасних висновків, що позивачка звернулася до суду для захисту права на забезпечення органом державної влади особистого немайнового права на відображення достовірної інформації в актовому записі, а не для оскарження відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису цивільного стану, та відповідно, що указаний спір є цивільно-правовим.
Суд першої інстанції послався на правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2019 по справі № 807/45/17.
Однак, суд апеляційної інстанції зауважує, що позиція Великої Палати Верховного Суду, на яку посилається суд першої інстанції, стосуються обставин, за яких заявник за відсутності первинних документів та відповідних відомостей, хотів внести зміни до актів запису цивільного стану. Отже, предметом спору було не оскарження відмови внести зміни до актового запису та визнання неправомірними дії відповідача, а вирішення питання про помилковість вказаної у відповідному записі інформації, без наявності підтверджуючих первинних документів. Відповідно такий спір не має ознак публічно-правового та підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Натомість у справі, що розглядається, позивачка оскаржує саме відмову відповідача у внесенні змін до актового запису, та перевірка відповідності такої відмови нормам чинного законодавства України.
З огляду на зазначене та враховуючи суть спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції вважає, що вказаний спір є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому висновки суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.170 КАС України є помилковими.
Суд першої інстанції не взяв до уваги вищенаведене та дійшов передчасного висновку про відмову у відкритті провадження у справі.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України “Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини”, суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) як джерела права.
У рішенні від 04.12.1995 у справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що статтею 6 Конвенції встановлені гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду.
Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ до суду був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі Bellet v. France від 04.12.1995). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»).
Таким чином, судом першої інстанції порушено норми процесуального права та невірно встановлено обставини у справі, що призвело до ухвалення рішення, яке підлягає скасуванню з підстав визначених ст. 320 КАС України.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції скасуванню, а справа передачі на розгляд суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 317, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд,
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу представниці позивачки ОСОБА_1 - Коблик Маріанни Володимирівни задовольнити.
Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року про відмову у відкритті провадження по справі №380/723/26 скасувати та передати справу на розгляд суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддяР. В. Кухтей
суддіС. П. Нос
С. М. Шевчук
Оригінал: reyestr.court.gov.ua