Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи
Дата: 27 жовтня 2026 р.
Справа: №380/17625/25
Суддя: Гінда Оксана Миколаївна
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/17625/25 пров. № А/857/4405/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.,
суддів: Заверухи О.Б., Онишкевича Т.В.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2025 року (головуюча суддя: Хома О.П., місце ухвалення - м. Львів) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення,-
встановив:
ОСОБА_1 , 28.08.2025 звернувся з позовом до суду, в якому просив:
- визнати протиправними та скасувати рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 17.07.2025 № 172350005719 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії на підставі статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 19.06.2025;
- зобов`язати ГУ ПФУ в Рівненській області здійснити призначення і виплату ОСОБА_1 пенсії на підставі статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 19.06.2025.
Обґрунтовує позов тим, що має право на призначення пенсії відповідно до вимог статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зі зниженням пенсійного віку, однак відповідач безпідставно відмовив у призначенні такої пенсії з підстав відсутності необхідного періоду проживання чи роботи (3 роки) в зоні гарантованого добровільного відселення, бо відповідно до документів зараховано період проживання/роботи станом на 01.01.1993 лише 1 рік 08 місяців. Позивач вважає, що період його проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю підтверджується посвідченням потерпілого від Чорнобильської катастрофи. Просить позов задовольнити.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
З цим рішенням суду першої інстанції не погодилася позивачка та оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на аналогічні підстави викладені в позовній заяві.
Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, 05.03.2026 подало відзив на апеляційну скаргу в якому просило апеляційну скаргу відхилити.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 згідно з посвідченням серії НОМЕР_1 від 31.01.1994 є громадянином, який потерпів від Чорнобильської катастрофи 3 категорії.
ОСОБА_1 , 10.07.2025 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до пункту 4.2 Порядку розгляд документів, наданих позивачем провадився за принципом «екстериторіальності» Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області.
Згідно з рішенням ГУ ПФУ у Львівській області від 17.07.2025 № 172350005719, ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на підставі пункту 2 статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
У рішенні вказано, що документами підтверджено період проживання та роботи у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 - 01 рік 08 місяців.
До періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення не зараховано періоди:
- навчання з 01.09.1985 по 18.07.1988, оскільки згідно акту зустрічної перевірки від 21.08.2024 № 1700-1102-1/4835 довідки про факт реєстрації у зоні добровільного відселення від 17.06.2024 № 856, відсутня інформація про реєстрацію/ проживання у період навчання з 26.04.1986 по 18.07.1988;
- роботи з 12.07.1988 (запис в трудовій книжці від 20.07.1988) по 12.01.1989 в Івано-Франківській області;
- військової строкової служби з 12.12.1988 по 30.10.1990, оскільки відсутня інформація про місце дислокації військової частини;
- роботи з 28.04.1991 по 14.10.1991 в Луганській області;
- роботи з 23.05.1999 по 01.12.1999 в Київській області;
- роботи з 14.05.2001 по 27.08.2001 в Житомирській області згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 20.07.1988, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутні дані про роботу;
- роботи з 24.02.2003 по 17.06.2024 в м. Києві.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в досліджуваній ситуації не виконано умову проживання на території зони гарантованого добровільного відселення для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону № 796-ХІІ, а тому позивач не набув права на призначення спірної пенсії.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796-XII).
Відповідно до ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796-ХІІ) пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно абз. 1 ч. 1 ст. 55 Закону № 796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Абзацом п`ятим пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІ передбачено, що особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у такому порядку: 3 роки (початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
Абзацом шостим пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІ передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років мають право на зменшення пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років, з приміткою, що початкова величина - 2 роки зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Системний аналіз наведених вище правових норм надає підстави для висновку, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які постійно проживали чи працювали у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року не менше 3 років, при цьому початкова величина зниження пенсійного віку на 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії (26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Аналогічні висновки щодо застосування наведених вище правових норм викладено у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року справі № 556/1153/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 565/1829/17.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку згідно з рішенням ГУ ПФУ у Львівській області від 17.07.2025 № 1723500057419 є відсутність факту проживання або роботи у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 - не менше 3 років (01 рік 08 місяців).
Так, відповідно до частини третьої статті 55 Закону № 796-XII, призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону.
Постановою Правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 22-1).
Абзацом 2 підпункту 7 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи:
для осіб, які постійно працювали (працюють) на територіях радіоактивного забруднення, додаються документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період(и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення;
для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу (для підтвердження інформації про місце проживання особа може надавати відомості про місце проживання, що були внесені до документів, визначених Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні».), та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування;
для осіб, які евакуйовані із зони відчуження у 1986 році, додаються документи, видані Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями;
посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Таким чином, підставою для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні радіаційного забруднення.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 29 січня 2020 року у справі № 572/245/17, від 17 червня 2020 року у справі № 572/456/17, від 19 вересня 2024 року у справі № 460/23707/22, від 11 листопада 2024 року у справі № 460/19947/23.
Крім того, у постановах від 19 вересня 2019 року у справі № 556/1172/17, від 11 березня 2024 року у справі № 500/2422/23, від 19 вересня 2024 року у справі № 460/23707/22, від 02 жовтня 2024 року у справі № 500/551/23 Верховний Суд також зазначив про те, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням, або у зв`язку з роботою в такій місцевості. При цьому зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.
На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції, враховуючи наведені висновки Верховного Суду та встановлений абзацом 2 підпункту 7 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1 перелік документів, що подається особою для призначення їй пенсії зі зниженням пенсійного віку, вважає помилковими покликання позивача, що видача позивачу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорія 3 Серії НОМЕР_1 від 31.01.1994 підтверджує факт проживання або роботи станом на 01.01.1993 у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років, оскільки наявність посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень абзацу п`ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно з довідкою № 856 від 17.06.2024 Зарічненської селищної ради Рівненської області позивач з 05.09.1988 по 12.12.1988, з 15.11.1990 по цей час зареєстрований в с. Бродниця Зарічненського району Рівненської області, яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції зауважує, що згідно з записами трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_2 , позивач у періоди з 12.07.1988 по 12.01.1989 працював в Івано-Франківській області; з 28.04.1991 по 14.10.1991 працював у Луганській області, що у свою чергу свідчить про те, що позивач фактично не проживав увесь період за зареєстрованим місцем проживання.
Суд апеляційної інстанції також встановив, що згідно з даними військового квитка НОМЕР_3 , позивач проходив військову службу у період з 12.12.1988 по 30.10.1990 в лавах радянської армії.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції зауважує, що доказів на підтвердження того, що місцем дислокації військової частини, де позивач проходив військову службу, була зона гарантованого добровільного відселення не надано, у зв`язку із чим вказаний період до періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення зарахувати не є можливим.
Також, суд апеляційної інстанції зауважує, що згідно з довідкою від 20.06.2024 № 253/01-222/24, що видана Державним професійно-технічним навчальним закладом «Дубровицький професійний ліцей», позивач у період з 01.09.1985 по 18.07.1988 навчався у Державному професійно-технічному навчальному закладі «Дубровицький професійний ліцей».
Згідно з довідкою виконавчого комітету Дубровицької міської ради від 06.08.2024 № 126, м. Дубровиця Сарненського району Рівненської області є територією, що була забруднена внаслідок аварії на Чорнобільській АЕС (категорія 3).
Суд апеляційної інстанції зауважує, що позивач жодним чином не підтвердив факту навчання в спірному періоді на денній формі навчання у Державному професійно-технічному навчальному закладі «Дубровицький професійний ліцей», а також не подав до матеріалів справи жодного доказу, який би надавав можливість період навчання в місті Дубровиця зарахувати до періоду фактичного перебування позивача у зоні гарантованого добровільного відселення.
Крім цього, згідно з актом перевірки достовірності документів, поданих для оформлення пенсії № 1700-1102-1/4835 від 21.08.2024 (а. с. 49-50), ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зареєстрований у с. Бродниця у період з 05.09.1988 по 12.12.1988, з 15.11.1990 по цей час, натомість відсутня інформація про зареєстроване місце проживання позивача у період навчання у м. Дубровиця з 26.04.1986 по 18.07.1988.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що у ГУ ПФ України у Львівській області були відсутні правові та фактичні підстави для призначення позивачу пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ, оскільки за наявними доказами станом на 01 січня 1993 року період його фактичного постійного проживання у зоні гарантованого добровільного відселення становить менше 3 років, а наявність посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень статті 55 Закону № 796-XII, а тому оскаржуване у цій справі рішення від 17.07.2025 № 172350005719 про відмову у призначенні пенсії є правомірним та позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд –
постановив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2025 року у справі № 380/17625/25 – без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддяО. М. Гінда
суддіО. Б. Заверуха
Т. В. Онишкевич
Оригінал: reyestr.court.gov.ua