Рішення від 20 жовтня 2026 р. у справі №161/18044/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Суд: Луцький міськрайонний суд Волинської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: за законом.

Дата: 20 жовтня 2026 р.

Справа: №161/18044/26

Суддя: Черняк В. В.

Справа № 161/18044/26

Провадження № 2/161/8517/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого – судді Черняка В.В.,

за участю секретаря судового засідання – Дмитрук Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом,-

ВСТАНОВИВ:

25.08.2026 року ОСОБА_1 через свого представника звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі – відповідач 1), ОСОБА_3 (далі– відповідач 2), ОСОБА_4 (далі – відповідач 3), ОСОБА_5 (далі – відповідач 4), у якому просила визнати за нею право власності на 77/200 частки житлового будинку садибного типу з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом.

В обґрунтування вимог вказує, що власницею 77/100 часток зазначеного будинку була ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (її бабуся). Її донька ОСОБА_7 , мати позивачки та відповідачів 1, 2 і рідна сестра відповідачів 3, 4, постійно проживала із спадкодавицею на день відкриття спадщини, а тому прийняла спадщину у встановленому законом порядку, проте за життя права не оформила та померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадщину після ОСОБА_8 прийняли її діти (позивачка та відповідачі 1, 2: їх видано свідоцтво про право власності на 1/3 частину від 77/200 частки майна кожному). Однак, приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Зубенко Т.І. відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину на решту 77/200 часток через те, що відповідачка 4 була зареєстрована у спірному будинку на день смерті ОСОБА_6 . Відтак, може претендувати на частку у спадковому майні. ОСОБА_1 стверджує, що ОСОБА_9 фактично не проживала там з 2012 року і спадщини не приймала.

Ухвалою суду від 07.09.2026 року справу прийнято до розгляду та відкрито провадження.

Представник позивача в письмовій заяві просив здійснювати розгляд справи без участі сторони, підтримав вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подали до суду окремі письмові заяви про визнання позову від 21.09.2026 року, просили задовольнити вимоги позивача.

Відповідачка ОСОБА_5 була повідомлена про дату, час і місце розгляду справи належним чином, у судове засідання повторно не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила, відзиву на позов не подала, клопотання про розгляд справи за її відсутності не заявляла.

З урахуванням наведеного, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає вимогам ч.1 ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 06.10.2020 року, а.с.53).

Її чоловік ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто до набуття спадкодавицею права власності на частку будинку (а.с.54).

Спадкодавиці на праві приватної спільної часткової власності належало 77/100 часток житлового будинку АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3115249107080; загальна площа 152,4 кв. м, житлова — 104,3 кв. м), що підтверджується договором дарування від 31.01.1996 року, технічним паспортом від 09.11.2010 року та витягом про реєстрацію прав від 12.11.2010 року (встановлено з відомостей спадкової справи №37/2020).

ОСОБА_7 є донькою ОСОБА_6 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 17.07.1971, актовий запис № 1106 (а.с.55); свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 від 17.10.1992 (а.с.57).

Згідно з довідкою про склад зареєстрованих у житловому приміщенні осіб № 1183 від 09.02.2021 року ОСОБА_11 була зареєстрована та проживала у спірному будинку разом зі спадкодавицею на день відкриття спадщини (а.с.58). ОСОБА_12 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4 (а.с.56), не оформивши спадкових прав.

Позивачка ОСОБА_13 є донькою ОСОБА_11 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_5 , актовий запис № 34 (а.с.17); свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_6 від 26.08.2016, актовий запис № 2 (а.с.18). Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - сини ОСОБА_11 (а.с.25, 32). Відповідачки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - доньки ОСОБА_6 і рідні сестри ОСОБА_11 .

Після смерті ОСОБА_11 приватним нотаріусом Зубенко Т.І. заведено спадкову справу № 6/2024. Позивачці видано свідоцтво про право на спадщину за законом № 298 від 31.03.2025 року (а.с.19), відповідачу ОСОБА_2 – свідоцтво № 627 від 24.06.2025 року (а.с.26), відповідачу ОСОБА_3 – свідоцтво № 629 від 24.06.2025 року (а.с.33), кожному на 1/3 частку від 77/200 часток, що належали ОСОБА_11 . У Державному реєстрі речових прав за кожним зареєстровано право власності на 77/600 часток будинку (а.с.21, 28, 35). Відповідно до інформаційної довідки № 491016204 від 21.08.2026 за ОСОБА_6 досі зареєстровано 77/100 часток будинку, 23/100 зареєстровано за ОСОБА_14 (сестрою ОСОБА_6 ) (а.с.43).

Зі змісту позову слідує, що приватний нотаріус усно відмовила позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_6 на решту 77/200 часток, мотивуючи тим, що відповідачка ОСОБА_5 була зареєстрована у спірному будинку на день смерті спадкодавиці й може мати право на прийняття спадщини.

З письмових пояснень свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 (сусідів та родичів ОСОБА_5 ) вбачається, що ОСОБА_5 з 2012 року по даний час не приходила до спірного будинку. На дату смерті ОСОБА_6 , яка є її матір`ю за вказаною адресою не проживала, догляд за нею не здійснювала.

Крім того, з інформаційного повідомлення заступника начальника управління превентивної діяльності Луцького РУП ГУНП у Волинській області № 82292-2026 від 24.06.2026 року (а.с.60) слідує, що за результатами перевірки та опитування мешканців сусідніх квартир за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_5 там не проживає з 2012 року.

З відомостей із Спадкового реєстру та спадкових справ слідує, що заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 від ОСОБА_5 у встановлений ст. 1270 ЦК України строк не надходило.

Доказів, які б спростовували ці обставини, відповідачка ОСОБА_5 суду не надала.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог. Згідно зі ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона доводить обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ст. 89 ЦПК України).

Статтями 1216, 1218, 1220 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків померлого до інших осіб, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини, а спадщина відкривається внаслідок смерті особи. До спадкоємців першої черги за законом належать діти, той із подружжя, хто пережив, та батьки спадкодавця (ст. 1261 ЦК України). Спадкоємець за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1 ст. 1268 ЦК України). Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї (ч. 3 ст. 1268 ЦК України). Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцю з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).

Оскільки ОСОБА_11 постійно проживала разом із спадкодавицею на день відкриття спадщини та не відмовилась від неї, вона вважається такою, що прийняла спадщину після смерті ОСОБА_6 у межах 77/200 часток будинку. Це право, не оформлене за життя, входить до складу спадщини, що відкрилась після її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 (ст. 1216, 1218, 1268 ЦК України). Позивачка та відповідачі 1, 2 є дітьми ОСОБА_11 , тобто спадкоємцями першої черги за законом, і в установленому порядку прийняли спадщину після неї, що підтверджується свідоцтвами про право на спадщину.

Відповідно до ст. 206 ЦПК України відповідач вправі визнати позов на будь-якій стадії процесу, а суд роз`яснює наслідки такої процесуальної дії. Суд не приймає визнання позову, якщо воно суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб. Визнання позову відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виражене у письмовій формі, стосується їхнього власного права на частку у спадщині після матері і не суперечить закону. Відповідачка ОСОБА_4 , як і відповідачка ОСОБА_5 , є спадкоємицею першої черги після ОСОБА_6 . Її заява про визнання позову також є добровільною, не суперечить закону та не порушує прав інших осіб. З огляду на викладене суд приймає визнання позову відповідачами 1–3.

Щодо відповідачки ОСОБА_5 суд зазначає таке.

Сама лише реєстрація місця проживання у житловому приміщенні не є доказом постійного проживання в ньому та не може слугувати підставою для висновку про прийняття спадщини, оскільки відповідно до ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання не є підтвердженням права на житло. Для застосування ч. 3 ст. 1268 ЦК України визначальним є саме фактичне постійне проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Матеріалами справи доведено, що ОСОБА_5 не проживає у спірному будинку з 2012 року, тобто понад вісім років до дня смерті спадкодавиці. Заяву про прийняття спадщини вона нотаріусу не подавала й у ході розгляду справи не заперечила проти позову та не надала жодних доказів на спростування наведених обставин. Отже, вважається такою, що спадщини після ОСОБА_6 не прийняла (ст. 1272 ЦК України).

Відповідно до ст. 16, 392 ЦК України особа може звернутись до суду з вимогою про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

За встановлених обставин право власності на спірні 77/200 часток слід визнати за позивачкою у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_11 , яка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_6 .

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим, доведеним належними і допустимими доказами та підлягає задоволенню.

Оскільки позивачка просила залишити всі судові витрати за нею (ст. 141 ЦПК України), їх розподіл судом не здійснюється.

Керуючись ст. 12, 13, 76–81, 89, 141, 206, 258, 259, 263–265, 268, 280–284, 354 ЦПК України, ст. 16, 392, 1216, 1218, 1220, 1261, 1268–1270, 1272 ЦК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_7 ), право власності на 77/200 (сімдесят сім двохсотих) часток житлового будинку садибного типу з надвірними будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_11 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Волинського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 28 жовтня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області В.В. Черняк

Оригінал: reyestr.court.gov.ua