Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №240/15955/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/15955/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Черноліхов Сергій Вікторович

Суддя-доповідач - Томчук А.В.

29 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Томчука А.В.

суддів: Драчук Т. О. Савицької Н.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Адміністрації Державної прикордонної служби України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Адміністрації Державної прикордонної служби України з вимогами:

- визнати протиправними дії Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо відмови у виготовленні і наданні довідки про розмір грошового забезпечення станом на 18.06.2025, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2025 Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", що встановлюється для обчислення та перерахунку основного розміру пенсії з 01.07.2025;

- зобов`язати відповідача підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області нову довідку про розмір грошового забезпечення станом на 18.06.2025, відповідно до вимог статей 43, 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", із зазначенням відомостей про всі щомісячні основні (оклад за посадою, військовим званням, надбавка за вислугу років) і додаткові (надбавки, доплати, підвищення та премії) види грошового забезпечення визначені, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2025, помноженого на відповідні тарифні коефіцієнти, для подальшого перерахунку пенсії з 01.07.2025.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідачем протиправно не підготовлено та не подано до Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області оновлену довідку про розмір його грошового забезпечення станом на 18.06.2025 для проведення перерахунку основного розміру пенсії 01.07.2025.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 02.07.2026 адміністративний позов задоволено. Так, суд вирішив:

"Визнати протиправною відмову Адміністрації Державної прикордонної служби України у підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 18.06.2025 для перерахунку пенсії.

Зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 18.06.2025, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", із визначенням посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про державний бюджет України на 2025 рік" на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 із зазначенням відомостей про надбавку за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для здійснення обчислення та перерахунку основного розміру пенсії з 01.07.2025."

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, згідно із Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" та похідне від цього зростання розмірів грошового забезпечення, розрахунковою величиною для якого є прожитковий мінімум, у позивача виникло право на отримання оновленої довідки про розмір грошового забезпечення у 2025 році, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та право на перерахунок пенсії на її підставі.

Також суд виходив з того, що з дня набрання законної сили рішенням у справі № 320/29450/24, а саме з 18.06.2025, діє первинна редакція пункту 4 Постанови № 704, за якою грошове забезпечення військовослужбовців для обчислення пенсії розраховується із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", що становить 3028 грн.

Водночас суд не знайшов підстав для задоволення позовних вимог в частині зазначення у довідці про розмір грошового забезпечення відомостей про відсоткові показники надбавки за особливості проходження служби та премії відповідно до наказу відповідача на 2026 рік, як передчасних.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.

За доводами апеляційної скарги, відповідач вказує, що після 1 березня 2018 року грошове забезпечення відповідних категорій військовослужбовців не підвищувалося, а Кабінет Міністрів України не приймав рішення про перерахунок пенсій.

Також апелянт посилається на пункт 4 постанови № 704 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481, яким для обчислення посадових окладів та окладів за військовими званнями встановлено фіксовану величину 1762 грн.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до частини четвертої статті 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

З урахуванням приписів статті 311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Позивач звертався із заявою до відповідача, у якій просив підготувати та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення станом на 18.06.2025 для проведення перерахунку основного розміру пенсії.

Своїм листом відповідач повідомив позивачу про відсутність підстав для складання та подання до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області довідки про новий розмір грошового забезпечення з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення.

Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Оскільки скаржник апелює рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, тому апеляційний суд з урахуванням приписів статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України переглядатиме оскаржуване судове рішення в межах доводів апеляційної скарги.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на військовій службі, визначає Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-XII).

Правовою основою для реалізації гарантії перерахунку призначених пенсій у зв`язку зі збільшенням рівня грошового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу, є положення частини третьої статті 43 та статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Відповідно до частини третьої статті 43 Закону № 2262-XII пенсії обчислюються з урахуванням відповідних посадових окладів, окладів за військовими званнями, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії в порядку, встановленому законодавством.

Згідно із частиною вісімнадцятою статті 43 Закону № 2262-XII у разі, якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премії у розмірах, установлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.

Відповідно до частини першої статті 63 Закону № 2262-XII перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, у зв`язку із введенням у дію цього Закону, проводиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Частиною четвертою статті 63 Закону № 2262-XII встановлено, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Частинами другою четвертою статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено склад грошового забезпечення, чинники, які впливають на його розмір, та повноваження Кабінету Міністрів України щодо встановлення розмірів такого забезпечення.

Механізм проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII, визначений Порядком № 45, згідно з пунктом 1 якого пенсії, призначені відповідно до Закону № 2262-ХІІ, у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі постанова № 704) затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців та визначено структуру їх грошового забезпечення.

Первинна редакція пункту 4 постанови № 704 передбачала визначення посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Надалі 12.05.2023 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 481 "Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704", пунктом 2 якої внесені зміни до пункту 4 Постанови № 704, шляхом викладення абзацу першого в такій редакції: " 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".

Пунктом 3 Постанови № 481 установлено, що видатки, пов`язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 320/29450/24, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, визнано дії Кабінету Міністрів України при прийнятті Постанови № 481 неправомірними та визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови № 481 щодо внесення змін до пункту 4 Постанови № 704.

Водночас постановою Верховного Суду від 16 липня 2026 року у справі № 320/29450/24 рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано й ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову. У цій постанові Верховний Суд виходив, зокрема, з того, що Кабінет Міністрів України відповідно до частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII наділений повноваженнями визначати розміри грошового забезпечення військовослужбовців, у тому числі базову величину для обчислення посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями.

Разом із тим суд наголошує, що предметом судового розгляду у справі № 320/29450/24 була правомірність дій Кабінету Міністрів України під час прийняття постанови КМУ № 481 та обраного позивачем способу захисту. Натомість у справі, що переглядається, вирішується питання правомірності відмови уповноваженого державного органу в оформленні довідки про розмір грошового забезпечення станом на 18 червня 2025 року.

Отже, висновки Верховного Суду у справі № 320/29450/24 підлягають урахуванню під час вирішення цього спору, проте зазначеною постановою безпосередньо не вирішувалося питання про наявність у пенсіонера права на отримання довідки про розмір грошового забезпечення станом на перше січня відповідного календарного року.

Оцінюючи доводи апелянта щодо необхідності застосування зазначеної величини, колегія суддів ураховує висновки Верховного Суду щодо застосування пункту 4 постанови № 704 до правовідносин з оформлення довідок для перерахунку пенсій.

Верховний Суд у постанові від 22.11.2024 у справі № 380/9113/23 дійшов висновку, що зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік, є підставою для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою КМУ № 704 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262-ХІІ на підставі оновленої довідки про розміри грошового забезпечення.

У постанові від 17.02.2026 у справі № 520/5814/24 судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що під час оформлення довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії має застосовуватися пункт 4 постанови № 704 у первинній редакції з використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, а не фіксованої величини 1762 гривні.

Аналогічний правовий підхід щодо застосування пункту 4 постанови № 704 у первинній редакції та пріоритету правового акта вищої юридичної сили відображено також у постанові Верховного Суду від 19.05.2026 у справі № 520/22229/24.

Тому під час вирішення цього спору колегія суддів застосовує висновок Верховного Суду від 17.02.2026 у справі № 520/5814/24 щодо визначення розрахункової величини для обчислення складових грошового забезпечення відповідно до пункту 4 постанови № 704.

Статтею 7 Закону України від 19.11.2024 № 4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2025 установлено в розмірі 3028 гривень.

Доводи апелянта про відсутність фактичного підвищення грошового забезпечення станом на 18.06.2025 не спростовують висновку суду першої інстанції з огляду на постанову Верховного Суду від 17.09.2026 у справі № 520/33118/25, в якій за подібних правовідносин підтверджено право на оформлення довідки станом на цю саму дату із застосуванням прожиткового мінімуму, установленого законом на 01.01.2025, замість фіксованої розрахункової величини 1762 гривні.

Той факт, що відповідач продовжує обчислювати грошове забезпечення діючих військовослужбовців із застосуванням фіксованої величини 1762 гривні, сам собою не визначає правомірності такого способу обчислення під час вирішення індивідуального пенсійного спору.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 20.10.2026 у справі № 420/30726/25.

Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність окремого рішення Кабінету Міністрів України та ненадходження списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку, колегія суддів зазначає таке.

Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 (далі - Порядок № 45).

Пунктами 1– 3 Порядку № 45 визначено процедуру проведення перерахунку пенсій, зокрема повідомлення уповноважених органів про підстави перерахунку, формування списків осіб та підготовки довідок про розмір грошового забезпечення.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 2262-XII, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 (далі - Порядок № 3-1), також регулює взаємодію органів Пенсійного фонду України та уповноважених структурних підрозділів у разі виникнення підстав для перерахунку пенсій.

За змістом частин першої та другої статті 63 Закону № 2262-XII перерахунок пенсій проводиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами.

У постанові від 10.10.2019 у справі № 553/3619/16-а Верховний Суд зазначив, що підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначеної пенсії, може бути як відповідна заява пенсіонера з доданими документами, так і рішення Кабінету Міністрів України, про яке державні органи повідомляють орган Пенсійного фонду України.

Отже, передбачений Порядком № 45 механізм формування списків не виключає можливості ініціювання пенсіонером питання про перерахунок пенсії за наявності встановлених законодавством підстав. Водночас обов`язок уповноваженого органу оформити довідку та повноваження органу Пенсійного фонду України здійснити фактичний перерахунок пенсії є різними складовими відповідної процедури.

У цій справі позивач звернувся до відповідача із заявою про оформлення довідки, однак отримав відмову з мотивів відсутності правових підстав.

З урахуванням наведених правових висновків Верховного Суду посилання апелянта на відсутність окремого рішення Кабінету Міністрів України про перерахунок пенсій та ненадходження списків від органу Пенсійного фонду України не є достатнім обґрунтуванням правомірності відмови у видачі довідки.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. п.п. 29 - 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїз Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994.

При цьому, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (див. пункт 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001).

Відповідно до приписів пункту 1 частини 1 статей 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до положень статті 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Адміністрації Державної прикордонної служби України залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02 липня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

ГоловуючийТомчук А.В.

СуддіДрачук Т. О. Савицька Н.В.