Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №303/2048/26 — Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа №303/2048/26

2/303/883/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року м.Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

у складі головуючого-судді Куцкір Ю.Ю.

з участю секретаря судових засідань Славич М.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Мукачево цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, без самостійних вимог: приватний нотаріус Мукачівського районного нотаріального округу Лукач Тетяна Михайлівна про витребування майна, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа, без самостійних вимог: приватний нотаріус Мукачівського районного нотаріального округу Лукач Т.М. про витребування майна.

Позовні вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 27.05.2015 року виданого приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу Попович В.В., зареєстрованого в реєстрі за №1298, належить житловий будинок АДРЕСА_1 . Житловий будинок АДРЕСА_1 розташований на земельній ділянці кадастровий номер: 2122781400:10:101:0091, загальною площею 0,25 га призначеній для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Проте, 28.01.2025 року ОСОБА_1 дізналася, що вищевказана земельна ділянка на якій розташований належний їй на праві приватної власності житловий будинок зареєстрована на праві приватної власності за відповідачем ОСОБА_3 .. Набуття відповідачем права власності на земельну ділянку кадастровий номер: 2122781400:10:101:0091, загальною площею 0,25 га призначеній для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташовану за адресою: АДРЕСА_1 підлягає визнанню незаконним з наступних правових підстав.

Житловий будинок АДРЕСА_1 належав на праві приватної власності ОСОБА_4 батькові позивачки на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія НОМЕР_1 виданого виконавчим комітетом Верхньовизницької сільської ради Мукачівського району Закарпатської області 05.04.2011 року.

Рішенням 9-ї сесії 21-го скликання від 27.02.1992 року Верхньовизницької сільської ради «Про виділення земельних ділянок під індивідуальне будівництво» батькові позивача ОСОБА_4 надано в довічне успадковане володіння земельну ділянку площею 0,50 га на перебудову житлового будинку по АДРЕСА_1 .

Рішенням 12-ої сесії 21-го скликання від 29.09.1992 року Верхньовизницької сільської ради «Про закріплення земельних ділянок у довічне спадкове володіння» за батьком позивача ОСОБА_4 закріплено в довічне спадкове володіння земельну ділянку площею 0,50 га по АДРЕСА_1 .

Рішенням виконавчого комітету Верхньовизницької сільської ради від 27.01.1994 року №4 «Про приватизацію безоплатно землі жителями села» ОСОБА_4 передано у власність в порядку приватизації безоплатно земельну ділянку площею 0,50 га по АДРЕСА_1 .

Рішенням 16-ої сесії 21-го скликання від 31.05.1994 року Верхньовизницької сільської ради надано у приватну власність ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,50 га по АДРЕСА_1 , з них 0,25 га для будівництва та обслуговування жилого будинку та 0,25 га для ведення особистого підсобного господарства.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер. Після його смерті спадщину прийняла його донька ОСОБА_1 ..

27.05.2015 року ОСОБА_1 видано Свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Таким чином, 27.05.2015 року ОСОБА_1 в порядку спадкування набула право приватної власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Проте, рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 11.04.2016 року у справі №303/6423/15-ц за ОСОБА_5 було визнано право власності на вищевказаний житловий будинок АДРЕСА_1 .

23.06.2016 року право власності на вищевказаний житловий будинок АДРЕСА_1 було зареєстровано за ОСОБА_5 на підставі рішення апеляційного суду Закарпатської області від 11.04.2016 року у справі №303/6423/15-ц.

В подальшому Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.09.2017 року вищевказане рішення апеляційного суду Закарпатської області від 11.04.2016 року було скасоване.

05.04.2018 року право власності на вищевказаний житловий будинок АДРЕСА_1 знову було зареєстроване за ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 27.05.2015 року.

Однак, у період коли право власності на вищевказаний житловий будинок було зареєстровано за ОСОБА_5 на підставі рішення апеляційного суду Закарпатської області від 11.04.2016 року, останній здійснив приватизацію земельної ділянки під даним житловим будинком.

Так, на підставі рішення виконавчого комітету Верхньовизницької сільської ради Мукачівського району Закарпатської області від 06.04.2017 року право власності на земельну ділянку кадастровий номер: 2122781400:10:101:0091, загальною площею 0,25 га призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 було зареєстроване за ОСОБА_5 ..

В подальшому 12.11.2024 року право власності на земельну ділянку кадастровий номер: 2122781400:10:101:0091, загальною площею 0,25 га призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 вже було зареєстроване за відповідачкою ОСОБА_3 , на підставі Свідоцтва про право на спадщину від 12.11.2024 року виданого приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу Лукач Т.М..

Набуття відповідачкою ОСОБА_3 в порядку спадкування права власності на земельну ділянку кадастровий номер: 2122781400:10:101:0091, загальною площею 0,25 га по АДРЕСА_1 є незаконним.

Оскільки, право власності спадкодавця ОСОБА_5 , на вищевказану земельну ділянку припинилося ще 27.09.2017 року, тобто ще до дня його смерті. Відповідно вищевказана земельна ділянка не входила до складу спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_5 ..

Право власності ОСОБА_5 на житловий будинок АДРЕСА_1 , яке в останнього виникло на підставі рішення апеляційного суду Закарпатської області від 11.04.2016 року, припинилося 27.09.2017 року на підставі Ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ справа №303/6423/15-ц.

05.04.2018 року право власності на вищевказаний житловий будинок АДРЕСА_1 знову було зареєстроване за ОСОБА_1 ..

Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Правовідносини щодо права на земельну ділянку на якій розміщений вищевказаний житловий будинок врегульований положеннями ст.120 ЗК України та ст.377 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.377 ЦК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин - прийняття ухвали ВССУ від 27.09.2017 року та видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 27.05.2015 року, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до ч.1 ст.120 ЗК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин - прийняття ухвали ВССУ від 27.09.2017 року та видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 27.05.2015 року), у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Згідно правової позиції висловленої Великою Палатою Верховного Суду у Постанові від 16.06.2020 року у справі №689/26/17, при відсутності окремої цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об`єкт нерухомості, слід враховувати те, що зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.

При застосуванні положень ст.120 ЗК України у поєднанні з положеннями ст.125 ЗК України у редакції, що була чинною, починаючи з 01.01.2002 року, слід виходити з того, що у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на об`єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об`єкт нерухомості, у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно із виникненням права власності на такий об`єкт, розміщений на цій ділянці. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстровано одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Аналогічна правова позиція висловлена КЦС ВС у постанові від 20.01.2021 року у справі №318/1274/18 згідно якої, земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу права на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.

Відповідно до правових позицій Верховного Суду, викладених у постанові від 04.02.2019 року по справі №463/1696/15-ц, аналіз змісту норм ст.120 ЗК України у їх сукупності дає підстави для висновку про однакову спрямованість її положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у ч.4 ст.120 ЗК України, особа, яка набула права власності на частину будівлі чи споруди стає власником відповідної частини земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

Аналогічні правові позиції були викладені у постановах Верховного Суду України №6-253цс16 від 13.04.2016 року, №6-2226цс16 від 12.10.2016 року та №6-2цс15 від 11.02.2015 року.

У правовому висновку щодо виключної правової проблеми у постанові від 04.12.2018 року у справі №910/18560/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах ст.120 ЗК України, ст.377 ЦК України, інших положеннях законодавства.

Право власності ОСОБА_5 на житловий будинок АДРЕСА_1 , припинилося 27.09.2017 року з моменту прийняття ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.09.2017 року у справі №303/6423/15-ц, якою було скасовано рішення апеляційного суду Закарпатської області від 11.04.2016 року.

Водночас, з моменту прийняття ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.09.2017 року у справі №303/6423/15-ц, позивач ОСОБА_1 знову набула право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Відповідно до положень ст.377 ЦК України та ст.120 ЗК України та вищенаведених правових позицій ВС, з моменту припинення права власності ОСОБА_5 на вищевказаний житловий будинок, тобто з 27.09.2017 року, в силу закону припинилося і його право власності на земельну ділянку кадастровий номер: 2122781400:10:101:0091, загальною площею 0,25 га по АДРЕСА_1 .

Водночас, з моменту переходу права власності на житловий будинок АДРЕСА_2 від ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , остання в силу закону відповідно до положень ст.377 ЦК України та ст.120 ЗК України та вищезазначених правових позицій Верховного Суду набула право власності на земельну ділянку кадастровий номер: 2122781400:10:101:0091, загальною площею 0,25 га по АДРЕСА_1 , на якій розташований вищезазначений житловий будинок.

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відтак, земельна ділянка кадастровий номер: 2122781400:10:101:0091, загальною площею 0,25 га по АДРЕСА_1 вже не входила до складу спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_5 , оскільки з 27.09.2017 року, його право власності на вищевказану земельну ділянку припинилося та перейшло до власника житлового будинку АДРЕСА_1 .Визниця - позивачки ОСОБА_1 ..

Відповідно приватний нотаріус Мукачівського районного нотаріального округу Лукач Т.М. не мала права видавати відповідачу свідоцтво про право на спадщину за законом на вищевказану земельну ділянку.

Відповідно до ст.1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до вищенаведеного свідоцтво про право на спадщину за законом від 12.11.2024 року видане ОСОБА_3 приватним нотаріусом МРНО Лукач Т.М. на земельну ділянку 2122781400:10:101:0091, загальною площею 0,25 га призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 підлягає визнанню недійним.

10.03.2025 року ОСОБА_1 звернулася до Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 12.11.2024 року та визнання права власності на земельну ділянку кадастровий номер: 2122781400:10:101:0091, загальною площею 0,25 га по АДРЕСА_1 .

Про те, вже під час судового розгляду справи відповідач, з метою уникнення припинення її права власності на вищевказану земельну ділянку, здійснила розподіл земельної ділянки кадастровий номер: 2122781400:10:101:0091, загальною площею 0,25 га на дві окремі самостійні земельні ділянки з присвоєнням нових кадастрових номерів. В результаті такого поділу відповідачем було утворено дві нові земельні ділянки: земельну ділянку кадастровий номер: 2122781400:10:101:0211, загальною площею 0,0231 га та земельну ділянку кадастровий номер: 2122781400:10:101:0212, загальною площею 0,2269 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому кадастровий номер:2122781400:10:101:0091 земельної ділянки, яка існувала до розподілу було скасовано.

Згідно правового висновку Верховного суду висловленого в постанові ВП ВС від 13.07.2022 року у справі №199/8324/19, провадження 14-212цс21, якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав (постанова ВП ВС від 13.07.2022 року у справі №199/8324/19, провадження №14-212цс21).

У постанові від 29.05.2019 року у справі №367/2022/15-ц ВП ВС зауважила, що з огляду на приписи ст.ст.387 і 388 ЦК України помилковими є висновки суду першої інстанції щодо неможливості витребування власником земельних ділянок, які були поділені та/або об`єднані. Формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб.

З огляду на приписи ст.ст.387 та 388 ЦК України на можливість витребування власником земельних ділянок не впливає їхній поділ та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб (п.200 постанови ВП ВС від 23.11.2021 року у справі №359/3373/16-ц, провадження №14-2цс21). Окрім того, до складу домоволодіння АДРЕСА_1 входила літня кухня позначена в технічному паспорті під літ. «Д», загальною площею 24 кв.м..

Літня кухня позначена в технічному паспорті під літ. «Д», загальною площею 24 кв.м., була збудована батьком позивача ОСОБА_1 , та на той момент прийняття спадщини мала статус самовільно збудованого майна. Тож, згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 27.05.2015 року виданого приватним нотаріусом МРНО Попович В.В., зареєстрованому в реєстрі за №1298, самовільно побудована літня кухня літ. «Д», що вказана у технічному паспорті, виданому ТзОВ «Мукачівське РБТІ та ЕО» від 21.01.2011 року до складу спадкового майна не увійшла.

Відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належать спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Згідно з п.8 постанови Пленуму ВСУ від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» якщо будівництво здійснювалось згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов`язки, як забудовника входять до складу спадщини.

Відповідно до роз`яснення наданого в п.3.1 Інформаційного Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини.

У відповідності до правового висновку Верховного Суду наведеного в постанові від 04.05.2022 року у справі №372/4235/19, якщо об`єкт будівництва не був завершений спадкодавцем чи не був прийнятий в експлуатацію, або право власності не було за ним зареєстроване, то до складу спадщини входять усі належні спадкодавцеві як забудовнику права та обов`язки, а саме: право власності на будівельні матеріали та обладнання, які були використані спадкодавцем у процесі цього будівництва; право завершити будівництво (як правонаступник спадкодавця - замінений у порядку спадкування забудовник); право передати від свого імені для прийняття в експлуатацію завершений будівництвом об`єкт; право одержати на своє ім`я свідоцтво про право власності та зареєструвати право власності.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено також у постанові Верховного Суду від 01.04.2020 року у справі №707/1803/16-ц, провадження №61-1132св17, подібні висновки Верховний Суд зробив також у постановах від 12.08.2019 року у справі №607/9408/16-ц, провадження №61-27922св18 та від 28.05.2020 року у справі №2-2317/11, провадження №61-13194св18.

Таким чином, після смерті свого батька, позивач ОСОБА_1 успадкувала право передачі в порядку спадкування всіх прав забудовника на літню кухню позначену в технічному паспорті під літ. «Д», загальною площею 24 кв.м., яка є складовою домоволодіння АДРЕСА_1 .

Під час судового розгляду справи відповідач, користуючись тим, що право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2122781400:10:101:0091 було зареєстровано за нею, здійснила поділ цієї земельної ділянки.

У результаті поділу земельна ділянка, на якій розташований житловий будинок, отримала новий кадастровий номер 2122781400:10:101:0211, площею 0,0231 га, літня кухня, позначена в технічному паспорті під літ. «Д», загальною площею 24 кв.м., опинилася на окремій земельній ділянці з кадастровим номером 2122781400:10:101:0212, площею 0,2269 га.

Оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 2122781400:10:101:0212 залишилася зареєстрованою за відповідачем, остання змінила цільове призначення об`єкта, позначеного в технічному паспорті під літ. «Д», із літньої кухні на житловий будинок загальною площею 24 кв.м..

Після цього, відповідач подала декларацію про готовність об`єкта до експлуатації та зареєструвала за собою право власності на житловий будинок площею 24 кв.м., який раніше був господарською будівлею (літньою кухнею).

25.09.2025 року за відповідачем ОСОБА_3 було здійснено реєстрацію права власності на житловий будинок садибного типу, загальною площею 24 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомості майна: 320931132040, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом з тим, відповідач ОСОБА_3 не мала жодних передбачених законом підстав для набуття та подальшої державної реєстрації права власності на спірний об`єкт нерухомості. Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.03.2026 року відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу у порядку загального позовного провадження. Також вказаною ухвалою відповідачам встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

У свою чергу, відповідач ОСОБА_3 подала до суду відзив на позовну заяву в якому заперечила щодо задоволення позовних вимог та просила суд відмовити у задоволенні позову. В основу свого заперечення, відповідач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько відповідачки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Після його смерті відкрилася спадщина на належну спадкодавцю земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером 2122781400:10:101:0091, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі Свідоцтва про право на спадщину №1608, виданого 12.11.2024 року приватним нотаріусом Лукач Т.М. Мукачівського районного нотаріального округу Закарпатської області, 12.11.2024 року внесено запис до державного реєстру речових прав про право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером 2122781400:10:101:0091, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином, ОСОБА_3 є добросовісною набувачкою, оскільки набула спірне майно у власність на законних підставах і не вчиняла жодних протиправних дій, спрямованих на заволодіння майном, яке витребовується. В свою чергу, спадкодавець ОСОБА_5 також є добросовісним набувачем, оскільки отримав спірне майно у власність у законний спосіб: на підставі рішення виконавчого комітету Верхньовизницької сільської ради від 06.04.2017 року за №207. У липні 2025 року, з метою забезпечення реалізації принципу єдності юридичної долі земельної ділянки і розташованих на ній будинку, споруд, відповідачкою в добровільному порядку, з дотриманням принципу добросовісності володіння майном, здійснено розподіл належної їй земельної ділянки з кадастровим номером 2122781400:10:101:0091, що підтверджується технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1 : відведено земельну ділянку № НОМЕР_2 площею 0,0231 га з кадастровим номером 2122781400:10:101:0211 - для обслуговування житлового будинку та споруд. На земельній ділянці АДРЕСА_3 площею 0,2269 га з кадастровим номером 2122781400:10:101:0212 знаходилася літня кухня, позначена літ. «Д», яка, згідно примітки у належному позивачці Свідоцтві про право на спадщину за законом, була самовільно збудованим об`єктом і не входила до складу спадщини позивачки. Спадкодавець відповідача ОСОБА_5 , разом із дружиною, будували її для окремого проживання на території даного господарства.

Також посилається на те, що судові процеси між учасниками з приводу будинковолодіння в АДРЕСА_1 , тривають з 2010 року, що підтверджується роздруківкою інформації щодо стану розгляду справ з порталу «Судова влада України» та копіями судових рішень у справах, які не відображаються у системі за результатами пошукових запитів. У цих процесах було неодноразово з`ясовано, що спадкодавець позивача нічого не будував та не перебудовував на території дворогосподарства. Це стосується і літньої кухні, позначеної літ. «Д». У своїй постанові від 16.09.2020 року у справі №303/2318/18 Верховний Суд вже звертав увагу на дану обставину, вказавши, що при розгляді справи у суді першої та апеляційної інстанції відповідачі посилались на те, що позивачка після смерті батька є власником житлового будинку, до якого належать такі споруди і прибудови: літ. «Б» - сарай, літ. «В» - убиральня, літ. «Е» - сарай, літ. «Є» - навіс, №1 - ворота, №2 - огорожа, №5 - огорожа. У примітці до Свідоцтва про право на спадщину за законом вказано, що літня кухня літ. «Д», що вказана в технічному паспорті, виданому ТзОВ «Мукачівське РБТІ та ЕО» 21.01.2011 року, до складу спадкового майна не входить, та будувалась відповідачами для власного проживання. У липні 2025 року самовільно побудована літня кухня літ. «Д» була повністю знесена (спірний об`єкт нерухомості більше не існує), а на її місці побудовано новий об`єкт нерухомості – садибний будинок, що підтверджується Витягом з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва: документ – 675/25 від 04.08.2025 року, найменування об`єкту інвентаризації – садибний будинок; тип технічної інвентаризації - первинна, підстава - перед прийняттям в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, тип дозвільного документа – документ з діючої системи від 06.07.2020 року; дозвільний документ, на основі якого відбулося будівництво – повідомлення про початок будівельних робіт ІУ051250728557: об`єкт – Індивідуальний житловий будинок, тип: житловий будинок садибного типу; вид будівництва - Нове будівництво, діючий /Житловий будинок садибного типу «Житловий будинок» за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, Кольчинська територіальна громада. Згідно Витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про присвоєння адрес Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, відомості про адресу: тип адреси - в межах населеного пункту, номер будівлі - 14А, населений пункт - Верхня Визниця, область Закарпатська. Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує повністю з підстав, що наведені в позові та просить суд їх задоволити.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, просить суд відмовити в задоволенні позову.

Третя особа, без самостійних вимог: приватний нотаріус Мукачівського районного нотаріального округу Лукач Т.М. в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про причину неявки суд не повідомила.

Вивчивши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку зібраним у справі доказами в цілому, так і кожному доказу окремо, шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ч.1 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 5 даної статті передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а ч. 6, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 ЦПК України).

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та підтверджується належними у справі доказами, що згідно Витягу з Реєстру територіальної громади Кольчинської територіальної громади №2025/001383932 від 30.01.2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця проживання останньої значиться: АДРЕСА_1 (а.с. 20).

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 27.05.2015 року виданого Попович В.В. приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу, спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_4 , 1958 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є його донька ОСОБА_1 , спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з: житлового будинку, що розташований в АДРЕСА_1 (а.с.21).

У відповідності до Архівного витягу №193 від 31.05.2011 року «Про приватизацію безплатно землі жителям села», рішенням №4, виконавчий комітет В.Визницької сільської ради вирішив: приватизувати безплатно землю жителям села: АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 , 0,50 га (а.с. 22).

У відповідності до Архівного витягу №194 від 31.05.2011 року «Про закріплення земельних ділянок у довічне спадкове володіння» рішенням №5 від 29.09.1992 року, 12-ої сесії 21-го скликання, Верхньовизницька сільська рада вирішила закріпити в довічне спадкове володіння земельну ділянку площею 0,50 га по АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 (а.с. 23).

Згідно рішення Верхньовизницької сільської ради народних депутатів від 27.02.1992 року «Про виділення земельних ділянок під індивідуальне будівництво», ОСОБА_6 сільська рада народних депутатів вирішила: надати в довічне успадковане володіння земельну ділянку площею 0,50 га на перебудову житлового будинку згідно проекту планування та забудови села по АДРЕСА_1 , мешканцю АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 , 1958 року народження (а.с. 24).

Відповідно до Довідки №121 від 04.02.2011 року виданої виконавчим комітетом Верхньовизницької сільської ради в тому, що згідно виписки з протоколу 16 сесії 21 скликання від 31.05.1994 року мешканцю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 надані земельні ділянки у власність загальною площею 0,50 га за адресою: АДРЕСА_1 , з них 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, 0,25 га для ведення особистого селянського господарства АДРЕСА_1 (а.с. 25).

У відповідності до рішення №36 від 30.09.2002 року виконавчого комітету Верхньовизницької сільської ради Мукачівського району «Про оформлення права власності на реєстрацію домоволодіння в АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 », виконавчий комітет сільської ради вирішив: оформити право власності на домоволодіння в АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 (а.с. 26).

У відповідності до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №119835925 від 05.04.2018 року власником житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_1 (а.с. 36).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо нерухомого майна №409966015 від 28.01.2025 року власником земельної ділянки кадастровий номер 2122781400:10:101:0091, площею 0,25 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_3 (а.с. 37).

Згідно інформації сформованої за допомогою додатку «Реєстр нерухомості» від 09.03.2026 року власником земельної ділянки кадастровий номер 2122781400:10:101:0211, площею 0,0231 га є ОСОБА_3 (а.с. 41).

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-9989799362025 від 16.12.2025 року земельна ділянка кадастровий номер 2122781400:10:101:0211, місце розташування земельної ділянки: АДРЕСА_1 , категорії земель: землі житлової та громадської забудови, вид цільового призначення: 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площа земельної ділянки 0,0231 га, скасований кадастровий номер земельної ділянки:2122781400:10:101:0091 (а.с. 42-45).

У відповідності до інформації сформованої за допомогою додатку «Реєстр нерухомості» від 09.03.2026 року власником земельної ділянки кадастровий номер 2122781400:10:101:0212, площею 0,2269 га є ОСОБА_3 (а.с. 48).

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-9989802292025 від 16.12.2025 року земельна ділянка кадастровий номер 2122781400:10:101:0212, місце розташування земельної ділянки: АДРЕСА_1 , категорії земель: землі житлової та громадської забудови, вид цільового призначення: 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площа земельної ділянки 0,2269 га, скасований кадастровий номер земельної ділянки:2122781400:10:101:0091 (а.с. 49-52).

Згідно Інформаційної довідки №4/26 від 09.02.2026 року Мукачівського РБТІ та ЕО встановлено, що згідно матеріалів інвентарної справи, право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 станом на 31.12.2012 року зареєстровано за: ОСОБА_4 - 1/1 частка /реєстрова книга №1, реєстровий номер запису №279 /Свідоцтво про право власності / НОМЕР_1 /05.04.2011 р./Рішення №36/30.09.2002 р./ Виконком Верхньовизницької сільської ради. Забудовником та власником домоволодіння, вт.ч. і літньої кухні літ. Д, яка на дату обстеження 21.01.2011 року була самовільно побудована без дозвільних документів був ОСОБА_4 (а.с.56).

У відповідності до інформації сформованої за допомогою додатку «Реєстр нерухомості» від 20.02.2026 року власником житлового будинку садибного типу, загальна площа 24 кв.м., житлова площа 18 кв.м., адреса: АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 (а.с. 57).

У відповідності до рішення №194 виконавчого комітету Кольчинської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області від 02.09.2025 року «Про присвоєння поштової адреси» було присвоєно поштову адресу об`єкту нерухомого майна житловому будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, який розташований на земельній ділянці площею 0,2269 га кадастровий номер 2122781400:10:101:0212 в АДРЕСА_1 користувачу будинку ОСОБА_3 , мешканці АДРЕСА_4 . (а.с.58).

У відповідності до Висновку експертів про вартість земельної ділянки, що надана в приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд було зроблено висновок експертної грошової оцінки земельної ділянки, що надана в приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2122781400:10:101:0212 роблять висновок про наступне: вартість земельної ділянки площею 2269 кв.м. становить 68 100 гривень (а.с. 61).

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 12.11.2024 року виданого Лукач Т.М. приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу, спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , є його дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що зареєстрована АДРЕСА_4 . Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з: земельної ділянки, площею 0,25 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу:85954824 від 27.04.2017 року, кадастровий номер земельної ділянки – 2122781400:10:101:0091, цільове призначення земельної ділянки – для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (а.с. 114).

У відповідності до Технічного паспорту реєстраційний номер у Реєстрі будівельної діяльності ТІ01:1689-5542-3169-0513 редакція №3 на Садибний будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , замовником була ОСОБА_3 (а.с. 137).

Відповідно до Витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, документ №675/25 від 04.08.2025 року на Садибний будинок, тип технічної інвентаризації - первинна, вид технічної інвентаризації - житловий будинок садибного типу, підстава проведення технічної інвентаризації - перед прийняттям в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів (у тому числі після проведення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об`єкта будівництва, щодо якого набуто право на виконання будівельних робіт) (а.с. 138-141).

У відповідності до Витягу з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва реєстраційний номер ІУ101250810661, відомості про об`єкт зазначено, що вид будівництва - нове будівництво, назва об`єкта будівництва - нове будівництво індивідуального садибного будинку (а.с. 143-146).

Згідно Витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про присвоєння адрес Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, номер рішення:194 від 02.09.2025 року, номер будівлі АДРЕСА_5 , назва об`єкта - житловий будинок садибного типу, замовник ОСОБА_3 (а.с. 147-149).

У відповідності до Витягу з Державного реєстру речових прав №445415747 від 29.09.2025 року власником житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_3 (а.с. 151).

Згідно Довідки №555 від 22.11.2018 року виданої виконкомом Верхньовизницької сільської ради встановлено, що згідно по-господарської книги №3 на 1953, 1954,1955 р.р., в тому що за адресою: АДРЕСА_6 теперішня адреса: АДРЕСА_1 був головою дворогосподарства та забудовником ОСОБА_7 - ІНФОРМАЦІЯ_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , а/з №12 від 22.09.1980 року. ОСОБА_8 - ІНФОРМАЦІЯ_9 - дочка ОСОБА_7 - зареєстрована по вищевказаній адресі. Згідно по-господарської книги №3 на 1958, 1959, 1960 роки відмічено, що ОСОБА_9 , 1939 року народження дочка ОСОБА_7 та її склад сім`ї ОСОБА_10 , 1931 р.н. - чоловік, ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_10 - син, онук ОСОБА_7 .. Згідно Свідоцтва про укладення шлюбу серія НОМЕР_3 від 20.05.1986 року громадянкою ОСОБА_11 змінено прізвище на ОСОБА_12 (другий шлюб). Згідно по-господарської книги №6 на 2006-2010 р.р. відмічено, що громадянка ОСОБА_12 , 1939 року померла ІНФОРМАЦІЯ_11 , а/з №02 від 25.01.2008 року. Згідно по-господарської книги №6 на 2006-2010 р.р. ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_12 зять ОСОБА_7 , чоловік ОСОБА_12 .. Зі слів його він проживає по вище вказаній адресі з 1975 року по сьогоднішній день, зареєстрований за даною адресою з 13.08.2008 року. Згідно по-господарської книги №6 на 2016-2023 р.р. громадянин ОСОБА_13 - ІНФОРМАЦІЯ_13 , зареєстрований та проживає за вище вказаною адресою, син ОСОБА_5 та ОСОБА_12 .. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 дочка ОСОБА_4 , 1958 р.н. (зі слів ОСОБА_13 ) (а.с. 153).

Відповідно до Свідоцтва про смерть серія НОМЕР_4 виданого 12.05.2022 року, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 154).

У відповідності до Акту матеріально-побутових умов ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , мешканець АДРЕСА_1 , комісія в складі старости Верхньовизницького старостинського округу Кушнір М.А. , спеціаліста ОСОБА_14 та спеціаліста землевпорядника Кольчинської селищної ради Васьо М.І. провела обстеження дворогосподарства, в якоу проживає ОСОБА_13 разом з батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Комісією виявлено, що в даному дворогосподарстві є житловий будинок позначений буквою «Г» та літня кухня, що позначена буквою « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в якому фактично вони проживають, умови проживання задовільні, але потребують покращення. Іншими приміщеннями не користуються з 2013 року (а.с. 155).

Відповідно до Довідки №726 від 17.08.2015 року видана в тому, що ОСОБА_5 , дійсно був забудовником одного з двох будинків за адресою АДРЕСА_1 , який будувався 1988 року (а.с. 156).

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо нерухомого майна №61976655 від 22.06.2016 року ОСОБА_5 звернувся із заявою про скасування від 15.06.2016 року права власності на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 160-161).

У відповідності до Рішення про державну реєстрацію прав та їх обмежень №30254818 від 30.06.2016 року було проведено державну реєстрацію права власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 (а.с. 162).

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо нерухомого майна №62452524 від 30.06.2016 року встановлено, що власником житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_5 (а.с. 163-164).

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-2101702552016 від 28.12.2016 року встановлено, що земельна ділянка кадастровий номер 2122781400:10:101:0091, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площа земельної ділянки: 0,2500 (а.с. 165-166).

У відповідності до рішення №207 від 06.04.2017 року Верхньовизницької сільської ради Мукачівського району «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)» Верхньовизницька сільська рад вирішила: затвердити ОСОБА_5 , мешканцю АДРЕСА_1 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передати у власність, площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 , за кадастровим номером: 2122781400:10:101:0091.

У відповідності до Рішення про державну реєстрацію прав та їх обмежень №34960553 від 27.04.2017 року було проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 2122781400:10:101:0091 за ОСОБА_5 (а.с. 172).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №85954824 від 27.04.2017 року встановлено, що земельна ділянка кадастровий номер 2122781400:10:101:0091, площа 0,25 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) належить на праві приватної власності ОСОБА_5 (а.с. 173).

У відповідності до Довідки №825 від 29.07.2014 року виданої виконавчим комітетом Верхньовизницької сільської ради встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 з 1992 року проживав в АДРЕСА_7 , де і помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а/з №13 від 04.05.2013 року (а.с. 174).

У відповідності до Довідки №824 від 29.07.2014 року виданої виконавчим комітетом Верхньовизницької сільської ради встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 проживає в АДРЕСА_1 з 1975 року, разом з ним проживає його син ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_14 (а.с. 175).

У відповідності до Довідки №21 від 15.01.2015 року виданої виконавчим комітетом Верхньовизницької сільської ради встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 дійсно проживає в АДРЕСА_1 з 1975 року, веде догляд за будинком та користується земельною ділянкою по вищевказаній адресі та сплачує земельний податок (а.с. 176).

У відповідності до Довідки №823 від 29.07.2014 року виданої виконавчим комітетом Верхньовизницької сільської ради встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а/з №13 від 04.05.2013 року. На час смерті за адресою: АДРЕСА_1 проживали ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 разом з сином ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_14 (а.с. 177).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав №403413534 від 12.11.2024 року встановлено, що земельна ділянка кадастровий номер 2122781400:10:101:0091, площа 0,25 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) належить на праві приватної власності ОСОБА_3 (а.с. 181).

У відповідності до Технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1 , було здійснено поділ земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 2122781400:10:101:0091, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка належить ОСОБА_3 на ділянку № НОМЕР_2 - 0,0231 га кадастровий номер земельної ділянки 2122781400:10:101:0211 та на ділянку № НОМЕР_5 - 0,2269 га кадастровий номер земельної ділянки 2122781400:10:101:0212 (а.с. 182-231).

Дані правовідносини регулюються нормами ЗК України та ЦК України.

Згідно із ч.1 ст.377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до ч.1 ст.120 ЗК України у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Згідно правової позиції висловленої Великою Палатою Верховного Суду у Постанові від 16.06.2020 року у справі №689/26/17, при відсутності окремої цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об`єкт нерухомості, суд враховує, що зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, вбачається, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.

При застосуванні положень ст.120 ЗК України у поєднанні з положеннями ст.125 ЗК України у редакції, що була чинною, починаючи з 01.01.2002 року, слід виходити з того, що у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на об`єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об`єкт нерухомості, у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно із виникненням права власності на такий об`єкт, розміщений на цій ділянці. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстровано одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Аналогічна правова позиція висловлена КЦС ВС у постанові від 20.01.2021 року у справі №318/1274/18 згідно якої, земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу права на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.

Відповідно до правових позицій Верховного Суду, викладених у постанові від 04.02.2019 року по справі №463/1696/15-ц, аналіз змісту норм ст.120 ЗК України у їх сукупності дає підстави для висновку про однакову спрямованість її положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у ч.4 ст.120 ЗК України, особа, яка набула права власності на частину будівлі чи споруди стає власником відповідної частини земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

Аналогічні правові позиції були викладені у постановах Верховного Суду України №6-253цс16 від 13.04.2016 року, №6-2226цс16 від 12.10.2016 року та №6-2цс15 від 11.02.2015 року.

У правовому висновку щодо виключної правової проблеми у постанові від 04.12.2018 року у справі №910/18560/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах ст.120 ЗК України, ст.377 ЦК України, інших положеннях законодавства.

Відповідно до положень ст.377 ЦК України та ст.120 ЗК України та вищенаведених правових позицій ВС, з моменту припинення права власності ОСОБА_5 на вищевказаний житловий будинок, тобто з 27.09.2017 року, в силу закону припинилося і його право власності на земельну ділянку кадастровий номер: 2122781400:10:101:0091, загальною площею 0,25 га по АДРЕСА_1 .

Водночас, з моменту переходу права власності на житловий будинок АДРЕСА_2 від ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , остання в силу закону відповідно до положень ст.377 ЦК України та ст.120 ЗК України та вищезазначених правових позицій Верховного Суду набула право власності на земельну ділянку кадастровий номер: 2122781400:10:101:0091, загальною площею 0,25 га по АДРЕСА_1 , на якій розташований вищезазначений житловий будинок.

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відтак, земельна ділянка кадастровий номер: 2122781400:10:101:0091, загальною площею 0,25 га по АДРЕСА_1 вже не входила до складу спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_5 , оскільки з 27.09.2017 року, його право власності на вищевказану земельну ділянку припинилося та перейшло до власника житлового будинку АДРЕСА_1 .Визниця - позивача ОСОБА_1 , а отже у приватного нотаріуса Мукачівського районного нотаріального округу Лукач Т.М. не було законних підстав видавати відповідачу свідоцтво про право на спадщину за законом на вищевказану земельну ділянку.

Відповідно до ст.1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до вищенаведеного свідоцтво про право на спадщину за законом від 12.11.2024 року видане ОСОБА_3 приватним нотаріусом МРНО Лукач Т.М. на земельну ділянку 2122781400:10:101:0091, загальною площею 0,25 га призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 підлягає визнанню недійним, а отже позов в цій частині позовних вимог підлягає до задоволення.

Що стосується позовних вимог про витребування земельних ділянок, суд зазначає наступне.

Згідно правового висновку Верховного суду висловленого в постанові ВП ВС від 13.07.2022 року у справі №199/8324/19, провадження 14-212цс21, якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав (постанова ВП ВС від 13.07.2022 року у справі №199/8324/19, провадження №14-212цс21).

У постанові від 29.05.2019 року у справі №367/2022/15-ц ВП ВС зауважила, що з огляду на приписи ст.ст.387 і 388 ЦК України помилковими є висновки суду першої інстанції щодо неможливості витребування власником земельних ділянок, які були поділені та/або об`єднані. Формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та /або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб.

З огляду на приписи ст.ст.387 та 388 ЦК України на можливість витребування власником земельних ділянок не впливає їхній поділ та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб (п.200 постанови ВП ВС від 23.11.2021 року у справі №359/3373/16-ц, провадження №14-2цс21), а отже позов в цій частині позовних вимог також підлягає до задоволення.

Що стосується позовної вимоги про витребування житлового будинку АДРЕСА_1 , то суд вважає, що у її задоволені слід відмовити з наступних підстав.

Як було встановлено судом під час дослідження наданих сторонами доказів, у своїй постанові від 16.09.2020 року у справі №303/2318/18, Верховний Суд вже звертав увагу на дану обставину, вказавши, що при розгляді справи у суді першої та апеляційної інстанції відповідачі посилались на те, що позивачка після смерті батька є власником житлового будинку, до якого належать такі споруди і прибудови: літ. «Б» - сарай, літ. «В» - убиральня, літ. «Е» - сарай, літ. «Є» - навіс, №1 - ворота, №2 - огорожа, №5 - огорожа. У примітці до Свідоцтва про право на спадщину за законом вказано, що літня кухня літ. «Д», що вказана в технічному паспорті, виданому ТзОВ «Мукачівське РБТІ та ЕО» 21.01.2011 року, до складу спадкового майна не входить, та будувалась відповідачами для власного проживання. У липні 2025 року самовільно побудована літня кухня літ. «Д» була повністю знесена (спірний об`єкт нерухомості більше не існує), а на її місці побудовано новий об`єкт нерухомості – садибний будинок, що підтверджується Витягом з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва: документ – 675/25 від 04.08.2025 року, найменування об`єкту інвентаризації – садибний будинок; тип технічної інвентаризації - первинна, підстава - перед прийняттям в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, тип дозвільного документа – документ з діючої системи від 06.07.2020 року; дозвільний документ, на основі якого відбулося будівництво – повідомлення про початок будівельних робіт ІУ051250728557: об`єкт – Індивідуальний житловий будинок, тип: житловий будинок садибного типу; вид будівництва - Нове будівництво, діючий /Житловий будинок садибного типу «Житловий будинок» за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, Кольчинська територіальна громада. Згідно Витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про присвоєння адрес Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, відомості про адресу: тип адреси - в межах населеного пункту, номер будівлі - 14А, населений пункт - Верхня Визниця, область Закарпатська. Отже, вищезазначений будинок, тобто АДРЕСА_8 , ніколи не перебував у власності спадкодавця чи спадкоємця – позивача, не був спадковим майном, а був побудований виключно відповідачем у передбачений законом спосіб, на підставі відповідної технічної документації, а тому витребуванню від нього на користь позивача не підлягає.

Щодо подання відповідачем ОСОБА_3 заяви про застосування наслідків строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За положеннями ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Інститут позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч.3 ст.267 ЦК України).

Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість цивільних відносин.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що право власності на спірну земельну ділянку, кадастровий номер 2122781400:10:101:0091, було зареєстровано 12.11.2024 року за відповідачем ОСОБА_3 і саме з цієї дати слід рахувати порушення законних прав позивача, а тому в даному випадку, строк позовної давності не сплив.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 57-61, 209, 212, 214, 215, 224-226 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Визнати недійсним Свідоцтво про право на спадщину за законом від 12.11.2024 року видане ОСОБА_3 приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу Лукач Т.М., зареєстроване в реєстрі за номером:1608, на земельну ділянку кадастровий номер: 2122781400:10:101:0091, загальною площею 0,25 га призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Витребувати від ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , земельну ділянку з кадастровим номером: 2122781400:10:101:0211, площею 0,0231 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Витребувати від ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , земельну ділянку з кадастровим номером: 2122781400:10:101:0212, площею 0,2269 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 2 694 (дві тисячі шістсот дев`яносто чотири) гривні та 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок за подання заяви про забезпечення позову.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .

Третя особа без самостійних вимог: приватний нотаріус Мукачівського районного нотаріального округу Лукач Тетяна Михайлівна, місцезнаходження: м.Мукачево, вул.Грушевського, 21/2, Мукачівський район, Закарпатська область.

Повний текст рішення суду складено 26.10.2026 року.

Головуючий Ю.Ю. Куцкір