Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №580/8954/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/8954/25 Суддя (судді) першої інстанції: Олексій РІДЗЕЛЬ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Вівдиченко Т.Р., Кучми А.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, —

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати його пенсії за період з 01 січня 2018 року до 01 квітня 2019 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15 травня 2025 року № ФР35520;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок та виплату його пенсії за зазначений період на підставі довідки від 15 травня 2025 року № ФР35520 з урахуванням раніше виплачених сум.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Позивач указував, що уповноваженим органом на виконання судового рішення складено оновлену довідку про розмір його грошового забезпечення станом на 01 березня 2018 року, яка містить відомості про основні та додаткові види грошового забезпечення.

Однак відповідач відмовив у проведенні перерахунку пенсії за період з 01 січня 2018 року до 01 квітня 2019 року на підставі зазначеної довідки.

На думку позивача, така відмова суперечить статтям 43, 51, 63 Закону № 2262-XII та порушує його право на належне пенсійне забезпечення.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 за період з 01 січня 2018 року до 01 квітня 2019 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15 травня 2025 року № ФР35520.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу за зазначений період на підставі довідки від 15 травня 2025 року № ФР35520 відповідно до статей 43, 63 Закону № 2262-XII з урахуванням раніше виплачених сум.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив із того, що законодавством передбачено врахування під час обчислення та перерахунку пенсій військовослужбовців не лише посадового окладу, окладу за військовим званням і надбавки за вислугу років, а й щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій.

Суд першої інстанції зазначив, що положення підзаконних нормативно-правових актів не можуть звужувати визначений законом перелік складових грошового забезпечення, які враховуються під час перерахунку пенсії.

Ураховуючи наявність довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01 березня 2018 року, суд дійшов висновку про протиправність відмови відповідача в проведенні перерахунку пенсії позивача за заявлений період.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.

Зокрема, апелянт зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, яка набрала чинності 01 березня 2018 року, визначено нові розміри грошового забезпечення військовослужбовців.

Водночас постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 передбачено проведення перерахунку пенсій із використанням лише трьох основних складових грошового забезпечення.

На думку відповідача, право на врахування під час перерахунку пенсії додаткових видів грошового забезпечення виникло лише після 05 березня 2019 року, коли набрало законної сили рішення суду у справі № 826/3858/18, яким визнано протиправними та нечинними окремі положення постанови № 103.

Апелянт посилається на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 24 червня 2020 року у зразковій справі № 160/8324/19, відповідно до якого підстави для перерахунку пенсії з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення виникли з 05 березня 2019 року.

Відповідач також вважає необґрунтованим посилання позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 09 червня 2022 року у справі № 520/2098/19 та постанову Верховного Суду від 11 серпня 2023 року у справі № 380/103/22, оскільки, на його переконання, зазначені висновки не змінюють правової позиції, викладеної у зразковій справі № 160/8324/19.

Крім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції порушив вимоги статті 242 КАС України щодо законності й обґрунтованості судового рішення, втрутився в дискреційні повноваження пенсійного органу та не врахував пропуск позивачем шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого статтею 122 КАС України.

За змістом частини першої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції має бути розглянута протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

За приписами частини другої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п`ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.

Згідно з частиною четвертою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі.

Пунктом 1 статті 6, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду, з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення з дотриманням процесуальних прав усіх учасників судового процесу, дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку розгляду апеляційної скарги на розумний строк.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та отримує пенсію відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

У 2018 році відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 та від 21 лютого 2018 року № 103.

Під час зазначеного перерахунку пенсійним органом ураховано посадовий оклад, оклад за військовим званням і відсоткову надбавку за вислугу років без урахування щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.

У подальшому на виконання судового рішення уповноваженим органом складено оновлену довідку ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15 травня 2025 року № ФР35520 про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01 березня 2018 року.

Зазначена довідка складена з урахуванням основних та додаткових видів грошового забезпечення, передбачених постановою Кабінету Міністрів України № 704.

Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про проведення перерахунку пенсії на підставі зазначеної довідки за період з 01 січня 2018 року до 01 квітня 2019 року.

Листом від 27 червня 2025 року відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для проведення відповідного перерахунку.

Не погоджуючись із такою відмовою, 06 серпня 2025 року позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, колегія суддів виходить із такого.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, є Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до частини третьої статті 43 Закону № 2262-XII пенсії особам, які мають право на пенсію за цим Законом, обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим або спеціальним званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року — страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону № 2262-XII усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям та іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Частиною другою статті 51 Закону № 2262-XII визначено, що перерахунок пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.

Відповідно до частини третьої статті 51 Закону № 2262-XII перерахунок пенсій у зв`язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби.

До складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, а також одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01 березня 2018 року, затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення та розміри надбавки за вислугу років.

Пунктом 2 постанови № 704 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» передбачено проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII до 01 березня 2018 року, з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням та відсоткової надбавки за вислугу років, визначених станом на 01 березня 2018 року відповідно до постанови № 704.

Крім того, постановою № 103 внесено зміни до пункту 5 та додатка 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45.

Унаслідок зазначених змін під час перерахунку пенсій передбачалося врахування лише трьох основних складових грошового забезпечення, без щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій.

Разом із тим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України № 103 та зміни до пункту 5 і додатка 2 Порядку № 45.

Зазначене судове рішення набрало законної сили 05 березня 2019 року.

Отже, починаючи із зазначеної дати відповідні положення постанови № 103 та зміни до Порядку № 45 втратили чинність.

Водночас колегія суддів зазначає, що втрата чинності зазначеними положеннями підзаконного нормативно-правового акта не означає, що до 05 березня 2019 року суди були позбавлені можливості застосовувати положення Закону № 2262-XII, який має вищу юридичну силу.

Відповідно до частини третьої статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, під час вирішення спору суд зобов`язаний застосувати положення закону, які визначають складові грошового забезпечення для обчислення та перерахунку пенсії, незалежно від того, чи були формально чинними на момент виникнення спірних правовідносин положення підзаконного нормативно-правового акта, які звужували встановлені законом гарантії.

Аналогічний підхід викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 червня 2022 року у справі № 520/2098/19.

У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду наголосила, що положення статті 43 Закону № 2262-XII визначають складові грошового забезпечення, які враховуються під час обчислення та перерахунку пенсій.

Кабінет Міністрів України, реалізуючи повноваження щодо визначення умов, порядку та розмірів перерахунку пенсій, не наділений правом змінювати встановлений законом перелік складових грошового забезпечення.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи були такі акти оскаржені в судовому порядку та чи залишалися вони чинними на час розгляду справи.

За наслідками розгляду справи № 520/2098/19 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність правових підстав для складання оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01 березня 2018 року з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії для проведення відповідного перерахунку пенсії.

Колегія суддів ураховує, що предметом розгляду справи № 520/2098/19 були вимоги до органу, уповноваженого складати довідки про розмір грошового забезпечення, тоді як у цій справі позивач оскаржує відмову пенсійного органу провести перерахунок за вже виданою довідкою.

Проте зазначена відмінність у предметі спору не виключає застосування правового висновку Великої Палати Верховного Суду щодо обов`язковості врахування всіх визначених законом складових грошового забезпечення та пріоритету закону над підзаконним нормативно-правовим актом.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне надати оцінку посиланню апелянта на постанову Великої Палати Верховного Суду від 24 червня 2020 року у зразковій справі № 160/8324/19.

У зазначеній справі Велика Палата Верховного Суду вирішувала питання щодо обов`язку уповноваженого органу скласти оновлену довідку про розмір грошового забезпечення станом на 05 березня 2019 року для проведення перерахунку пенсії з 01 квітня 2019 року.

Підставою для виникнення відповідних правовідносин було набрання законної сили рішенням у справі № 826/3858/18, яким визнано протиправними та нечинними окремі положення постанови № 103 та зміни до Порядку № 45.

Натомість у справі, що переглядається, предметом спору є перерахунок пенсії за період з 01 січня 2018 року до 01 квітня 2019 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01 березня 2018 року.

Отже, фактичні обставини зазначених справ не є тотожними.

При цьому правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 520/2098/19 сформульовано пізніше та безпосередньо стосується правомірності неврахування додаткових видів грошового забезпечення під час перерахунку пенсій у 2018 році.

Тому посилання апелянта на постанову Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі № 160/8324/19 саме по собі не спростовує права позивача на перерахунок пенсії за довідкою, складеною станом на 01 березня 2018 року.

Колегія суддів також ураховує правовий підхід Верховного Суду, викладений у постанові від 11 серпня 2023 року у справі № 380/103/22, щодо необхідності врахування правових наслідків застосування постанови № 103 та визначених законом складових грошового забезпечення.

Водночас вирішальне значення для розгляду цієї справи має встановлення факту наявності належної довідки про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01 березня 2018 року та правомірності відмови пенсійного органу провести на її підставі перерахунок за спірний період.

Як установлено судом першої інстанції, ІНФОРМАЦІЯ_2 складено довідку від 15 травня 2025 року № ФР35520 про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01 березня 2018 року.

Зазначена довідка складена уповноваженим органом та містить відомості про основні й додаткові складові грошового забезпечення.

Відомостей про скасування зазначеної довідки, визнання її недійсною або заміну іншою довідкою матеріали справи не містять.

Отже, на час звернення позивача до пенсійного органу існував документ, складений уповноваженим органом, який містив відомості, необхідні для проведення перерахунку пенсії.

Відповідно до пункту 23 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 2262-XII, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1, перерахунок раніше призначених пенсій проводиться органами, що призначають пенсії, у порядку, установленому статтею 63 Закону № 2262-XII.

Пенсіонери подають органам, що призначають пенсії, додаткові документи, які дають право на підвищення пенсії.

Пунктом 24 зазначеного Порядку передбачено механізм взаємодії уповноважених структурних підрозділів та органів Пенсійного фонду України у зв`язку з виникненням підстав для перерахунку пенсій.

Таким чином, підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначеної пенсії, може бути як відповідне рішення Кабінету Міністрів України, так і звернення пенсіонера з належними документами.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 553/3619/16-а.

Ураховуючи, що позивач звернувся до відповідача з вимогою провести перерахунок пенсії на підставі належної довідки, виданої уповноваженим органом, відповідач був зобов`язаний розглянути зазначені документи та здійснити відповідні дії згідно із законодавством.

При цьому посилання відповідача на відсутність нового рішення Кабінету Міністрів України про перерахунок пенсій не є достатньою підставою для відмови у проведенні перерахунку на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01 березня 2018 року.

Оскільки зазначена довідка відображає складові грошового забезпечення, які підлягали врахуванню під час перерахунку пенсії, її видача не свідчить про виникнення нового права на пенсійне забезпечення лише у 2025 році, а є документальним підтвердженням складових грошового забезпечення, які мають значення для визначення належного розміру пенсії за відповідний минулий період.

Колегія суддів також звертає увагу, що положення частини третьої статті 51 Закону № 2262-XII передбачають проведення перерахунку пенсії з дати виникнення права на нього без обмеження строком у разі, якщо такий перерахунок не було проведено з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії.

У спірних правовідносинах неврахування додаткових видів грошового забезпечення під час проведення перерахунку пенсії було зумовлене застосуванням положень підзаконного нормативно-правового акта, які суперечили вимогам статті 43 Закону № 2262-XII.

За таких обставин відмова відповідача у проведенні перерахунку пенсії за відповідний минулий період на підставі оновленої довідки не узгоджується з положеннями спеціального пенсійного законодавства.

При цьому колегія суддів ураховує, що перерахунок пенсій військовослужбовців з 01 січня 2018 року був передбачений постановою Кабінету Міністрів України № 103 із використанням розмірів грошового забезпечення, визначених станом на 01 березня 2018 року відповідно до постанови № 704.

Таким чином, визначення у довідці розміру грошового забезпечення станом на 01 березня 2018 року саме по собі не виключає можливості її використання для перерахунку пенсії з 01 січня 2018 року, оскільки такий порядок перерахунку був передбачений нормативним регулюванням відповідного періоду.

Відтак доводи апелянта про неможливість проведення перерахунку пенсії з 01 січня 2018 року лише з огляду на дату набрання чинності постановою № 704 є необґрунтованими.

Щодо доводів апелянта про порушення строку звернення до адміністративного суду колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою зазначеної статті визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19 зазначено, що під час вирішення питання про дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно розмежовувати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатися».

Верховний Суд наголосив, що пенсія є періодичним щомісячним платежем, а тому її одержувач має об`єктивну можливість дізнатися про розмір пенсійної виплати та обставини її обчислення.

Разом із тим застосування зазначеного правового висновку потребує врахування конкретних фактичних обставин справи та характеру порушеного права.

У справі, що переглядається, позивач оскаржує не первісний перерахунок пенсії, здійснений у 2018 році, а відмову пенсійного органу провести перерахунок за новою довідкою про розмір грошового забезпечення, виданою уповноваженим органом 15 травня 2025 року.

Саме після видачі зазначеної довідки позивач звернувся до відповідача з вимогою про проведення перерахунку пенсії за минулий період.

Листом від 27 червня 2025 року відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для проведення такого перерахунку.

Із цим адміністративним позовом позивач звернувся 06 серпня 2025 року.

Отже, з моменту отримання відмови у проведенні перерахунку пенсії на підставі оновленої довідки до моменту звернення до суду не минуло шести місяців.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що положення частини третьої статті 51 Закону № 2262-XII регулюють строки проведення перерахунку пенсії за минулий період, тоді як стаття 122 КАС України визначає процесуальний строк звернення до адміністративного суду.

Зазначені норми мають різний предмет правового регулювання та підлягають застосуванню з урахуванням характеру спірних правовідносин.

У цій справі позивач своєчасно оскаржив відмову відповідача, надану після отримання нової довідки про розмір грошового забезпечення.

За таких обставин доводи апелянта про пропуск позивачем шестимісячного строку звернення до суду є необґрунтованими.

Щодо доводів апелянта про втручання суду першої інстанції в дискреційні повноваження пенсійного органу колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, пропорційно та з дотриманням інших установлених законом критеріїв.

Відповідно до статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може визнати протиправними рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень та зобов`язати його вчинити певні дії.

Дискреційні повноваження передбачають можливість суб`єкта владних повноважень обрати один із кількох правомірних варіантів поведінки.

Водночас повноваження не можуть вважатися дискреційними, якщо законодавством визначено лише один правомірний спосіб дій відповідного органу.

Аналогічний підхід щодо розмежування дискреційних повноважень і повноважень, реалізація яких передбачає єдиний правомірний варіант поведінки, викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26 вересня 2024 року у справі № 990/167/24.

У цій справі предметом спору є правомірність відмови пенсійного органу провести перерахунок пенсії за належною довідкою про розмір грошового забезпечення.

У разі встановлення права особи на відповідний перерахунок пенсійний орган не має повноважень на власний розсуд відмовляти у його проведенні.

Отже, зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки від 15 травня 2025 року № ФР35520 не становить неправомірного втручання суду в дискреційні повноваження пенсійного органу, а є належним способом захисту порушеного права позивача.

При цьому суд першої інстанції не здійснював самостійного обчислення конкретного розміру пенсії позивача, а зобов`язав відповідача провести відповідний перерахунок згідно із законодавством та з урахуванням раніше виплачених сум.

Таким чином, доводи апеляційної скарги в зазначеній частині є необґрунтованими.

Щодо посилання апелянта на порушення судом першої інстанції вимог статті 242 КАС України колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частин першої — третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин адміністративної справи, підтверджених доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Колегія суддів уважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив належні докази та надав правову оцінку відмові відповідача провести перерахунок пенсії позивача за період з 01 січня 2018 року до 01 квітня 2019 року на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення.

При цьому суд першої інстанції обґрунтовано виходив із пріоритету положень статей 43, 63 Закону № 2262-XII над положеннями підзаконних нормативно-правових актів, які звужували визначений законом перелік складових грошового забезпечення.

Зазначений висновок узгоджується з правовим підходом Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 09 червня 2022 року у справі № 520/2098/19.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України під час вибору і застосування норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Колегія суддів ураховує зазначені висновки Верховного Суду та вважає, що вони підтверджують правильність вирішення спору судом першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У цій справі відповідач не довів правомірності відмови у проведенні перерахунку пенсії позивача за період з 01 січня 2018 року до 01 квітня 2019 року на підставі довідки від 15 травня 2025 року № ФР35520.

Наведені в апеляційній скарзі доводи переважно зводяться до іншого тлумачення положень пенсійного законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції.

При цьому апелянт не навів обставин, які свідчили б про недостовірність зазначеної довідки, відсутність у позивача права на пенсійне забезпечення відповідно до Закону № 2262-XII або наявність інших передбачених законом підстав для відмови у проведенні перерахунку пенсії.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення — без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду — без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну правову оцінку спірним правовідносинам та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області підлягає залишенню без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2025 року — без змін.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів —

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області — залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2025 року— залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5ст.328 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Т.Р. Вівдиченко

А.Ю. Кучма