Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 28 жовтня 2026 р.
Справа: №320/17743/25
Суддя: Аліменко Володимир Олександрович
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 320/17743/25 Суддя (судді) першої інстанції: Парненко В.С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Аліменка В.О.,
суддів Вівдиченко Т.Р., Кучми А.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, —
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення перерахунку її пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, на коефіцієнти збільшення 1,11; 1,14; 1,197; 1,0796 та 1,115 для забезпечення індексації пенсії;
- зобов`язати відповідача провести перерахунок її пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні в розмірі 7763,17 грн, який враховувався для обчислення пенсії, на коефіцієнти збільшення:1,11 — з 01 березня 2021 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2021 року № 127;1,14 — з 01 березня 2022 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118;1,197 — з 01 березня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168;1,0796 — з 01 березня 2024 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 185;1,115 — з 01 березня 2025 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209,та у зв`язку із цим здійснити виплату недоотриманих сум пенсії починаючи з 01 березня 2021 року.
На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначала, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
При призначенні пенсії відповідачем застосовано показник середньої заробітної плати за 2017– 2019 роки в розмірі 7763,17 грн.
Проте під час проведення щорічної індексації пенсії у 2021– 2025 роках відповідач не здійснив збільшення зазначеного показника на відповідні коефіцієнти індексації, натомість встановлював фіксовані щомісячні доплати, що, на переконання позивачки, суперечить положенням частини другої статті 42 Закону № 1058-IV.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо непроведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, на коефіцієнти 1,11; 1,14; 1,197; 1,0796 та 1,115.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати в розмірі 7763,17 грн на зазначені коефіцієнти починаючи з відповідних дат індексації та здійснити виплату недоотриманих сум пенсії починаючи з 01 березня 2021 року.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що положення частини другої статті 42 Закону № 1058-IV передбачають проведення щорічної індексації пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії.
Суд зазначив, що положення пункту 5 Порядку проведення перерахунку пенсій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124, у частині застосування показника середньої заробітної плати станом на 01 жовтня 2017 року не узгоджуються з вимогами Закону № 1058-IV.
При цьому суд першої інстанції врахував правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 13 січня 2025 року у справі № 160/28752/23, від 28 січня 2025 року у справі № 400/4663/24 та від 13 лютого 2025 року у справі № 280/3296/24.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Апеляційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права.
Зокрема, апелянт зазначає, що перерахунок пенсії позивачки здійснювався відповідно до положень Закону № 1058-IV, Порядку № 124 та постанов Кабінету Міністрів України, якими визначено порядок проведення індексації пенсій у відповідні роки.
Відповідач наголошує, що у 2021– 2024 роках позивачці встановлювалися передбачені законодавством щомісячні доплати до пенсії, а з 01 березня 2025 року проведено індексацію відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 209.
На переконання апелянта, законодавством не передбачено обов`язку пенсійного органу здійснювати індексацію пенсії шляхом послідовного збільшення саме того показника середньої заробітної плати, який застосовувався при первинному призначенні пенсії.
Вважаючи свої дії правомірними, відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та з 27 лютого 2020 року отримує пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV.
При призначенні пенсії відповідачем застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2017, 2018 та 2019 роки в розмірі 7763,17 грн.
Позивачка звернулася до пенсійного органу із заявою, в якій просила надати інформацію щодо проведення індексації пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV із застосуванням відповідних коефіцієнтів збільшення.
Листом від 21 березня 2025 року № 2600-0202-8/50348 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивачку, що відповідно до Порядку № 124 її пенсія у 2021– 2024 роках не підлягала підвищенню за загальним механізмом індексації.
У зв`язку із цим пенсійним органом установлено такі щомісячні доплати:
з 01 березня 2021 року — 100 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 127;
з 01 березня 2022 року — 135 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 118;
з 01 березня 2023 року — 100 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168;
з 01 березня 2024 року — 100 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 185.
Крім того, відповідач повідомив, що з 01 березня 2025 року пенсію позивачки проіндексовано відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 209 із застосуванням коефіцієнта 1,115 до показника середньої заробітної плати, визначеного за правилами Порядку № 124.
При цьому показник середньої заробітної плати в розмірі 7763,17 грн, який безпосередньо враховувався при призначенні пенсії позивачки, на відповідні коефіцієнти індексації не збільшувався.
Вважаючи таку бездіяльність протиправною, ОСОБА_1 09 квітня 2025 року звернулася до адміністративного суду з цим позовом.
Рішенням від 29 вересня 2025 року суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги в повному обсязі, зокрема за період починаючи з 01 березня 2021 року.
Водночас матеріали справи не містять заяви ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та доказів наявності обставин, які об`єктивно перешкоджали їй звернутися до суду у встановлений законом строк.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення у старості.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року № 1282-XII.
Відповідно до статті 1 зазначеного Закону індексація грошових доходів населення є встановленим законами та іншими нормативно-правовими актами механізмом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Статтею 2 Закону № 1282-XII передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, які не мають разового характеру, зокрема пенсії.
Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05 жовтня 2000 року № 2017-III індексацію доходів населення визначено однією з державних соціальних гарантій.
Спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV.
Відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії.
Показник середньої заробітної плати щороку збільшується на коефіцієнт, який визначається з урахуванням показника зростання споживчих цін за попередній рік та показника зростання середньої заробітної плати в Україні за встановлені законом періоди.
Розмір та порядок такого збільшення визначаються за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням установлених законом вимог.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 124 у 2019 році перерахунок пенсій у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати проводився шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який враховувався для обчислення пенсії станом на 01 жовтня 2017 року, на відповідний коефіцієнт.
Кожен наступний перерахунок проводиться з урахуванням збільшеного в попередніх роках показника середньої заробітної плати.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2021 року № 127 передбачено проведення відповідного підвищення пенсій у 2021 році із застосуванням коефіцієнта 1,11.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 установлено коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати в розмірі 1,14.
Постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 визначено коефіцієнт збільшення в розмірі 1,197.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 185 визначено коефіцієнт збільшення в розмірі 1,0796.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209 установлено коефіцієнт збільшення в розмірі 1,115.
Водночас зазначеними постановами передбачено встановлення окремих щомісячних доплат до пенсій, які не підвищуються за загальним механізмом індексації.
Відповідно до частини третьої статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Колегія суддів зазначає, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з незастосуванням відповідачем під час проведення щорічної індексації пенсії позивачки коефіцієнтів збільшення до показника середньої заробітної плати, який безпосередньо враховувався при її призначенні.
Вирішуючи зазначене питання, необхідно виходити з того, що частина друга статті 42 Закону № 1058-IV встановлює механізм щорічної індексації пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який враховується для їх обчислення.
При цьому Кабінету Міністрів України делеговано повноваження щодо визначення порядку проведення такого перерахунку та розміру відповідного коефіцієнта збільшення.
Однак реалізація зазначених повноважень не може призводити до зміни встановлених законом засад індексації пенсій.
У постанові від 13 січня 2025 року у справі № 160/28752/23 Верховний Суд зазначив, що положення пункту 5 Порядку № 124 підлягають застосуванню з урахуванням вимог частини другої статті 42 Закону № 1058-IV.
Верховний Суд дійшов висновку, що під час проведення індексації пенсії необхідно застосовувати показник середньої заробітної плати, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії особи.
Аналогічні висновки щодо співвідношення положень частини другої статті 42 Закону № 1058-IV та пункту 5 Порядку № 124 викладено Верховним Судом у постановах від 28 січня 2025 року у справі № 400/4663/24 та від 13 лютого 2025 року у справі № 280/3296/24.
Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на наведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при проведенні індексації пенсії позивачки відповідач повинен був застосовувати показник середньої заробітної плати в розмірі 7763,17 грн, який враховувався при призначенні пенсії у 2020 році.
Встановлення фіксованих щомісячних доплат у 2021– 2024 роках не є тотожним проведенню індексації шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який використовується для обчислення пенсії.
При цьому проведення належної індексації пенсії у попередніх роках має значення для визначення її розміру під час наступних перерахунків.
Зокрема, пунктом 5 Порядку № 124 передбачено, що кожен наступний перерахунок здійснюється з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати.
Отже, неврахування відповідних коефіцієнтів у попередні роки впливає на правильність визначення розміру пенсії в подальшому.
Щодо доводів апелянта про правомірність проведення індексації пенсії у 2025 році відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 209 колегія суддів зазначає таке.
Пунктом 1 постанови № 209 установлено коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати в розмірі 1,115.
Водночас положеннями зазначеної постанови передбачено особливості підвищення пенсій, призначених у різні роки.
Однак такі особливості підлягають застосуванню з урахуванням вимог частини другої статті 42 Закону № 1058-IV та не можуть звужувати обсяг установлених законом гарантій індексації пенсій.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності застосування коефіцієнта 1,115 до показника середньої заробітної плати, який враховувався для обчислення пенсії позивачки, з урахуванням попередніх підвищень.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач не здійснив послідовного збільшення показника середньої заробітної плати в розмірі 7763,17 грн на відповідні коефіцієнти індексації.
Натомість пенсійним органом застосовано інший механізм підвищення пенсійних виплат.
Отже, висновки суду першої інстанції щодо неправомірності незастосування відповідних коефіцієнтів індексації є обґрунтованими.
Водночас колегія суддів звертає увагу, що правильне вирішення спору по суті не звільняє суд від обов`язку перевірити дотримання позивачкою процесуального строку звернення до адміністративного суду.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою зазначеної статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, початок перебігу строку звернення до адміністративного суду пов`язується не лише з моментом фактичного отримання особою інформації про порушення її права, а й із моментом, коли вона об`єктивно мала можливість дізнатися про таке порушення.
Колегія суддів зазначає, що пенсія є щомісячною періодичною виплатою, розмір якої відомий її отримувачу.
Отримуючи пенсію, особа має можливість дізнатися про її розмір та у разі незгоди з ним звернутися до пенсійного органу за відповідними роз`ясненнями або до суду за захистом своїх прав.
Верховний Суд у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19 сформулював правовий висновок, відповідно до якого особа повинна проявляти належну зацікавленість у захисті своїх прав та не може пов`язувати початок перебігу строку звернення до суду виключно з датою отримання відповіді суб`єкта владних повноважень на своє звернення.
Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 11 березня 2025 року у справі № 200/3476/24, яка стосувалася правовідносин щодо індексації пенсії.
У зазначеній постанові Верховний Суд виходив із необхідності застосування шестимісячного строку звернення до адміністративного суду та розмежування вимог щодо виплати пенсії за минулі періоди й вимог, заявлених у межах такого строку.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивачка просила здійснити перерахунок пенсії починаючи з 01 березня 2021 року.
При цьому з адміністративним позовом ОСОБА_1 звернулася лише 09 квітня 2025 року.
Отже, з урахуванням шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, визначеного частиною другою статті 122 КАС України, позивачка має право на судовий захист порушеного права за період починаючи з 09 жовтня 2024 року.
Натомість вимоги про перерахунок і виплату пенсії за період із 01 березня 2021 року до 08 жовтня 2024 року заявлено поза межами встановленого законом строку звернення до адміністративного суду.
Колегія суддів звертає увагу, що лист Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 21 березня 2025 року № 2600-0202-8/50348 містить інформацію про порядок проведення індексації пенсії позивачки за попередні роки.
Водночас отримання зазначеного листа саме по собі не змінює моменту, з якого позивачка повинна була дізнатися про можливе порушення свого права.
Зокрема, починаючи з березня 2021 року позивачка щомісячно отримувала пенсійні виплати, розмір яких був їй відомий.
Таким чином, позивачка мала об`єктивну можливість з`ясувати порядок проведення індексації пенсії та звернутися за захистом своїх прав у встановлений законом строк.
Колегія суддів також ураховує, що положення статті 46 Закону № 1058-IV передбачають особливості виплати сум пенсії, нарахованих, але не отриманих пенсіонером.
Разом із тим у цій справі предметом спору є правомірність визначення розміру пенсії та ненарахування відповідних сум індексації.
Отже, зазначені положення не усувають необхідності дотримання строку звернення до адміністративного суду, передбаченого статтею 122 КАС України.
Водночас застосування процесуального строку звернення до суду не означає, що при визначенні належного розміру пенсії за період, який охоплюється таким строком, не повинні враховуватися коефіцієнти індексації попередніх років.
Колегія суддів наголошує, що необхідно розмежовувати право особи на отримання недоотриманих сум пенсії за минулі періоди та обов`язок пенсійного органу правильно визначити розмір пенсії, яка підлягає виплаті в подальшому.
Зокрема, при визначенні належного розміру пенсії ОСОБА_1 починаючи з 09 жовтня 2024 року повинні враховуватися відповідні коефіцієнти індексації, установлені у 2021, 2022, 2023 та 2024 роках, а з 01 березня 2025 року — також коефіцієнт індексації за 2025 рік.
Водночас це не є підставою для задоволення вимог про виплату недоотриманих сум пенсії за період, щодо якого позивачка пропустила строк звернення до суду.
Отже, залишення без розгляду позовних вимог за період із 01 березня 2021 року до 08 жовтня 2024 року не виключає необхідності застосування відповідних коефіцієнтів індексації при обчисленні належного розміру пенсії починаючи з 09 жовтня 2024 року.
Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 319 КАС України судове рішення суду першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, скасовується в апеляційному порядку повністю або частково із залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, установлених статтею 240 цього Кодексу.
Колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, не надав належної правової оцінки питанню дотримання позивачкою строку звернення до адміністративного суду.
При цьому наведені обставини мають істотне значення для правильного вирішення справи, оскільки визначають часові межі судового захисту порушеного права.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не зверталася до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду та не навела обставин, які б свідчили про поважність причин його пропуску.
Відтак правові підстави для поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду відсутні.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог за період із 01 березня 2021 року до 08 жовтня 2024 року та залишення адміністративного позову в цій частині без розгляду.
У решті позовних вимог, які стосуються належного визначення розміру пенсії починаючи з 09 жовтня 2024 року, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності бездіяльності відповідача та необхідності проведення відповідного перерахунку пенсії.
Відповідно до статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин адміністративної справи, підтверджених доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки аргументам учасників справи.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково та у відповідній частині закрити провадження у справі чи залишити позовну заяву без розгляду.
Водночас відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити судове рішення без змін.
З огляду на встановлені обставини колегія суддів дійшла висновку, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року підлягає частковому скасуванню в частині задоволення позовних вимог за період із 01 березня 2021 року до 08 жовтня 2024 року із залишенням позову без розгляду в цій частині.
В іншій частині рішення суду першої інстанції ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального права та підлягає залишенню без змін.
Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 122, 123, 240, 242, 308, 315, 319, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів —
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві задовольнити частково.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року у справі № 320/17743/25 скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо непроведення належної індексації пенсії та зобов`язання здійснити перерахунок і виплату пенсії за період із 01 березня 2021 року до 08 жовтня 2024 року.
У цій частині адміністративний позов ОСОБА_1 залишити без розгляду.
У решті рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року у справі № 320/17743/25 залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5ст.328 КАС України.
Суддя-доповідач В.О. Аліменко
Судді Т.Р. Вівдиченко
А.Ю. Кучма
Оригінал: reyestr.court.gov.ua