Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №320/27642/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 28 жовтня 2026 р.

Справа: №320/27642/24

Суддя: Аліменко Володимир Олександрович

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/27642/24 Суддя (судді) першої інстанції: Колеснікова І.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Вівдиченко Т.Р., Кучми А.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, –

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті з 01 березня 2023 року пенсії без обмеження максимальним розміром з урахуванням індексації, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №118 та постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року №168;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати та виплатити з 01 березня 2023 року пенсію без обмеження максимальним розміром з урахуванням зазначених індексацій.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що пенсії, призначені відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», підлягають перерахунку лише на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Апелянт посилається на скасування у судовому порядку пунктів 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 та зазначає про відсутність після цього нормативно-правового акта, який би визначав нові умови та порядок перерахунку пенсій.

Крім того, відповідач наполягає на правомірності застосування до пенсії позивача максимального розміру, посилаючись на положення статті 2 Закону України від 08 липня 2011 року №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», положення Закону №2262-XII та постанов Кабінету Міністрів України №118 і №168.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів доходить таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є військовим пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону №2262-XII.

З 01 березня 2022 року та з 01 березня 2023 року відповідачем проведено індексацію пенсії позивача відповідно до постанов Кабінету Міністрів України №118 та №168, однак її виплату здійснено із застосуванням обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Так, згідно з наявними у матеріалах справи розрахунками пенсії індексація, передбачена постановою №118, визначена відповідачем у сумі 3269,76 грн, а індексація, передбачена постановою №168, – 1500,00 грн.

При цьому загальний розмір пенсії з надбавками становив 21823,67 грн у 2022 році та 28688,46 грн у 2023 році, однак фактична виплата обмежувалася максимальним розміром – 19340,00 грн у 2022 році та 20930,00 грн у 2023 році.

Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою щодо виплати пенсії з урахуванням проведеної індексації без обмеження максимальним розміром.

Листом від 07 серпня 2023 року відповідач повідомив позивача про правомірність застосування під час перерахунку та виплати пенсії обмеження її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами.

Не погоджуючись із такими діями, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить із такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували, зокрема, на військовій службі, є Закон №2262-XII.

Згідно з частиною третьою статті 43 Закону №2262-XII пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення з урахуванням відповідних окладів, процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій у розмірах, установлених законодавством.

Статтею 64 Закону №2262-XII передбачено механізм індексації пенсій осіб, пенсійне забезпечення яких здійснюється відповідно до цього Закону.

16 лютого 2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році».

Пунктом 2 постанови №118 передбачено, що з 01 березня 2022 року розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону №2262-XII особам, строк призначення пенсії яких до 31 грудня 2021 року включно, підвищуються на відповідний коефіцієнт збільшення у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.

24 лютого 2023 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році».

Відповідно до пункту 2 постанови №168 з 01 березня 2023 року розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону №2262-XII, з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови №118, підвищуються на коефіцієнт збільшення, встановлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень пункту 10 постанови та у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.

При цьому пунктом 10 постанови №168 установлено, що розмір збільшення в результаті перерахунку, передбаченого пунктами 1– 7 цієї постанови, не може перевищувати 1500 грн.

У цій справі розмір індексації за постановою №168 у сумі 1500 грн сторонами не оспорюється.

Спірним є саме застосування до загального розміру пенсійної виплати після проведення індексації обмеження десятьма прожитковими мінімумами.

Вирішуючи це питання, колегія суддів враховує наступне.

Частиною сьомою статті 43 Закону №2262-XII було передбачено, що максимальний розмір пенсії з урахуванням відповідних надбавок, підвищень, додаткових пенсій, індексації та інших доплат не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Водночас рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII визнано такими, що не відповідають Конституції України.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини цього рішення положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, тобто з 20 грудня 2016 року.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням.

Отже, з 20 грудня 2016 року частина сьома статті 43 Закону №2262-XII, якою було встановлено максимальний розмір пенсії на рівні десяти прожиткових мінімумів, не може застосовуватися до спірних правовідносин.

При цьому посилання апелянта на положення статті 2 Закону №3668-VI не дає підстав для іншого висновку.

Норми Закону №3668-VI та частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII у відповідній частині одночасно регулювали одні й ті самі правовідносини та встановлювали однакове за змістом обмеження максимального розміру пенсій військовослужбовців.

Застосування після ухвалення Конституційним Судом України рішення №7-рп/2016 положення Закону №3668-VI, яке встановлює тотожне обмеження щодо осіб, пенсія яких призначена відповідно до Закону №2262-XII, фактично призводило б до відновлення правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України.

Водночас колегія суддів звертає увагу, що формулювання постанов №118 та №168 «у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом» не встановлює самостійного максимального розміру пенсії.

Наведені положення мають відсильний характер і передбачають застосування лише такого максимального розміру, який установлений чинним законом.

Оскільки на момент проведення відповідачем індексації пенсії позивача чинної норми спеціального Закону №2262-XII, яка встановлювала б максимальний розмір пенсії на рівні десяти прожиткових мінімумів, не існувало, наведене застереження постанов Кабінету Міністрів України не створює самостійної правової підстави для обмеження пенсійної виплати.

Такий підхід знаходить підтвердження й у актуальній практиці Верховного Суду.

Зокрема, Верховний Суд у постанові від 28 травня 2025 року у справі №620/8878/24 розмежував правовідносини щодо самого максимального розміру пенсії та правовідносини щодо права на збереження індексації після нового перерахунку пенсії у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення.

У зазначеній справі Верховний Суд відмовив у задоволенні вимог щодо індексації не внаслідок визнання правомірним обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, а з огляду на встановлену судами конкретну обставину – проведення нового перерахунку пенсії у зв`язку зі зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що спричинило підвищення розміру грошового забезпечення. За таких обставин Верховний Суд застосував спеціальні приписи постанов №118 та №168 щодо припинення відповідної індексації після такого перерахунку.

Натомість у справі, яка переглядається, таких обставин судом першої інстанції не встановлено та матеріалами справи вони не підтверджуються.

Навпаки, встановлено, що Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві самостійно провело індексацію пенсії ОСОБА_1 відповідно до постанов №118 та №168, визначивши її у відповідних сумах, однак не виплатило пенсію у фактично обчисленому розмірі виключно внаслідок застосування максимального обмеження.

Отже, питання про наявність у позивача права на первинне нарахування індексації у цій справі не становить предмета спору.

Так само колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо скасування пунктів 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України №103 та відсутності нового рішення Кабінету Міністрів України про проведення перерахунку пенсій.

Такі доводи не стосуються предмета спірних правовідносин.

Позивач у цій справі не ставить питання про виникнення нового права на перерахунок пенсії у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців на підставі статті 63 Закону №2262-XII та не просить провести такий перерахунок на підставі нової довідки про розмір грошового забезпечення.

Предметом спору є правомірність обмеження максимальним розміром пенсії, вже обчисленої самим відповідачем з урахуванням індексації, передбаченої постановами №118 та №168.

Тому обставини скасування окремих положень постанови №103 та порядок перерахунку пенсії у зв`язку зі зміною грошового забезпечення не мають визначального значення для вирішення цієї справи.

Колегія суддів також враховує, що Верховний Суд і в новітній практиці розмежовує обмеження загального розміру пенсії та обмеження самої величини індексації.

Так, у постанові від 27 січня 2025 року у справі №160/2039/24 Верховний Суд наголосив, що встановлена пунктом 10 постанови №168 верхня межа збільшення в сумі 1500 грн не є тотожною обмеженню загального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами.

У цій справі індексація 2023 року саме у розмірі 1500 грн позивачем не оспорюється. Тому висновки Верховного Суду щодо правомірності граничної величини самої індексації не можуть бути підставою для обмеження вже сформованого загального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для застосування Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві до пенсії позивача максимального обмеження.

При цьому судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідачем фактично здійснено обрахунок індексації за постановами №118 та №168, однак сума пенсії, визначена з урахуванням такої індексації, у повному розмірі позивачу не виплачувалась.

Відтак належним способом відновлення порушеного права є зобов`язання відповідача здійснити з 01 березня 2023 року нарахування та виплату пенсії позивача без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням індексації, передбаченої постановами №118 та №168, та з урахуванням фактично виплачених сум.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують та не свідчать про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві не доведено існування передбаченої законом правової підстави для обмеження пенсії позивача десятьма прожитковими мінімумами у спірний період.

Відповідно до статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами апеляційного перегляду колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини справи та ухвалено законне й обґрунтоване рішення, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів –

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві – залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року– залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5ст.328 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Т.Р. Вівдиченко

А.Ю. Кучма

Оригінал: reyestr.court.gov.ua