Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №620/6969/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: звільнення з публічної служби, з них

Дата: 28 жовтня 2026 р.

Справа: №620/6969/25

Суддя: Аліменко Володимир Олександрович

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/6969/25 Суддя (судді) першої інстанції: Наталія БАРГАМІНА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Вівдиченко Т.Р., Кучми А.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати йому індексації грошового забезпечення за період з 18 березня 2021 року по 04 грудня 2021 року включно, виходячи з фіксованої величини 4463,15 грн, що розраховується як різниця між сумою індексації та розміром підвищення доходу;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за зазначений період відповідно до вимог абзаців четвертого, п`ятого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за весь час затримки її виплати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що під час проходження військової служби відповідачем не здійснювалося належне нарахування та виплата індексації-різниці грошового забезпечення, право на яку виникло у березні 2018 року та зберігалося до наступного підвищення тарифних ставок (окладів).

Позивач вважав, що підвищення його грошового забезпечення у березні 2018 року не перевищило суму можливої індексації, у зв`язку з чим він набув право на щомісячну виплату індексації-різниці відповідно до абзаців четвертого - шостого пункту 5 Порядку № 1078.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 18 березня 2021 року по 04 грудня 2021 року включно відповідно до абзацу шостого пункту 5 Порядку № 1078.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення у щомісячному розмірі 3562,06 грн за період з 18 березня 2021 року по 04 грудня 2021 року відповідно до абзацу шостого пункту 5 Порядку № 1078.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за зазначений період за весь час затримки виплати.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із таким рішенням, військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

На обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 у березні 2018 року відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, у зв`язку з чим березень 2018 року став місяцем підвищення доходу для цілей проведення подальшої індексації.

На переконання апелянта, після визначення нового місяця підвищення доходу обчислення індексу споживчих цін має здійснюватися заново, а суми індексації, сформовані за попередні періоди, не можуть переноситися на наступні місяці.

Військова частина вважає, що законодавством не передбачено виплати будь-якої фіксованої суми індексації після підвищення тарифних ставок (окладів), а тому нарахування позивачу індексації-різниці в розмірі 3562,06 грн щомісячно є безпідставним.

Крім того, відповідач зазначає, що позивачу здійснювалося нарахування поточної індексації грошового забезпечення з урахуванням березня 2018 року як місяця підвищення доходу, що, на його думку, свідчить про належне виконання вимог законодавства.

Щодо компенсації втрати частини доходів апелянт посилається на те, що відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III компенсації підлягають виключно нараховані, але своєчасно не виплачені доходи. Оскільки спірні суми індексації раніше не нараховувалися, підстав для здійснення такої компенсації, на думку відповідача, немає.

Також апелянт посилається на окремі судові рішення, якими у подібних спорах було відмовлено в задоволенні позовних вимог.

За змістом частини першої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції має бути розглянута протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

За приписами частини другої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п`ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.

Згідно з частиною четвертою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі.

Пунктом 1 статті 6, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду, з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення з дотриманням процесуальних прав усіх учасників судового процесу, дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку розгляду апеляційної скарги на розумний строк.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Предметом спору є правомірність ненарахування та невиплати позивачу індексації-різниці грошового забезпечення за період з 18 березня 2021 року по 04 грудня 2021 року включно.

Відповідно до довідки військової частини від 21 травня 2025 року № 858 позивачу нараховувалася індексація грошового забезпечення за період з 18 березня 2021 року по 04 грудня 2021 року із застосуванням березня 2018 року як місяця підвищення доходу.

Разом із тим матеріали справи свідчать, що відповідач не здійснював нарахування та виплату позивачу щомісячної індексації-різниці, право на яку визначається відповідно до абзаців третього - шостого пункту 5 Порядку № 1078.

Згідно з довідкою військової частини від 04 липня 2025 року № 3382 розмір грошового забезпечення позивача становив:

за лютий 2018 року - 11010,75 грн;

за березень 2018 року - 11911,84 грн.

Таким чином, підвищення грошового забезпечення позивача у березні 2018 року порівняно з лютим 2018 року становило 901,09 грн.

Сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року становила 4463,15 грн.

Отже, розмір підвищення грошового забезпечення позивача у березні 2018 року був меншим за суму можливої індексації, а різниця між зазначеними величинами становила 3562,06 грн.

Саме невиплата цієї суми щомісячної індексації-різниці за спірний період стала підставою для звернення позивача до суду.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадян на соціальний захист.

Відповідно до частин першої - третьої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби.

До складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Абзацом другим частини третьої статті 9 зазначеного Закону прямо передбачено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

За змістом статті 18 Закону України від 05 жовтня 2000 року № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» індексація доходів населення є державною соціальною гарантією, спрямованою на підтримання купівельної спроможності грошових доходів в умовах зростання споживчих цін.

Відповідно до статті 19 цього Закону державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.

Правові, економічні та організаційні засади проведення індексації визначені Законом України від 03 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення».

Відповідно до статті 1 цього Закону індексація грошових доходів населення є встановленим законодавством механізмом підвищення грошових доходів, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

За приписами статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема оплата праці та грошове забезпечення.

Індексація проводиться в межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно зі статтею 4 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі перевищення величиною індексу споживчих цін установленого порогу індексації, який у спірний період становив 103 відсотки.

Статтею 5 цього Закону передбачено, що підприємства, установи та організації, які фінансуються або дотуються з Державного бюджету України, здійснюють підвищення розмірів оплати праці та грошового забезпечення у зв`язку з індексацією за рахунок відповідних коштів.

Механізм проведення індексації грошових доходів населення визначений Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.

Пунктом 2 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення в межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Водночас особливості проведення індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) урегульовано пунктом 5 Порядку № 1078.

Згідно з абзацом першим пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення відповідних грошових доходів.

Абзацом третім пункту 5 Порядку № 1078 передбачено, що сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 5 Порядку № 1078, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу та розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Абзацом п`ятим пункту 5 Порядку № 1078 передбачено, що в разі підвищення тарифної ставки (окладу) у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Відповідно до абзацу шостого пункту 5 Порядку № 1078 до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величиною індексу споживчих цін порогу індексації.

Отже, зазначені положення Порядку № 1078 передбачають два самостійні механізми індексації грошового забезпечення:

Поточну індексацію, право на яку виникає внаслідок перевищення індексом споживчих цін установленого порогу індексації.

Індексацію-різницю, право на яку виникає у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), якщо розмір підвищення доходу не перевищує суму можливої індексації.

При цьому індексація-різниця має щомісячний характер та підлягає виплаті до наступного підвищення тарифних ставок (окладів), а виникнення права на поточну індексацію не припиняє права на отримання індексації-різниці.

Колегія суддів зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01 березня 2018 року, запроваджено нові розміри посадових окладів та окладів за військовими званнями військовослужбовців.

Таким чином, березень 2018 року є місяцем підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців, у тому числі позивача.

Водночас сам факт підвищення посадових окладів у березні 2018 року не означає автоматичного припинення права військовослужбовця на індексацію грошового забезпечення.

Для встановлення наявності права на індексацію-різницю необхідно порівняти розмір підвищення грошового доходу у березні 2018 року із сумою можливої індексації, що склалася в цьому місяці.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21.

У зазначеній постанові Верховний Суд роз`яснив механізм застосування абзаців третього - шостого пункту 5 Порядку № 1078 та наголосив, що для визначення права на індексацію-різницю необхідно встановити розмір підвищення доходу у березні 2018 року, суму можливої індексації у цьому місяці та співвідношення між цими величинами.

Такий підхід також відображено у постановах Верховного Суду від 29 березня 2023 року у справі № 380/5493/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 420/11424/21, від 22 червня 2023 року у справі № 520/6243/22 та від 06 липня 2023 року у справі № 560/6684/22.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як установлено судом першої інстанції, згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 від 04 липня 2025 року № 3382 грошове забезпечення позивача у лютому 2018 року становило 11010,75 грн, а в березні 2018 року - 11911,84 грн.

Відтак розмір підвищення грошового доходу позивача становив: 11911,84 грн - 11010,75 грн = 901,09 грн.

Сума можливої індексації у березні 2018 року визначається виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 1762 грн та величини приросту індексу споживчих цін 253,30 відсотка.

Відповідно:1762 грн Ч 253,30 / 100 = 4463,15 грн.

Отже, розмір підвищення грошового забезпечення позивача у березні 2018 року становив 901,09 грн та не перевищував суму можливої індексації - 4463,15 грн.

За таких обставин розмір щомісячної індексації-різниці становить: 4463,15 грн - 901,09 грн = 3562,06 грн.

Таким чином, у березні 2018 року позивач набув право на отримання індексації-різниці в розмірі 3562,06 грн щомісячно, яка відповідно до абзацу шостого пункту 5 Порядку № 1078 підлягала виплаті до наступного підвищення тарифних ставок (окладів).

Матеріали справи не містять доказів того, що у спірний період з 18 березня 2021 року по 04 грудня 2021 року відбулося таке підвищення тарифних ставок (окладів), яке припинило б право позивача на отримання визначеної індексації-різниці.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що здійснення відповідачем нарахування поточної індексації грошового забезпечення із застосуванням березня 2018 року як місяця підвищення доходу не свідчить про належне виконання ним обов`язку щодо нарахування та виплати індексації-різниці.

Зазначені види індексації мають різні правові підстави виникнення та можуть нараховуватися одночасно.

Доводи апелянта про те, що встановлення березня 2018 року місяцем підвищення доходу виключає можливість подальшої виплати індексації-різниці, ґрунтуються на неправильному тлумаченні положень пункту 5 Порядку № 1078.

Дійсно, після підвищення тарифних ставок (окладів) обчислення індексу споживчих цін для проведення поточної індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем такого підвищення.

Проте зазначене правило не скасовує положень абзацу четвертого пункту 5 Порядку № 1078, яким передбачено обов`язок визначити індексацію-різницю у випадку, коли розмір підвищення доходу не перевищує суму можливої індексації.

Отже, фактичне підвищення грошового забезпечення позивача у березні 2018 року на 901,09 грн не могло бути підставою для повного припинення виплати індексації, оскільки сума можливої індексації у цьому місяці становила 4463,15 грн.

Колегія суддів також відхиляє посилання апелянта на відсутність у чинному законодавстві поняття «фіксована індексація».

Незважаючи на те, що після внесення змін до Порядку № 1078 зазначений термін безпосередньо не використовується, абзаци четвертий - шостий пункту 5 цього Порядку передбачають механізм визначення та виплати щомісячної індексації-різниці.

Тому відсутність у нормативному акті відповідного терміна не свідчить про відсутність у військовослужбовця права на отримання такої виплати.

Посилання військової частини на окремі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалені у справах № 500/1283/21, № 500/578/21, № 500/3681/21, № 140/6643/21, № 420/9187/21 та № 160/15086/21, не спростовують наведених висновків.

Застосовуючи положення пункту 5 Порядку № 1078, колегія суддів враховує відповідні правові висновки Верховного Суду, сформульовані, зокрема, у постанові від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації-різниці за спірний період.

Відтак правильним є і висновок суду першої інстанції про необхідність зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію-різницю в щомісячному розмірі 3562,06 грн за період з 18 березня 2021 року по 04 грудня 2021 року включно.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.

Правові засади здійснення такої компенсації визначені Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Відповідно до статті 1 цього Закону підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу.

За змістом статті 2 Закону № 2050-III компенсація проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, які не мають разового характеру.

До таких доходів, зокрема, належить заробітна плата та грошове забезпечення.

Статтею 3 Закону № 2050-III встановлено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць, після утримання податків та обов`язкових платежів, на індекс інфляції за період невиплати доходу.

Відповідно до статті 4 цього Закону виплата суми компенсації провадиться в тому самому місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Механізм проведення компенсації визначений також Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159.

З аналізу наведених положень убачається, що компенсація втрати частини доходів спрямована на відшкодування громадянам знецінення грошових доходів унаслідок інфляційних процесів за період порушення встановлених строків їх виплати.

При цьому визначальним для виникнення права на компенсацію є факт порушення строків виплати доходу, який має систематичний характер та належить особі відповідно до законодавства.

Саме по собі ненарахування відповідного доходу роботодавцем не може позбавляти особу права на компенсацію втрати частини доходів, якщо в подальшому встановлено, що такий дохід підлягав нарахуванню та виплаті.

Інше тлумачення положень Закону № 2050-III фактично дозволяло б суб`єкту, який не виконав свого обов`язку щодо нарахування належних сум, уникнути відповідальності за порушення строків їх виплати.

Відповідний підхід щодо застосування положень Закону № 2050-III відображений у практиці Верховного Суду, зокрема у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 522/5664/17, від 22 листопада 2018 року у справі № 522/1404/17 та від 12 лютого 2019 року у справі № 814/1428/18.

Колегія суддів зазначає, що індексація грошового забезпечення є складовою належного військовослужбовцю грошового доходу, яка має щомісячний характер та підлягає виплаті у строки, встановлені законодавством.

Оскільки судом встановлено право позивача на отримання індексації-різниці за період з 18 березня 2021 року по 04 грудня 2021 року, а відповідачем не забезпечено її своєчасної виплати, наявні правові підстави для застосування механізму компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону № 2050-III.

Доводи апелянта про те, що спірні суми індексації раніше не були нараховані, а тому компенсація не підлягає виплаті, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Застосування Закону № 2050-III не може ставитися у залежність виключно від факту здійснення роботодавцем бухгалтерського нарахування доходу, право на який прямо передбачене законодавством.

Водночас конкретний розмір компенсації підлягає визначенню під час виконання судового рішення з урахуванням сум належного до виплати доходу, тривалості затримки та відповідних індексів інфляції.

Отже, суд першої інстанції правильно зобов`язав військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за спірний період.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

У справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За змістом статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин адміністративної справи, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги військової частини НОМЕР_1 переважно зводяться до незгоди із застосуванням судом першої інстанції положень пункту 5 Порядку № 1078 та до твердження про відсутність нормативних підстав для виплати індексації-різниці після березня 2018 року.

Проте зазначені доводи спростовуються змістом абзаців третього - шостого пункту 5 Порядку № 1078 та відповідними висновками Верховного Суду щодо їх застосування.

Відповідачем не спростовано встановлених судом першої інстанції обставин щодо розміру грошового забезпечення позивача у лютому та березні 2018 року, розміру його підвищення та суми можливої індексації.

Також апелянтом не наведено належних правових підстав, які б виключали право позивача на отримання індексації-різниці за спірний період.

Посилання військової частини на здійснення поточної індексації грошового забезпечення не підтверджує виконання обов`язку щодо виплати індексації-різниці, оскільки ці види індексації мають самостійні підстави виникнення.

Доводи апеляційної скарги щодо компенсації втрати частини доходів також не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів враховує, що відповідно до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Право військовослужбовця на отримання належного грошового забезпечення, складовою якого є індексація, підлягає ефективному судовому захисту.

Встановивши, що позивачу не було виплачено належну індексацію-різницю грошового забезпечення, суд першої інстанції обґрунтовано визнав відповідну бездіяльність відповідача протиправною та зобов`язав усунути допущене порушення.

Обраний судом першої інстанції спосіб захисту відповідає характеру порушеного права та спрямований на його реальне відновлення.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, надав належну правову оцінку дослідженим доказам та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги військової частини НОМЕР_1 та скасування рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2025 року.

Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2025 року -залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5ст.328 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Т.Р. Вівдиченко

А.Ю. Кучма

Оригінал: reyestr.court.gov.ua