Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: осіб, звільнених з публічної служби
Дата: 28 жовтня 2026 р.
Справа: №320/20011/25
Суддя: Аліменко Володимир Олександрович
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 320/20011/25 Суддя (судді) першої інстанції: Сас Є.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Аліменка В.О.,
суддів Вівдиченко Т.Р., Кучми А.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И Л А:
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку його пенсії на підставі довідок про розмір грошового забезпечення від 29 листопада 2024 року №13/14033/с та №13/14034/с та зобов`язати пенсійний орган провести перерахунок і виплату пенсії відповідно з 01 лютого 2022 року та 01 лютого 2023 року без обмеження її максимальним розміром.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Уповноваженим органом складено оновлені довідки від 29 листопада 2024 року №13/14033/с про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2022 року та №13/14034/с про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2023 року.
Позивач вважав, що зазначені довідки є належною підставою для перерахунку його пенсії відповідно з 01 лютого 2022 року та 01 лютого 2023 року на підставі статей 43, 51, 63 Закону №2262-XII з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704.
Проте ГУ ПФУ в м. Києві відмовило у проведенні такого перерахунку, що стало підставою для звернення позивача до суду.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на відсутність передбачених законодавством підстав для проведення перерахунку пенсії на підставі поданих позивачем довідок.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.
Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність у позивача права на перерахунок пенсії на підставі довідки від 29 листопада 2024 року №13/14033/с про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2022 року — з 01 лютого 2022 року, а також довідки від 29 листопада 2024 року №13/14034/с про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2023 року — з 01 лютого 2023 року.
При цьому суд зобов`язав відповідача провести відповідний перерахунок та виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позов у частині права на перерахунок, суд першої інстанції виходив із того, що після скасування пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 положення пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 підлягають застосуванню в редакції, яка передбачає визначення посадових окладів та окладів за військовим званням виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
Суд урахував правові висновки Верховного Суду, зокрема, викладені у постановах від 31 серпня 2022 року у справі №120/8603/21-а та від 12 вересня 2022 року у справі №500/1813/21.
Щодо максимального розміру пенсії суд першої інстанції зазначив, що положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII визнані неконституційними Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016, у зв`язку із чим відсутні правові підстави для обмеження пенсії позивача десятьма прожитковими мінімумами.
Разом із тим суд першої інстанції встановив, що матеріали справи не містять відомостей щодо фактичного обмеження розміру пенсії позивача будь-яким максимальним розміром.
Незважаючи на це, суд визнав за необхідне зобов`язати відповідача здійснити майбутній перерахунок без застосування максимального обмеження, пославшись, серед іншого, на існування практики органів Пенсійного фонду України щодо застосування такого обмеження під час виконання судових рішень.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції саме в частині зобов`язання провести перерахунок та виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром, ГУ ПФУ в м. Києві подало апеляційну скаргу.
Апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції у зазначеній частині та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Отже, право позивача на сам перерахунок пенсії на підставі довідок №13/14033/с та №13/14034/с відповідачем в апеляційному порядку не оскаржується.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права в межах апеляційного оскарження, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 29 жовтня 2002 року перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону №2262-XII.
У зв`язку зі зміною розміру грошового забезпечення відповідної категорії військовослужбовців уповноваженим органом 29 листопада 2024 року складено дві довідки про розмір грошового забезпечення позивача.
Довідкою №13/14033/с визначено розмір грошового забезпечення позивача станом на 01 січня 2022 року.
Довідкою №13/14034/с визначено розмір грошового забезпечення позивача станом на 01 січня 2023 року.
Вказані довідки складені з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року, та містять відомості про складові грошового забезпечення, які підлягають врахуванню при перерахунку пенсії.
Позивач звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою про проведення перерахунку пенсії на підставі зазначених довідок.
Листом від 30 січня 2025 року №1172/П-2600-25 ГУ ПФУ в м. Києві повідомило позивача про відсутність підстав для проведення відповідного перерахунку.
Таким чином, пенсійний орган відмовив позивачу в самому проведенні перерахунку на підставі оновлених довідок.
У зв`язку з відмовою пенсійного органу ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду.
Водночас із матеріалів справи не вбачається, що до звернення позивача до суду відповідач здійснив перерахунок його пенсії за довідками №13/14033/с та №13/14034/с і під час такого перерахунку обмежив розмір пенсії десятьма прожитковими мінімумами.
Також матеріали справи не містять рішення, листа, розрахунку пенсії чи іншого документа, з якого вбачалося б, що ГУ ПФУ в м. Києві відмовило позивачу саме у виплаті перерахованої за цими довідками пенсії без обмеження її максимальним розміром.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України громадянам гарантовано право на соціальний захист.
Спеціальним законом, який визначає умови, норми та порядок пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, є Закон України від 09 квітня 1992 року №2262-XII.
Відповідно до частини третьої статті 43 Закону №2262-XII пенсії особам, які мають право на пенсійне забезпечення за цим Законом, обчислюються з розміру грошового забезпечення з урахуванням відповідних окладів за посадою, військовим чи спеціальним званням, процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій.
За приписами частини четвертої статті 63 Закону №2262-XII усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Частинами другою та третьою статті 51 Закону №2262-XII врегульовано строки проведення перерахунку пенсій.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 затверджено тарифну систему визначення грошового забезпечення військовослужбовців та інших осіб.
Питання правомірності визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня відповідного календарного року, було предметом численної практики Верховного Суду.
Зокрема, у постановах від 31 серпня 2022 року у справі №120/8603/21-а та від 12 вересня 2022 року у справі №500/1813/21 Верховний Суд виходив із того, що з 01 січня 2020 року положення пункту 4 постанови №704 в частині використання як розрахункової величини прожиткового мінімуму, установленого станом на 01 січня 2018 року, не відповідає нормативно-правовим актам вищої юридичної сили.
Разом із тим зазначене питання не є предметом апеляційного перегляду у цій справі, оскільки ГУ ПФУ в м. Києві не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині покладення на нього обов`язку провести перерахунок пенсії за відповідними довідками.
Предметом апеляційного перегляду є виключно правильність висновку суду першої інстанції щодо необхідності здійснення такого перерахунку без обмеження пенсії максимальним розміром.
Законом України від 08 липня 2011 року №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» було запроваджено обмеження максимального розміру низки пенсій десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Одночасно відповідні зміни внесено до статті 43 Закону №2262-XII.
Разом із тим Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, якими встановлювався максимальний розмір пенсії, визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини цього Рішення відповідні положення втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення №7-рп/2016.
Крім того, Рішенням Конституційного Суду України від 12 жовтня 2022 року №7-р(ІІ)/2022 визнано неконституційними приписи статті 2 Закону №3668-VI в частині поширення їх дії на Закон №2262-XII.
Отже, сформована судова практика виходить із відсутності належної правової підстави для обмеження пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII, максимальним розміром.
Верховний Суд продовжує застосовувати цей підхід і в новітній практиці. Зокрема, у постанові від 22 липня 2025 року у справі №620/5993/24 Суд визнав протиправним фактичне обмеження пенсії, оскільки після проведеного перерахунку розрахований розмір становив 31 442,32 грн, тоді як виплачувалося лише 24 589,66 грн. Верховний Суд при цьому послався на аналогічні висновки у низці попередніх справ.
Однак наведене не означає, що адміністративний суд уповноважений надавати захист від будь-якого можливого порушення такого права, яке на час звернення до суду ще не відбулося.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
За змістом цієї норми обов`язковою передумовою надання судового захисту є наявність реального, а не гіпотетичного порушення права особи.
Завдання адміністративного судочинства полягає у захисті порушених прав, свобод та інтересів особи від конкретних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.
Адміністративний суд не здійснює абстрактного контролю можливих майбутніх дій суб`єкта владних повноважень та не вирішує спорів, які ще фактично не виникли.
У справі, що розглядається, відповідач не здійснив перерахунок пенсії позивача за довідками від 29 листопада 2024 року №13/14033/с та №13/14034/с.
Навпаки, листом від 30 січня 2025 року №1172/П-2600-25 пенсійний орган заперечив саме право позивача на проведення такого перерахунку.
Отже, станом на момент звернення позивача до суду та вирішення спору судом першої інстанції відсутня фактична дія відповідача щодо застосування максимального обмеження до пенсії, перерахованої за зазначеними довідками.
Суд першої інстанції сам установив, що матеріали справи не містять відомостей щодо обмеження розміру пенсії позивача будь-яким максимальним розміром.
За таких обставин висновок суду про необхідність одночасного зобов`язання пенсійного органу провести майбутній перерахунок без обмеження пенсії максимальним розміром не відповідає фактичним обставинам справи та характеру порушеного права.
Аналогічний підхід викладено Верховним Судом у постанові від 11 березня 2025 року у справі №240/25897/23.
У тій справі предметом спору було саме обмеження максимальним розміром пенсії, призначеної відповідно до Закону №2262-XII.
Верховний Суд проаналізував Рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 та №7-р(ІІ)/2022 та підтвердив відповідне матеріально-правове регулювання.
Разом із тим Суд установив, що позивач не довів фактичного застосування до його пенсії обмеження десятьма прожитковими мінімумами, а матеріали справи не містили доказів відмови пенсійного органу у нарахуванні та виплаті пенсії без такого обмеження.
Саме з цієї підстави Верховний Суд визнав звернення позивача з відповідними вимогами передчасним та залишив без змін судові рішення про відмову в позові.
Колегія суддів вважає зазначений правовий висновок релевантним до спірних правовідносин.
При цьому його застосування не означає висновку про наявність у ГУ ПФУ в м. Києві права обмежити пенсію ОСОБА_1 максимальним розміром.
Навпаки, питання правомірності такого обмеження може бути предметом судового контролю у разі фактичного його застосування пенсійним органом та виникнення у зв`язку з цим реального спору між сторонами.
На час розгляду цієї справи такого порушення матеріалами справи не підтверджено.
Колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції про можливість задоволення спірної вимоги з огляду на існування практики органів Пенсійного фонду України щодо застосування максимального обмеження після проведення перерахунків пенсій.
Наявність певної практики діяльності суб`єкта владних повноважень стосовно інших осіб або в інших правовідносинах не є доказом порушення права конкретного позивача у конкретних правовідносинах.
Для надання судового захисту необхідно встановити, яке саме рішення, дія чи бездіяльність відповідача порушили право позивача.
Імовірність того, що після виконання рішення суду про проведення перерахунку відповідач у майбутньому застосує максимальне обмеження, має характер припущення.
Судове рішення не може ґрунтуватися на припущенні про можливу протиправну поведінку суб`єкта владних повноважень у майбутньому.
Більше того, саме по собі зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії означає обов`язок суб`єкта владних повноважень виконати відповідне судове рішення відповідно до чинного законодавства.
У разі якщо при виконанні такого рішення пенсійний орган вчинить нові дії, які позивач вважатиме протиправними, відповідні дії можуть становити самостійний предмет судового контролю.
Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги в тій частині, що вимога позивача про проведення перерахунку пенсії без обмеження максимальним розміром на час звернення до суду була передчасною.
Водночас це не впливає на правильність висновків суду першої інстанції щодо наявності у позивача права на сам перерахунок пенсії на підставі довідок від 29 листопада 2024 року №13/14033/с та №13/14034/с.
З огляду на межі апеляційного перегляду, визначені статтею 308 КАС України, колегія суддів не здійснює повторної оцінки правильності рішення суду першої інстанції в частині, яка апелянтом не оскаржується.
Отже, рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2025 року підлягає скасуванню лише в частині, якою на ГУ ПФУ в м. Києві покладено обов`язок здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром.
В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково та ухвалити нове рішення у відповідній частині.
Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
У цій справі суд першої інстанції правильно встановив відсутність у матеріалах справи доказів фактичного обмеження пенсії позивача максимальним розміром, проте зробив висновок про необхідність судового захисту від такого обмеження, виходячи з припущення про можливість його застосування відповідачем у майбутньому.
Таким чином, висновки суду першої інстанції у цій частині не відповідають установленим ним же обставинам справи, що відповідно до статті 317 КАС України є підставою для часткового скасування судового рішення.
Водночас колегія суддів наголошує, що відмова у задоволенні позовної вимоги в цій частині з мотивів її передчасності не вирішує по суті питання про право відповідача обмежувати пенсію позивача максимальним розміром у майбутньому та не перешкоджає позивачу звернутися за судовим захистом у разі фактичного порушення такого права.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга ГУ ПФУ в м. Києві підлягає задоволенню, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2025 року — частковому скасуванню з ухваленням у відповідній частині нового рішення про відмову в задоволенні позовної вимоги.
Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 317, 321– 325 КАС України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві — задовольнити.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2025 року— скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром.
У цій частині ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про здійснення перерахунку та виплати пенсії без обмеження її максимальним розміром — відмовити як передчасних.
В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2025 року — залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5ст.328 КАС України.
Суддя-доповідач В.О. Аліменко
Судді Т.Р. Вівдиченко
А.Ю. Кучма
Оригінал: reyestr.court.gov.ua