Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №320/22777/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/22777/25 Суддя (судді) першої інстанції: Сас Є.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Вівдиченко Т.Р., Кучми А.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо непроведення перерахунку її пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, на коефіцієнти збільшення у розмірах 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115 для забезпечення індексації пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховувався для обчислення пенсії у розмірі 7763,17 грн, на коефіцієнт 1,11 з 01.03.2021, 1,14 з 01.03.2022, 1,197 з 01.03.2023, 1,0796 з 01.03.2024 та 1,115 з 01.03.2025 та у зв`язку із цим провести виплату недоотриманих сум пенсії.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначала, що отримує пенсію за віком з 16 травня 2020 року відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При призначенні пенсії для її обчислення застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2017-2019 роки у розмірі 7763,17 грн.

На переконання позивачки, відповідач протиправно не здійснив індексацію зазначеного показника відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV, натомість застосував показник середньої заробітної плати у розмірі 3764,40 грн, передбачений пунктом 5 Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року №124.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови в проведенні індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні у розмірах 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити індексацію пенсії ОСОБА_1 з 05 листопада 2024 року із застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 та у зв`язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії.

Також зобов`язано відповідача здійснити індексацію пенсії з 01 березня 2025 року із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,115 з урахуванням попередніх коефіцієнтів збільшення.

Позовні вимоги за період з 01 березня 2021 року по 04 листопада 2024 року залишено без розгляду у зв`язку з пропуском установленого КАС України строку звернення до адміністративного суду.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2025 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права.

Апелянт вказує, що з 16 травня 2020 року ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням середньої заробітної плати за 2017-2019 роки у розмірі 7763,17 грн.

Водночас, на переконання відповідача, при проведенні подальших щорічних перерахунків пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV підлягає застосуванню механізм, установлений Порядком №124, зокрема його пунктом 5, виходячи з показника середньої заробітної плати у розмірі 3764,40 грн.

Апелянт зазначає, що внаслідок проведених перерахунків із застосуванням відповідних коефіцієнтів показник середньої заробітної плати становив: з 01.03.2019 - 4404,35 грн, з 01.05.2020 - 4888,83 грн, з 01.03.2021 - 5426,60 грн, з 01.03.2022 - 6186,32 грн, з 01.03.2023 - 7405,03 грн, з 01.03.2024 - 7994,47 грн, з 01.03.2025 - 8913,83 грн.

Оскільки при призначенні пенсії позивачці застосовано показник середньої заробітної плати 7763,17 грн, який у відповідні періоди перевищував проіндексований показник, Пенсійний фонд вважає відсутніми підстави для проведення індексації у спосіб, обраний позивачкою.

Також відповідач зазначає, що позивачці встановлювалися передбачені відповідними постановами Кабінету Міністрів України щомісячні доплати до пенсії.

З огляду на викладене апелянт вважає свої дії правомірними та такими, що відповідають положенням Закону №1058-IV і Порядку №124. Зміст цих доводів викладено на сторінках 3-4 апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та з 16 травня 2020 року отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV.

При призначенні пенсії для обчислення її розміру відповідачем застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передували року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2017-2019 роки, у розмірі 7763,17 грн.

Не погоджуючись із непроведенням індексації пенсії у 2021-2025 роках, позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із відповідною заявою.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві позивачку повідомлено про відсутність підстав для проведення перерахунку пенсії у запропонований нею спосіб.

Відповідач виходив із того, що відповідно до Порядку №124 при індексації пенсії застосовується показник середньої заробітної плати 3764,40 грн, а оскільки показник, застосований при призначенні пенсії ОСОБА_1 , є більшим, проведення відповідного перерахунку не призводило до збільшення розміру пенсії.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку та виплати пенсій визначає Закон України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду України за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, установленого законом.

На виконання положень частини другої статті 42 Закону №1058-IV постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року №124 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

Відповідно до пункту 4 Порядку №124 коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати визначається за встановленою цим пунктом формулою, а розмір відповідного коефіцієнта щороку визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджету Пенсійного фонду України.

Перерахунок пенсій відповідно до Порядку №124 проводиться щороку з 1 березня.

Пунктом 5 Порядку №124 передбачено, що у 2019 році перерахунок пенсій у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який враховувався для обчислення пенсії станом на 01 жовтня 2017 року, на коефіцієнт, визначений відповідно до пункту 4 цього Порядку.

Кожен наступний перерахунок проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати.

Разом із тим, вирішуючи питання про співвідношення зазначених положень Порядку №124 із частиною другою статті 42 Закону №1058-IV, необхідно виходити із принципу пріоритетності закону як нормативно-правового акта вищої юридичної сили.

За змістом частини третьої статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Колегія суддів враховує правовий висновок Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, відповідно до якого положення пункту 5 Порядку №124 не можуть застосовуватися у спосіб, який призводить до заміни показника середньої заробітної плати, фактично врахованого при призначенні конкретної пенсії, іншим уніфікованим показником.

Визначальним для застосування частини другої статті 42 Закону №1058-IV є те, що законодавець пов`язав механізм індексації зі збільшенням саме показника середньої заробітної плати, який враховується для обчислення відповідної пенсії.

Отже, при проведенні індексації пенсії особи, якій пенсію призначено у 2020 році із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2017-2019 роки у розмірі 7763,17 грн, саме цей показник має бути вихідною величиною для застосування відповідних коефіцієнтів збільшення.

Такий підхід відповідає актуальній практиці Верховного Суду щодо співвідношення частини другої статті 42 Закону №1058-IV та пункту 5 Порядку №124.

Особливе значення для вирішення цієї справи має постанова Верховного Суду від 10 червня 2026 року у справі №440/7571/25.

У зазначеній справі особі також було призначено пенсію за віком у 2020 році, при її обчисленні застосовано показник середньої заробітної плати за 2017-2019 роки у розмірі 7763,17 грн, тоді як орган Пенсійного фонду обґрунтовував відсутність підстав для заявленої індексації застосуванням механізму пункту 5 Порядку №124.

Верховний Суд визнав обґрунтованою необхідність застосування до показника 7763,17 грн коефіцієнта 1,0796 за 2024 рік та з 01 березня 2025 року — коефіцієнта 1,115, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року №209.

Таким чином, доводи апелянта про те, що для проведення індексації пенсії ОСОБА_1 належить використовувати виключно показник 3764,40 грн, не ґрунтуються на правильному застосуванні частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

При цьому колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що встановлення позивачці щомісячних доплат у відповідні роки свідчить про належне виконання відповідачем обов`язку щодо індексації пенсії.

Встановлення гарантованого мінімального збільшення або щомісячної доплати у випадках, передбачених відповідними постановами Кабінету Міністрів України, не змінює встановленого законом механізму індексації та не може підміняти перерахунок, який відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV здійснюється шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, врахованого при обчисленні пенсії.

Щодо індексації пенсії у 2021 році колегія суддів зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2021 року №127 установлено коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати у розмірі 1,11.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №118 з 01 березня 2022 року установлено коефіцієнт збільшення у розмірі 1,14.

Постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року №168 з 01 березня 2023 року установлено коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року №185 з 01 березня 2024 року установлено коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року №209 з 01 березня 2025 року установлено коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115.

Отже, оскільки пенсію ОСОБА_1 призначено у 2020 році з урахуванням показника середньої заробітної плати за 2017-2019 роки у розмірі 7763,17 грн, саме цей показник підлягає збільшенню при проведенні передбаченої частиною другою статті 42 Закону №1058-IV індексації.

При цьому кожен наступний перерахунок здійснюється з урахуванням результатів попередньої індексації.

Зазначене спростовує доводи апеляційної скарги про правомірність використання відповідачем показника 3764,40 грн як базової величини для проведення індексації пенсії позивачки.

Колегія суддів також звертає увагу, що у постанові Верховного Суду від 10 червня 2026 року у справі №440/7571/25 касаційний суд безпосередньо сформулював спосіб захисту шляхом проведення індексації показника 7763,17 грн із застосуванням коефіцієнта 1,0796 та з 01 березня 2025 року — коефіцієнта 1,115, із подальшим перерахунком і виплатою пенсії з урахуванням уже проведених виплат.

Фактичні обставини зазначеної справи у частині року призначення пенсії, застосованого при її призначенні показника середньої заробітної плати та правового механізму індексації є релевантними до правовідносин у справі, що переглядається.

Відтак висновок суду першої інстанції про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у проведенні індексації пенсії ОСОБА_1 є правильним.

Щодо періоду, за який підлягає захисту порушене право позивачки, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Пенсія є періодичним щомісячним платежем, а тому її одержувач має реальну та об`єктивну можливість виявити зміну або незміну її розміру при отриманні відповідної пенсійної виплати.

Водночас у цій справі предметом спору є не стягнення вже нарахованих, але не виплачених сум пенсії, а саме правомірність непроведення відповідного перерахунку пенсії.

Тому до спірних правовідносин застосовується шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, передбачений статтею 122 КАС України.

Суд першої інстанції, врахувавши дату звернення позивачки до суду, обґрунтовано залишив без розгляду позовні вимоги за період з 01 березня 2021 року по 04 листопада 2024 року та надав судовий захист порушеному праву починаючи з 05 листопада 2024 року.

При цьому залишення без розгляду вимог за попередній період не змінює механізму визначення належного показника середньої заробітної плати для подальшої індексації, оскільки при визначенні розміру пенсії у межах періоду, за який право підлягає судовому захисту, мають бути враховані встановлені законодавством коефіцієнти збільшення відповідного показника.

Отже, суд першої інстанції правильно визначив як характер порушеного права позивачки, так і належний та ефективний спосіб його захисту.

Посилання апелянта на положення пункту 5 Порядку №124 не спростовують зазначених висновків, оскільки підзаконний нормативно-правовий акт не може змінювати встановлений законом механізм індексації пенсії та звужувати обсяг права особи, визначений частиною другою статті 42 Закону №1058-IV.

За правилами частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

З урахуванням наведеного колегія суддів доходить висновку, що доводи апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, надав їм належну правову оцінку та правильно застосував норми матеріального права.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та скасування рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2025 року.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5ст.328 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Т.Р. Вівдиченко

А.Ю. Кучма