Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №320/53351/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/53351/24 Суддя (судді) першої інстанції: Перепелиця А.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Вівдиченко Т.Р., Кучми А.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку його пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 28 серпня 2024 року №222/4/162/349/2594 та зобов`язати пенсійний орган провести відповідний перерахунок і виплату пенсії з 01 серпня 2021 року без обмеження її максимальним розміром.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що отримує пенсію відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

У зв`язку зі зміною розміру грошового забезпечення відповідної категорії військовослужбовців уповноваженим органом було складено оновлену довідку від 28 серпня 2024 року №222/4/162/349/2594, яка містить відомості про складові грошового забезпечення, що підлягають врахуванню при перерахунку пенсії.

30 жовтня 2024 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою щодо проведення перерахунку пенсії на підставі зазначеної довідки, однак листом від 05 листопада 2024 року №2600-0202-8/212516 відповідач фактично відмовив у його проведенні.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2025 року адміністративний позов задоволено.

Суд першої інстанції дійшов висновку про виникнення у позивача права на перерахунок пенсії з 01 серпня 2021 року у зв`язку зі зміною розміру грошового забезпечення відповідної категорії військовослужбовців та наявністю довідки уповноваженого органу від 28 серпня 2024 року №222/4/162/349/2594.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для обмеження пенсії позивача максимальним розміром.

При цьому суд урахував, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2022 року у справі №640/11729/22 вже вирішувалося питання щодо права ОСОБА_1 на виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром, а вказане судове рішення набрало законної сили та було виконане пенсійним органом.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині зобов`язання здійснювати виплату пенсії без обмеження максимальним розміром, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві подало апеляційну скаргу.

Апелянт просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2025 року у відповідній частині та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги пенсійний орган посилається на положення Закону України від 08 липня 2011 року №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», якими передбачалося обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність.

Також відповідач посилається на положення статті 43 Закону №2262-XII та вважає, що при проведенні нового перерахунку пенсії позивача підлягають застосуванню законодавчі обмеження щодо її максимального розміру.

На переконання апелянта, наявність раніше ухваленого судового рішення щодо виплати пенсії без обмеження максимальним розміром не виключає можливості застосування відповідного обмеження при проведенні наступного перерахунку пенсії.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах апеляційного оскарження, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як установлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону №2262-XII.

У зв`язку зі змінами у правовому регулюванні грошового забезпечення відповідної категорії військовослужбовців уповноваженим органом складено довідку від 28 серпня 2024 року №222/4/162/349/2594 про розмір грошового забезпечення позивача.

До складу грошового забезпечення, зазначеного у довідці, включено посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років, надбавку за особливості проходження служби, надбавку за службу в умовах режимних обмежень та премію.

Підставою для складання оновленої довідки стали зміни розміру грошового забезпечення, пов`язані, зокрема, із прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 14 липня 2021 року №729, якою внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 в частині грошового забезпечення військовослужбовців розвідувальних органів.

Зазначені зміни набрали чинності з 17 липня 2021 року.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що зміна розміру грошового забезпечення відповідної категорії військовослужбовців є підставою для проведення перерахунку раніше призначеної позивачу пенсії відповідно до статей 43, 51 та 63 Закону №2262-XII з 01 серпня 2021 року.

30 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою щодо проведення перерахунку пенсії на підставі довідки від 28 серпня 2024 року №222/4/162/349/2594.

Листом від 05 листопада 2024 року №2600-0202-8/212516 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для проведення відповідного перерахунку.

Водночас матеріалами справи встановлено, що питання щодо застосування до пенсії ОСОБА_1 обмеження максимальним розміром вже було предметом судового розгляду.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2022 року у справі №640/11729/22, яке набрало законної сили, вирішено питання щодо виплати пенсії позивача без обмеження максимальним розміром.

ГУ ПФУ в м. Києві виконало зазначене судове рішення та здійснювало виплату пенсії позивача без відповідного обмеження.

Звертаючись із цим позовом, ОСОБА_1 , поряд із вимогою про проведення перерахунку пенсії на підставі нової довідки, просив забезпечити виплату перерахованої пенсії без обмеження її максимальним розміром.

Суд першої інстанції погодився з позивачем та задовольнив відповідну вимогу.

При цьому, як убачається зі змісту апеляційної скарги та її прохальної частини, ГУ ПФУ в м. Києві не оскаржує висновок суду першої інстанції щодо наявності у позивача права на перерахунок пенсії з 01 серпня 2021 року на підставі довідки від 28 серпня 2024 року №222/4/162/349/2594.

Предметом апеляційного перегляду є рішення суду першої інстанції виключно в частині зобов`язання відповідача здійснити відповідний перерахунок та виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги в зазначених межах, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Спеціальним законом, що визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, є Закон України від 09 квітня 1992 року №2262-XII.

Згідно зі статтею 1-1 Закону №2262-XII законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Відповідно до частини третьої статті 43 Закону №2262-XII пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення з урахуванням відповідних окладів, процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій у розмірах, установлених законодавством.

За приписами частини вісімнадцятої статті 43 Закону №2262-XII у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення і премії, призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.

Частиною четвертою статті 63 Закону №2262-XII встановлено, що всі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Водночас спірним в апеляційному провадженні є не право позивача на такий перерахунок, а питання про можливість обмеження отриманого внаслідок перерахунку розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами.

Законом України від 08 липня 2011 року №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який набрав чинності 01 жовтня 2011 року, запроваджено обмеження максимального розміру низки пенсій, у тому числі пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII.

Частиною першою статті 2 Закону №3668-VI було передбачено, що максимальний розмір пенсії, призначеної, зокрема, відповідно до Закону №2262-XII, з урахуванням передбачених законодавством надбавок, підвищень та інших доплат, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Одночасно Законом №3668-VI статтю 43 Закону №2262-XII доповнено частиною сьомою аналогічного змісту.

Таким чином, відповідні приписи Закону №3668-VI та Закону №2262-XII були прийняті одночасно та регулювали одні й ті самі правовідносини щодо обмеження максимального розміру пенсій осіб, пенсійне забезпечення яких здійснюється відповідно до Закону №2262-XII.

Разом із тим Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Конституційний Суд України виходив, зокрема, з того, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у військових формуваннях, є пріоритетними та мають безумовний характер, а заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту таких осіб, у зв`язку з економічною доцільністю не можуть бути скасовані чи звужені.

Пунктом 2 резолютивної частини Рішення №7-рп/2016 встановлено, що положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Отже, з 20 грудня 2016 року частина сьома статті 43 Закону №2262-XII, якою передбачалося обмеження максимального розміру пенсії, втратила чинність.

Подальше внесення Законом України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII змін до частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII не відновило дії цієї норми, оскільки на момент набрання такими змінами чинності відповідна частина статті 43 вже втратила чинність унаслідок визнання її неконституційною.

Такий підхід послідовно застосовується Верховним Судом. В офіційних матеріалах Верховного Суду окремо наголошено, що після рішення КСУ №7-рп/2016 частина сьома статті 43 Закону №2262-XII відсутня як чинна правова норма, а внесені до неї пізніші текстуальні зміни не реалізувалися; відповідне обмеження військових пенсій надалі відсутнє.

Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на частину першу статті 2 Закону №3668-VI як на самостійну правову підставу для обмеження пенсії позивача.

Положення частини першої статті 2 Закону №3668-VI та частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII були запроваджені одночасно, є однопредметними та регулюють одні й ті самі правовідносини.

Водночас положення спеціального Закону №2262-XII щодо обмеження максимального розміру пенсії були визнані Конституційним Судом України неконституційними з огляду на особливі конституційні гарантії соціального захисту військовослужбовців та інших осіб, на яких поширюється дія цього Закону.

Застосування за таких умов положень Закону №3668-VI для досягнення того самого правового результату, який передбачала визнана неконституційною частина сьома статті 43 Закону №2262-XII, суперечило б юридичним наслідкам Рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016.

Верховний Суд у своїх офіційно узагальнених правових позиціях також виходить із того, що спеціальним законом у цих правовідносинах є саме Закон №2262-XII, а обмеження пенсії максимальним розміром після Рішення КСУ №7-рп/2016 не має належної правової основи.

Більше того, у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосовувати підхід, який є найбільш сприятливим для особи.

Тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для застосування до пенсії ОСОБА_1 обмеження десятьма прожитковими мінімумами.

Окремого оцінювання потребує довід апелянта про те, що попереднє судове рішення щодо виплати пенсії без обмеження максимальним розміром не поширюється на наступні перерахунки пенсії.

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Частиною другою статті 14 КАС України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Як установлено судом першої інстанції, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2022 року у справі №640/11729/22 уже було встановлено право ОСОБА_1 на виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром.

Вказане судове рішення набрало законної сили та було виконане ГУ ПФУ в м. Києві.

Водночас колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що саме по собі попереднє судове рішення не є єдиною і самодостатньою матеріально-правовою підставою для задоволення позовних вимог у цій справі.

Вирішальним є те, що чинне матеріальне законодавство не містить правової норми, яка надавала б відповідачу право обмежити пенсію позивача максимальним розміром після проведення спірного перерахунку.

Попереднє судове рішення лише додатково підтверджує, що питання застосування такого обмеження до пенсії саме ОСОБА_1 вже було предметом судової оцінки, а відповідні дії пенсійного органу були визнані неправомірними.

Колегія суддів не погоджується з доводом апелянта про те, що проведення нового перерахунку пенсії створює нові правовідносини, в межах яких відповідач отримує право повторно застосувати обмеження максимального розміру пенсії.

Перерахунок пенсії є зміною її розміру у зв`язку з настанням передбачених законом юридичних обставин, однак не є новим призначенням пенсії та не змінює правової природи пенсійного забезпечення позивача.

ОСОБА_1 як до, так і після спірного перерахунку залишається одержувачем пенсії, призначеної відповідно до Закону №2262-XII.

Отже, при проведенні кожного наступного перерахунку пенсійний орган зобов`язаний керуватися чинним законодавством.

Оскільки після Рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 у Законі №2262-XII відсутня чинна норма, яка встановлює максимальний розмір відповідної пенсії, сам факт проведення нового перерахунку не може відновити дію норми, яка втратила чинність у зв`язку з визнанням її неконституційною.

Інше тлумачення призводило б до ситуації, за якої встановлене законом підвищення грошового забезпечення та пов`язаний із ним перерахунок пенсії фактично слугували б підставою для звуження вже існуючого обсягу пенсійного забезпечення особи без прямої законодавчої підстави.

Таке правозастосування не відповідає принципу верховенства права та вимогам частини другої статті 19 Конституції України.

Верховним Судом сформовано послідовний підхід до вирішення спорів щодо обмеження максимального розміру пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII.

Зокрема, Верховний Суд виходить із того, що після ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII втратили чинність, а подальше внесення змін до цієї частини не відновило її дії.

В офіційному огляді практики Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду наведено аналогічний висновок: з огляду на визнання неконституційними положень частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII та відсутність правових підстав для застосування до цих відносин Закону №3668-VI обмеження військової пенсії максимальним розміром є протиправним.

Цей підхід зберігається і в новішій практиці Верховного Суду. Так, КАС ВС у постанові від 11 вересня 2025 року у справі №120/1081/25 наголосив на пріоритетності спеціального Закону №2262-XII та неприпустимості фактичного обмеження належної військової пенсії іншими нормативними актами, які не визначають умови, норми і порядок такого пенсійного забезпечення.

Отже, висновок суду першої інстанції у справі, яка переглядається, відповідає усталеному підходу Верховного Суду.

Посилання апелянта на те, що положення статті 2 Закону №3668-VI формально залишаються чинними, не спростовує висновків суду першої інстанції.

Зазначені положення не можуть застосовуватися таким чином, щоб фактично відновити правове регулювання, передбачене нормою спеціального Закону №2262-XII, яка була визнана Конституційним Судом України неконституційною саме через невідповідність особливим конституційним гарантіям соціального захисту відповідної категорії осіб.

Так само необґрунтованим є довід про те, що право на виплату пенсії без максимального обмеження повинно встановлюватися окремо при кожному наступному перерахунку.

Право позивача на виплату пенсії без такого обмеження випливає передусім із чинного нормативного регулювання, а не виключно з попереднього судового рішення.

Новий перерахунок змінює розмір пенсії, але не створює для Пенсійного фонду нової правової підстави для застосування обмеження, відсутнього у спеціальному законі.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції в оскарженій частині.

Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки ГУ ПФУ в м. Києві не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині визнання за позивачем права на перерахунок пенсії з 01 серпня 2021 року на підставі довідки від 28 серпня 2024 року №222/4/162/349/2594, правомірність рішення в цій частині не є предметом апеляційного перегляду.

Перевіривши рішення суду першої інстанції в оскарженій частині, колегія суддів установила, що суд правильно застосував норми матеріального права та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для обмеження перерахованої пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення — без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду — без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що наведені в апеляційній скарзі доводи не свідчать про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, не спростовують його висновків та не дають підстав для скасування рішення в оскарженій частині.

Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 316, 321– 325 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві — залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2025 року — залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5ст.328 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Т.Р. Вівдиченко

А.Ю. Кучма