Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №320/19268/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 28 жовтня 2026 р.

Справа: №320/19268/25

Суддя: Аліменко Володимир Олександрович

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/19268/25 Суддя (судді) першої інстанції: Терлецька О.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Вівдиченко Т.Р., Кучми А.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо непроведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення його пенсії, на коефіцієнти у розмірі 1,0796 та 1,115 для забезпечення індексації пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховувався для обчислення його пенсії, у розмірі 12 236,71 грн на коефіцієнт збільшення 1,0796 з 01 березня 2024 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року №185 та на коефіцієнт збільшення 1,115 з 01 березня 2025 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року №209, а також провести виплату недоотриманих сум пенсії починаючи з 01 березня 2024 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідачем при проведенні індексації його пенсії неправильно застосовано положення пункту 5 Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року №124, унаслідок чого не проведено належного збільшення показника середньої заробітної плати, який безпосередньо враховувався при обчисленні його пенсії.

Позивач наголошував, що приписи частини другої статті 42 Закону №1058-IV передбачають щорічне збільшення саме того показника середньої заробітної плати, який враховується для обчислення конкретної пенсії, а тому застосування відповідачем іншого механізму індексації не відповідає вимогам закону.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію, обчислену відповідно до Закону України №1058-IV.

При обчисленні пенсії позивача застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, у розмірі 12 236,71 грн.

ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою, в якій просив повідомити, чи проведено перерахунок його пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV із застосуванням коефіцієнтів збільшення, установлених постановами Кабінету Міністрів України №185 та №209, а в разі непроведення такого перерахунку — усунути порушення та здійснити належний перерахунок пенсії з 01 березня 2024 року та 01 березня 2025 року.

У відповідь на вказане звернення Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило, що згідно з Порядком №124 унаслідок проведення індексації пенсія ОСОБА_1 не підлягала підвищенню.

Водночас з 01 березня 2024 року позивачу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №185 встановлено щомісячну доплату до пенсії у розмірі 100,00 грн, а з 01 березня 2025 року на підставі підпункту 6 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України №209 при проведенні перерахунку застосовано коефіцієнт збільшення 1,046, а не 1,115.

Вважаючи таку бездіяльність пенсійного органу протиправною та такою, що порушує його право на належну індексацію пенсії, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо непроведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який враховується для обчислення його пенсії, на коефіцієнти 1,0796 та 1,115.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати у розмірі 12 236,71 грн на коефіцієнт 1,0796 з 01 березня 2024 року та на коефіцієнт 1,115 з 01 березня 2025 року і провести виплату недоотриманих сум пенсії починаючи з 01 березня 2024 року.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві звернулося з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та неврахування особливостей проведення індексації пенсій, просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на положення Закону №1058-IV, Порядку №124 та постанов Кабінету Міністрів України, якими врегульовано порядок проведення індексації пенсій, та наполягає на правомірності здійсненого ним перерахунку пенсії позивача.

Апелянт вважає відсутніми підстави для збільшення показника середньої заробітної плати, який був використаний при обчисленні пенсії ОСОБА_1 , на загальні коефіцієнти 1,0796 та 1,115, оскільки для відповідної категорії пенсій нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України передбачено інший механізм підвищення.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність установлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Преамбулою Закону №1058-IV передбачено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Відповідно до частини п`ятої статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

Відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду України за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного законом.

Отже, безпосередньо положеннями Закону №1058-IV визначено як періодичність проведення індексації пенсій, так і показник, який є об`єктом відповідного збільшення, а саме показник середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії.

З метою реалізації положень частини другої статті 42 Закону №1058-IV Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 20 лютого 2019 року №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», якою затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

Згідно з пунктом 5 Порядку №124 у 2019 році перерахунок пенсій у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати проводився шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який враховувався для обчислення пенсії станом на 01 жовтня 2017 року, на коефіцієнт, визначений відповідно до пункту 4 цього Порядку.

Кожен наступний перерахунок у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії.

Пунктом 4 Порядку №124 установлено механізм визначення коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати на підставі показників зростання споживчих цін та середньої заробітної плати.

Розмір відповідного коефіцієнта щороку визначається Кабінетом Міністрів України у межах бюджету Пенсійного фонду України, а перерахунок пенсій відповідно до Порядку №124 проводиться щороку з 1 березня.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» для проведення індексації у 2024 році визначено коефіцієнт збільшення 1,0796.

Разом із тим для пенсій, призначених відповідно до Закону №1058-IV за зверненнями, що надійшли до 31 грудня 2023 року включно, які не підвищуються з 01 березня 2024 року відповідно до Порядку №124, установлено щомісячну доплату до пенсії в розмірі 100 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» встановлено, що з 01 березня 2025 року перерахунок пенсій згідно з Порядком №124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати у розмірі 1,115.

Водночас підпунктом 6 пункту 2 постанови №209 передбачено, що пенсії, призначені відповідно до Закону №1058-IV за зверненнями, що надійшли до 31 грудня 2024 року включно, які не підвищені відповідно до пункту 1 цієї постанови, перераховуються шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який використовувався для призначення/перерахунку пенсії, на окремі коефіцієнти залежно від року відповідного показника.

Зокрема, для пенсій, призначених/перерахованих із застосуванням показника середньої заробітної плати, який враховувався для призначення пенсії у 2022 році, установлено коефіцієнт 1,046.

Надаючи правову оцінку доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить із наступного.

Частиною третьою статті 7 КАС України передбачено, що у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Зі змісту частини другої статті 42 Закону №1058-IV убачається, що законодавець прямо визначив механізм забезпечення індексації пенсій шляхом щорічного збільшення показника середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії.

Натомість положення пункту 5 Порядку №124 у разі їх буквального застосування обмежують відповідний механізм збільшенням показника середньої заробітної плати, який враховувався для обчислення пенсії станом на 01 жовтня 2017 року.

Таким чином, у частині визначення показника середньої заробітної плати, який підлягає збільшенню при проведенні індексації, положення підзаконного нормативно-правового акта не можуть звужувати зміст та обсяг права, безпосередньо встановленого Законом №1058-IV.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувалися такі акти у судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи.

Такий правовий підхід викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі №913/204/18 та від 10 березня 2020 року у справі №160/1088/19.

При цьому Верховним Судом уже сформовано правову позицію безпосередньо щодо застосування частини другої статті 42 Закону №1058-IV та Порядку №124 у правовідносинах щодо індексації пенсій, призначених із застосуванням показника середньої заробітної плати, відмінного від показника станом на 01 жовтня 2017 року.

Так, у постановах Верховного Суду від 27 січня 2025 року у справі №620/7211/24, від 27 січня 2025 року у справі №200/422/24 та від 28 січня 2025 року у справі №400/4663/24 сформовано висновок, відповідно до якого при проведенні щорічної індексації збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати, який безпосередньо враховувався при обчисленні пенсії відповідної особи. На вказані висновки обґрунтовано послався суд першої інстанції.

Отже, Порядок №124 підлягає застосуванню лише в тій частині, в якій його положення не суперечать частині другій статті 42 Закону №1058-IV.

Установлення постановою Кабінету Міністрів України №185 для окремої категорії пенсіонерів щомісячної доплати у розмірі 100 грн не може розглядатися як належне виконання передбаченого частиною другою статті 42 Закону №1058-IV обов`язку провести індексацію шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який фактично враховувався при обчисленні пенсії особи.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність непроведення з 01 березня 2024 року перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати у розмірі 12 236,71 грн, який враховувався при обчисленні його пенсії, на коефіцієнт 1,0796.

Аналогічного висновку колегія суддів доходить і щодо проведення індексації пенсії позивача з 01 березня 2025 року.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №209 для проведення перерахунку пенсій відповідно до Порядку №124 визначено коефіцієнт збільшення 1,115.

Застосування відповідачем коефіцієнта 1,046 замість установленого для проведення індексації у 2025 році коефіцієнта 1,115 не забезпечує реалізації передбаченого частиною другою статті 42 Закону №1058-IV механізму щорічної індексації показника середньої заробітної плати, який враховується при обчисленні пенсії позивача.

Колегія суддів звертає увагу й на те, що механізм індексації, визначений Законом №1058-IV та Порядком №124, має послідовний (накопичувальний) характер.

Відповідно до абзацу другого пункту 5 Порядку №124 кожний наступний перерахунок у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати проводиться з урахуванням показника, збільшеного у попередніх роках.

Таким чином, показник середньої заробітної плати 12 236,71 грн, який безпосередньо враховано при обчисленні пенсії ОСОБА_1 , підлягає збільшенню на коефіцієнт 1,0796 з 01 березня 2024 року, а сформований у результаті такого збільшення показник — подальшому збільшенню на коефіцієнт 1,115 з 01 березня 2025 року.

Інше тлумачення призвело б до того, що пенсіонери, яким пенсію призначено із застосуванням більш актуального показника середньої заробітної плати, фактично були б позбавлені передбаченого законом механізму щорічної індексації такого показника, що не узгоджується зі змістом частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, встановивши, що Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві у 2024 році замість застосування до показника середньої заробітної плати позивача коефіцієнта 1,0796 встановило лише щомісячну доплату в розмірі 100 грн, а у 2025 році застосувало коефіцієнт 1,046 замість 1,115, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про порушення відповідачем права ОСОБА_1 на належну індексацію пенсії.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують та фактично зводяться до необхідності застосування положень підзаконних нормативно-правових актів без урахування змісту норми частини другої статті 42 Закону №1058-IV, яка має вищу юридичну силу.

Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Передбачених частиною другою статті 308 КАС України обставин, які б у цьому випадку зумовлювали необхідність виходу суду апеляційної інстанції за межі доводів та вимог апеляційної скарги, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до частин першої — третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За правилами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У цій справі Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві належними та достатніми доказами не підтвердило правомірності незастосування до показника середньої заробітної плати, який враховано при обчисленні пенсії ОСОБА_1 , коефіцієнтів індексації 1,0796 та 1,115.

Натомість установлені судом обставини свідчать про наявність у позивача права на проведення відповідного перерахунку пенсії.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення — без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду — без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на встановлені обставини справи та наведене правове регулювання колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та правильно встановив фактичні обставини справи, надав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення з правильним застосуванням норм матеріального права і дотриманням норм процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, не свідчать про неправильне застосування ним норм матеріального права або порушення норм процесуального права та не дають підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Підстави, передбачені статтею 317 КАС України, для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві — залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2025 року — залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5ст.328 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Т.Р. Вівдиченко

А.Ю. Кучма

Оригінал: reyestr.court.gov.ua