Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №620/8367/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 28 жовтня 2026 р.

Справа: №620/8367/25

Суддя: Аліменко Володимир Олександрович

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/8367/25 Суддя (судді) першої інстанції: Дар`я ВИНОГРАДОВА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Вівдиченко Т.Р., Кучми А.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року у справі №620/8367/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просила:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 15 квітня 2025 року №254150022519 про відмову у перерахунку пенсії за період з 07 грудня 1992 року по 13 грудня 1996 року згідно з довідками №9/20 та №9/21 від 18 лютого 2025 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести з 08 квітня 2025 року перерахунок пенсії за віком за період з 07 грудня 1992 року по 13 грудня 1996 року з урахуванням довідок №9/20 та №9/21 від 18 лютого 2025 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначала, що первинні документи щодо нарахування та виплати їй заробітної плати за спірний період не збереглися з незалежних від неї причин, оскільки відповідні архівні документи Управління Служби безпеки України в Чернігівській області були знищені в умовах бойових дій під час облоги міста Чернігова.

У зв`язку із втратою первинних документів Управлінням Служби безпеки України в Чернігівській області 18 лютого 2025 року були видані довідки №9/20 та №9/21, які позивачка подала органу Пенсійного фонду України для проведення перерахунку пенсії. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 15 квітня 2025 року №254150022519 у проведенні такого перерахунку відмовлено.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що Порядок визначення заробітної плати (доходу) для призначення пенсії у разі втрати документів про її нарахування та виплату, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 2006 року №919, регулює питання визначення заробітної плати саме для призначення пенсії та не підлягає застосуванню при перерахунку вже призначеної пенсії.

При цьому суд першої інстанції послався, зокрема, на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 26 червня 2018 року у справі №453/500/15-а та від 18 жовтня 2019 року у справі №547/1211/16-а.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивачка зазначає про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та неврахування конкретних обставин цієї справи.

На переконання апелянтки, відсутність первинних документів про нарахування заробітної плати за спірний період не може бути підставою для позбавлення її права на врахування відповідного заробітку при обчисленні пенсії, оскільки такі документи були втрачені з незалежних від неї причин, а компетентним органом видані відповідні довідки про заробітну плату.

За змістом частини першої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції має бути розглянута протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

За приписами частини другої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п`ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.

Згідно з частиною четвертою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі.

Пунктом 1 статті 6, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду, з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення з дотриманням процесуальних прав усіх учасників судового процесу, дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку розгляду апеляційної скарги на розумний строк.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність встановлення судом першої інстанції обставин справи та застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є одержувачем пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У період з 07 грудня 1992 року по 13 грудня 1996 року позивачка працювала на відповідній посаді в Управлінні Служби безпеки України в Чернігівській області.

Первинні документи щодо нарахування та виплати заробітної плати за зазначений період не збереглися.

Водночас причиною відсутності таких документів є не неналежне їх зберігання позивачкою або неможливість підтвердження самого факту її роботи, а обставини, які об`єктивно не залежали від її волі.

Управлінням Служби безпеки України в Чернігівській області підтверджено, що відповідні архівні матеріали були знищені шляхом спалення в період облоги міста Чернігова у зв`язку з реальною загрозою захоплення матеріальних носіїв інформації.

У зв`язку з відсутністю первинних документів Управлінням Служби безпеки України в Чернігівській області 18 лютого 2025 року видано ОСОБА_1 довідки №9/20 та №9/21.

Зокрема, довідкою №9/20 визначено розмір заробітної плати за відповідною посадою бухгалтера за 2021 календарний рік.

08 квітня 2025 року позивачка звернулася до органу Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням зазначених довідок.

За результатами розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області прийнято рішення від 15 квітня 2025 року №254150022519 про відмову у проведенні відповідного перерахунку.

Не погоджуючись із такою відмовою, ОСОБА_1 звернулася до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини у сфері загальнообов`язкового державного пенсійного страхування регулюються Законом України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до частини першої статті 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 01 липня 2000 року.

У передбачених цією нормою випадках для обчислення пенсії також враховується заробітна плата за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01 липня 2000 року за умови підтвердження відповідної заробітної плати первинними документами.

Таким чином, законодавець допускає врахування при обчисленні пенсії заробітку особи, отриманого до 01 липня 2000 року.

Разом із тим неможливість подання первинних документів унаслідок їх втрати з незалежних від особи причин урегульована спеціальним нормативним актом — Порядком визначення заробітної плати (доходу) для призначення пенсії у разі втрати документів про її нарахування та виплату, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 2006 року №919.

Відповідно до пункту 1 Порядку №919 цей Порядок встановлює механізм визначення заробітної плати (доходу) для призначення пенсії у разі втрати первинних документів про її нарахування та виплату у зв`язку зі стихійним лихом, аваріями, катастрофами або з інших незалежних від застрахованої особи обставин.

Отже, нормативне регулювання передбачає спеціальний механізм вирішення ситуацій, у яких особа з об`єктивних та незалежних від неї причин позбавлена можливості надати первинні документи щодо заробітку.

Колегія суддів звертає увагу, що у спірних правовідносинах факт втрати первинних документів не є спірним.

Так само відсутні підстави вважати, що відповідні документи не збереглися внаслідок поведінки позивачки.

Навпаки, матеріалами справи підтверджено надзвичайний характер причин їх втрати — документи були знищені в умовах бойових дій та облоги міста Чернігова через реальну загрозу захоплення відповідних матеріальних носіїв.

Такі обставини за своїм характером є незалежними від застрахованої особи та відповідають меті правового регулювання, закладеній у Порядку №919.

Водночас колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сама по собі обставина, що пенсія ОСОБА_1 вже була призначена, виключає можливість подальшого врахування належним чином оформленого документа про заробітну плату.

Відповідно до статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично у випадках, передбачених цим Законом.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, установ та організацій, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей.

Таким чином, отримання органом Пенсійного фонду документа про заробітну плату не позбавляє його повноважень перевірити правильність його оформлення та обґрунтованість зазначених у ньому відомостей.

Однак наявність таких повноважень не є тотожною праву органу Пенсійного фонду апріорі відмовитися від врахування документа виключно з тієї причини, що він поданий після первинного призначення пенсії.

Статтею 45 Закону №1058-IV урегульовано строки проведення перерахунку призначеної пенсії.

Сам факт законодавчого врегулювання перерахунку вже призначеної пенсії, у тому числі у зв`язку з виникненням відповідних юридично значимих обставин та поданням необхідних документів, спростовує підхід, за якого після первинного призначення пенсії особа за будь-яких обставин позбавляється можливості домагатися врахування документів, які впливають на її розмір.

Колегія суддів ураховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 11 серпня 2021 року у справі №826/3282/18.

У зазначеній справі Верховний Суд розглядав правовідносини, пов`язані з отриманням особою, якій пенсію вже було призначено, довідки про заробітну плату в умовах відсутності первинних документів.

Верховний Суд не погодився з доводами про те, що довідка, сформована відповідно до Порядку №919, може бути видана виключно для первинного призначення пенсії, та врахував законодавчо передбачену можливість перерахунку вже призначеної пенсії після надходження додаткових документів.

Таким чином, висновок суду першої інстанції у цій справі про абсолютну неможливість застосування документа, сформованого відповідно до механізму Порядку №919, після первинного призначення пенсії є надмірно категоричним та не враховує наведеного пізнішого підходу Верховного Суду.

При цьому колегія суддів ураховує постанови Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі №453/500/15-а та від 18 жовтня 2019 року у справі №547/1211/16-а, на які послався суд першої інстанції.

Разом із тим наведені правові позиції повинні застосовуватися з урахуванням фактичних обставин справ, у яких вони були сформульовані.

Зокрема, у справі №547/1211/16-а істотне значення для вирішення спору мали конкретні обставини щодо наявності в особи заробітку та страхового стажу після 01 липня 2000 року.

Натомість у справі, що переглядається, визначальним є те, що первинні документи про фактично отримуваний позивачкою у 1992– 1996 роках заробіток були знищені внаслідок надзвичайних обставин, пов`язаних із бойовими діями, а компетентний державний орган, у якому працювала позивачка, підтвердив ці обставини та видав відповідні довідки.

При цьому постанова Верховного Суду від 11 серпня 2021 року у справі №826/3282/18 є пізнішою та безпосередньо містить оцінку доводу щодо неможливості використання механізму Порядку №919 у зв`язку з тим, що пенсія особі вже призначена.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що предметом цього спору не є встановлення судом замість компетентного органу розміру заробітної плати позивачки.

Відомості, необхідні для вирішення питання про перерахунок пенсії, оформлені Управлінням Служби безпеки України в Чернігівській області у довідках №9/20 та №9/21 від 18 лютого 2025 року.

Відповідач, отримавши такі документи, мав передбачені законодавством повноваження щодо перевірки правильності їх оформлення, обґрунтованості видачі та достовірності зазначених у них відомостей.

Водночас із встановлених обставин справи не вбачається, що оскаржувана відмова ґрунтувалася на встановленні недостовірності відомостей у довідках №9/20 та №9/21, їх підробленні чи видачі неналежним суб`єктом.

Фактично підставою неврахування відповідних документів стало невизнання можливості їх використання при перерахунку вже призначеної пенсії.

З огляду на наведене колегія суддів вважає таку підставу відмови неправомірною.

Протилежний підхід за встановлених у цій справі обставин фактично призводив би до покладення на позивачку негативних наслідків знищення державним органом первинних документів в умовах бойових дій, хоча виникнення таких обставин жодним чином не залежало від її волі.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, пропорційно та з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У цій справі відповідачем не доведено наявності належних правових підстав для відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії з урахуванням довідок №9/20 та №9/21 від 18 лютого 2025 року саме з мотивів, покладених в основу оскаржуваного рішення.

Відтак рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 15 квітня 2025 року №254150022519 не відповідає критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень та підлягає визнанню протиправним.

Щодо належного способу захисту порушеного права позивачки колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта.

За приписами частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд може зобов`язати відповідача прийняти рішення на користь позивача.

У цій справі відмова відповідача зумовлена правовою оцінкою можливості врахування поданих позивачкою довідок, а не необхідністю реалізації пенсійним органом дискреційного вибору між кількома правомірними варіантами поведінки.

Враховуючи встановлену протиправність підстави відмови, наявність виданих компетентним органом довідок №9/20 та №9/21 від 18 лютого 2025 року та необхідність забезпечення ефективного поновлення порушеного права, колегія суддів вважає обґрунтованою вимогу про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести відповідний перерахунок пенсії.

Щодо дати такого перерахунку колегія суддів ураховує, що із заявою про його проведення та необхідними документами ОСОБА_1 звернулася 08 квітня 2025 року, а заявлені позовні вимоги визначені саме з цієї дати.

Таким чином, обраний позивачкою спосіб судового захисту відповідає характеру порушеного права та забезпечує його ефективне відновлення.

Відповідно до частин першої-третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Частиною п`ятою статті 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково та ухвалити нове судове рішення у відповідній частині.

Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, правильно встановивши основні фактичні обставини справи, надав їм неправильну правову оцінку та дійшов помилкового висновку про неможливість використання довідок, виданих у зв`язку з втратою первинних документів, виключно з тієї підстави, що пенсія позивачці вже була призначена.

Висновки суду першої інстанції не враховують у повному обсязі механізм захисту права пенсіонера у випадку об`єктивної втрати документів про заробітну плату, положення Закону №1058-IV щодо можливості перерахунку вже призначеної пенсії та відповідну пізнішу практику Верховного Суду.

За таких обставин апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року — скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення адміністративного позову.

Керуючись статтями 2, 77, 242, 245, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 — задовольнити.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року— скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії — задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 15 квітня 2025 року №254150022519 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 за період з 07 грудня 1992 року по 13 грудня 1996 року згідно з довідками №9/20 та №9/21 від 18 лютого 2025 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести ОСОБА_1 з 08 квітня 2025 року перерахунок пенсії за віком за період з 07 грудня 1992 року по 13 грудня 1996 року з урахуванням довідок №9/20 та №9/21 від 18 лютого 2025 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги в загальній сумі 3028 грн. (три тисячі двадцять вісім) 00 коп.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5ст.328 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Т.Р. Вівдиченко

А.Ю. Кучма

Оригінал: reyestr.court.gov.ua