Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №320/24152/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/24152/25 Суддя (судді) першої інстанції: Білоус А.Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Вівдиченко Т.Р., Кучми А.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати протиправними дії відповідача щодо непроведення належної індексації показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховано для обчислення його пенсії, та зобов`язати відповідача здійснити відповідний перерахунок пенсії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що з 19 травня 2020 року отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При призначенні пенсії для її обчислення застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2017– 2019 роки у розмірі 7 763,17 грн.

Позивач вважав, що під час проведення щорічної індексації його пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV збільшенню на відповідні коефіцієнти підлягає саме показник середньої заробітної плати 7 763,17 грн, фактично застосований при обчисленні його пенсії.

У зв`язку із цим позивач наполягав на послідовному застосуванні до зазначеного показника коефіцієнтів збільшення: 1,11 — за 2021 рік; 1,14 — за 2022 рік; 1,197 — за 2023 рік; 1,0796 — за 2024 рік; 1,115 — за 2025 рік.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року адміністративний позов задоволено.

Суд першої інстанції визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та зобов`язав відповідача здійснити з 09 листопада 2024 року перерахунок пенсії позивача шляхом індексації показника середньої заробітної плати 7 763,17 грн із послідовним застосуванням відповідних коефіцієнтів збільшення та здійснити виплату пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.

Суд першої інстанції виходив із того, що частина друга статті 42 Закону №1058-IV передбачає збільшення показника середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії, а тому індексації підлягає показник, фактично застосований при обчисленні пенсії конкретної особи.

При вирішенні спору судом також ураховано правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 18 лютого 2025 року у справі №160/15379/24, від 23 квітня 2025 року у справі №160/12664/24 та від 13 травня 2025 року у справі №160/15545/24.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема частини другої статті 42 Закону №1058-IV та положень Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року №124.

На переконання апелянта, механізм індексації передбачає збільшення показника середньої заробітної плати, визначеного відповідно до Порядку №124, а не індивідуального показника середньої заробітної плати, застосованого під час первинного призначення пенсії позивачу.

Відповідач також посилається на те, що індексація пенсії позивача здійснювалася відповідно до прийнятих Кабінетом Міністрів України рішень, а у відповідних випадках до пенсії встановлювалися передбачені законодавством доплати.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність установлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та з 19 травня 2020 року отримує пенсію, призначену відповідно до Закону №1058-IV.

При призначенні пенсії відповідно до статті 40 Закону №1058-IV для визначення її розміру застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2017, 2018 та 2019 роки, у розмірі 7 763,17 грн.

Таким чином, саме показник 7 763,17 грн був безпосередньо врахований при обчисленні пенсії ОСОБА_1 .

У подальшому Кабінетом Міністрів України на виконання частини другої статті 42 Закону №1058-IV приймалися рішення щодо проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії.

Відповідними рішеннями для проведення такого перерахунку встановлювалися коефіцієнти збільшення: у 2021 році — 1,11; у 2022 році — 1,14; у 2023 році — 1,197; у 2024 році — 1,0796; у 2025 році — 1,115.

Разом із тим при проведенні відповідних перерахунків пенсії позивача Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві не здійснено послідовного збільшення саме показника 7 763,17 грн, який був застосований при первинному обчисленні пенсії ОСОБА_1 .

Орган Пенсійного фонду виходив із механізму, передбаченого Порядком №124, та застосовував для індексації показник середньої заробітної плати, визначений відповідно до цього Порядку.

Позивач, не погоджуючись із таким підходом, виходив із того, що за буквальним змістом частини другої статті 42 Закону №1058-IV щорічному збільшенню підлягає саме той показник середньої заробітної плати, який враховується для обчислення його пенсії, тобто 7 763,17 грн.

Оскільки відповідач відповідного перерахунку не здійснив, 09 травня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з цим позовом.

Отже, спірним питанням у цій справі є визначення того, який саме показник середньої заробітної плати підлягає щорічному збільшенню відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV: показник, фактично застосований при обчисленні пенсії конкретної особи, чи показник, визначений органом Пенсійного фонду України відповідно до механізму Порядку №124.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до частини першої статті 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за відповідні періоди страхового стажу.

Частиною другою статті 40 Закону №1058-IV установлено формулу визначення заробітної плати для обчислення пенсії.

Одним із елементів цієї формули є Зс — середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, визначена відповідно до закону.

Отже, показник середньої заробітної плати є безпосередньою складовою формули визначення основного розміру пенсії.

Відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати збільшується на коефіцієнт, який визначається з урахуванням 50 відсотків показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсотків показника зростання середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за відповідні періоди.

Розмір, дата збільшення та порядок проведення відповідного перерахунку визначаються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, безпосередньо законом визначено об`єкт щорічної індексації — показник середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року №124 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

Водночас Порядок №124 є підзаконним нормативно-правовим актом, прийнятим на виконання положень Закону №1058-IV, а тому його норми повинні застосовуватися у системному взаємозв`язку з положеннями цього Закону.

Відповідно до частини третьої статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, Порядок №124 не може тлумачитися у спосіб, який змінює визначений законом об`єкт індексації або призводить до звуження змісту передбаченого Законом №1058-IV права.

Матеріалами справи підтверджено, що пенсію ОСОБА_1 призначено з 19 травня 2020 року.

При її призначенні використано показник середньої заробітної плати за 2017– 2019 роки у розмірі 7 763,17 грн.

Отже, саме 7 763,17 грн є показником середньої заробітної плати, який враховано для обчислення пенсії позивача у розумінні частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що саме цей показник має бути вихідною величиною для застосування передбаченого частиною другою статті 42 Закону №1058-IV механізму щорічного збільшення.

Протилежне тлумачення призводило б до ситуації, за якої при первинному обчисленні пенсії використовується один показник середньої заробітної плати, однак для цілей подальшої індексації — інший.

У такому випадку показник, який фактично є складовою формули обчислення пенсії конкретної особи, залишався б незмінним, що не відповідає буквальному змісту частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

Доводи апелянта про те, що застосування механізму, передбаченого Порядком №124, виключає індексацію показника 7 763,17 грн, колегія суддів відхиляє.

Вирішальне значення має те, що частина друга статті 42 Закону №1058-IV прямо визначає об`єкт збільшення — показник середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії.

Підзаконний нормативно-правовий акт не може змінювати зміст законодавчої норми та встановлювати для особи менш сприятливі умови реалізації передбаченого законом права.

У разі конкуренції положень Закону №1058-IV та їх тлумачення через Порядок №124 застосуванню підлягає нормативно-правовий акт вищої юридичної сили.

Такий висновок відповідає частині третій статті 7 КАС України та обґрунтовано покладений судом першої інстанції в основу оскаржуваного рішення.

Частина друга статті 42 Закону №1058-IV передбачає щорічне збільшення показника середньої заробітної плати.

Відтак механізм індексації має накопичувальний характер: кожне наступне збільшення застосовується до показника, сформованого з урахуванням попередніх збільшень.

Для спірних правовідносин відповідними коефіцієнтами є: 1,11 — за 2021 рік; 1,14 — за 2022 рік; 1,197 — за 2023 рік; 1,0796 — за 2024 рік; 1,115 — за 2025 рік.

Отже, показник 7 763,17 грн підлягає послідовному збільшенню із застосуванням наведених коефіцієнтів.

При цьому постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року №209 передбачено проведення з 01 березня 2025 року перерахунку пенсій відповідно до Порядку №124 із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,115.

Тому включення позивачем коефіцієнта 1,115 до заявленого механізму перерахунку відповідає нормативному регулюванню 2025 року.

Колегія суддів ураховує, що спірне питання вже було предметом правової оцінки Верховного Суду.

Так, у постанові від 18 лютого 2025 року у справі №160/15379/24 Верховний Суд розглядав правовідносини, в яких при призначенні пенсії також застосовано показник середньої заробітної плати за 2017– 2019 роки у розмірі 7 763,17 грн.

Верховний Суд виходив із того, що частина друга статті 42 Закону №1058-IV передбачає збільшення саме показника середньої заробітної плати, врахованого для обчислення пенсії конкретної особи.

При цьому Верховний Суд відхилив підхід, за якого незастосування відповідних коефіцієнтів до показника, використаного при призначенні пенсії, обґрунтовувалося тим, що такий показник перевищував інший проіндексований показник, який використовував Пенсійний фонд.

Аналогічний правовий підхід викладено Верховним Судом у постанові від 23 квітня 2025 року у справі №160/12664/24.

У зазначеній справі Верховний Суд також виходив із необхідності індексації показника середньої заробітної плати, фактично врахованого при обчисленні пенсії конкретної особи, та не погодився з його фактичною заміною іншим показником, сформованим органом Пенсійного фонду.

У постанові від 13 травня 2025 року у справі №160/15545/24 Верховний Суд підтримав правовий підхід щодо послідовного застосування відповідних коефіцієнтів збільшення до показника середньої заробітної плати, який враховано при обчисленні пенсії.

Зазначені правові висновки були враховані судом першої інстанції.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від зазначених правових висновків.

Більше того, обставини цієї справи в частині призначення пенсії у 2020 році із застосуванням показника середньої заробітної плати 7 763,17 грн є релевантними обставинам справ, у яких Верховним Судом сформовано наведені висновки.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що права позивача належним чином забезпечені шляхом установлення передбачених Кабінетом Міністрів України доплат.

Встановлення доплати до пенсії та збільшення показника середньої заробітної плати відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV мають різну правову природу.

Доплата передбачає збільшення загальної суми пенсійної виплати на визначену суму.

Натомість індексація за частиною другою статті 42 Закону №1058-IV полягає у збільшенні самого показника середньої заробітної плати, який є складовою формули визначення основного розміру пенсії.

Відповідно, установлення особі доплати не може замінити передбаченого законом збільшення показника середньої заробітної плати.

Отже, такі доводи відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів також перевірила правильність визначення судом першої інстанції початкової дати відновлення порушеного права — 09 листопада 2024 року.

ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з цим позовом 09 травня 2025 року.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою статті 122 КАС України встановлено шестимісячний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, якщо не встановлено інше.

Шестимісячний період, що передує даті звернення позивача до суду 09 травня 2025 року, починається 09 листопада 2024 року.

Саме з цієї дати суд першої інстанції зобов`язав відповідача здійснити перерахунок пенсії.

Такий підхід також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у справі №160/15545/24, у якій питання періоду відновлення порушеного права вирішувалося з урахуванням строку звернення до адміністративного суду.

Отже, початкова дата перерахунку визначена судом першої інстанції правильно.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві не спростовано встановленого судом першої інстанції факту, що при призначенні пенсії ОСОБА_1 застосовано показник середньої заробітної плати 7 763,17 грн.

Не спростовано й того, що саме зазначений показник був безпосередньо врахований у формулі обчислення пенсії позивача.

Натомість доводи апелянта ґрунтуються переважно на положеннях Порядку №124 та прийнятих Кабінетом Міністрів України постановах у тлумаченні, яке фактично призводить до незастосування коефіцієнтів збільшення до показника, що був використаний при обчисленні пенсії позивача.

Таке тлумачення не відповідає буквальному змісту частини другої статті 42 Закону №1058-IV та правовим висновкам Верховного Суду.

Посилання апелянта на встановлення доплат також не спростовує правильності висновків суду першої інстанції, оскільки такі доплати не змінюють показника середньої заробітної плати, який є складовою формули обчислення пенсії.

Колегія суддів також ураховує, що доводи відповідача щодо застосування загального механізму індексації вже отримали правову оцінку Верховного Суду у справах №160/15379/24, №160/12664/24 та №160/15545/24.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не свідчать про неправильне застосування ним норм матеріального чи процесуального права.

За приписами частин першої — третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду — без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно встановив, що при призначенні пенсії ОСОБА_1 з 19 травня 2020 року застосовано показник середньої заробітної плати за 2017– 2019 роки у розмірі 7 763,17 грн.

Саме цей показник є показником середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії позивача у розумінні частини другої статті 42 Закону №1058-IV, а відтак підлягає щорічному збільшенню.

Суд першої інстанції також обґрунтовано виходив із необхідності послідовного застосування до зазначеного показника коефіцієнтів 1,11; 1,14; 1,197; 1,0796 та 1,115.

Такий висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 18 лютого 2025 року у справі №160/15379/24, від 23 квітня 2025 року у справі №160/12664/24 та від 13 травня 2025 року у справі №160/15545/24.

Правильно визначено судом першої інстанції й початкову дату відновлення порушеного права — 09 листопада 2024 року, з огляду на звернення ОСОБА_1 до суду 09 травня 2025 року.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права.

Отже, передбачені статтею 317 КАС України підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві — залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року — залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5ст.328 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Т.Р. Вівдиченко

А.Ю. Кучма