Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №320/29428/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/29428/25 Суддя (судді) першої інстанції: Шевченко А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Вівдиченко Т.Р., Кучми А.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо непроведення з 01 грудня 2019 року перерахунку пенсії на підставі довідки Департаменту пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України від 06 березня 2024 року №49/9080;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести з 01 грудня 2019 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі зазначеної довідки з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення та премії, визначених станом на листопад 2019 року, та здійснити виплату належних сум пенсії з урахуванням раніше виплаченого.

З матеріалів справи вбачається, що довідку про розмір грошового забезпечення №49/9080, на підставі якої позивач просить провести перерахунок пенсії з 01 грудня 2019 року, складено Департаментом пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України 06 березня 2024 року.

26 березня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про проведення перерахунку пенсії на підставі зазначеної довідки.

Листом від 29 квітня 2024 року №17002-15493-Ч-02/6200/24 відповідач повідомив про відсутність підстав для проведення такого перерахунку.

При цьому позивач зазначав, що вказаної відповіді після звернення до пенсійного органу не отримав, а про її існування та зміст дізнався лише 28 травня 2025 року після особистого звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

11 червня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з цим позовом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання провести перерахунок і виплату пенсії за період з 01 грудня 2019 року по 10 грудня 2024 року повернуто позивачу у зв`язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому її розмір відомий особі, яка її отримує. Відтак позивач повинен був знати про порушення свого права на отримання пенсії у належному розмірі з моменту отримання відповідної пенсійної виплати.

З огляду на те, що позивач просить провести перерахунок пенсії з 01 грудня 2019 року, суд першої інстанції дійшов висновку, що саме із зазначеної дати належить обчислювати строк звернення до суду.

При цьому суд першої інстанції послався, зокрема, на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції в частині повернення позовної заяви, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

На обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував положення статей 51, 63 Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та статей 122, 123 КАС України.

Апелянт наголошує, що довідку, яка є підставою для заявленого ним перерахунку, складено лише 06 березня 2024 року, після чого 26 березня 2024 року він звернувся до пенсійного органу із заявою про проведення відповідного перерахунку.

Також позивач зазначає, що лист відповідача від 29 квітня 2024 року ним своєчасно отриманий не був, а про відмову у проведенні перерахунку він фактично дізнався лише 28 травня 2025 року, після чого 11 червня 2025 року звернувся до суду.

Крім того, апелянт посилається на правовий висновок Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 12 грудня 2023 року у справі №380/1907/23, та вказує на помилковість застосування судом першої інстанції висновків Верховного Суду у справі №240/12017/19.

Зокрема, апелянт наголошує, що положення частини третьої статті 51 Закону №2262-XII передбачають можливість проведення перерахунку пенсії з дати виникнення права на нього без обмеження строком у випадку, коли такий перерахунок не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають відповідні довідки. Такі доводи детально викладені на сторінках 3– 6 апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів доходить наступного висновку.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з частиною першою статті 118 КАС України процесуальні строки — це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії.

Частинами першою та другою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, початок перебігу строку звернення до адміністративного суду пов`язаний не лише з об`єктивним фактом порушення права, а з моментом, коли особа дізналася або за обставинами справи повинна була дізнатися про таке порушення.

Разом із тим при вирішенні питання про дотримання строку звернення до суду в цій категорії справ положення статті 122 КАС України підлягають застосуванню у взаємозв`язку зі спеціальними нормами Закону №2262-XII, якими врегульовано порядок та строки проведення перерахунку відповідних пенсій.

Відповідно до частини третьої статті 51 Закону №2262-XII перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій у розмірах, установлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Статтею 63 Закону №2262-XII передбачено проведення перерахунку раніше призначених пенсій у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій осіб на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, законодавець спеціально врегулював правові наслідки непроведення належного перерахунку пенсії з вини відповідних державних органів та передбачив можливість проведення такого перерахунку з дати виникнення права без обмеження строком.

Колегія суддів ураховує правову позицію Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладену у постанові від 12 грудня 2023 року у справі №380/1907/23.

У зазначеній постанові Верховний Суд, вирішуючи питання застосування статті 122 КАС України у правовідносинах, пов`язаних із забезпеченням перерахунку пенсії відповідно до статей 51, 63 Закону №2262-XII, виходив із того, що застосування шестимісячного строку звернення до адміністративного суду не повинно призводити до неможливості реалізації передбаченого спеціальним законом права на перерахунок пенсії у випадках, охоплених частиною третьою статті 51 Закону №2262-XII.

При цьому Судова палата звернула увагу на те, що правовідносини, пов`язані з видачею довідки про розмір грошового забезпечення як складової механізму реалізації права на перерахунок пенсії за статтею 63 Закону №2262-XII, за своїм змістом відрізняються від правовідносин, які були предметом розгляду Верховного Суду у справі №240/12017/19.

Колегія суддів враховує, що предмет спору у справі №380/1907/23 стосувався дій уповноваженого органу щодо підготовки та видачі довідки про грошове забезпечення, тоді як у справі, яка переглядається, відповідна довідка вже видана, а спір виник щодо відмови органу Пенсійного фонду України провести на її підставі перерахунок.

Водночас зазначена відмінність не дає підстав для ігнорування сформульованого Судовою палатою підходу щодо необхідності врахування спеціального правового регулювання статей 51, 63 Закону №2262-XII при вирішенні процесуального питання про строк звернення до суду.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд першої інстанції, повертаючи частину позовних вимог, послався на постанову Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19 та виходив із того, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому особа, отримуючи її, повинна знати про її розмір та, відповідно, про можливе порушення свого права.

Проте колегія суддів вважає застосування зазначеного правового висновку до спірних правовідносин без урахування їх особливостей помилковим.

У справі №240/12017/19 предметом спору були правовідносини щодо розміру пенсійних виплат особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Натомість спір у цій справі виник у зв`язку з реалізацією спеціального механізму перерахунку пенсії, передбаченого статтями 51, 63 Закону №2262-XII, на підставі нової довідки про розмір грошового забезпечення.

Більше того, Судова палата Верховного Суду у справі №380/1907/23 уже звернула увагу на відмінність відповідних правовідносин та відсутність підстав для механічного перенесення висновків справи №240/12017/19 на спори, пов`язані з реалізацією права на перерахунок пенсії відповідно до статті 63 Закону №2262-XII.

Окремої уваги потребує висновок суду першої інстанції про те, що строк звернення ОСОБА_1 до суду необхідно обчислювати з 01 грудня 2019 року.

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком.

Як установлено матеріалами справи, предметом заявлених позовних вимог є бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо непроведення перерахунку пенсії на підставі довідки Департаменту пенсійних питань та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України від 06 березня 2024 року №49/9080.

Отже, станом на 01 грудня 2019 року зазначеної довідки не існувало, позивач об`єктивно не міг подати її до органу Пенсійного фонду України, а відповідач, відповідно, не міг прийняти рішення чи допустити бездіяльність щодо проведення перерахунку саме на підставі цієї довідки.

Лише 26 березня 2024 року позивач звернувся до відповідача з відповідною заявою, а лист про відсутність підстав для перерахунку датований 29 квітня 2024 року.

За таких обставин 01 грудня 2019 року є датою, з якої позивач просить провести перерахунок пенсії, тобто стосується матеріально-правових наслідків можливого задоволення позову, однак сама по собі не є датою виникнення права на судове оскарження відмови відповідача провести перерахунок на підставі документа, складеного лише у 2024 році.

Інший підхід фактично ототожнює період, за який особа просить відновити порушене пенсійне право, із моментом виникнення конкретного спору між пенсіонером та органом Пенсійного фонду України.

Таке ототожнення не ґрунтується на положеннях частини другої статті 122 КАС України.

При цьому питання про те, чи дійсно ОСОБА_1 має матеріальне право на проведення перерахунку саме з 01 грудня 2019 року, зокрема з огляду на зміст довідки №49/9080, підстави її складення та приписи статей 43, 51, 63 Закону №2262-XII, належить до питань вирішення спору по суті та не може бути вирішене шляхом механічного застосування шестимісячного процесуального строку.

Колегія суддів також враховує твердження позивача про те, що лист Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 29 квітня 2024 року ним своєчасно отриманий не був.

За доводами позивача, про існування зазначеної відповіді він дізнався лише 28 травня 2025 року, коли особисто звернувся до органу Пенсійного фонду України з питанням щодо результатів розгляду заяви від 26 березня 2024 року, після чого вже 11 червня 2025 року звернувся з адміністративним позовом.

Саме лише зазначення на листі дати його складення — 29 квітня 2024 року — за відсутності встановлення факту його належного направлення та вручення позивачу не є достатнім для висновку, що саме з цієї дати позивач дізнався або повинен був дізнатися про відмову у проведенні перерахунку.

Матеріали, на яких ґрунтується оскаржувана ухвала, не свідчать про встановлення судом першої інстанції належними доказами іншої дати отримання позивачем відповідної відповіді.

Однак суд першої інстанції зазначених обставин належним чином не дослідив, оскільки виходив із помилкового висновку про необхідність обчислення процесуального строку безпосередньо з 01 грудня 2019 року.

Колегія суддів також вважає помилковим обраний судом першої інстанції спосіб застосування шестимісячного строку шляхом повернення позовної заяви в частині вимог за період з 01 грудня 2019 року по 10 грудня 2024 року.

Звернувшись до суду 11 червня 2025 року, позивач оскаржує одну й ту саму бездіяльність відповідача щодо непроведення перерахунку на підставі однієї довідки від 06 березня 2024 року №49/9080.

Натомість суд першої інстанції фактично використав шестимісячний строк, передбачений статтею 122 КАС України, для визначення матеріального періоду, за який може бути проведено перерахунок пенсії, та, відрахувавши шість місяців назад від дати подання позову, повернув вимоги за період до 10 грудня 2024 року.

Такий підхід не враховує відмінності між процесуальним строком звернення до суду та часовими межами відновлення порушеного матеріального права.

Питання про період, з якого у разі встановлення протиправності поведінки відповідача належить здійснити перерахунок та виплату пенсії, має вирішуватися при розгляді справи по суті з урахуванням положень статей 51, 63 Закону №2262-XII.

Таким чином, сама обставина заявлення позивачем вимоги про перерахунок пенсії з 01 грудня 2019 року не є достатньою правовою підставою для висновку про пропуск ним строку звернення до суду щодо частини відповідного періоду.

Колегія суддів наголошує, що на цій стадії апеляційного перегляду не вирішується питання про наявність у ОСОБА_1 права на перерахунок пенсії саме з 01 грудня 2019 року та не надається оцінка правильності визначених у довідці від 06 березня 2024 року №49/9080 складових грошового забезпечення.

Предметом апеляційного перегляду є виключно законність процесуального рішення суду першої інстанції про повернення частини позовних вимог з мотивів пропуску строку звернення до адміністративного суду.

З огляду на викладене колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції передчасно повернув позовну заяву ОСОБА_1 в частині вимог за період з 01 грудня 2019 року по 10 грудня 2024 року, неправильно застосувавши положення статей 122, 123 КАС України та не врахувавши особливості правового регулювання спірних правовідносин положеннями статей 51, 63 Закону №2262-XII.

Відповідно до частини першої статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

У цій справі допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права призвели до постановлення помилкової ухвали в оскаржуваній частині та перешкоджають розгляду відповідної частини позовних вимог по суті.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 320 КАС України це є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи для продовження розгляду.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 у цій частині є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду.

Керуючись статтями 242, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 — задовольнити.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року в частині повернення позовної заяви ОСОБА_1 щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання провести перерахунок і виплату пенсії за період з 01 грудня 2019 року по 10 грудня 2024 року — скасувати.

Справу в цій частині направити до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5ст.328 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Т.Р. Вівдиченко

А.Ю. Кучма