Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №640/19805/22 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/19805/22 Суддя (судді) першої інстанції: Головенко О.Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Вівдиченко Т.Р., Кучми А.Ю.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФІБУД ПРОЕКТ» до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, –

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОФІБУД ПРОЕКТ» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві та Державної податкової служби України, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у м. Києві з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №7154081/40139229 від 03 серпня 2022 року про відмову в реєстрації податкової накладної №11 від 31 січня 2022 року;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну №11 від 31 січня 2022 року в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її фактичного подання – 31 січня 2022 року.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління ДПС у м. Києві №7154081/40139229 від 03 серпня 2022 року та зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну №11 від 31 січня 2022 року датою її фактичного подання.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Головне управління ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права та неповне з`ясування обставин справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, зокрема, що позивачем не було надано контролюючому органу всіх документів, необхідних для підтвердження господарської операції, відображеної у податковій накладній.

Апелянт наголошує на відсутності розрахункових документів та банківських виписок щодо розрахунків із покупцем та постачальниками, а також указує, що копія договору з ТОВ «КАНБУД» була подана не в повному обсязі – наявні лише сторінки 1, 2 та 17.

Також апелянт посилається на практику Верховного Суду щодо необхідності підтвердження реального характеру господарської операції первинними документами та зазначає, що правові наслідки для податкового обліку можуть створювати лише фактично здійснені господарські операції.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів доходить таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «ПРОФІБУД ПРОЕКТ» є юридичною особою, основним видом економічної діяльності якого є будівництво житлових і нежитлових будівель, а також здійснює інші види діяльності, пов`язані з виконанням будівельних та будівельно-монтажних робіт.

21 грудня 2018 року між ТОВ «ПРОФІБУД ПРОЕКТ» та ТОВ «КАНБУД» укладено договір будівельного підряду №0171, предметом якого є виконання будівельних робіт на відповідному об`єкті будівництва.

23 червня 2021 року сторонами укладено додаткову угоду №1 до угоди №017105 від 05 лютого 2020 року до договору будівельного підряду №0171, якою передбачено виконання позивачем робіт з улаштування огороджувального паркану.

На виконання договірних зобов`язань ТОВ «ПРОФІБУД ПРОЕКТ» виконало відповідні роботи, у зв`язку з чим сторонами підписано акт №281 від 31 січня 2022 року приймання виконаних будівельних робіт за січень 2022 року на загальну суму 251 426,51 грн, у тому числі ПДВ – 41 904,42 грн.

На підставі зазначеної господарської операції позивач склав податкову накладну №11 від 31 січня 2022 року та направив її для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з отриманою квитанцією реєстрацію податкової накладної зупинено з підстав того, що код послуг 43.99 відсутній у таблиці даних платника податку на додану вартість як послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такої послуги та обсягу її постачання, що відповідає пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій.

У квитанції позивачу запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній, для розгляду питання щодо її реєстрації або відмови в реєстрації.

29 липня 2022 року позивач засобами електронного зв`язку направив контролюючому органу письмові пояснення №18/07/1 від 18 липня 2022 року та копії первинних документів щодо господарської операції, відображеної у податковій накладній №11.

Однак рішенням комісії регіонального рівня №7154081/40139229 від 03 серпня 2022 року відмовлено в реєстрації податкової накладної з посиланням на ненадання копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання та транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів, рахунків-фактур/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг), накладних.

Скарга позивача на вказане рішення рішенням комісії центрального рівня від 26 серпня 2022 року №34959/40139229/2 залишена без задоволення.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений Кодексом строк.

Відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Механізм зупинення реєстрації податкових накладних визначено Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1165.

Пунктом 11 Порядку №1165 передбачено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної зазначаються, зокрема, критерій ризиковості, на підставі якого зупинено її реєстрацію, та пропозиція щодо надання платником податку пояснень і копій документів, необхідних для вирішення питання про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної.

Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних, реєстрацію яких зупинено, на час виникнення спірних правовідносин визначався Порядком, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 12 грудня 2019 року №520.

Відповідно до пункту 5 Порядку №520 перелік документів, необхідних для розгляду питання про реєстрацію податкової накладної, може включати договори, первинні документи щодо постачання/придбання товарів або послуг, акти приймання-передачі, накладні, розрахункові документи та/або банківські виписки тощо.

Отже, передбачений Порядком №520 перелік документів не означає, що у кожному без винятку випадку платник податку зобов`язаний подати контролюючому органу всі перелічені у ньому документи незалежно від змісту та характеру конкретної господарської операції.

Аналогічний підхід послідовно застосовується Верховним Судом.

Так, у постанові від 03 листопада 2021 року у справі №360/2460/20 Верховний Суд зазначив, що можливість платника податків надати вичерпний перелік документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення контролюючим органом критерію ризиковості та необхідних документів.

У постанові від 27 квітня 2023 року у справі №460/8040/20 Верховний Суд наголосив, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної на підставі пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій контролюючий орган повинен зазначити, які саме аспекти господарської операції необхідно висвітлити платнику у поясненнях.

Відсутність у квитанції конкретної пропозиції щодо переліку документів, необхідних і достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, ставить платника у стан правової невизначеності щодо того, який саме пакет документів контролюючий орган вважає необхідним.

З матеріалів цієї справи вбачається, що квитанція, направлена ТОВ «ПРОФІБУД ПРОЕКТ», містила загальну пропозицію надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній, однак не містила конкретизованого переліку документів, відсутність яких у подальшому стала підставою для прийняття рішення про відмову в реєстрації податкової накладної.

Натомість позивач після зупинення реєстрації податкової накладної подав контролюючому органу пояснення та наявні первинні документи щодо відповідної господарської операції.

За таких обставин колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що посилання у спірному рішенні на ненадання позивачем узагальненого переліку первинних документів без оцінки змісту фактично поданих документів та без зазначення, яких конкретно документів не вистачає для прийняття позитивного рішення і які саме обставини вони повинні підтвердити, не відповідає вимогам обґрунтованості індивідуального акта.

Посилання апелянта на ненадання позивачем розрахункових документів та банківських виписок також не спростовує правильності висновків суду першої інстанції.

Так, відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань із постачання товарів/послуг є дата події, яка сталася раніше: зарахування коштів від покупця або дата відвантаження товарів, а для послуг – дата оформлення документа, що засвідчує факт їх постачання.

У цій справі підставою для складання податкової накладної №11 від 31 січня 2022 року стало оформлення та підписання сторонами акта №281 від 31 січня 2022 року приймання виконаних будівельних робіт.

Отже, саме оформлення документа, що засвідчує виконання робіт, визначено позивачем як першу подію, з якою пов`язане виникнення податкового зобов`язання.

За таких обставин відсутність банківської виписки сама по собі не спростовує настання відповідної податкової події та не свідчить про відсутність підстав для складання податкової накладної.

Такий підхід узгоджується й із постановою Верховного Суду від 27 липня 2022 року у справі №520/15348/2020, в якій за обставин, коли підставою відмови стало ненадання розрахункових документів та/або банківських виписок, Верховний Суд врахував, що у квитанції про зупинення реєстрації не було конкретно запропоновано подати саме такі документи, тоді як платник надав пояснення та документи щодо змісту відповідної операції.

Колегія суддів також відхиляє доводи апелянта щодо необхідності перевірки реальності господарської операції в обсязі, характерному для здійснення податкового контролю шляхом проведення перевірки.

Верховний Суд у постанові від 27 квітня 2023 року у справі №460/8040/20 зазначив, що під час вирішення питання про реєстрацію податкової накладної контролюючий орган не здійснює повного аналізу господарської операції на предмет її реальності. Така змістовна оцінка може бути здійснена за результатами податкової перевірки.

Моніторинг відповідності податкових накладних критеріям ризиковості є превентивним заходом та не повинен за своїм змістом підміняти проведення податкових перевірок.

Отже, наведені Головним управлінням ДПС у м. Києві в апеляційній скарзі постанови Верховного Суду щодо реальності господарських операцій, фактичного руху активів та формування показників податкового обліку не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки відповідні правові висновки стосуються оцінки реальності господарських операцій для цілей визначення податкових зобов`язань та податкового кредиту, тоді як предметом цієї справи є правомірність рішення комісії, прийнятого у процедурі моніторингу та зупинення реєстрації податкової накладної.

При цьому Верховний Суд у справі №460/8040/20 окремо наголосив, що сама лише вказівка на відсутність певних документів не є достатньою підставою для відмови в реєстрації ПН. Контролюючий орган повинен установити об`єктивні обставини, які перешкоджають її реєстрації саме через відсутність відповідних документів, та надати оцінку документам, фактично поданим платником.

Також у постанові від 12 лютого 2025 року у справі №140/5463/23 Верховний Суд звернув увагу на необхідність уникнення суб`єктами владних повноважень надмірного формалізму та зазначив, що обсяг документів, які необхідно подати для усунення сумнівів контролюючого органу щодо операції, є індивідуальним та залежить від змісту конкретних договірних відносин і характеру відповідної господарської діяльності.

Тому посилання апелянта на подання окремих сторінок договору з ТОВ «КАНБУД» саме по собі також не доводить правомірності оскаржуваного рішення комісії.

Визначальним у спірних правовідносинах є не формальна кількість сторінок договору чи документів, а те, чи давали фактично подані документи можливість ідентифікувати господарську операцію, її учасників, зміст, вид виконаних робіт та обставину, з якою платник пов`язував виникнення податкового зобов`язання.

При цьому контролюючий орган у квитанції не зазначив, що для вирішення питання про реєстрацію податкової накладної необхідно надати повний текст договору, банківські виписки або інші конкретно визначені документи.

Таким чином, подальше посилання контролюючого органу на ненадання саме таких документів не може компенсувати недостатню визначеність вимог, сформульованих на стадії зупинення реєстрації податкової накладної.

Крім того, колегія суддів враховує, що оспорюване рішення комісії регіонального рівня містить загальне формулювання щодо ненадання значного переліку документів без належної індивідуалізації щодо конкретної господарської операції позивача.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення комісії Головного управління ДПС у м. Києві №7154081/40139229 від 03 серпня 2022 року не відповідає критеріям обґрунтованості та вмотивованості рішення суб`єкта владних повноважень, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо обраного судом першої інстанції способу захисту шляхом зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати податкову накладну №11 від 31 січня 2022 року датою її фактичного подання колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246, податкова накладна, реєстрацію якої було зупинено, підлягає реєстрації, зокрема, у день набрання законної сили рішенням суду про її реєстрацію.

З огляду на встановлену протиправність рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, а також з метою повного та ефективного відновлення порушеного права позивача, зобов`язання ДПС України зареєструвати спірну податкову накладну датою її фактичного подання є належним способом судового захисту та не становить неправомірного втручання у дискреційні повноваження контролюючого органу.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та фактично зводяться до іншої оцінки обставин справи і документів, яким судом першої інстанції надано належну правову оцінку.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Згідно з частиною першою статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, надав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тоді як наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для його скасування.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів –

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві – залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року– залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5ст.328 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Т.Р. Вівдиченко

А.Ю. Кучма