Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них
Дата: 28 жовтня 2026 р.
Справа: №620/6791/25
Суддя: Аліменко Володимир Олександрович
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 620/6791/25 Суддя (судді) першої інстанції: Бородавкіна С.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Аліменка В.О.,
суддів Вівдиченко Т.Р., Кучми А.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Ніжинський жиркомбінат» на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2025 року у справі №620/6791/25 за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Ніжинський жиркомбінат» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И Л А:
Приватне акціонерне товариство «Ніжинський жиркомбінат» звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 24 лютого 2025 року №335/Ж10/31-00-04-01-03-27, яким до Товариства застосовано штраф у розмірі 5 відсотків у сумі 6 983,10 грн за порушення строків сплати узгодженого грошового зобов`язання.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновок контролюючого органу про несвоєчасну сплату позивачем узгодженого грошового зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням форми «Р» від 18 липня 2022 року №2724/25010700 у загальній сумі 139 662 грн із затримкою до 8 календарних днів ґрунтується на неправильних даних інтегрованої картки платника податків.
На переконання позивача, контролюючим органом під час визначення стану розрахунків Товариства з бюджетом неправомірно враховано як податковий борг суму грошового зобов`язання, визначену податковим повідомленням-рішенням форми «Р» від 21 лютого 2022 року №2002/25010700, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток у сумі 1 085 106,00 грн.
Позивач зазначав, що внаслідок відображення цієї суми в інтегрованій картці платника контролюючий орган зараховував кошти, сплачені Товариством на виконання інших податкових зобов`язань, у рахунок погашення раніше облікованої заборгованості, що, своєю чергою, штучно сформувало прострочення сплати грошового зобов`язання за ППР від 18 липня 2022 року №2724/25010700.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Суд першої інстанції погодився з позицією контролюючого органу про те, що штрафні санкції за податковим повідомленням-рішенням від 21 лютого 2022 року №2002/25010700 та інші податкові нарахування не впливають на встановлене контролюючим органом порушення строку сплати грошового зобов`язання за ППР від 18 липня 2022 року №2724/25010700.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат» подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Апелянт вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та не надав належної оцінки причинно-наслідковому зв`язку між відображенням у ІКП грошового зобов`язання за ППР №2002/25010700 і встановленою контролюючим органом затримкою сплати зобов`язання за ППР №2724/25010700.
Також апелянт посилається на судові рішення у справах №620/12112/24 та №620/12113/24, у яких за участю тих самих сторін досліджувався вплив відображення ППР №2002/25010700 в інтегрованій картці ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат» на визначення податкового боргу та застосування штрафних санкцій.
За змістом частини першої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції має бути розглянута протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
За приписами частини другої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п`ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.
Згідно з частиною четвертою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі.
Пунктом 1 статті 6, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду, з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення з дотриманням процесуальних прав усіх учасників судового процесу, дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку розгляду апеляційної скарги на розумний строк.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів доходить таких висновків.
Як убачається з матеріалів справи, Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків проведено камеральну перевірку ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат» з питань своєчасності сплати узгоджених сум грошових зобов`язань з податку на прибуток приватних підприємств.
За результатами перевірки складено акт від 14 січня 2025 року, в якому контролюючий орган дійшов висновку про порушення Товариством вимог Податкового кодексу України внаслідок несвоєчасної сплати узгодженого грошового зобов`язання.
Контролюючий орган установив, що ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат» несвоєчасно сплатило узгоджене грошове зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням форми «Р» від 18 липня 2022 року №2724/25010700 у загальній сумі 139 662 грн, із затримкою до 8 календарних днів.
На підставі зазначеного акта перевірки Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 24 лютого 2025 року №335/Ж10/31-00-04-01-03-27, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 5 відсотків у сумі 6 983,10 грн.
Разом із тим із матеріалів справи та доводів сторін убачається, що визначення контролюючим органом прострочення сплати ППР №2724/25010700 безпосередньо пов`язане зі станом інтегрованої картки платника з податку на прибуток.
Зокрема, станом на 04 серпня 2022 року в ІКП ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат» обліковувалася заборгованість у розмірі 861 224,41 грн.
Однією з підстав формування відповідного стану розрахунків було врахування контролюючим органом грошового зобов`язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням форми «Р» від 21 лютого 2022 року №2002/25010700, яким Товариству збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток на суму 1 085 106,00 грн.
Саме з урахуванням наявності такого боргу контролюючий орган здійснював зарахування поточних платежів Товариства відповідно до встановленої Податковим кодексом черговості погашення податкового боргу.
Унаслідок цього кошти, які позивач спрямовував на погашення поточних податкових зобов`язань, у ІКП зараховувалися в рахунок раніше облікованої заборгованості, а зобов`язання за ППР №2724/25010700 в інформаційній системі контролюючого органу відображалося як погашене з простроченням.
Разом із тим правомірність ППР від 21 лютого 2022 року №2002/25010700 стала предметом окремого судового спору.
У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебувала справа №620/9858/23 за позовом ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат» щодо оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення.
Провадження у зазначеній справі відкрито у серпні 2023 року.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року ППР №2002/25010700 було частково скасовано.
Отже, на момент проведення контролюючим органом камеральної перевірки 14 січня 2025 року та встановлення на її підставі складу податкового правопорушення грошове зобов`язання, визначене ППР №2002/25010700, перебувало у процедурі судового оскарження.
Саме цю обставину позивач вважає визначальною для оцінки законності спірного ППР від 24 лютого 2025 року.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 1.1 статті 1 Податкового кодексу України цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, визначає вичерпний перелік податків та зборів, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
За визначенням підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків — сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг — сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені.
Таким чином, однією з обов`язкових умов набуття грошовим зобов`язанням статусу податкового боргу є його узгодженість.
Відповідно до пункту 56.18 статті 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Згідно з пунктом 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом установленого Кодексом строку, крім випадків, коли протягом такого строку платник розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
За змістом пункту 87.9 статті 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник, у рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником.
Таким чином, застосування механізму пункту 87.9 статті 87 ПК України безпосередньо залежить від існування саме податкового боргу, тобто несплаченого узгодженого грошового зобов`язання.
Відповідно до статті 109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне, винне у передбачених Кодексом випадках діяння платника податку, контролюючих органів та/або їх посадових осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених Кодексом.
За змістом статті 112 ПК України особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.
Згідно з пунктом 124.1 статті 124 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом установлених Кодексом строків, такий платник притягується до відповідальності у вигляді штрафу залежно від строку затримки.
Отже, для застосування відповідальності за пунктом 124.1 ПК України контролюючий орган повинен достовірно встановити не лише формальну дату відображення погашення зобов`язання в ІКП, а й фактичне порушення платником установленого законом строку сплати узгодженого грошового зобов`язання.
Колегія суддів ураховує, що у 2022 році, коли відбувалися відповідні операції в інтегрованій картці платника, ППР №2002/25010700 ще не перебувало у процедурі судового оскарження.
Тому саме по собі подальше звернення ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат» до суду у 2023 році не дає достатніх підстав для висновку, що ППР №2002/25010700 автоматично та ретроспективно мало вважатися неузгодженим протягом усього попереднього періоду 2022 року.
Разом із тим предметом цього спору є не правомірність окремих записів в ІКП станом на 2022 рік, а правомірність нового рішення про притягнення платника до фінансової відповідальності, прийнятого контролюючим органом 24 лютого 2025 року за результатами камеральної перевірки від 14 січня 2025 року.
На час проведення цієї перевірки ППР №2002/25010700 уже перебувало у процедурі судового оскарження.
Відповідно до прямого припису пункту 56.18 статті 56 ПК України грошове зобов`язання за таким рішенням на цей момент мало статус неузгодженого.
Саме тому контролюючий орган, встановлюючи у 2025 році склад нового податкового правопорушення та визначаючи наявність підстав для фінансової відповідальності позивача, був зобов`язаний урахувати актуальний правовий статус грошового зобов`язання, яке істотно вплинуло на формування стану ІКП та черговість зарахування платежів.
В іншому випадку притягнення платника до відповідальності фактично ґрунтується не на достовірно встановленому факті несвоєчасної сплати ним належного узгодженого зобов`язання, а на технічній послідовності записів в інформаційній системі контролюючого органу, сформованій під впливом іншого грошового зобов`язання, правомірність якого на момент перевірки була предметом судового контролю.
Колегія суддів наголошує, що інтегрована картка платника є формою оперативного обліку податків, зборів та інших платежів і сама по собі не може створювати податковий обов`язок або бути самостійною правовою підставою для застосування фінансової відповідальності, якщо відображені в ній дані не відповідають актуальному правовому статусу відповідних грошових зобов`язань.
Верховний Суд, застосовуючи положення підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, пункту 56.18 статті 56 та пункту 57.3 статті 57 ПК України, виходить із необхідності розмежування узгодженого та неузгодженого грошового зобов`язання.
Зміст такого правового підходу полягає у тому, що грошове зобов`язання може існувати як узгоджене, а після настання строку сплати — за відповідних умов набути статусу податкового боргу, або як неузгоджене, коли саме грошове зобов`язання існує, однак застосування до нього звичайних заходів податкового адміністрування обмежується його правовим статусом.
Для цілей цієї справи принципове значення має не припинення існування грошового зобов`язання за ППР №2002/25010700, а неможливість контролюючого органу станом на 2025 рік ігнорувати його неузгоджений статус при встановленні підстав для застосування нової фінансової санкції.
Колегія суддів також бере до уваги доводи апелянта щодо судових рішень у справах №620/12112/24 та №620/12113/24.
У зазначених справах за участю ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат» та контролюючого органу предметом судової оцінки вже був вплив відображення грошового зобов`язання за ППР від 21 лютого 2022 року №2002/25010700 на стан інтегрованої картки платника, черговість погашення зобов`язань та подальше застосування штрафних санкцій.
Зокрема, у справі №620/12112/24 суд апеляційної інстанції погодився з тим, що при оцінці правомірності штрафного податкового повідомлення-рішення має враховуватися правовий статус грошового зобов`язання, яке вплинуло на формування заборгованості в ІКП.
Колегія суддів не розглядає рішення в зазначених справах як такі, що автоматично визначають результат цієї справи, оскільки кожне податкове повідомлення-рішення є окремим актом індивідуальної дії, а правомірність його прийняття перевіряється з урахуванням конкретних фактичних обставин.
Водночас однаковий суб`єктний склад, використання того самого ППР №2002/25010700 при формуванні даних ІКП та аналогічний механізм виникнення спірного прострочення свідчать про релевантність установлених у зазначених справах обставин для оцінки доводів сторін у цьому спорі.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, фактично обмежився висновком про те, що ППР №2002/25010700 не впливає на факт порушення строку сплати грошового зобов`язання за ППР №2724/25010700.
Колегія суддів вважає такий висновок передчасним та таким, що не враховує механізму формування встановленої контролюючим органом затримки.
З матеріалів справи вбачається, що контролюючий орган пов`язував прострочення за ППР №2724/25010700 зі станом інтегрованої картки платника та зарахуванням сплачених Товариством коштів у рахунок раніше облікованого податкового боргу.
Отже, наявність такого раніше облікованого боргу та правомірність його врахування при визначенні строку фактичного погашення наступного грошового зобов`язання мають безпосереднє значення для вирішення спору.
Відтак висновок суду першої інстанції про те, що ППР №2002/25010700 не впливає на встановлене порушення строку сплати за ППР №2724/25010700, не відповідає фактичному механізму формування відповідного прострочення.
Суд також не надав належної оцінки тому, що на момент камеральної перевірки та прийняття спірного ППР грошове зобов`язання за №2002/25010700 уже перебувало у процедурі судового оскарження та мало статус неузгодженого відповідно до пункту 56.18 статті 56 ПК України.
При цьому саме на відповідача відповідно до частини другої статті 77 КАС України покладено обов`язок довести правомірність прийнятого ним рішення.
Контролюючий орган мав довести, що затримка сплати у сумі 139 662 грн виникла саме внаслідок несвоєчасного виконання позивачем свого податкового обов`язку, а не внаслідок порядку відображення та зарахування його платежів в ІКП.
Наявні матеріали такого висновку не підтверджують.
Навпаки, наведені позивачем обставини свідчать про безпосередній зв`язок між станом ІКП, сформованим з урахуванням ППР №2002/25010700, та датою, яку контролюючий орган визначив як дату фактичного погашення зобов`язання за ППР №2724/25010700.
За таких обставин відповідач не довів належними та достатніми доказами наявність усіх передбачених законом підстав для застосування до ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат» штрафної санкції.
Колегія суддів додатково враховує, що фінансова відповідальність за порушення податкового законодавства не може ґрунтуватися виключно на формальному відображенні дати погашення податкового зобов`язання в інформаційній системі контролюючого органу.
Необхідним є встановлення того, що несвоєчасність сплати є наслідком поведінки самого платника.
Якщо ж платник своєчасно вчиняв дії, спрямовані на виконання поточного податкового обов`язку, однак сплачені ним кошти були зараховані контролюючим органом в іншій послідовності внаслідок наявності в ІКП іншого грошового зобов`язання, правовий статус якого на час притягнення платника до відповідальності є спірним, такі обставини повинні бути досліджені при встановленні складу податкового правопорушення.
Відповідачем належного спростування зазначених обставин не надано.
Відповідно до частин першої-третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин адміністративної справи, підтверджених доказами, дослідженими судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно зі статтею 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково та ухвалити нове рішення.
Пунктами 1, 3, 4 частини першої статті 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
У цій справі суд першої інстанції не надав належної оцінки механізму виникнення встановленої контролюючим органом затримки сплати, причинному зв`язку між відображенням ППР №2002/25010700 в ІКП та зарахуванням поточних платежів позивача, а також правовому статусу відповідного грошового зобов`язання на момент проведення камеральної перевірки та прийняття спірного рішення.
Унаслідок цього суд дійшов помилкового висновку про доведеність контролюючим органом складу податкового правопорушення та правомірність застосування до позивача штрафної санкції.
Натомість сукупність установлених обставин свідчить, що відповідач не довів правомірності податкового повідомлення-рішення від 24 лютого 2025 року №335/Ж10/31-00-04-01-03-27, а тому воно підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Питання про розподіл судових витрат підлягає вирішенню з урахуванням документально підтверджених сум судового збору, сплаченого позивачем за подання позовної заяви та апеляційної скарги.
Керуючись статтями 2, 6, 9, 72-77, 139, 242, 308, 311, 315, 317, 321-325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Ніжинський жиркомбінат» — задовольнити.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2025 року— скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Ніжинський жиркомбінат» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення — задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків форми «Ш» від 24 лютого 2025 року №335/Ж10/31-00-04-01-03-27, яким до Приватного акціонерного товариства «Ніжинський жиркомбінат» застосовано штраф у розмірі 5 відсотків у сумі 6 983,10 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ 44082145) на користь Приватного акціонерного товариства «Ніжинський жиркомбінат» (код ЄДРПОУ 00373942) витрати пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги в загальній сумі 7570 грн. (сім тисяч п`ятсот сімдесят ) 00 коп.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5ст.328 КАС України.
Суддя-доповідач В.О. Аліменко
Судді Т.Р. Вівдиченко
А.Ю. Кучма
Оригінал: reyestr.court.gov.ua