Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військової служби
Дата: 28 жовтня 2026 р.
Справа: №580/8839/25
Суддя: Аліменко Володимир Олександрович
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 580/8839/25 Суддя (судді) першої інстанції: Анжеліка БАБИЧ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Аліменка В.О.,
суддів Вівдиченко Т.Р., Кучми А.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2025 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , Міністерства оборони України про визнання протиправними та скасування наказів, визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И Л А:
ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, у якому заявив комплекс вимог, пов`язаних із проходженням ним військової служби, прийнятими стосовно нього рішеннями військового командування та наслідками їх реалізації.
Зокрема, позивач оскаржує наказ від 27/28 вересня 2023 року №278 та наказ командира військової частини від 04 листопада 2023 року №5064, прийнятий за результатами службового розслідування, а також заявляє пов`язані із цим вимоги щодо грошового забезпечення, страхових внесків, обчислення вислуги років і страхового стажу та бездіяльності відповідних суб`єктів владних повноважень при розгляді його звернень.
Позовна заява надійшла до суду 04 серпня 2025 року.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2025 позовну заяву повернуто позивачу у зв`язку з пропуском установленого законом строку звернення до адміністративного суду та відсутністю поважних причин для його поновлення.
Суд першої інстанції виходив із того, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з проходженням позивачем військової служби, яка відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України належить до публічної служби, а тому до спірних правовідносин застосовується спеціальний місячний строк звернення до суду, встановлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.
При цьому суд першої інстанції встановив, що про обставини, які позивач вважає порушенням своїх прав, йому було достеменно відомо ще у 2023 році.
Зокрема, протягом 2023-2024 років ОСОБА_1 звертався до відповідних суб`єктів владних повноважень щодо спірних питань та отримував відповіді від 07 липня 2023 року, 13 липня 2023 року, 24 липня 2023 року, 29 вересня 2023 року, 23 грудня 2023 року, 15 січня 2024 року та 15 квітня 2024 року.
Суд першої інстанції також дослідив наведені позивачем причини пропуску строку звернення до суду, зокрема обставини, пов`язані зі станом здоров`я.
При цьому встановлено перебування позивача на стаціонарному лікуванні у період з 07 серпня 2024 року по 23 серпня 2024 року, а також надання йому відповідної медичної допомоги в інші періоди.
Разом із тим суд зазначив про відсутність доказів існування об`єктивних перешкод для звернення до суду протягом значних проміжків часу, зокрема з 29 вересня 2023 року до 06 серпня 2024 року та з 24 серпня 2024 року до 04 серпня 2025 року.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати.
Апелянт, зокрема, зазначає, що висновок суду першої інстанції щодо застосування місячного строку звернення до суду є помилковим, оскільки, на його переконання, спірні правовідносини не належать до категорії спорів щодо прийняття на публічну службу, її проходження чи звільнення з неї.
Крім того, апелянт вважає, що визначальне значення для початку перебігу строку звернення до суду має отримання ним 18 квітня 2025 року інформації про закриття кримінального провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
Апелянт зазначає, що після отримання відповідної інформації 25 квітня 2025 року звернувся до органів військового управління, а у травні 2025 року отримав відповіді на свої звернення, у зв`язку із чим вважає, що саме у цей період остаточно сформувався спір між сторонами.
Також апелянт посилається на стан здоров`я, проходження військової служби, складність отримання необхідних документів та правової допомоги як на обставини, які, на його думку, об`єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до адміністративного суду.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Право на звернення до суду не є необмеженим та реалізується з дотриманням установлених процесуальним законом правил, зокрема строків звернення до адміністративного суду.
Згідно із частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
За загальним правилом, установленим частиною другою статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас частиною третьою статті 122 КАС України передбачено можливість установлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду.
Відповідно до частини п`ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
За змістом пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба включає, серед іншого, військову службу.
Отже, спори, що безпосередньо виникають у зв`язку з проходженням особою військової служби, охоплюються спеціальним правовим регулюванням частини п`ятої статті 122 КАС України.
У справі, що розглядається, позивач оскаржує рішення військового командування, прийняті стосовно нього під час проходження військової служби, у тому числі наказ, прийнятий за результатами службового розслідування, та правові наслідки реалізації таких рішень.
За таких обставин колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що спір у відповідній частині безпосередньо пов`язаний із проходженням позивачем публічної служби, а тому до нього застосовується спеціальний місячний строк, передбачений частиною п`ятою статті 122 КАС України.
Такий висновок повністю узгоджується з актуальною практикою Верховного Суду.
Так, у постанові від 23 липня 2026 року у справі №320/1832/24 Верховний Суд розглядав спір військовослужбовця щодо визнання протиправними та скасування положень наказу командира військової частини про притягнення до дисциплінарної відповідальності, якими позивачу оголошено догану та зменшено розмір премії.
Верховний Суд зазначив, що військова служба відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України є публічною службою, а тому до спору, який виник у зв`язку з проходженням військовослужбовцем такої служби, застосовується місячний строк звернення до суду, передбачений частиною п`ятою статті 122 КАС України.
При цьому Верховний Суд наголосив, що зазначена норма є спеціальною порівняно із загальним шестимісячним строком, установленим частиною другою статті 122 КАС України.
Постановою від 23 липня 2026 року Верховний Суд залишив без змін ухвалу Київського окружного адміністративного суду про повернення позовної заяви та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року, якою відповідну ухвалу було залишено без змін.
Верховний Суд також зазначив, що законодавець визнав один місяць достатнім строком для того, щоб особа, яка вважає свої права під час проходження публічної служби порушеними, визначилася щодо звернення до суду за їх захистом.
При цьому можливість своєчасного звернення до суду залежить від волевиявлення самої особи, а для поновлення пропущеного строку мають бути доведені об`єктивні обставини, які реально перешкоджали своєчасному зверненню до суду.
Зазначена правова позиція має істотне значення для цієї справи, оскільки предметом спору ОСОБА_1 також є рішення військового командування, прийняті щодо нього під час проходження військової служби, та пов`язані з ними негативні наслідки.
Крім того, у справі №320/1832/24 поряд із дисциплінарним стягненням оскаржувалося також зменшення військовослужбовцю премії, однак наявність відповідної грошової складової не змінила висновку Верховного Суду щодо застосування до спору спеціального місячного строку звернення до суду.
Колегія суддів ураховує також підхід, відображений в ухвалі Верховного Суду від 19 грудня 2023 року у справі №140/18279/23.
У зазначеній справі предметом позову був наказ командира військової частини «Про результати службового розслідування», а також вимоги про нарахування та виплату коштів, які не були виплачені військовослужбовцю внаслідок накладеного дисциплінарного стягнення.
Суди першої та апеляційної інстанцій виходили з пропуску позивачем місячного строку звернення до суду та відсутності поважних причин його поновлення, а Верховний Суд відмовив у відкритті касаційного провадження, не встановивши підстав для касаційного перегляду відповідних судових рішень.
Отже, наявність у позові поряд із вимогою про скасування наказу похідних вимог щодо майнових наслідків його реалізації сама по собі не свідчить про необхідність застосування до спору загального шестимісячного строку звернення до суду.
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що перебіг строку звернення до суду необхідно обчислювати з 18 квітня 2025 року - дати отримання ним інформації про закриття кримінального провадження.
Для визначення початку перебігу строку звернення до адміністративного суду визначальним є момент, коли особа дізналася або повинна була дізнатися саме про порушення свого права, а не момент отримання нею додаткових доказів, які, на її переконання, підтверджують неправомірність раніше прийнятого суб`єктом владних повноважень рішення.
Закриття кримінального провадження у 2025 році не змінює дати прийняття оскаржуваних наказів, не є новим рішенням військового командування щодо позивача та саме по собі не створює нового порушення того права, на захист якого спрямовані вимоги про скасування наказів 2023 року.
Відповідна інформація могла бути використана позивачем як доказ на підтвердження його правової позиції щодо обґрунтованості або необґрунтованості прийнятих раніше рішень, однак отримання такого доказу не має наслідком поновлення чи початок нового перебігу строку звернення до суду.
Більше того, встановлені судом першої інстанції обставини свідчать, що позивач задовго до квітня 2025 року вважав свої права порушеними та вчиняв дії з метою їх захисту.
Так, позивач звертався до відповідних органів та отримував відповіді у липні, вересні та грудні 2023 року, а також у січні та квітні 2024 року.
Наведене спростовує доводи апеляційної скарги про те, що лише після отримання інформації про закриття кримінального провадження у квітні 2025 року позивач міг усвідомити наявність порушення своїх прав.
Колегія суддів також не погоджується з твердженням апелянта про те, що його звернення до військового командування 25 квітня 2025 року та отримання відповідей у травні 2025 року зумовлюють початок нового строку звернення до адміністративного суду щодо оскарження наказів 2023 року.
Повторне звернення особи до суб`єкта владних повноважень після спливу встановленого законом строку судового оскарження та отримання відповіді на таке звернення не змінює моменту, коли особа первісно дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права, якщо відповідь не містить нового рішення, яке саме по собі створює для особи нові юридичні наслідки.
Інший підхід фактично надавав би особі можливість на власний розсуд змінювати початок перебігу процесуального строку шляхом направлення повторних звернень до суб`єкта владних повноважень, що суперечило б меті встановлення процесуальних строків та принципу юридичної визначеності.
Не дають підстав для іншого висновку й посилання апелянта на стан здоров`я.
Колегія суддів виходить із того, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть визнаватися лише такі обставини, які були об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення особи та створювали істотні перешкоди для своєчасного звернення до суду.
Сам факт захворювання або проходження лікування не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку. Необхідно встановити, що стан здоров`я особи саме протягом відповідного процесуального строку об`єктивно унеможливлював або істотно ускладнював реалізацію права на звернення до суду.
У цій справі судом першої інстанції враховано надані позивачем медичні документи та встановлено його перебування на стаціонарному лікуванні з 07 по 23 серпня 2024 року.
Разом із тим доказів існування об`єктивних перешкод для звернення до суду протягом значних проміжків часу до та після відповідного лікування позивач не надав. Зокрема, такі докази відсутні щодо періодів з 29 вересня 2023 року до 06 серпня 2024 року та з 24 серпня 2024 року до фактичного звернення до суду 04 серпня 2025 року.
Отже, надані медичні документи не підтверджують наявності безперервних або інших об`єктивних обставин, які протягом усього релевантного періоду позбавляли позивача можливості звернутися до адміністративного суду.
Посилання апелянта на проходження військової служби також не є самостійною та безумовною підставою для поновлення строку звернення до суду.
Колегія суддів не заперечує, що особливості проходження військової служби в умовах воєнного стану, виконання бойових завдань, перебування у районі бойових дій, обмеження доступу до засобів зв`язку чи правової допомоги за конкретних обставин можуть бути враховані судом при вирішенні питання про поважність причин пропуску процесуального строку.
Однак для поновлення строку необхідно встановити не абстрактний факт проходження військової служби, а конкретні обставини, які об`єктивно перешкоджали саме цій особі звернутися до суду протягом установленого законом строку.
Таких обставин у цій справі позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено.
Більше того, встановлена судом процесуальна та позасудова активність позивача протягом відповідного періоду, зокрема неодноразове звернення до органів військового управління та інших суб`єктів, додатково свідчить про відсутність об`єктивної неможливості реалізувати право на судовий захист.
За таких обставин колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що наведені позивачем причини не можуть бути визнані такими, що об`єктивно унеможливлювали своєчасне звернення до суду.
Відповідно до частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.
При цьому якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Таким чином, установивши пропуск позивачем установленого законом строку звернення до адміністративного суду та відсутність належним чином підтверджених поважних причин такого пропуску, суд першої інстанції обґрунтовано застосував передбачені КАС України процесуальні наслідки.
Колегія суддів також ураховує, що інститут строків звернення до суду спрямований на забезпечення принципу правової визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінування учасників адміністративного процесу.
Установлення процесуальних строків не може розглядатися як саме по собі неправомірне обмеження права на судовий захист, якщо відповідний строк є передбачуваним, особа мала реальну можливість ним скористатися, а закон передбачає можливість його поновлення за наявності об`єктивних поважних причин.
Верховний Суд у постанові від 23 липня 2026 року у справі №320/1832/24 також наголосив, що після закінчення строків судового оскарження публічно-правові відносини набувають стабільності, якщо особа своєчасно не скористалася правом на їх судове оскарження.
З огляду на викладене доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновку суду першої інстанції щодо пропуску позивачем строку звернення до суду та відсутності належних правових підстав для його поновлення.
Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За приписами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів ураховує, що доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди апелянта із застосуванням судом першої інстанції спеціального місячного строку звернення до суду та оцінкою наведених ним причин пропуску такого строку.
Водночас зазначені доводи не спростовують установленої судом першої інстанції обізнаності позивача про оскаржувані рішення та їх наслідки задовго до звернення до суду, а також не підтверджують існування об`єктивних, непереборних та незалежних від волі позивача обставин, які унеможливлювали своєчасне звернення за судовим захистом.
Отже, суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин, застосував відповідний строк звернення до адміністративного суду, належним чином оцінив наведені позивачем причини його пропуску та дійшов обґрунтованого висновку про наявність передбачених процесуальним законом підстав для повернення позовної заяви.
Підстав для скасування оскаржуваної ухвали за доводами апеляційної скарги колегія суддів не встановила.
Керуючись статтями 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5ст.328 КАС України.
Суддя-доповідач В.О. Аліменко
Судді Т.Р. Вівдиченко
А.Ю. Кучма
Оригінал: reyestr.court.gov.ua