Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи
Дата: 28 жовтня 2026 р.
Справа: №580/940/25
Суддя: Аліменко Володимир Олександрович
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 580/940/25 Суддя (судді) першої інстанції: Валентин ГАРАЩЕНКО
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Аліменка В.О.,
суддів Вівдиченко Т.Р., Кучми А.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року, постановлену за результатами розгляду звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про виконання судового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, у якому порушила питання щодо належного нарахування та виплати підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року у справі № 580/940/25 на відповідача покладено обов`язок здійснити з 01 листопада 2024 року нарахування та виплату позивачці підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України № 796-XII, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, установленим на 01 січня відповідного календарного року.
Зазначене рішення набрало законної сили 05 квітня 2025 року.
У подальшому в межах цієї справи судом здійснювався судовий контроль за виконанням рішення.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року змінено спосіб і порядок виконання рішення суду від 05 березня 2025 року шляхом стягнення на користь позивачки нарахованої, але не виплаченої суми підвищення до пенсії в розмірі 12 112,00 грн.
24 жовтня 2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області подало до суду звіт про виконання рішення від 05 березня 2025 року.
У поданому звіті відповідач зазначив про проведення нарахувань підвищення до пенсії позивачки.
Зокрема, за період з 01 листопада 2024 року до 31 грудня 2024 року відповідач визначив розмір відповідного підвищення в сумі 3 200,00 грн щомісячно.
Починаючи з 01 січня 2025 року відповідач здійснював нарахування та виплату доплати в розмірі 2 361,00 грн щомісячно, посилаючись на положення статті 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2024 року № 1524.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про виконання судового рішення прийнято.
Приймаючи звіт, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем здійснено перерахунок пенсійних виплат позивачки, а визначення розміру підвищення з 01 січня 2025 року відповідно до законодавства про Державний бюджет України на 2025 рік свідчить про належне виконання судового рішення з урахуванням зміни нормативного регулювання.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_1 через свого представника подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та відмовити у прийнятті звіту відповідача про виконання судового рішення.
На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року чітко визначено розрахункову величину для обчислення підвищення до пенсії — два прожиткові мінімуми для працездатних осіб, установлені на 01 січня відповідного календарного року.
Натомість відповідач фактично застосував іншу розрахункову величину, унаслідок чого розмір підвищення за листопад і грудень 2024 року визначено в сумі 3 200,00 грн щомісячно замість 6 056,00 грн.
Крім того, апелянтка наголошує, що положення статті 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2024 року № 1524 були чинними на момент ухвалення рішення суду від 05 березня 2025 року.
Отже, на переконання апелянтки, відповідач не вправі посилатися на зазначені нормативно-правові акти як на обставини, що виникли після ухвалення судового рішення та унеможливлюють його виконання у визначений судом спосіб.
Також апелянтка вказує, що поданий відповідачем звіт не містить належного підтвердження повного виконання рішення суду, зокрема фактичної виплати всіх належних їй сум.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно зі статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
За змістом статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Обов`язковість судового рішення означає необхідність його виконання відповідно до змісту резолютивної частини, а не в спосіб, який суб`єкт владних повноважень самостійно вважає належним.
Виконання судового рішення не може вважатися належним, якщо внаслідок дій боржника змінюється визначений судом обсяг обов`язку або фактично переглядається вирішене судом питання.
Відповідно до статті 382-1 КАС України судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється у формах та порядку, встановлених цим Кодексом.
Положення статей 382-2 та 382-3 КАС України регламентують вимоги до звіту суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення та порядок його судового розгляду.
За змістом зазначених норм суд під час розгляду звіту перевіряє не лише факт вчинення відповідачем певних дій, а й те, чи свідчать такі дії про виконання покладеного судовим рішенням обов`язку.
Таким чином, предметом перевірки під час розгляду звіту є відповідність фактично вчинених відповідачем дій змісту судового рішення, яке набрало законної сили.
При цьому судовий контроль не передбачає повторного вирішення спору по суті чи зміни встановленого судовим рішенням способу захисту порушеного права.
Як убачається зі змісту рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року, відповідача зобов`язано здійснити з 01 листопада 2024 року нарахування та виплату підвищення до пенсії позивачки в розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установлених на 01 січня відповідного календарного року.
Отже, судовим рішенням прямо визначено як дату початку нарахування відповідного підвищення, так і розрахункову величину, яка підлягає застосуванню.
Водночас із поданого відповідачем звіту вбачається, що за листопад і грудень 2024 року підвищення до пенсії позивачки визначено в розмірі 3 200,00 грн щомісячно.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2024 року становив 3 028,00 грн.
Таким чином, два прожиткові мінімуми для працездатних осіб, установлені на 01 січня 2024 року, становлять 6 056,00 грн.
Зазначений розмір не відповідає сумі 3 200,00 грн, яку відповідач визначив у звіті як щомісячне підвищення до пенсії за листопад і грудень 2024 року.
При цьому колегія суддів зазначає, що питання визначення належної розрахункової величини вже було вирішено судом під час розгляду справи по суті.
Тому під час виконання судового рішення відповідач не наділений повноваженнями самостійно замінювати визначену судом розрахункову величину іншою.
Відповідний підхід узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 04 квітня 2024 року у справі № 240/19227/21, щодо застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб як розрахункової величини для визначення підвищення до пенсії відповідно до статті 39 Закону № 796-XII.
Отже, наведені у звіті відомості щодо нарахування підвищення за листопад і грудень 2024 року не підтверджують виконання рішення суду від 05 березня 2025 року у визначеному ним розмірі.
Окремої оцінки потребують доводи відповідача щодо застосування з 01 січня 2025 року положень статті 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2024 року № 1524.
Так, статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» передбачено особливості встановлення доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та зоні гарантованого добровільного відселення, на період дії воєнного стану.
Зазначеною нормою передбачено доплату в розмірі 2 361,00 грн за наявності встановлених законом умов.
Постанова Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2024 року № 1524 прийнята з метою врегулювання окремих питань здійснення відповідних виплат у 2025 році.
Водночас колегія суддів звертає увагу, що зазначені нормативно-правові акти були чинними на час ухвалення Черкаським окружним адміністративним судом рішення від 05 березня 2025 року.
Незважаючи на це, суд, вирішуючи спір по суті, зобов`язав відповідача здійснювати нарахування та виплату підвищення до пенсії позивачки з 01 листопада 2024 року у визначеному судовим рішенням розмірі без встановлення кінцевої дати виконання відповідного обов`язку.
Отже, посилання відповідача на зазначені нормативно-правові акти саме по собі не підтверджує виконання судового рішення в тому обсязі, який визначено його резолютивною частиною.
Колегія суддів наголошує, що під час здійснення судового контролю суд не вирішує повторно питання про належний розмір підвищення до пенсії позивачки з 01 січня 2025 року, а перевіряє виконання рішення, яке набрало законної сили.
Застосування відповідачем іншого розміру виплати без належного процесуального вирішення питання щодо виконання судового рішення не може вважатися достатнім підтвердженням його повного виконання.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 02 червня 2026 року у справі № 460/377/25 та постанові від 14 липня 2026 року у справі № 240/22191/25 висловив правову позицію щодо співвідношення положень статті 39 Закону № 796-XII та статті 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік».
У зазначених судових рішеннях Верховний Суд звернув увагу на неприпустимість зменшення встановлених спеціальним законом соціальних гарантій шляхом бюджетного регулювання.
Наведені правові висновки додатково підтверджують необхідність ретельної перевірки доводів відповідача щодо правомірності застосування іншого розміру підвищення до пенсії.
Колегія суддів також ураховує, що ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року у цій справі змінено спосіб і порядок виконання судового рішення шляхом стягнення на користь позивачки 12 112,00 грн нарахованої, але не виплаченої суми підвищення до пенсії.
Зазначена обставина має істотне значення для оцінки звіту відповідача, оскільки свідчить про необхідність перевірки не лише проведених нарахувань, а й фактичного виконання грошового зобов`язання, визначеного судом.
Саме по собі відображення відповідних сум у пенсійних розрахунках не є тотожним їх фактичній виплаті позивачці.
Належне виконання рішення суду, яким на суб`єкта владних повноважень покладено обов`язок здійснити нарахування та виплату коштів, передбачає вчинення обох зазначених дій.
Відтак для підтвердження повного виконання судового рішення відповідач має надати докази здійснення нарахування у визначеному судом розмірі, а також докази фактичної виплати належних позивачці сум.
Водночас із поданого відповідачем звіту не вбачається належного підтвердження виконання судового рішення у повному обсязі.
Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що здійснення відповідачем певних дій із перерахунку пенсії є достатньою підставою для прийняття звіту про виконання судового рішення.
Факт проведення перерахунку не звільняє суд від обов`язку перевірити його відповідність змісту рішення, яке підлягає виконанню.
У цьому випадку суд першої інстанції не надав належної оцінки розбіжності між визначеною судовим рішенням розрахунковою величиною та фактично застосованим відповідачем розміром підвищення.
Також суд першої інстанції не встановив на підставі належних доказів факту повної виплати позивачці сум, які підлягають виплаті на виконання судового рішення.
За таких обставин висновок суду першої інстанції про належне виконання рішення від 05 березня 2025 року є передчасним.
Відповідно до статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Обґрунтованим є судове рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин адміністративної справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно зі статтею 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За змістом статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд першої інстанції визнав установленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, приймаючи звіт відповідача, не перевірив належним чином фактичне виконання судового рішення у визначеному ним обсязі та дійшов передчасного висновку про наявність підстав для прийняття звіту.
Наведене свідчить про необхідність скасування оскаржуваної ухвали та ухвалення нового судового рішення про відмову у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 24 жовтня 2025 року.
Водночас колегія суддів ураховує, що метою судового контролю є забезпечення реального та повного виконання судового рішення.
У зв`язку із цим відмова у прийнятті поданого звіту не усуває необхідності подальшого здійснення судового контролю.
З огляду на характер покладеного на відповідача обов`язку, необхідність проведення належних нарахувань, перевірки фактичних виплат та документального підтвердження виконання рішення суду, колегія суддів вважає за доцільне встановити відповідачу новий строк для подання звіту.
Визначаючи тривалість такого строку, колегія суддів виходить із необхідності забезпечення розумного балансу між правом позивачки на своєчасне виконання судового рішення та об`єктивною потребою відповідача у вчиненні відповідних організаційних і розрахункових дій.
За наведених обставин колегія суддів вважає достатнім встановити новий строк подання звіту — один місяць із дня ухвалення цієї постанови, але не менше десяти календарних днів із дня її отримання.
Ураховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про відмову у прийнятті звіту із встановленням нового строку його подання.
Керуючись статтями 14, 242, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 370, 382-1, 382-2, 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Скасувати ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року у справі № 580/940/25 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 24 жовтня 2025 року про виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року у справі № 580/940/25.
Встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Черкаській області новий строк для подання до Черкаського окружного адміністративного суду звіту про виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року у справі № 580/940/25 — один місяць із дня ухвалення цієї постанови, але не менше десяти календарних днів із дня її отримання.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5ст.328 КАС України.
Суддя-доповідач В.О. Аліменко
Судді Т.Р. Вівдиченко
А.Ю. Кучма
Оригінал: reyestr.court.gov.ua