Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №320/21135/23 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/21135/23 Суддя (судді) першої інстанції: Марич Є.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Кучми А.Ю., Файдюка В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 червня 2025 року у справі №320/21135/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення основного розміру його пенсії з 86% до 70% відповідних сум грошового забезпечення, застосування обмеження пенсії максимальним розміром, а також невиплати пенсії в належному розмірі з урахуванням індексації, установленої постановами Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №118 та від 24 лютого 2023 року №168.

Позивач також просив зобов`язати відповідача здійснити відповідний перерахунок та виплату пенсії виходячи з 86% відповідних сум грошового забезпечення, без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням індексації з 01 березня 2022 року та з 01 березня 2023 року, а також раніше проведених виплат.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що пенсія за вислугу років була призначена йому відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 86% відповідних сум грошового забезпечення.

На переконання позивача, при проведенні подальшого перерахунку пенсії відповідач безпідставно зменшив відсоткове значення її основного розміру з 86% до 70%, оскільки зміни до частини другої статті 13 Закону №2262-XII щодо встановлення граничного розміру пенсії на рівні 70% стосуються процедури призначення пенсії, а не перерахунку раніше призначеної пенсії.

Також позивач вважав протиправним обмеження належної йому пенсії максимальним розміром, унаслідок чого проведена відповідачем індексація не призвела до виплати пенсії у фактично нарахованому розмірі.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20 червня 2025 року адміністративний позов задоволено.

Суд першої інстанції визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення відсоткового значення основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 86% до 70% відповідних сум грошового забезпечення та щодо обмеження пенсії максимальним розміром.

Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зобов`язано здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 виходячи з 86% відповідних сум грошового забезпечення, без обмеження її максимальним розміром та з урахуванням установленої законодавством індексації і раніше виплачених сум.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив із того, що процедури призначення пенсії та перерахунку раніше призначеної пенсії є різними за змістом і правовим механізмом, а тому встановлене частиною другою статті 13 Закону №2262-XII обмеження розміру пенсії 70% відповідних сум грошового забезпечення не може застосовуватися при перерахунку пенсії, первинно призначеної у більшому відсотковому розмірі.

Також суд першої інстанції, врахувавши рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 та практику Верховного Суду, дійшов висновку про відсутність правових підстав для обмеження пенсії позивача максимальним розміром.

Не погоджуючись із таким рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що на момент проведення перерахунку пенсії частина друга статті 13 Закону №2262-XII передбачала, що максимальний розмір пенсії за вислугу років не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення, а тому застосування саме такого відсоткового значення відповідає чинному законодавству.

Апелянт також посилається на положення Закону України від 08 липня 2011 року №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», вважаючи, що пенсія ОСОБА_1 підлягає обмеженню максимальним розміром.

Крім того, ГУ ПФУ зазначає, що індексація пенсії проведена відповідно до постанов Кабінету Міністрів України №118 та №168, а тому підстави для покладення на пенсійний орган додаткового обов`язку щодо її перерахунку відсутні.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону №2262-XII.

При первинному призначенні пенсії її основний розмір визначено виходячи з 86% відповідних сум грошового забезпечення.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2021 року у справі №640/23280/20 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 квітня 2019 року на підставі відповідної довідки Управління державної охорони України про розмір грошового забезпечення.

На виконання зазначеного судового рішення відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача, однак під час такого перерахунку застосував 70% відповідних сум грошового забезпечення замість 86%, установлених при призначенні пенсії, та обмежив розмір пенсійної виплати максимальним розміром.

У подальшому з 01 березня 2022 року Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснило індексацію пенсії ОСОБА_1 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №118, а з 01 березня 2023 року — відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року №168.

Водночас при визначенні фактичної суми пенсії до виплати відповідач продовжував виходити з основного розміру пенсії 70% відповідних сум грошового забезпечення та застосовувати обмеження пенсії максимальним розміром.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують його право на отримання пенсії у належному розмірі, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить із такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України громадянам гарантовано право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Спеціальним законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення відповідної категорії осіб, є Закон №2262-XII.

Відповідно до статті 13 Закону №2262-XII пенсії за вислугу років призначаються у визначених цією нормою відсоткових розмірах відповідних сум грошового забезпечення залежно від тривалості вислуги та інших установлених законом обставин.

Унаслідок законодавчих змін максимальний розмір пенсії за вислугу років, передбачений частиною другою статті 13 Закону №2262-XII, було зменшено спочатку до 80%, а надалі — до 70% відповідних сум грошового забезпечення.

Водночас колегія суддів звертає увагу, що стаття 13 Закону №2262-XII регулює саме порядок призначення пенсії, тоді як правовідносини щодо перерахунку вже призначеної пенсії регулюються іншими положеннями цього Закону.

Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону №2262-XII усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, процедури призначення пенсії та перерахунку вже призначеної пенсії є різними за змістом та механізмом їх проведення.

Аналогічний правовий висновок сформульований Верховним Судом у рішенні від 04 лютого 2019 року у зразковій справі №240/5401/18 та підтриманий Великою Палатою Верховного Суду постановою від 16 жовтня 2019 року.

Верховний Суд виходив із того, що внесені до частини другої статті 13 Закону №2262-XII зміни щодо вставовлення граничного розміру пенсії на рівні 70% відповідних сум грошового забезпечення стосуються порядку призначення пенсії, а не перерахунку вже призначеної пенсії.

При перерахунку пенсії змінною величиною є розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення основного розміру пенсії, визначене при її призначенні відповідно до вислуги років, залишається незмінним.

Зазначений правовий підхід надалі послідовно застосовувався Верховним Судом при вирішенні аналогічних спорів.

Отже, оскільки пенсію ОСОБА_1 було призначено у розмірі 86% відповідних сум грошового забезпечення, під час її наступного перерахунку відповідач не мав правових підстав для зменшення цього показника до 70%.

Посилання апелянта на редакцію частини другої статті 13 Закону №2262-XII, чинну на час проведення перерахунку, не спростовує наведеного висновку, оскільки відповідне законодавче обмеження застосовується при призначенні пенсії та не є підставою для зміни відсоткового значення раніше призначеної пенсії під час її перерахунку.

Колегія суддів також ураховує положення статті 58 Конституції України, відповідно до яких закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 86% до 70% відповідних сум грошового забезпечення.

Щодо застосування відповідачем обмеження пенсії максимальним розміром колегія суддів зазначає наступне.

Частиною сьомою статті 43 Закону №2262-XII було передбачено, що максимальний розмір пенсії з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII визнано такими, що не відповідають Конституції України.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини цього рішення положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, визнані неконституційними, втратили чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України зазначеного рішення.

Таким чином, з 20 грудня 2016 року положення спеціального Закону №2262-XII, яким було передбачено обмеження максимального розміру відповідної пенсії десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, втратило чинність.

При цьому колегія суддів відхиляє доводи апелянта про можливість застосування до спірних правовідносин статті 2 Закону №3668-VI як самостійної правової підстави для обмеження пенсії максимальним розміром.

Верховний Суд у своїй усталеній практиці виходить із того, що у правовідносинах щодо пенсій осіб, пенсійне забезпечення яких урегульоване Законом №2262-XII, застосуванню підлягають положення спеціального Закону з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016.

Зокрема, відповідний підхід викладено Верховним Судом у постановах від 16 грудня 2021 року у справі №400/2085/19, від 21 грудня 2021 року у справі №120/3552/21-а, від 07 жовтня 2022 року у справі №640/7973/21, від 04 липня 2023 року у справі №420/10528/21 та інших.

У цих рішеннях Верховний Суд виходив із того, що наявна колізія між положеннями Закону №2262-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 та положеннями Закону №3668-VI повинна вирішуватися на користь застосування спеціального регулювання, яке забезпечує реалізацію права особи на пенсійне забезпечення без застосування обмеження, визнаного неконституційним.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром не ґрунтується на належній правовій підставі.

Щодо індексації пенсії з 01 березня 2022 року колегія суддів зазначає таке.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» передбачено проведення з 01 березня 2022 року індексації пенсій, у тому числі пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII.

Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідачем проведено індексацію пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2022 року, однак при визначенні суми пенсії, яка фактично підлягала виплаті, застосовано обмеження її максимальним розміром.

Оскільки застосування до пенсії позивача такого обмеження є протиправним, нарахована відповідно до постанови №118 індексація повинна враховуватися при визначенні фактичного розміру належної позивачу пенсії без застосування максимального обмеження.

Саме лише формальне нарахування індексації не може вважатися належною реалізацією встановленого державою механізму підвищення пенсій, якщо відповідне збільшення фактично не впливає на суму пенсії до виплати внаслідок застосування обмеження, яке до пенсії позивача не підлягає застосуванню.

Щодо індексації пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2023 року колегія суддів зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» передбачено проведення з 01 березня 2023 року індексації пенсій, зокрема призначених відповідно до Закону №2262-XII.

При цьому постановою №168 встановлено граничний розмір збільшення пенсії в результаті індексації — 1500 грн.

Колегія суддів наголошує, що обмеження величини індексаційного збільшення сумою 1500 грн та обмеження загального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами є різними за своєю правовою природою механізмами.

У межах цієї справи ОСОБА_1 не заявляє вимоги про визначення індексації за 2023 рік у розмірі понад 1500 грн. Предметом спору є врахування встановленого постановою №168 збільшення у сумі 1500 грн при визначенні загального розміру належної йому пенсії без застосування до кінцевої пенсійної виплати обмеження десятьма прожитковими мінімумами.

Отже, встановлене постановою №168 обмеження індексаційного збільшення не надає відповідачу правових підстав для обмеження максимальним розміром усієї пенсії позивача після проведення такої індексації.

За таких обставин індексація за 2023 рік у передбаченому постановою №168 розмірі підлягає врахуванню у складі пенсії ОСОБА_1 , тоді як загальний розмір пенсії після такого перерахунку не підлягає обмеженню десятьма прожитковими мінімумами.

Таким чином, установлені у справі обставини свідчать, що при проведенні перерахунку пенсії позивача Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві неправомірно зменшило визначений при призначенні пенсії її основний розмір із 86% до 70% відповідних сум грошового забезпечення, а також застосувало обмеження загального розміру пенсії максимальним розміром.

Проведення відповідачем індексації відповідно до постанов Кабінету Міністрів України №118 та №168 саме по собі не спростовує порушення прав позивача, оскільки нараховане підвищення повинно бути враховане при визначенні фактичного розміру пенсії до виплати без застосування протиправного обмеження її максимальним розміром.

Доводи апеляційної скарги про правомірність застосування 70% відповідних сум грошового забезпечення ґрунтуються на помилковому ототожненні процедури призначення пенсії з процедурою її перерахунку та не враховують правових висновків Верховного Суду у зразковій справі №240/5401/18.

Посилання апелянта на Закон №3668-VI не спростовує висновку про неправомірність обмеження пенсії максимальним розміром, оскільки не враховує юридичних наслідків рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 та сформованої Верховним Судом практики щодо застосування відповідних норм.

Так само доводи щодо проведення індексації за постановами №118 та №168 не свідчать про відсутність порушення прав ОСОБА_1 , оскільки предметом спору є не лише факт нарахування індексації, а й визначення фактичного розміру пенсії до виплати після її проведення.

Відповідно до частин першої-третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі й застосуванні норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За приписами пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення — без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду — без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи встановлені обставини справи, наведене нормативно-правове регулювання та правові висновки Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив законне й обґрунтоване рішення про задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, неправильного застосування судом норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке могло б бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, не підтверджують.

Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві — залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 червня 2025 року — залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5ст.328 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді А.Ю. Кучма

В.В. Файдюк