Постанова від 27 жовтня 2026 р. у справі №320/6267/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/6267/24 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 року м. Київ

Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В. В.,

суддів: Ганечко О.М., Карпушової О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 липня 2025 року,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, в якому просив про:

- визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо повернення позивачу суми помилково сплаченого згідно з квитанцією від 11.11.2021 збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 12 591,73 грн;

- зобов`язання відповідача сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби в місті Києві відповідне подання про повернення позивача суми помилково сплаченого згідно з квитанцією від 11.11.2021 збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 12 591,73 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25.07.2025 позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідач зазначає, що при звернення позивачем було надано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно без відомостей з архівної складової реєстру. Також, позивачем не було надано до заяви документ, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду.

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно з положеннями ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Розгляд справи проведено у порядку письмового провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивач, є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Світловодським МВ УМВС України в Кіровоградській області 13.10.2011.

11.11.2021 між ОСОБА_2 (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. та зареєстрований в реєстрі за № 1886.

За умовами договору Продавець передав у власність Покупця, а Покупець прийняв у власність від Продавця квартиру за адресою АДРЕСА_1 , і сплатив за неї грошову суму, обумовлену цим Договором.

Пунктом 4 договору визначено, що продаж квартири вчинено за домовленістю Сторін за 1 259 173 грн. Сума в розмірі 1 259 173 грн буде сплачена в день укладання Договору, 11.11.2021, з дотриманням вимог ст. 1087 та п. 7 розділу ІІ "Положення про проведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 за № 148, Покупцем - ОСОБА_1 . Продавцю - ОСОБА_2 після отримання Покупцем кредиту в АБ "Укргазбанк".

Факт проведення повного розрахунку та виконання Договору засвідчується заявою Продавця, справжність підпису на якій засвідчено в нотаріальному порядку, та яка є невід`ємною частиною цього Договору, Цю заяву Продавець зобов`язаний надати Покупцю після повного розрахунку за цим договором.

Відповідно до п. 17 договору відповідно до ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України право власності на квартиру виникає у Покупця з дня державної реєстрації права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 15.11.2023 № 354550901 право власності на вказану квартиру зареєстровано за позивачем 11.11.2021.

Позивачем було сплачено збір з операції купівлі-продажу квартири у розмірі 12 591,73 грн, що підтверджується квитанцією АБ "Укргазбанк" від 11.11.2021 № 59251993.

Позивач звернувся до відповідача із заявою від 17.11.2023 про повернення суми сплаченого збору до Пенсійного фонду при купівлі квартири, в якій позивач просив повернути йому сплачений 11.11.2021 згідно квитанції АБ "Укргазбанк" від 11.11.2021 № 59251993 збір до пенсійного фонду в розмірі 12 591,73 грн 1% вартості придбаної квартири, проте відповідач листом від 27.11.2023 № 2600-0603-8/231747 відмовив позивачу у поверненні коштів, сплачених в якості збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, оскільки надані позивачем документи є не повними і не свідчать про придбання житла вперше, відповідно не можна зробити висновок про помилковість сплати цього збору при посвідченні договору.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що посилання відповідача на неможливість перевірки інформації щодо придбання квартири конкретною особою вперше, як на підставу для відмови позивачу в поверненні помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна є безпідставними.

Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Правові засади справляння та використання збору на обов`язкове державне пенсійне страхування визначені Законом України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 № 400/97-ВР (далі - Закон № 400/97-ВР).

Відповідно до п. 9 ст. 1 Закону № 400/97-ВР платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Пункт 8 ст. 2 Закону № 400/97-ВР встановлює, що для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, об`єктом оподаткування є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

За приписами п. 10 ст. 4 Закону № 400/97-ВР для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, ставка збору становить 1 відсоток від об`єкта оподаткування, визначеного пунктом 8 статті 2 цього Закону.

Механізм сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій визначено Порядком сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740 (далі - Порядок № 1740).

Пунктом 15-1 Порядку № 1740 встановлено, що збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 866 «Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій», яка набрала чинності 26.09.2020, пункт 15-2 Порядку № 1740 доповнено підпунктами «в» і «г», а пункт 15-3 абзацом щодо нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна без документального підтвердження сплати збору.

Відповідно до пп. «в» п. 15-2 Порядку № 1740 збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід`ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року).

За приписами п. 15-3 Порядку № 1740 нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Відповідно до абз. 4 п. 15-3 Порядку № 1740 нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності зазначених у підпунктах «в» і «г» пункту 15-2 цього Порядку інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, визначений Порядком повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 (далі - Порядок № 787).

Абзаци 1 та 2 п. 5 розділу I Порядку № 787 встановлюють, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.

У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної податкової служби України (далі - органи ДПС) та органи Державної митної служби України (далі - органи Держмитслужби)) подання подається до відповідного головного управління Казначейства, Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Так, відповідачем зазначено, що позивачем не виконано вимоги п. 15-2 Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, а саме документа, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду та відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про відсутність зареєстрованої за такою особою прав власності на житло.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 15.11.2023 № 354550901 слідує, що позивач є власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

Вказані відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності щодо суб`єкта доводять відсутність на праві власності іншого нерухомого майна у позивача, окрім квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

Зареєстрованим місцем проживання позивача згідно із паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Світловодським МВ УМВС України в Кіровоградській області 13.10.2011 є: АДРЕСА_3 .

Згідно із довідкою Філії - Кіровоградське обласне управління АТ "Ощадбанк" від 06.07.2022 № 356 позивач, який проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 з 13.10.2011 по 28.03.2014 в списках по використанню житлових чеків на приватизацію, не значиться і в приватизації житла участі не приймав.

Також, довідкою АТ "Ощадбанк" від 13.10.2023 ТВБВ № 10026/0167 підтверджено, що позивач, не значиться в списках на приватизацію державного житлового фонду за адресою: АДРЕСА_5 .

Крім того, згідно довідки АТ "Ощадбанк" від 29.06.2022 № 78, за адресою проживання позивача АДРЕСА_3 , списки на приватизацію житла в банк не надходили, відповідно житлові чеки не використовувались.

Як вказано вище, право особи на повернення збору, сплаченого під час придбання житла вперше, пов`язане з необхідністю належного документального підтвердження обставин, які відповідно до Закону № 400/97-ВР та Порядку № 1740, що є підставою для звільнення від його сплати.

Проаналізувавши вказані обставини та зазначені норми, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції що, поданий позивачем до відповідача пакет документів був достатнім для прийняття рішення про повернення сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, натомість відповідач безпідставно відмовив заявнику у формуванні подання про повернення суми сплаченого збору.

За наведених обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що суд попередньої інстанції аргументовано вказав на наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Належних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача не містить.

Доказів, які б відповідали вимогам статей 73 - 76 КАС України, та спростовували зазначені вище мотиви або підтверджували відсутність підстав для задоволення позову апелянтом до суду апеляційної інстанції не надано.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновки суду першої інстанцій.

Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Таким чином, враховуючи вищенаведене у сукупності, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права ухвалив рішення повно і всебічно з`ясувавши обставини справи.

Керуючись статей 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 липня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко

Судді: О. В. Карпушова

О. М. Ганечко