Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №580/3865/26 — Шостий апеляційний адміністративний суд

Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи

Дата: 28 жовтня 2026 р.

Справа: №580/3865/26

Суддя: Попова Оксана Гнатівна

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/3865/26 Суддя (судді) першої інстанції: Василь ГАВРИЛЮК

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого – судді Попової О.Г., суддів: Говоруна О.В., Чуприни О.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 травня 2026 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в Черкаський окружний адміністративний суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України Черкаській області щодо обчислення ОСОБА_1 з 01.09.2025 пенсії із п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити з 01.09.2025 обчислення та виплату ОСОБА_1 пенсії відповідно до вимог статті 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із заробітної плати за роботу в зоні відчуження у 1986 році, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 21 травня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати із 01.09.2025, без урахування відомостей про заробітну плату за липень 1986 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.09.2025 з урахуванням відомостей про заробітну плату за липень 1986 року згідно довідки Черкаської міської лікарні № 3 про нараховану заробітну плату відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII від 28.02.1991 та Постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 1210 від 23.11.2011 та здійснити виплату пенсії з урахуванням виплачених сум. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 21 травня 2026 року, Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, звернулося до суду з апеляційними скаргами, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення і ухвалити нове про відмову в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 .

Позивач та його представник правом надання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, що відповідно до частини четвертої статті 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг.

Згідно пункту 3 частини першої статті 311 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області не підлягає задоволенню.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та отримує пенсію по інвалідності ІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного із виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

У відповідь на звернення позивача щодо обчислення його пенсії, листом від 06.08.2025 № 2300-0305-8/61494 відповідач повідомив, що обчислено із заробітної плати за роботу в зоні відчуження липні 1986 року згідно із статтею 54 Закону № 796 та Порядком №1210 на підставі довідок: від 20.08.1986 № 50/388, виданої військовою частиною № НОМЕР_1 , (знаходилася поза межами зони відчуження) та в якій відсутні назви населених пунктів та дні виїзду в зону відчуження; - довідки про заробітну плату без номера і дати, виданої Черкаською міською лікарнею № 3. За інформацією Галузевого державного архіву Міністерства оборони України (довідка від 27.06.2025 № 179/1/6242), де зберігаються первинні документи військової частини НОМЕР_1 , у складі якої позивач приймав участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, відображено прибуття на навчальні збори 21.06.1986 та вибуття по їх закінченню 20.08.1986. Дні виїзду в зону відчуження та населені пункти (об`єкти) в наказах командира військової частини НОМЕР_1 не відображені. Оскільки в довідці про заробітну плату неможливо перевірити застосування кратності оплати праці через відсутність інформації про дні виїзду в населені пункти (об`єкти) зони відчуження, розрахунок годинної тарифної ставки, розрахунок збереженого заробітку, розмір пенсії по інвалідності приведено у відповідність до норм законодавства та обчислено із п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати згідно із статтею 54 Закону № 796 та Порядком № 1210.

Дії ГУ ПФУ в Черкаській області щодо обчислення з 01.09.2025 пенсії із п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати позивач вважає протиправними, а тому звернувся в суд з цим позовом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Правовідносини щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров`я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення врегульовані Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.01.1991 № 796-ХІІ (далі – Закон № 796-ХІІ).

Згідно статті 54 Закону № 796-ХІІ порядок призначення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.

Механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначає Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі – Порядок № 1210).

Відповідно до пп. 4 пункту 3 Порядку № 1210 у разі коли особа пропрацювала у зоні відчуження менше календарного місяця у 1986 - 1990 роках, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу у зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час, в одному із неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітної плати за період роботи за межами зони відчуження. У такому разі заробітна плата за весь фактично відпрацьований час ділиться на число відпрацьованих днів, а одержана сума множиться на 25,4. Якщо дні роботи припали на вихідні і святкові дні, розрахунок заробітної плати проводиться у такому ж порядку, як і за роботу у робочі дні, а доплата за вихідні і святкові дні, нарахована за фактично відпрацьований час, з урахуванням установленої кратності додається до суми обчисленої заробітної плати.

Згідно з пунктом 1 Порядку № 1210 механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - пенсії), а також визначення заробітної плати (доходу) для їх обчислення. Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати (доходу), одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків. Заробітна плата для обчислення пенсій враховується за будь-які 12 місяців підряд такої роботи (пункт 2 Порядку №1210). Згідно з підпунктом 3 пункту 3 Порядку № 1210 у разі, коли особа пропрацювала у зоні відчуження менш як 12 місяців підряд, пенсія обчислюється, виходячи із заробітної плати за повні календарні місяці підряд у зоні відчуження.

Відповідно до пункту 7 Порядку № 1210 пенсії призваних на військові збори військовозобов`язаних, які брали участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та працювали у зоні відчуження в 1986-1990 роках, призначаються виходячи із заробітної плати (доходу), яку (який) вони одержували за основним місцем роботи, з урахуванням фактично відпрацьованого часу у зоні відчуження, характеру виконуваної роботи, місця і тривалості робочого дня (незалежно від періоду проведення розрахунку оплати праці за умови, якщо такий розрахунок проведено на підставі первинних документів про місце роботи і тривалість робочого дня згідно із сумарною кратністю оплати праці, встановленою у відповідні періоди за зонами небезпеки: у III зоні - 5, II - 4, I - 3). При цьому в усіх випадках заробітна плата (дохід) для розрахунку пенсії не може бути нижчою (нижчим) від фактично одержаної суми у зазначений період.

Відповідно до статті 15 Закону № 796-XII видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами, організаціями (військоматами).

Постановою Ради міністрів Української РСР та Української республіканської Ради професійних спілок «Про умови оплати праці та матеріального забезпечення працівників підприємств, організацій та установ, зайнятих на роботах, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та запобіганням забруднення навколишнього середовища» від 10 червня 1986 року № 207-7 установлено, що оплата праці робітників, зайнятих на роботах в третій, другій, першій зони небезпеки, проводиться відповідно в 4-, 3-, 2- кратному розмірі, понад розмір середньомісячної заробітної плати, виходячи із тарифної ставки (окладу), установленого за основним місцем роботи. Працівникам і службовцям, відрядженим у зону ЧАЕС та призваним на військові збори, за якими зберігалась за основним місцем роботи середньомісячна зарплата, відповідно до абзацу 4 підпункту 1 пункту 1 постанови № 207-7, працю оплачували у ІІІ, ІІ та І зонах небезпеки у 4-, 3-, та 2-кратному розмірі, виходячи із тарифної ставки за основним місцем роботи, тобто на одну кратність менше, оскільки за основним місцем роботи за ними зберігається середня зарплата. А тому загальний показник кратності не може перевищувати 5-кратний розмір у найвищій ІІІ зоні небезпеки.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з довідкою військової частини № НОМЕР_1 від 20.08.1986 № 50/388 ОСОБА_1 знаходився на навчальних зборах з 21.06.1986 до 20.08.1986 (а.с.17).

Відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04.10.1995 №3/984 ОСОБА_1 приймав участь у роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в 30 км зоні у період з 20.06.1986 до 20.08.1986 (а.с.19).

Згідно довідки б/н, виданої Черкаською міською лікарнею № 3, ОСОБА_1 за роботу в населених пунктах зони відчуження ЧАЕС, у період з 29.06.1986 до 30.07.1986 нарахована заробітна плата з урахуванням кратності - 3.

Аналіз зазначених доказів у своїй сукупності вказує на те, що позивач приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зоні відчуження у період з 21.06.1986 до 20.08.1986.

Крім того, довідка Черкаської міської лікарні № 3 б/н (а.с. 55) містить відомості про кратність, застосовану під час нарахування заробітної плати позивача. Вищезазначена довідка містить відомості про дні праці позивача в населених пунктах зони відчуження (з 29.06.1986 до 09.07.1986, з 26.07.1986 до 30.07.1986 у зоні 3).

В свою чергу відповідач не зазначив обставин що вказували б неточності/відмінності у даних про заробітну плату позивача у липні 1986 року.

З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відомості про заробітну плату за липень 1986 року мають бути включені під час розрахунку пенсії позивача та, як наслідок, про протиправність дій відповідача щодо перерахунку пенсії позивача з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати із 01.09.2025 без урахування відомостей про заробітну плату за період за червень 1986 року.

Підсумовуючи викладене колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про протиправність дій відповідача щодо обчислення та виплати з 01.09.2025 пенсії позивача з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, без урахування відомостей про заробітну плату за липень 1986 року.

Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача судом першої інстанції обґрунтовано зобов`язано відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з 01.09.2025 з урахуванням відомостей про заробітну плату за липень 1986 року згідно довідки Черкаської міської лікарні № 3 б/н про нараховану заробітну плату та здійснити виплату пенсії з урахуванням виплачених сум.

Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити частково.

Підсумовуючи вищевикладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив правильне рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Інші доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують. При цьому, колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін.

Приписи статті 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 травня 2026 р. у справі № 580/3865/26 - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.Г. Попова

Судді: О.В. Говорун

О.В. Чуприна

Оригінал: reyestr.court.gov.ua