Постанова від 27 жовтня 2026 р. у справі №640/11202/21 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/11202/21 Суддя (судді) першої інстанції: Луцович М.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Сорочка Є.О., Коротких А.Ю.

при секретарі Сови Є.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій №1" на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві до Приватного акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій №1" про застосування заходів реагування,-

В С Т А Н О В И В:

Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м.Києві (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Приватного акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій №1" про застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення експлуатації приміщень, шляхом зобов`язання ПрАТ "Завод залізобетонних конструкцій №1" знеструмити та накласти печатки на розподільчі електрощити та вхідні двері адміністративно-побутового корпусу цеху № 2, розташованого за адресою: вул. Будіндустрії, буд. 5 у Голосіївському районі м. Києва, до повного усунення порушень, зазначених в акті перевірки.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 травня 2026 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. На думку апелянта, судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві проведена планова перевірка стану дотримання законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки ПрАТ "Завод залізобетонних конструкцій №1".

За результатами вказаного планового заходу було складено Акт від 22.03.2021 №246, в якому зафіксовано наступні порушення:

- для кожного приміщення об`єкта відсутні та затверджені керівником об`єкта інструкції про заходи пожежної безпеки;

- будинки, споруди та приміщення не в повній мірі забезпечені відповідними знаками безпеки;

- реконструкція, технічне переоснащення та капітальний ремонт приміщень, будинків і споруд здійснюються без розробки проектної документації, яка затверджена у встановленому порядку;

- скло дверей в сходовій клітині та двері на шляхах евакуації не виконано такими, що не дають скалок при руйнуванні;

- не на всіх покрівлях здійснено вогнезахисну обробку дерев`яних елементів;

- для оздоблення стін на шляхах евакуації в адміністративному корпусі заводоуправління застосовано матеріал з невизначеним показником щодо горючості (за ДСТУ Б В.2.7-19), займистості (за ДСТУ Б В.1.1-2), димоутворювальної здатності (за ГОСТ 12.1.044) та токсичності продуктів горіння (за ГОСТ 12.1.044) (порушення п.7.3.3 ДБН В.1.1-7:2016 «Пожежна безпека об`єктів будівництва. Загальні вимоги»);

- двері з приміщень, які відчиняються в загальний коридор адміністративної будівлі (будівля колишнього клубу), не перенавішені таким чином, щоб не зменшувати мінімальну допустиму ширину коридору (п.7.3.7 ДБН В.1.1-7:2016 «Пожежна безпека об`єктів будівництва. Загальні вимоги»);

- вікна сходових клітин адміністративно-побутового корпусу цеху №2 виконані глухими та не обладнані фрамугами, що відчиняються, площею фрамуг повинна бути не менше 1,2 м (порушення п. 7.3.26 ДБН В.1.1-7:2016 «Пожежна безпека об`єктів будівництва. Загальні вимоги»);

- нe підтверджено наявність та/або справність евакуаційного освітлення шляхів евакуації;

- не всі евакуаційні виходи позначені світловими покажчиками «ВИХІД» білого кольору на зеленому фоні, які підключені до джерела живлення аварійного (евакуаційного) освітлення;

- заповнення прорізів в перешкодах (стінах, перегородках) що відокремлюють адміністративні та побутові приміщення від виробничих та складських не заповнені протипожежними вікнами, дверима, клапанами тощо;

- стаціонарні зовнішні пожежні сходи не пофарбовані;

- в сходових клітинах та під ними влаштовано підсобні приміщення;

- допускається зменшення висоти та ширини дверей виходу назовні з будівель (висота менше 2 м. та ширина менше 0.8 м.), з приміщення роздягальні висота дверей менше 2 м;

- в адміністративній будівлі заводоуправління на сходах зняті поручні;

- біля місць розташування пожежних гідрантів не оновлені покажчики (об`ємні зі вітильником або плоскі із застосуванням світловідбивних покриттів) з нанесеними на них - літерним індексом ПГ, цифровими значеннями відстані в метрах від покажчика до гідранта, внутрішнього діаметра трубопроводу в міліметрах, зазначенням виду водопровідної мережі (тупикова чи кільцева);

- не всі пожежні щити (стенди) на території об`єкта доукомплектовані. До комплекту засобів пожежогасіння, які розміщуються на пожежному щиті, входять: вогнегасники - 3 шт., ящик з піском - 1 шт., покривало з негорючого теплоізоляційного матеріалу або повсті розміром 2 х 2 м - 1 шт., гаки - 3 шт., лопати - 2 шт., ломи - 2 шт., сокири - 2 шт.;

- частина орендарів здійснює господарську діяльність в орендованих приміщеннях без наявності декларації відповідності матеріально-технічної бази суб`єкта господарювання вимогам законодавства з питань пожежної безпеки;

- в орендованих приміщеннях допускається улаштування та експлуатація тимчасових дільниць електромережі;

- не всі пожежні кран-комплекти перевірені на працездатність шляхом пуску води з реєстрацією результатів у журналі обліку технічного обслуговування;

- не всі пожежні кран-комплекти укомплектовані пожежним рукавом однакового з ним діаметра та стволом, а також важелем для полегшення відкривання вентиля. Елементи з`єднання пожежного крана, рукавів та ручного пожежного ствола мають бути однотипними;

- в побутовому приміщенні Цеху №1 допускається підвішування світильників безпосередньо на струмопровідні проводи;

- не підтверджено наявність або проведення перевірки захисту всіх будівель, споруд та зовнішніх установок від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів, відповідно до вимог ДСТУ Б B.2.5-38:2008 «Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд»;

- не всі приміщення (адміністративно-побутовий корпус цеху №2) обладнані системами протипожежного захисту (системою пожежної сигналізації, системою оповіщення та евакуюванням людей у разі виникнення пожежі), відповідно до ДБН В.2.5-56:2014. Значну частину систем протипожежного захисту закрито підвісними стелями;

- сигнал від приймально-контрольного приладу існуючої системи автоматичної пожежної сигналізації не виведений на пульт централізованого спостереження пожежної охорони (не надано договір) (порушення пункту та пункту 5.8. ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту»);

- частина приміщень різного призначення не розділені між собою протипожежними перешкодами або огороджувальними конструкціями з нормативними межами вогнестійкості та межами поширення вогню по них (адміністративні приміщення від складських та виробничих), відповідно до п. 6.2., 6.4. ДБН В.1.1.7:2016;

- в місцях перетину повітропроводами вентиляційної системи протипожежних перегородок та перекриття відсутні пристрої проти поширення вогню, відповідно до 7.11.1. ДБН В.2.5-67:2013 «Опалення, вентиляція та кондиціонування»;

- допускається стоянка автомобілів впритул до будівель;

- не всі електрощити, групові електрощитки оснащенні схемою підключення споживачів з пояснювальними написами і вказаним значенням номінального струму апарата захисту (плавкої вставки);

- зменшено ширину проходу з приміщення роздягальні адміністративно-побутового корпусу (менше 1 м.);

- відгалуджувальні та з`єднувальні коробки не закриті кришками;

- з`єднання відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів не здійснено за допомогою опресування, зварювання, паяння або затисків;

- не проведено навчання керівного складу, працівників з питань цивільного захисту, у тому числі правилам техногенної безпеки;

- не розміщено інформацію про заходи безпеки та відповідну поведінку населення в разі виникнення аварії;

- не проведено ідентифікацію потенційно небезпечного об`єкта;

- не проведено ідентифікацію об`єкту підвищеної небезпеки.

Позивач, встановивши, що підприємство функціонує з порушенням правил та норм пожежної і техногенної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей, звернувся з даним адміністративним позовом до суду про застосування заходів реагування.

З приводу вказаних правовідносин колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Частиною 4 ст. 4 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” передбачено, що вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності встановлюється виключно законами.

Згідно ч. 5 ст. 4 даного Закону, повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається за постановою адміністративного суду, ухваленою за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю) щодо застосування заходів реагування.

В силу вимог ч.7 ст.7 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, а у випадках, передбачених законом, також звертається у порядку та строки, встановлені законом, до адміністративного суду з позовом щодо підтвердження обґрунтованості вжиття до суб`єкта господарювання заходів реагування, передбачених відповідним розпорядчим документом.

Статтею 55 Кодексу цивільного захисту України передбачені заходи щодо забезпечення пожежної безпеки, відповідно до частини першої якої забезпечення пожежної безпеки на території України, регулювання відносин у цій сфері органів державної влади, органів місцевого самоврядування та суб`єктів господарювання і громадян здійснюються відповідно до цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів.

Зокрема, діяльність із забезпечення пожежної безпеки є складовою виробничої та іншої діяльності посадових осіб і працівників підприємств, установ та організацій. Зазначена вимога відображається у трудових договорах (контрактах), статутах та положеннях (ч.2 ст. 55 Кодексу цивільного захисту України).

Положеннями ч. 2 ст. 51 та ч. 3 ст. 55 цього Кодексу передбачено, що забезпечення пожежної та техногенної безпеки суб`єкта господарювання покладено на власників та керівників таких суб`єктів господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Кодексу цивільного захисту України передбачає, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить, зокрема: здійснення державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства органами та суб`єктами господарювання, аварійно-рятувальними службами, зазначеними у статті 65 цього Кодексу; звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Згідно ч. 1, 2 ст. 68 Кодексу цивільного захисту України посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у разі порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, у тому числі невиконання їх законних вимог, зобов`язані застосовувати санкції, визначені законом.

У разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 Кодексу цивільного захисту України, підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів може бути недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій; неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб`єктів господарювання.

Згідно ч. 2 ст. 70 Кодексу цивільного захисту України повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.

З аналізу викладених правових норм вбачається, що правовою підставою для застосування адміністративним судом заходів реагування є одночасна наявність таких умов: 1) факт порушення правил та норм пожежної і техногенної безпеки, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей; 2) звернення компетентного органу, який здійснює державний нагляд у сфері пожежної і техногенної безпеки, із відповідним адміністративним позовом до суду; 3) наявність обов`язку у підконтрольного суб`єкта, зупинення експлуатації приміщень якого вимагає відповідний орган Державної служби України з надзвичайних ситуацій, забезпечувати дотримання вимог пожежної безпеки у відповідному приміщенні. При обранні заходу реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, позивачем як суб`єктом владних повноважень, і судом, відповідно, мають враховуватися принцип співмірності обраного заходу реагування тим порушенням, які виникли та тим, які залишилися не усунутими на час розгляду справи, а також дотримання справедливого балансу між інтересами відповідача і публічними інтересами.

У свою чергу, пожежна безпека - це відсутність неприпустимого ризику виникнення і розвитку пожеж та пов`язаної з ними можливості завдання шкоди живим істотам, матеріальним цінностям і довкіллю. Тобто, пожежі відносяться до надзвичайних ситуацій, а загроза життю та здоров`ю людей виникає як при наявності порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, так і за наявності інших порушень по нездійсненню заходів щодо захисту людей від наслідків такого порушення, що підвищують ризик виникнення пожеж та шкідливого впливу небезпечних чинників при пожежі, яка уже виникла.

Застосування заходів реагування є тимчасовим заходом, який направлений на попередження настання негативних наслідків, викликаних наявністю на об`єкті порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей. Водночас поняття «загроза життю/та або здоров`ю людини» є оціночним поняттям, яке лежить у сфері захисту населення, територій, навколишнього природнього середовища та майна, функція контролю (нагляду) за чим, зокрема, покладена на позивача, посадові особи якого володіють спеціальними знаннями у цій сфері.

Крім того, заходи реагування мають також спонукаючий характер, направлений на забезпечення вимог законодавства у сфері техногенної безпеки та пожежної безпеки на підприємстві.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24 червня 2021 року у справі №826/26644/15, від 21 серпня 2020 року у справі №640/368/19, від 28 січня 2021 року у справі №580/3267/19.

Таким чином, підставами для застосування заходів реагування в першу чергу є наявність встановлення порушень вимог законодавства у сфері пожежної безпеки, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей.

Судом встановлено, що під час планового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання – ПрАТ "Завод залізобетонних конструкцій №1" було встановлено 36 порушень вимог законодавства.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив, що лише порушення №8 та 24 можливо стосується приміщень адміністративно-побутового корпусу цеху №2. Адвокатом Товариства надіслано позивачу запит від 18 травня 2021 року №18/05-21, в якому містилося прохання надати перелік порушень, які були виявлені у ході проведення планової перевірки Товариства та зафіксовані у Акті, які безпосередньо стосуються приміщень адміністративно-побутового корпусу №2. Проте відповідач відповіді не надав.

Колегія суддів зазначає, що наведені апелянтом доводи спростовуються наявним в матеріалах справи листом від 25.05.2021 №7101-3131/01, адресованим адвокату Товариства, в якому зазначено, що розглянуто адвокатський запит від 18.05.2021. Повідомлено, що порушення №№ 1,3,8,9,10,14,23,24,25,29,31,32,34, вказані в Акті №246 стосуються приміщень адміністративно-побутового корпусу цеху № 2 ПрАТ "Завод залізобетонних конструкцій №1" (а.с. 102).

Згідно Акту №246 під вказаними номерами вказано наступні порушення:

- для кожного приміщення об`єкта відсутні та затверджені керівником об`єкта інструкції про заходи пожежної безпеки;

- реконструкція, технічне переоснащення та капітальний ремонт приміщень, будинків і споруд здійснюються без розробки проектної документації, яка затверджена у встановленому порядку;

- вікна сходових клітин адміністративно-побутового корпусу цеху №2 виконані глухими та не обладнані фрамугами, що відчиняються, площею фрамуг повинна бути не менше 1,2 м (порушення п. 7.3.26 ДБН В.1.1-7:2016 «Пожежна безпека об`єктів будівництва. Загальні вимоги»);

- нe підтверджено наявність та/або справність евакуаційного освітлення шляхів евакуації;

- не всі евакуаційні виходи позначені світловими покажчиками “ВИХІД” білого кольору на зеленому фоні, які підключені до джерела живлення аварійного (евакуаційного) освітлення;

- допускається зменшення висоти та ширини дверей виходу назовні з будівель (висота менше 2 м. та ширина менше 0.8 м.), з приміщення роздягальні висота дверей менше 2 м;

- не підтверджено наявність або проведення перевірки захисту всіх будівель, споруд та зовнішніх установок від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів, відповідно до вимог ДСТУ Б B.2.5-38:2008 “Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд”;

- не всі приміщення (адміністративно-побутовий корпус цеху №2) обладнані системами протипожежного захисту (системою пожежної сигналізації, системою оповіщення та евакуюванням людей у разі виникнення пожежі), відповідно до ДБН В.2.5-56:2014. Значну частину систем протипожежного захисту закрито підвісними стелями;

-сигнал від приймально-контрольного приладу існуючої системи автоматичної пожежної сигналізації не виведений на пульт централізованого спостереження пожежної охорони (не надано договір) (порушення пункту та пункту 5.8. ДБН В.2.5-56:2014 “Системи протипожежного захисту”);

- не всі електрощити, групові електрощитки оснащенні схемою підключення споживачів з пояснювальними написами і вказаним значенням номінального струму апарата захисту (плавкої вставки);

- відгалуджувальні та з`єднувальні коробки не закриті кришками;

- з`єднання відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів не здійснено за допомогою опресування, зварювання, паяння або затисків;

- не розміщено інформацію про заходи безпеки та відповідну поведінку населення в разі виникнення аварії.

У відзиві на позовну заяву та апеляційній скарзі відповідач щодо вказаних порушень зазначив наступне:

1) інструкції та плани евакуації розроблені та затверджені для кожного приміщення, що підтверджується Інструкцією з охорони праці №14 «Заходи пожежної безпеки»;

3) не зрозуміло які саме будинки, споруди та приміщення Товариством капітально ремонтуються, реконструюються чи технічно переоснащуються та які не забезпечені відповідними знаками безпеки. Чи взагалі цей пункт відноситься до приміщень, які позивач просить суд заборонити експлуатувати;

9) пункт є безпідставним, оскільки під час перевірки інспектор не просив ввімкнути наявне евакуаційне освітлення;

23) перевіряючим був наданий технічний звіт з перевірки технічного стану діючих електроустановок, заземлювачів, автоматичних вимикачів і ліній електропередачі одночасно з електровимірювальними, налагоджувальними випробувальними роботами у відповідності до вимог ПУЕ, ПТЕ і ПТБ від 28.09.2020. У звіті підтверджується проведення перевірки блискавкозахисту;

10), 14), 29), 31), 32), 34) ці пункти не відносяться до приміщень, які позивач просить суд заборонити експлуатувати;

Щодо пунктів 8), 24),25) апелянтом не зазначено жодних пояснень.

Колегія суддів зазначає, що наведені відповідачем пояснення щодо окремих пунктів не свідчать про відсутність таких порушень.

Верховний Суд у постанові від 24.10.2023 по справі № 160/3791/22 зазначив, що відповідно до приписів Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» належним доказом усунення порушення є акт перевірки, який би зафіксував відсутність порушень правил та норм пожежної і техногенної безпеки.

Проте, у матеріалах справи відсутній акт перевірки, який би зафіксував усунення відповідачем порушень, встановлених актом перевірки №246 від 22.03.2021.

Також доцільно звернути увагу на ту обставину, що перевірка дотримання відповідачем правил техногенної та пожежної безпеки при експлуатації приміщення була проведена позивачем ще у 2021 році, а станом на дату апеляційного перегляду справи виявлені порушення у повному обсязі так і не усунуто.

Крім того слід зазначити, що позивачем з метою усунення виявлених під час перевірки порушень щодо додержання (виконання) вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, вказаних в Акті від 22 березня 2021 року № 246 було складено припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки №84 від 26.03.2021.

У разі непогодження із порушеннями зазначеними в Акті №246 та приписі, відповідач мав право оскаржити їх у судовому порядку.

Докази оскарження чи скасування припису №84 від 26.03.2021 відповідачем до суду не надано.

Порушення, які є підставою для застосування заходів реагування, встановлені в акті перевірки, відповідач не усунув в повному обсязі та не спростував документально відсутність фактів допущення таких порушень.

Відповідно до пунктів 1, 2 Розділу І Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.12.2014 №1417 (далі - Правила №1417), ці Правила встановлюють загальні вимоги з пожежної безпеки до будівель, споруд різного призначення та прилеглих до них територій, іншого нерухомого майна, обладнання, устаткування, що експлуатуються, будівельних майданчиків, а також під час проведення робіт з будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, технічного переоснащення будівель та споруд (далі - об`єкт).

Ці Правила є обов`язковими для виконання суб`єктами господарювання, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування (далі - підприємства), громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах.

Відповідно до пункту 1.1 глави 1 розділу V Правил №1417, порушення якого відображено позивачем в акті, усі системи протипожежного захисту (далі - СПЗ) мають бути справними і утримуватися в постійній готовності до виконання роботи. Несправності, які впливають на їх працездатність, повинні усуватися негайно, інші несправності усуваються в передбачені регламентом терміни, при цьому необхідно робити записи у відповідних журналах.

Поняття "загроза життю та/або здоров`ю людини" є оціночним поняттям, який лежить у сфері захисту населення, територій, навколишнього природного середовища та майна, функція контролю (нагляду) за чим, зокрема, покладена на позивача, посадові особи якого володіють спеціальними знаннями у цій сфері.

Суд зазначає, що існування хоча б одного з порушень виявлених позивачем, як таких, що загрожують життю та здоров`ю людей, вже є самостійною достатньою правовою підставою для застосування до відповідача заходів реагування у вигляді повної чи часткової зупинки експлуатації будівель та приміщень.

Указаний висновок узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 05.05.2022 у справі №160/4988/19, від 19.07.2023 у справі №200/2315/20-а, від 29.02.2024 у справі №420/1984/20, від 15.05.2024 у справі №280/11719/21 та які підлягають врахуванню на підставі частини третьої статті 341 КАС України.

Виявлені порушення є суттєвими та потребують усунення, оскільки може призвести до виникнення надзвичайної ситуації, не дозволить у випадку виникнення пожежі вчасно її ліквідувати, призведе до стрімкого розвитку та може потенційно загрожувати життю та здоров`ю людей.

Суд також звертає увагу на те, що вказані порушення не є формальними.

Відповідно до статті 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що право кожного на життя охороняється законом. Цей припис зобов`язує державу вживати належних заходів для захисту життя осіб, які знаходиться під її юрисдикцією. Слід зазначити, що це зобов`язання повинно тлумачитися як таке, що застосовується в контексті будь-якої діяльності, публічної чи ні, в якій право на життя може бути поставлене під сумнів.

Недодержання суб`єктами господарювання вимог у сфері техногенної та пожежної безпеки призводить до невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров`ю населення (аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 24.10.2023 у справі №160/3791/22 та від 26.10.2023 у справі №140/12199/21).

Верховний Суд у постанові від 26.02.2020 у справі №826/7073/18 дійшов висновку про те, що правовою підставою для застосування адміністративним судом заходів реагування є одночасна наявність таких умов: 1) факт порушення правил та норм пожежної і техногенної безпеки, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей; 2) звернення компетентного органу, який здійснює державний нагляд у сфері пожежної і техногенної безпеки, із відповідним адміністративним позовом до суду; 3) наявність обов`язку у підконтрольного суб`єкта, зупинення експлуатації приміщень (об`єктів) якого вимагає відповідний орган Державної служби України з надзвичайних ситуацій, забезпечувати дотримання вимог пожежної безпеки у відповідному приміщенні.

Відтак, враховуючи наявність таких порушень, подальша діяльність відповідача створює загрозу життю та здоров`ю людей, які перебувають в будівлі, внаслідок чого є підстави для застосування до відповідача заходів реагування.

Відповідачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів усунення усіх порушень, а застосування заходів реагування буде співмірним з виявленими та неусуненими відповідачем порушеннями.

Застосований захід реагування має тимчасовий характер, період дії якого залежить безпосередньо від факту усунення відповідачем виявленого порушення.

Відновлення експлуатації будівлі після призупинення можливе з моменту отримання органом державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення, повідомлення суб`єкта господарювання про усунення ним усіх встановлених судом порушень (ч. 5 ст. 4 Закону України № 877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності").

Відтак, відповідача не позбавлено можливості у встановленому порядку звернутися з заявою про скасування заходів реагування після усунення всіх виявлених порушень у сферах техногенної та пожежної безпеки.

Враховуючи наведене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, який прийняв рішення з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права.

Забезпечення державою конституційних прав громадян на захист життя, здоров`я та власності від невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій має пріоритетне значення.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України “Про судоустрій і статус суддів” встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах “Салов проти України” (заява № 65518/01; пункт 89), “Проніна проти України” (заява № 63566/00; пункт 23) та “Серявін та інші проти України” (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.

Згідно з частинами першою-третьою ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій №1" - залишити без задоволення.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 травня 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 28.10.26

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: Є.О.Сорочко

А.Ю.Коротких