Постанова від 27 жовтня 2026 р. у справі №620/9070/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: соціального захисту (крім соціального страхування), з них

Дата: 27 жовтня 2026 р.

Справа: №620/9070/25

Суддя: Компанієць Ірина Дмитрівна

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/9070/25 Суддя (судді) першої інстанції: Падій В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Компанієць І.Д.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року (головуючий суддя в 1-й інстанції - Падій В.В.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування витягу з протоколу, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати витяг з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №48/д від 20.06.2025 щодо відправлення на доопрацювання пакету документів ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги;

- зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу як члену сім`ї (дружині) загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 та Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 15 000 000 грн;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно направити повний пакет документів ОСОБА_1 для призначення одноразової грошової допомоги як члену сім`ї (дружині) загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , подані відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 та Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 15 000 000 грн.

В обґрунтування позову зазначила, що відповідачем у спірних правовідносинах порушено норми чинного законодавства України, що стало підставою для її звернення до суду.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано витяг з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №48/д від 20.06.2025 щодо відправлення на доопрацювання пакету документів ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно направити повний пакет документів ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, для призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», як члену сім`ї (дружині) загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 .

Зобов`язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо виплати одноразової грошової допомоги, що передбачена пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», як члену сім`ї (дружині) загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 605,60 грн.

Не погодившись з рішенням, відповідач - Міністерство оборони України звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Обґрунтування апеляційної скарги.

За поданими документами неможливо встановити, чи є заявниця, непрацездатною (особою з інвалідністю) та чи перебувала вона на утриманні загиблого. Відповідно до наданих документів заявниця не відноситься до одного з подружжя. Шлюб між нею та ОСОБА_2 було розірвано.

Крім того, за поданими документами неможливо встановити, що ОСОБА_1 проживала разом із загиблим, вела з ним спільне господарство і мала взаємні права та обов`язки. Без надання документів, які відповідно до Сімейного кодексу України підтверджують, що заявниця була членом сім`ї загиблого військовослужбовця (судове рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема про факт спільного проживання, ведення спільного господарства та наявність між ними взаємних прав та обов`язків) або перебування на утриманні відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (копії документів, виданих Пенсійним фондом України, які підтверджують право на призначення пенсії в разі втрати годувальника або факт призначення пенсії за загиблого, судового рішення про встановлення факту перебування на його утриманні на дату загибелі) неможливо встановити право заявниці на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до п.2 постанови КМУ №168, у зв`язку з чим документи ОСОБА_1 були повернуті на доопрацювання.

Позивачем рішення суду першої інстанції не оскаржується.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

З огляду на наведене суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції тільки в межах доводів апеляційної скарги відповідача.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли 06 лютого 2026 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 подано до суду додаткові пояснення по справі №620/9070/25.

Відзив на апеляційну скаргу від позивача до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року справу призначено до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 25 червня 2026 року № 1291/0/15-26 ОСОБА_3 звільнено з посади судді Шостого апеляційного адміністративного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Відповідно до ч. 9 ст. 31 КАС України невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ у разі, коли суддя-доповідач із складу колегії суддів у визначених законом випадках не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкоджати розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно п. 3.3.3 Засад використання автоматизованої системи у Шостому апеляційному адміністративному суді у випадках, передбачених п. «б» п. 3.3.1, передача справи до Відділу забезпечення судового процесу для здійснення повторного автоматизованого розподілу здійснюється суддею (помічником судді) за актом прийому-передачі. У разі, якщо залишок нерозглянутих справ, що передаються до Відділу забезпечення судового процесу для здійснення повторного автоматизованого розподілу з підстав, передбачених п. «б» п. 3.3.1, перевищує 5 справ, повторний автоматизований розподіл здійснюється виключно на підставі відповідного рішення зборів суддів.

Рішенням зборів суддів Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2026 року вирішено здійснити повторний автоматизований розподіл судових справ, які перебувають у провадженні судді ОСОБА_3.

18 вересня 2026 року справу передано судді-доповідачу.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2026 року справу №620/9070/25 прийнято до провадження судді Компанієць І.Д., строк розгляду справи продовжено.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.

Щодо клопотання апелянта про розгляд справи в судовому засіданні, суд зазначає наступне.

Частинами 2 та 3 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

У той же час, згідно частин 1-3 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 4 статті 12, частини 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.

У той же час, спірні правовідносини не відносяться до категорії справ, передбачених частиною 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України.

В наданому клопотанні не наведено жодних доводів, які б свідчили про те, що характер спірних правовідносин та предмет доказування вимагають проведення судового засідання або посилань на обставини, які можливо встановити лише у такий спосіб.

Дослідивши клопотання апелянта, матеріали справи, предмет та підстави позову, склад учасників справи, тощо, суд дійшов висновку, що характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають її розгляду в порядку загального позовного провадження, а тому у задоволенні зазначеного клопотання необхідно відмовити.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.

Фактичні обставини справи.

ОСОБА_1 перебувала в шлюбі з ОСОБА_2 на території Азербайджанської Республіки з 31.05.1990, що підтверджується довідкою начальника Кенгерлінського районного відділу реєстрації від 24.12,2024 №91 та шлюб не було розірвано.

Так, ОСОБА_1 з моменту реєстрації шлюбу постійно фактично проживала однією сім`єю зі своїм чоловіком - ОСОБА_2 спочатку на території Азербайджанської Республіки, а згодом на території України, аж до його загибелі, що підтверджується актом про фактичне проживання від 24.07.2025.

Чоловік позивача, ОСОБА_2 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 , захищаючи незалежність України.

При цьому, як зазначає позивач, 27.11.2020, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уклала фіктивний шлюб з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який було зареєстровано 27.11.2020 у Черкаському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про що зроблений актовий запис №1682. Однак шлюб укладався виключно для отримання посвідки на проживання чоловіком ОСОБА_4 . ОСОБА_1 подала позов до ОСОБА_4 про визнання шлюбу недійсним, в зв`язку із фіктивністю шлюбу, так як вона перебувала вже в шлюбі на момент укладення шлюбу на території України.

13 березня 2025 року позивачем до ІНФОРМАЦІЯ_1 подано заяву з додатками про виплату їй одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю (смертю) її офіційного чоловіка ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 , захищаючи незалежність України.

Додатково було подано ухвалу про відкриття справи №750/816/25, довідку Кенгерлінського районного відділу реєстрації від 24.12.2024 №91 з перекладом та довідку відділу реєстрації актів цивільного стану Міністерства юстиції Нахічеванського центру «Служба АСАН» від 08.01.2025 №3- 16- 5/8-15-27/2025 з перекладом.

14 березня 2025 року заочним рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова у справі №750/816/25 від 14.03.2025 було прийнято рішення про визнання шлюбу, зареєстрованого 27.11.2020 Черкаським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис №1682, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 недійсним з моменту його реєстрації.

Заочне рішення набрало законної сили 15.04.2025 та було надіслано на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 для приєднання до раніше поданого позивачем пакету документів для призначення одноразової грошової допомоги.

14 липня 2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачем, до раніше поданих документів, додатково подано заочне рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 14.03.2025 у справі №750/816/25.

Також, листами №106 від 28.03.2025 та №116 від 21.04.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_1 до заяви додатково направлено документи: завірену судом копію заочного рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 14.03.2025 (на підтвердження того, що на момент загибелі ОСОБА_2 в іншому шлюбі не перебувала) по справі №750/816/25 та оригінал витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності на наявності судимості».

Від Головного управління соціальної політики Міністерства оборони України позивачем отримано відповідь №220/13/22430 від 01.07.2025, що Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, розглянуто документи ОСОБА_1 та прийнято рішення про повернення їх на доопрацювання. Рішення оформлене протоколом від 20.06.2025 №48/д.

У витязі з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №48/д від 20.06.2025 зазначено, що «...за поданими документами неможливо встановити чи є заявниця непрацездатною (особою з інвалідністю) та чи перебувала вона на утримані загиблого. Відповідно до наданих документів заявниця не відноситься до одного з подружжя. Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано. Крім цього, за поданими документами неможливо встановити, що ОСОБА_1 проживала разом із загиблим, вела з ним спільне господарство і мала взаємні права та обов`язки. Без надання документів, які відповідно до Сімейного кодексу України підтверджують, що заявниця була членом сім`ї загиблого військовослужбовця (судове рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема про факт спільного проживання, ведення спільного господарства та наявність між ними взаємних прав та обов`язків) або перебування на утриманні відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" (копії документів, виданих Пенсійним фондом України, які підтверджують право на призначення пенсії в разі втрати годувальника або факт призначення пенсії за загиблого судового рішення про встановлення факту перебування на його утриманні на дату загибелі) неможливо встановити право заявниці на отримання одноразової грошової допомоги відповідні до п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, у зв`язку з чим документ ОСОБА_1 повернути на доопрацювання...».

Не погоджуючись з висновком комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що жодними належними документами не було підтверджено розірвання шлюбу між позивачем та її чоловіком ОСОБА_2 . В зв`язку з тим, що на час загибелі військовослужбовця позивач була його дружиною, не перебувала в іншому зареєстрованому шлюбі, тому відповідачем не в повному обсязі досліджено надані ОСОБА_1 документи, що призвело до помилкового висновку про повернення документів позивачу на доопрацювання.

Оцінка суду.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон №2232-ХІІ).

Відповідно до частини першої статті 40 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.

Згідно зі статтею 41 Закону №2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом №2011-XII.

Закон №2011-XII відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону №2011-XII дія цього Закону поширюється на:

- військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей;

- військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти;

- військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до частини першої статті 16-1 Закону №2011-XII передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.

На підставі частини четвертої статті 16-1 Закону №2011-XII до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; інші утриманці загиблої (померлої) особи, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Відповідно до частини третьої статті 16-2 Закону №2011-ХІІ розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України з урахуванням такого: розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби, у тому числі під час перебування у полоні (крім військовослужбовців, які добровільно здалися у полон), становить 15 мільйонів гривень; розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується в інших випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 2 статті 16 цього Закону, визначається відповідно до абзацу другого підпункту "а" пункту 1 цієї статті.

Згідно з частинами восьмою та дев`ятою статті 16-3 Закону №2011-XII, якщо особа одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими нормативно-правовими актами, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за її вибором.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Частиною десятою статті 16-3 Закону №2011-XII передбачено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", з 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України введений воєнний стан.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України 28 лютого 2022 року прийняв постанову №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану".

Пунктом 2 Постанови №168 встановлено, що особам, які мають право на виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, а також їх смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 млн. гривень.

Абзацом 8 пункту 2 Постанови №168 передбачено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть його реалізувати протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Днем виникнення такого права є дата, зазначена у свідоцтві про смерть особи, зазначеної у пунктах 1-1-2 цієї постанови, загибель якої сталася в період воєнного стану або смерть якої настала внаслідок причин, зазначених в абзаці першому цього пункту, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).

Суд зазначає, що за своєю природою одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця має компенсаторний характер, яка спрямована матеріально підтримати, наскільки це можливо, членів сім`ї (батьків, дітей, дружину) та утриманців загиблого військовослужбовця після втрати близької людини (годувальника).

Відповідно пункту 1.3 до Наказу Міністерства оборони України №45 від 25.01.2023 «Про затвердження Порядку і умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану» (далі - Наказ №45), сім`ям загиблих військовослужбовців відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» виплачується ОГД, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Відповідно до додатку 2 до Наказу №45, визначено перелік документів які надають члени сім`ї до районного (міського) ТЦК та СП для призначення та виплати ОГД: заява про виплату ОГД, документ, що посвідчує особу, передбачений частиною першою статті 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», для осіб без громадянства та іноземців, документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків відповідно до закону)),- крім осіб без громадянства або іноземців, свідоцтво про смерть військовослужбовця, документ, що підтверджує родинні зв`язки з загиблим (померлим) військовослужбовцем відповідно до статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» для дружини/чоловіка - свідоцтва про шлюб; згода на обробку персональних даних, довідка про притягнення до кримінальної відповідальності, відсутність (наявність) судимості або обмежень, передбачених кримінальним процесуальним законодавством України/ повний витяг з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до. кримінальної відповідальності та наявності судимості», рішення суду, яке набрало законної сили та стосується призначення ОГД (за наявності), інші документи шодо призначення та виплати ОГД (за наявності).

Як свідчать матеріали справи, у витязі з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 20.06.2025 № 48/д, відповідачем зазначено, що відповідно до наданих документів, заявниця не відноситься до одного з подружжя. Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано.

Проте, матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 перебувала в шлюбі з ОСОБА_2 , який був укладений на території Азербайджанської Республіки з 31.05.1990, що підтверджується довідкою начальника Кенгерлінського районного відділу реєстрації від 24.12,2024 №91 та шлюб не було розірвано.

Окрім того, факт укладення шлюбу з загиблим ОСОБА_2 підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу та довідкою Кенгерлінського районного відділу реєстрації від 24.12.2024 №91 з перекладом та довідкою відділу реєстрації актів цивільного стану Міністерства юстиції Нахічеванського центру «Служба АСАН» від 08.01.2025 №3- 16- 5/8-15-27/2025.

Відповідно до частини першої статті 21 Сімейного кодексу України встановлено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Крім того, 14 березня 2025 року заочним рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова у справі №750/816/25 від 14.03.2025 визнано недійсним з моменту його реєстрації шлюб, зареєстрований 27.11.2020 Черкаським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис №1682, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

При цьому, жодними належними доказами не підтверджено розірвання шлюбу між позивачем та загиблим ОСОБА_2 .

Таким чином, надані позивачем документи свідчать, що ОСОБА_1 була та є офіційною дружиною ОСОБА_2 , з 31 травня 1990 року та на момент подачі документів не перебувала в іншому зареєстрованому шлюбі, а її шлюб з ОСОБА_4 в судовому порядку визначний недійсним з моменту його реєстрації.

Відповідачем вищезазначене не спростовано.

Тому ОСОБА_1 має право на отримання одноразової грошової допомоги передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», а комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, не в повному обсязі досліджено пакет документів ОСОБА_1 , а також документи, які додатково направлялись, що в кінцевому результаті призвело до помилкового висновку про повернення документів на доопрацювання.

Враховуючи вищенаведене суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недоведеність відповідачем - суб`єктом владних повноважень правомірності своїх дій та рішень, визнав протиправним та скасував витяг з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №48/д від 20.06.2025 щодо відправлення на доопрацювання пакету документів ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги.

Поряд із цим, суд зазначає, що дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Виходячи зі змісту положень Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

У разі, якщо суб`єктом владних повноважень на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт владних повноважень має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати його прийняти рішення з урахуванням оцінки суду.

З огляду на вищевикладене, з врахуванням дискреційних повноважень відповідача, суд першої інстанції правильно зобов`язав ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно направити повний пакет документів ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, для призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», як члену сім`ї (дружині) загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , та зобов`язав Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо виплати одноразової грошової допомоги, що передбачена пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», як члену сім`ї (дружині) загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 .

За вищенаведених обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки судове рішення в межах доводів апеляційної скарги є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до статті 139 КАС України розподіл судових витрат по справі не здійснюється.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року у справі №620/9070/25 - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року у справі №620/9070/25 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення 28 жовтня 2026 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 28 жовтня 2026 року.

Головуючий суддя І.Д. Компанієць

Судді О.В. Карпушова

М.І. Кобаль

Оригінал: reyestr.court.gov.ua