Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №580/11478/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/11478/24 Головуючий у 1-й інстанції: Бабич А.М.

Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Черпака Ю.К.,

суддів Кобаля М.І., Терези Ю.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Батюка Олега Олександровича, подану в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2024 року, ухвалене в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження без повідомлення та виклику сторін, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, Державного підприємства «Інфоресурс» про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач/апелянт/ ОСОБА_1 ) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства освіти і науки України (далі - відповідач 1/МОН України), Державного підприємства «Інфоресурс» (далі - відповідач 2/ДП «Інфоресурс») про:

- визнання неправомірною бездіяльності відповідачів, яка полягає у невнесенні змін до Єдиної державної електронної бази з питань освіти;

- зобов`язання відповідача 1 та Технічного адміністратора Єдиної державної електронної бази з питань освіти - відповідача 2 внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти (далі - ЄДЕБО) щодо порушення ним черговості здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України «Про освіту», а саме у розділі «На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» - вказати «Так, не порушує».

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у 2012 році ОСОБА_1 зарахований на навчання до Свердловського професійного гірничого ліцею, однак у 2014 році у зв`язку з тимчасовою окупацією міста Свердловська Луганської області був змушений припинити навчання, не завершивши відповідної освітньої програми та не отримавши диплома про здобуття професійної (професійно-технічної) освіти. При цьому відомості про його відрахування із зазначеного закладу внесені до Єдиної державної електронної бази з питань освіти (далі - ЄДЕБО) на підставі доповідної записки ДП «Інфоресурс» від 22 липня 2015 року, погодженої Міністерством освіти і науки України, а не відповідного наказу закладу освіти. У серпні 2024 року позивач зарахований до Державного навчального закладу «Черкаське вище професійне училище будівельних технологій» для здобуття другого (базового) рівня професійної (професійно-технічної) освіти за денною формою навчання. Водночас у сформованій за даними ЄДЕБО довідці про здобувача освіти зазначено, що поточне здобуття ним освіти порушує послідовність, визначену частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту». Позивач вважає такі відомості недостовірними, оскільки раніше він не здобув відповідного рівня професійної освіти, а сам факт навчання в іншому закладі освіти без завершення освітньої програми не може свідчити про порушення послідовності її здобуття. Зазначає, що незважаючи на його звернення від 30 жовтня 2024 року, відповідачі не забезпечили виправлення спірних відомостей, пославшись на автоматизований алгоритм формування довідки, визначений листом Міністерства освіти і науки України від 03 червня 2024 року № 1/9758-24. Зазначений лист не є нормативно-правовим актом та не може встановлювати додаткові обмеження, не передбачені законодавством. Посилаючись на положення статті 10 Закону України «Про освіту», пункту 1 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Положення про ЄДЕБО, позивач стверджував, що бездіяльність відповідачів щодо невиправлення недостовірних відомостей є протиправною та порушує його право на отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2024 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 ..

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач у 2012 році розпочав здобуття професійної (професійно-технічної) освіти у Свердловському професійному гірничому ліцеї, однак не завершив навчання у зв`язку з тимчасовою окупацією території Луганської області, а у 2024 році був зарахований до іншого закладу освіти для здобуття того самого освітнього рівня. Навчання позивача у Державному навчальному закладі «Черкаське вище професійне училище будівельних технологій» фактично є продовженням раніше незавершеного навчання, а не здобуттям наступного рівня освіти, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що ним дотримано послідовність здобуття освіти, визначену частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту». При цьому суд зазначив, що затверджена додатком 9 до Порядку № 560 форма довідки про здобувача освіти передбачає лише два варіанти відображення відомостей щодо дотримання або порушення послідовності здобуття освіти та не містить окремої графи для випадків продовження раніше незавершеного навчання на тому самому освітньому рівні. Відтак, за відсутності нормативно передбаченої можливості відображення інших відомостей ДП «Інфоресурс» не мало повноважень зазначати у відповідній графі довідки інформацію про відсутність порушення послідовності здобуття освіти. До внесення відповідних змін до форми довідки відсутні підстави вважати, що відповідачами порушено права позивача. Суд також виходив із того, що перевірка наявності підстав для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення належать до повноважень територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а тому відповідачі не порушили права позивача на отримання такої відстрочки. З огляду на викладене суд дійшов висновку, що відповідачі діяли в межах наданих їм повноважень та у спосіб, визначений законодавством, у зв`язку з чим підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

В апеляційній скарзі адвокат Батюк Олег Олександрович в інтересах ОСОБА_1 просить скасувати судове рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Зазначив, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та дійшов помилкового висновку про порушення позивачем послідовності здобуття освіти. ОСОБА_1 у 2014 році був змушений припинити навчання у Свердловському професійному гірничому ліцеї у зв`язку з тимчасовою окупацією території Луганської області, а відомості про його відрахування внесено до ЄДЕБО на підставі доповідної записки ДП «Інфоресурс», погодженої Міністерством освіти і науки України, без відповідного наказу закладу освіти. При цьому позивач не завершив навчання та не отримав диплома про здобуття професійної (професійно-технічної) освіти, а поновлення навчання у зазначеному закладі є неможливим через його перебування на тимчасово окупованій території. Посилаючись на положення статті 40 Закону України «Про освіту» та пункту 1 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», апелянт стверджує, що визначальним для встановлення послідовності здобуття освіти є раніше фактично здобутий рівень освіти, підтверджений відповідним документом, а не сам факт навчання протягом певного періоду. Відтак продовження позивачем здобуття раніше незавершеного рівня професійної освіти в іншому закладі не може вважатися порушенням установленої законом послідовності. Алгоритм автоматичного визначення послідовності здобуття освіти, передбачений листом Міністерства освіти і науки України від 03 червня 2024 року, суперечить положенням законодавства, оскільки зазначений лист не є нормативно-правовим актом та не може встановлювати додаткові обмеження прав здобувачів освіти. Недосконалість алгоритму формування довідки за даними ЄДЕБО, на яку послався суд першої інстанції, не може бути підставою для обмеження прав позивача. Крім того, помилковим є посилання суду на повноваження територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки щодо вирішення питання про надання відстрочки, оскільки саме довідка, сформована за даними ЄДЕБО, є документом, що підтверджує дотримання послідовності здобуття освіти, а відповідна комісія не уповноважена самостійно змінювати чи переглядати відображені в ній відомості. Зазначив, що заклад освіти, в якому наразі навчається позивач, також не має повноважень виправити спірну інформацію, у зв`язку з чим належним та ефективним способом захисту порушених прав є визнання протиправною бездіяльності відповідачів і зобов`язання їх забезпечити внесення відповідних змін до ЄДЕБО із зазначенням відсутності порушення позивачем послідовності здобуття освіти.

У відзиві на апеляційну скаргу МОН України просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Зазначає, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, правильно застосував норми матеріального і процесуального права та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Позивач фактично продовжує навчання на тому самому освітньому рівні, який здобував раніше, а не здобуває наступний, вищий рівень освіти, що свідчить про недотримання послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту». Посилаючись на положення статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Закону України «Про вищу освіту», Міністерство наголошує на необхідності розмежування понять освітнього ступеня та рівня освіти, зазначаючи, що законодавством передбачено здобуття рівня освіти, вищого за раніше здобутий. Відтак відображення у довідці за даними ЄДЕБО інформації «Ні, порушує» вважає правомірним. Крім того, МОН України як розпорядник ЄДЕБО здійснює організаційні та контрольні функції щодо її функціонування, тоді як внесення та підтримання в актуальному стані відомостей про здобувачів освіти належить до повноважень відповідних закладів освіти. МОН України безпосередньо не вносить до ЄДЕБО відомості щодо позивача, а його повноваження з організаційного забезпечення функціонування бази та встановлення вимог до програмного забезпечення не є предметом цього спору. З огляду на викладене вважає, що підстави для визнання бездіяльності Міністерства протиправною та покладення на нього обов`язку щодо внесення спірних змін до ЄДЕБО відсутні.

У відзиві на апеляційну скаргу Державне підприємство «Інфоресурс» просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Обґрунтовуючи свої заперечення, зазначає, що підприємство не є суб`єктом владних повноважень, не здійснює публічно-владних управлінських функцій та відповідно до Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 08 червня 2018 року № 620, виконує виключно функції технічного адміністратора ЄДЕБО. Наголошує, що розпорядником та володільцем інформації, яка міститься в ЄДЕБО, є МОН України, тоді як внесення та підтримання в актуальному і достовірному стані відомостей про здобувачів освіти належить до компетенції відповідних закладів освіти. Зазначає, що на виконання доручення Міністра освіти і науки України від 31 травня 2024 року № 1/34-Д-24 та листа Міністерства від 03 червня 2024 року № 1/9806-24 підприємством здійснено лише технічні заходи щодо встановлення додаткового програмного скрипта, розробленого на замовлення Міністерства для забезпечення формування довідок про здобувачів освіти за даними ЄДЕБО. При цьому ДП «Інфоресурс» не розробляло алгоритму визначення послідовності здобуття освіти та не визначало особливостей формування зазначених довідок. Інформація про порушення або непорушення послідовності здобуття освіти не вноситься до ЄДЕБО як окремий запис щодо особи, а автоматично формується у відповідній довідці на підставі наявних у базі даних згідно з алгоритмом, визначеним Міністерством освіти і науки України та викладеним у його листі від 03 червня 2024 року № 1/9758-24. Водночас формування та видача таких довідок здійснюються закладами освіти, у яких навчаються відповідні особи, і не належать до повноважень підприємства. Відтак відповідач вважає, що позивач фактично оскаржує достовірність інформації, відображеної у сформованій закладом освіти довідці, тоді як ДП «Інфоресурс» не наділене повноваженнями самостійно змінювати відповідні відомості або визначати їх зміст, у зв`язку з чим підстави для задоволення заявлених до нього позовних вимог відсутні.

З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів вирішено продовжити на розумний строк її апеляційний розгляд.

Апеляційний розгляд справи відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних доказів.

Згідно з частинами першою та другою статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів вирішено продовжити на розумний строк її апеляційний розгляд.

Перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справ та їх правову оцінку, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 01 червня 2012 року отримав свідоцтво про базову загальну середню освіту серії НОМЕР_1 , видане Калінінською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів Свердловської міської ради Луганської області.

01 вересня 2012 року ОСОБА_1 був зарахований на навчання до Свердловського професійного гірничого ліцею Луганської області для здобуття професійної (професійно-технічної) освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник», що підтверджується відомостями з історії навчання здобувача освіти, які містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти (далі - ЄДЕБО).

Згідно із зазначеними відомостями датою початку навчання позивача визначено 01 вересня 2012 року, датою завершення навчання - 15 лютого 2016 року, поточний статус навчання - «Відраховано із ЗО (Картка 3692498)», а датою набуття відповідного статусу зазначено 22 червня 2015 року.

Як зазначає позивач, у 2014 році у зв`язку з тимчасовою окупацією міста Свердловська Луганської області він був змушений припинити навчання у зазначеному закладі освіти, не завершивши відповідної освітньої програми та не отримавши диплома про здобуття професійної (професійно-технічної) освіти.

Відповідно до довідки від 05 грудня 2017 року № 0000429278 ОСОБА_1 взято на облік як внутрішньо переміщену особу за місцем проживання у місті Черкаси.

Наказом Державного навчального закладу «Черкаське вище професійне училище будівельних технологій» від 26 серпня 2024 року № 2 «З-УДЗ» ОСОБА_1 зараховано на денну форму навчання для здобуття другого (базового) рівня професійної (професійно-технічної) освіти за професіями « 7122 Муляр, 7212 Електрозварник ручного зварювання».

Згідно з довідкою зазначеного закладу освіти від 12 листопада 2024 року № 01-15/472 позивач навчається за вказаними професіями на денній формі навчання з 02 вересня 2024 року до 30 червня 2027 року.

Водночас у довідці про здобувача освіти за даними ЄДЕБО від 05 вересня 2024 року № 281205 у графі «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту»» зазначено «Ні, порушує».

З метою з`ясування підстав відображення таких відомостей представник позивача адвокат Батюк О.О. 25 вересня 2024 року звернувся до Міністерства освіти і науки України з адвокатським запитом щодо документів та інформації, на підставі яких до ЄДЕБО внесено відомості про початок навчання та відрахування ОСОБА_1 зі Свердловського професійного гірничого ліцею.

Листом від 02 жовтня 2024 року № 5/1106-24 МОН України перенаправило зазначений запит до ДП «Інфоресурс», яке листом від 09 жовтня 2024 року № 01-10/3375 відмовило у наданні запитуваної інформації.

29 жовтня 2024 року представник позивача повторно звернувся до ДП «Інфоресурс» з адвокатським запитом № 29/10-24, у якому просив надати інформацію про підстави внесення до ЄДЕБО відомостей щодо навчання та відрахування ОСОБА_1 зі Свердловського професійного гірничого ліцею, наявність документів про завершення ним навчання, а також підстави відображення інформації про порушення послідовності здобуття освіти.

Крім того, 30 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до МОН України та ДП «Інфоресурс» із письмовою заявою, в якій просив внести зміни до відомостей ЄДЕБО щодо дотримання ним послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», шляхом зазначення у відповідному розділі інформації «Так, не порушує».

Листом від 06 листопада 2024 року № 01-15/3961 ДП «Інфоресурс» повідомило представнику позивача, що відомості про переведення ОСОБА_1 на наступний курс навчання у Свердловському професійному гірничому ліцеї були внесені до ЄДЕБО на підставі наказу цього закладу від 27 червня 2013 року № 222, копія якого у базі відсутня.

Щодо відрахування позивача підприємство зазначило, що відповідна інформація була внесена до ЄДЕБО за доповідною запискою ДП «Інфоресурс» від 22 липня 2015 року № 4639/01.01-12, погодженої Міністерством освіти і науки України. На підставі цієї доповідної записки до ЄДЕБО внесено відомості про відрахування студентів та учнів закладів вищої і професійної (професійно-технічної) освіти, які не перемістилися з тимчасово окупованих територій та населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

ДП «Інфоресурс» пояснило, що необхідність внесення таких відомостей була зумовлена неможливістю відображення в ЄДЕБО зарахування або переведення відповідних осіб до інших закладів освіти на денну форму навчання за відсутності інформації про припинення їхнього попереднього навчання. При цьому підприємство наголосило, що зазначена доповідна записка не є документом, на підставі якого здійснюється відрахування здобувачів освіти, а її копію надати неможливо у зв`язку зі знищенням після закінчення встановленого строку зберігання.

У цьому ж листі ДП «Інфоресурс» повідомило, що інформація про закінчення ОСОБА_1 Свердловського професійного гірничого ліцею та отримання ним відповідного документа про освіту в ЄДЕБО відсутня. Водночас підприємство підтвердило, що зазначена в історії навчання дата 22 червня 2015 року є датою відрахування позивача із цього закладу освіти.

Стосовно відображення у довідці інформації про порушення послідовності здобуття освіти ДП «Інфоресурс» зазначило, що відповідні відомості формуються автоматично згідно з алгоритмом, визначеним Міністерством освіти і науки України та викладеним у його листі від 03 червня 2024 року № 1/9758-24.

Листом від 08 листопада 2024 року № 01-13/4049 ДП «Інфоресурс» також повідомило ОСОБА_1 про відсутність підстав для задоволення його заяви щодо внесення змін до відомостей ЄДЕБО, посилаючись на автоматизований порядок формування відповідної інформації та положення наказу Міністерства освіти і науки України від 08 червня 2018 року № 620, відповідно до яких внесення та підтримання в актуальному стані інформації про здобувачів освіти належить до компетенції суб`єктів освітньої діяльності.

Із довідки про здобувача освіти за даними ЄДЕБО від 11 листопада 2024 року № 516776 вбачається, що у графі щодо дотримання послідовності здобуття освіти позивачем повторно зазначено «Ні, порушує».

13 листопада 2024 року представник позивача звернувся до Міністерства освіти і науки України з адвокатським запитом № 13/11-24 щодо підстав формування в ЄДЕБО інформації про порушення ОСОБА_1 послідовності здобуття освіти та документів, на яких ґрунтується відповідний висновок.

Листом від 22 листопада 2024 року № 5/1345-24 Директорат професійної освіти Міністерства освіти і науки України повідомив, що визначення послідовності здобуття освіти здійснюється шляхом автоматизованого аналізу наявних у ЄДЕБО відомостей про раніше отримані документи про освіту та попереднє навчання особи. Зокрема, якщо в ЄДЕБО міститься інформація про навчання особи на рівні, однаковому або вищому за рівень поточного навчання, у відповідній графі довідки зазначається «Ні, порушує». Оскільки ОСОБА_1 у 2012 році був зарахований до Свердловського професійного гірничого ліцею для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «кваліфікований робітник», а у 2024 році зарахований до іншого закладу освіти для здобуття того самого рівня, у сформованій довідці відображено інформацію про порушення ним послідовності здобуття освіти. При цьому Міністерство зазначило, що для дотримання такої послідовності позивачу необхідно здобувати наступний рівень освіти, зокрема освітньо-професійний ступінь фахового молодшого бакалавра.

Таким чином, попри відсутність у ЄДЕБО відомостей про завершення позивачем попереднього навчання та отримання документа про професійну (професійно-технічну) освіту, у сформованих довідках про здобувача освіти від 05 вересня 2024 року № 281205 та від 11 листопада 2024 року № 516776 відображено інформацію про порушення ним послідовності здобуття освіти, а звернення позивача щодо виправлення цих відомостей не призвели до їх зміни.

Вважаючи таку інформацію неправомірною, а бездіяльність МОН України та ДП «Інфоресурс» щодо її невиправлення протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом.

Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, враховує такі норми чинного законодавства та фактичні обставини справи.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 53 Конституції України гарантовано право кожного на освіту. Держава забезпечує доступність і безоплатність, зокрема, професійно-технічної освіти в державних і комунальних навчальних закладах.

Правові, організаційні та інші засади функціонування системи освіти визначені Законом України «Про освіту» від 05 вересня 2017 року № 2145-VIII (далі - Закон № 2145-VIII).

Згідно з пунктом 23 частини першої статті 1 Закону № 2145-VIII рівень освіти - це завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій.

Частиною другою статті 10 Закону № 2145-VIII визначено рівні освіти, до яких, зокрема, належать базова середня освіта, профільна середня освіта, перший (початковий), другий (базовий) та третій (вищий) рівні професійної (професійно-технічної) освіти, фахова передвища освіта та відповідні рівні вищої освіти.

За приписами частини першої статті 40 Закону № 2145-VIII після успішного завершення навчання за освітньою програмою здобувачі освіти отримують відповідний документ про освіту.

Водночас відповідно до статті 15 Закону України від 10 лютого 1998 року № 103/98-ВР «Про професійну (професійно-технічну) освіту», чинної на час виникнення спірних правовідносин, випускнику закладу професійної (професійно-технічної) освіти, який успішно пройшов кваліфікаційну атестацію, присвоюється освітньо-кваліфікаційний рівень «кваліфікований робітник» з набутої професії відповідного розряду (категорії).

Статтею 16 цього Закону передбачено, що випускнику закладу професійної (професійно-технічної) освіти, якому присвоєно освітньо-кваліфікаційний рівень «кваліфікований робітник», видається диплом, зразок якого затверджується Кабінетом Міністрів України.

Отже, здобуття відповідного рівня професійної (професійно-технічної) освіти пов`язується із завершенням навчання за освітньою програмою, проходженням кваліфікаційної атестації та отриманням відповідного документа про освіту. Сам по собі факт зарахування особи до закладу освіти та її навчання протягом певного періоду не свідчить про здобуття відповідного освітнього рівня.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII) призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».

Аналіз наведених положень законодавства свідчить, що визначальним критерієм дотримання послідовності здобуття освіти є співвідношення рівня освіти, який особа здобуває на відповідний час, із раніше фактично здобутим нею рівнем освіти, а не з рівнем, на якому особа раніше навчалася без завершення відповідної освітньої програми.

При цьому поняття «здобутий рівень освіти» не є тотожним поняттю «рівень освіти, який особа здобувала», оскільки перше характеризує завершений результат освітнього процесу, тоді як друге - процес навчання, який не обов`язково завершується отриманням відповідної кваліфікації.

Такий підхід узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 29 жовтня 2025 року у справі № 200/5372/24, згідно з якою продовження навчання на відповідному освітньому рівні особою, яка була відрахована без завершення освітньої програми та отримання диплома, не може вважатися повторним здобуттям освіти та порушенням установленої законом послідовності її здобуття.

Аналогічні висновки щодо необхідності врахування саме фактично здобутого рівня освіти, а не попереднього незавершеного навчання, викладені Верховним Судом у постановах від 26 листопада 2025 року у справі № 160/29658/24 та від 20 травня 2026 року у справі № 280/9417/24.

Хоч і зазначені постанови ухвалені у спорах щодо здобуття вищої та фахової передвищої освіти, викладений у них підхід до тлумачення пункту 1 частини третьої статті 23 Закону № 3543-XII є застосовним і до спірних правовідносин, оскільки закон установлює єдиний критерій послідовності здобуття освіти для здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти.

Застосовуючи наведені правові положення до обставин цієї справи, колегія суддів враховує, що ОСОБА_1 у 2012 році розпочав навчання у Свердловському професійному гірничому ліцеї, однак не завершив його та був відрахований, що підтверджується відомостями ЄДЕБО.

При цьому в матеріалах справи відсутні докази успішного завершення позивачем відповідної освітньої програми, проходження кваліфікаційної атестації та отримання диплома кваліфікованого робітника. Більше того, ДП «Інфоресурс» у листі від 06 листопада 2024 року № 01-15/3961 підтвердило відсутність у ЄДЕБО відомостей про закінчення позивачем зазначеного закладу освіти та отримання ним документа про професійну освіту.

Колегія суддів також враховує, що припинення попереднього навчання позивача відбулося в умовах тимчасової окупації території Луганської області, а відомості про його відрахування були внесені до ЄДЕБО на підставі доповідної записки ДП «Інфоресурс», погодженої МОН України, з метою забезпечення можливості подальшого навчання осіб, заклади освіти яких залишилися на тимчасово окупованих територіях.

Вказана доповідна записка, як зазначено самим ДП «Інфоресурс», не є документом, на підставі якого здійснюється відрахування здобувачів освіти, а її використання мало на меті забезпечення можливості відображення у ЄДЕБО подальшого зарахування таких осіб до інших закладів освіти.

Отже, наявні в ЄДЕБО відомості підтверджують факт попереднього навчання ОСОБА_1 за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник» та припинення цього навчання, проте не підтверджують факту здобуття ним відповідного рівня професійної освіти.

За таких обставин сам факт попереднього навчання позивача не може бути підставою для висновку про порушення послідовності здобуття освіти під час його подальшого навчання в іншому закладі освіти.

Відтак колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що продовження позивачем навчання на тому самому освітньому рівні формально свідчить про порушення встановленої законом послідовності. Такий висновок ґрунтується на помилковому ототожненні процесу здобуття освіти з фактом здобуття відповідного освітнього рівня та не відповідає змісту пункту 1 частини третьої статті 23 Закону № 3543-XII.

Окремої оцінки потребують обставини формування спірних відомостей у ЄДЕБО та повноваження відповідачів щодо забезпечення їх достовірності.

Відповідно до статті 74 Закону № 2145-VIII у системі освіти функціонує Єдина державна електронна база з питань освіти, держателем якої є центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Згідно з пунктом 5 розділу I Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 08 червня 2018 року № 620 (далі - Положення № 620), розпорядником ЄДЕБО є МОН України, а технічним адміністратором - ДП «Інфоресурс».

За змістом пункту 1 розділу IV Положення № 620 розпорядник ЄДЕБО вживає організаційних заходів, пов`язаних із забезпеченням функціонування ЄДЕБО, та встановлює вимоги до її апаратного і програмного забезпечення.

Водночас технічний адміністратор відповідно до пункту 2 цього розділу забезпечує функціонування ЄДЕБО в порядку, визначеному її розпорядником, здійснює заходи з технічного та технологічного забезпечення, створення, модернізації і супроводження програмного забезпечення.

При цьому відповідно до пункту 8 розділу IV Положення № 620 суб`єкти освітньої діяльності вносять до ЄДЕБО та підтримують у повному, актуальному та достовірному стані відомості про здобувачів освіти.

З матеріалів справи та відзиву ДП «Інфоресурс» слідує, що алгоритм автоматичного визначення послідовності здобуття освіти було запроваджено на виконання доручення Міністра освіти і науки України від 31 травня 2024 року № 1/34-Д-24 та листа МОН України від 03 червня 2024 року № 1/9806-24. При цьому ДП «Інфоресурс» здійснило лише технічні заходи щодо встановлення відповідного програмного забезпечення, розробленого на замовлення Міністерства.

Отже, спірні відомості про порушення позивачем послідовності здобуття освіти сформовані автоматично за алгоритмом, визначеним МОН України, а не внаслідок самостійного внесення відповідної інформації закладом освіти.

Окремо колегія суддів вважає за необхідне надати оцінку клопотанню МОН України про закриття провадження у справі з підстав її неналежності до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За змістом пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовим є, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, у тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Визначальною ознакою для розмежування судової юрисдикції є характер спірних правовідносин, зміст заявлених вимог та правова природа повноважень, у зв`язку з реалізацією яких виник спір.

У цій справі позивач оскаржує бездіяльність відповідачів щодо незабезпечення виправлення відомостей, які формуються в ЄДЕБО стосовно дотримання ним послідовності здобуття освіти. При цьому, як установлено вище, відповідні відомості формуються автоматично за алгоритмом, визначеним МОН України під час здійснення повноважень розпорядника державної електронної бази.

Отже, предметом спору є правомірність реалізації МОН України визначених законодавством повноважень щодо забезпечення функціонування ЄДЕБО, а не виконання цивільно-правових зобов`язань чи захист прав, що виникли з приватноправових відносин.

Та обставина, що Міністерство безпосередньо не вносить до ЄДЕБО відомості про конкретного здобувача освіти, не змінює характеру спірних правовідносин, оскільки питання обсягу повноважень відповідача та наявності в нього обов`язку вчинити заявлені позивачем дії підлягає вирішенню під час розгляду спору по суті.

Так само участь у справі ДП «Інфоресурс» як технічного адміністратора ЄДЕБО не свідчить про приватноправовий характер спору, що виник у зв`язку зі здійсненням Міністерством владних повноважень.

Посилання МОН України на постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17, в якій наголошено на необхідності врахування характеру спірних правовідносин під час визначення судової юрисдикції, не спростовує наведених висновків, оскільки у цій справі спір виник саме у зв`язку з виконанням Міністерством установлених законом публічно-владних функцій.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що спірні правовідносини мають публічно-правовий характер та відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства, а тому передбачені пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України підстави для закриття провадження у справі відсутні. Отже, клопотання МОН України задоволенню не підлягає.

Повертаючись до оцінки правомірності формування спірних відомостей, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частини другої статті 2 Закону № 2145-VIII листи, інструкції, методичні рекомендації та інші документи органів виконавчої влади, крім передбачених законом винятків, не є нормативно-правовими актами і не можуть встановлювати правові норми.

Таким чином, лист МОН України від 03 червня 2024 року № 1/9758-24, яким роз`яснено особливості формування довідок про здобувачів освіти, має інформаційно-роз`яснювальний характер та не може встановлювати додаткові обмеження прав осіб, не передбачені законом.

Тому застосування автоматизованого алгоритму, який враховує попереднє незавершене навчання як підставу для висновку про порушення послідовності здобуття освіти, не може виправдовувати формування недостовірної інформації та звужувати зміст прав, гарантованих законом.

При цьому Верховний Суд у постанові від 20 травня 2026 року у справі № 280/9417/24 наголосив, що цифровізація адміністративних процедур не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку діяти відповідно до закону та забезпечувати достовірність інформації, яка використовується для реалізації прав особи. Автоматизовані засоби обробки даних мають допоміжний характер і не можуть підміняти правову оцінку обставин, які мають юридичне значення.

З цих же підстав колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що відсутність у формі довідки, затвердженій додатком 9 до Порядку № 560, окремого варіанта відповіді для випадків продовження незавершеного навчання унеможливлює зазначення інформації про дотримання послідовності здобуття освіти.

Передбачені цією формою варіанти відповіді мають відображати фактичне дотримання або порушення встановленої законом послідовності, а не особливості роботи програмного алгоритму. Оскільки позивач раніше не здобув відповідного рівня професійної освіти, правові підстави для зазначення у сформованій щодо нього довідці інформації «Ні, порушує» відсутні.

Не заслуговують на увагу й посилання суду першої інстанції на те, що питання надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації належить до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до пункту 62 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, здобувачі відповідних рівнів освіти для отримання відстрочки подають довідку про здобувача освіти, сформовану в ЄДЕБО за формою згідно з додатком 9 до цього Порядку.

Водночас предметом цього спору є не встановлення права позивача на відстрочку та не зобов`язання відповідного органу її надати, а правомірність відображення у сформованій за даними ЄДЕБО довідці інформації щодо послідовності здобуття освіти.

Така інформація використовується під час вирішення питання про відстрочку, а тому її недостовірність безпосередньо впливає на можливість реалізації позивачем пов`язаних з освітнім статусом прав та законних інтересів.

При цьому повноваження територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки щодо оформлення відстрочки не звільняють розпорядника ЄДЕБО від обов`язку забезпечувати правильність формування відповідних відомостей.

Стосовно належного відповідача колегія суддів враховує висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 29 жовтня 2025 року у справі № 200/5372/24, від 26 листопада 2025 року у справі № 160/29658/24 та від 20 травня 2026 року у справі № 280/9417/24, відповідно до яких саме МОН України як розпорядник ЄДЕБО відповідає за визначення порядку її функціонування та вимог до програмного забезпечення, за допомогою якого формуються відомості про дотримання послідовності здобуття освіти.

Та обставина, що відповідна довідка безпосередньо формується закладом освіти, а технічне функціонування ЄДЕБО забезпечує ДП «Інфоресурс», не звільняє Міністерство від відповідальності за правомірність визначеного ним алгоритму та достовірність результатів його застосування.

Крім того, колегія суддів враховує, що спір у цій справі виник не внаслідок внесення до ЄДЕБО недостовірних відомостей про попереднє навчання позивача, а у зв`язку з неправильною правовою оцінкою цих відомостей автоматизованим алгоритмом під час формування довідки.

Тому посилання відповідачів на повноваження закладів освіти щодо внесення та підтримання в актуальному стані інформації про здобувачів освіти не спростовують обов`язку МОН України забезпечити формування достовірних відомостей про дотримання послідовності здобуття освіти.

Отже, саме МОН України є належним відповідачем за вимогами щодо усунення порушення, пов`язаного з автоматичним формуванням недостовірної інформації про послідовність здобуття освіти.

Натомість ДП «Інфоресурс», здійснюючи функції технічного адміністратора ЄДЕБО, не наділене повноваженнями самостійно визначати або змінювати правила формування відповідних відомостей, а тому підстави для задоволення позовних вимог до цього підприємства відсутні.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що незабезпечення МОН України виправлення інформації про порушення ОСОБА_1 послідовності здобуття освіти, попри відсутність доказів раніше здобутого ним відповідного освітнього рівня, є протиправним та порушує право позивача щодо достовірної інформації про його освітній статус.

При цьому надання відповідачами відповідей на звернення позивача та його представника саме по собі не свідчить про належне виконання покладених на МОН України повноважень, оскільки такі відповіді не призвели до усунення порушення, яке полягає у формуванні недостовірних відомостей про послідовність здобуття освіти.

Відповідно до частини другої статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод та інтересів особи від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи характер допущеного порушення та необхідність ефективного захисту прав позивача, колегія суддів вважає належним способом їх відновлення визнання протиправною бездіяльності МОН України щодо незабезпечення виправлення спірних відомостей та зобов`язання Міністерства забезпечити внесення відповідних змін до інформації, яка формується в ЄДЕБО стосовно ОСОБА_1 , із відображенням у довідці про здобувача освіти відомостей «Так, не порушує» щодо послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».

Такий спосіб захисту відповідає змісту заявлених позовних вимог, та повноваженням суду за статтею 245 КАС України, оскільки спрямований на усунення встановленого порушення.

Отже, суд першої інстанції, правильно встановивши обставини попереднього незавершеного навчання позивача, надав їм помилкову правову оцінку, неправильно застосував норми матеріального права та дійшов необґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

З огляду на викладене, відповідно до статті 317 КАС України, колегія суддів вбачає наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги адвоката Батюка О.О. в інтересах ОСОБА_1 , скасування рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2024 року в частині вирішення позовних вимог до цього відповідача.

Рішення про відмову в задоволенні позову до ДП «Інфоресурс» залишається в силі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Із наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що позивачем сплачено судовий збір: за подання адміністративного позову - у розмірі 968, 96 грн (платіжна інструкція від 15 листопада 2024 року № 9360-6520-2635-6854), та за подання апеляційної скарги - у розмірі 1 453, 44 грн (платіжна інструкція від 23 січня 2025 року № 0.0.4152239409.1).

Тому з МОН України на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 2 422, 40 грн.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Батюка Олега Олександровича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2024 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог до Міністерства освіти і науки України та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства освіти і науки України щодо незабезпечення виправлення відомостей про порушення ОСОБА_1 послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», які автоматично формуються в Єдиній державній електронній базі з питань освіти.

Зобов`язати Міністерство освіти і науки України забезпечити формування в Єдиній державній електронній базі з питань освіти довідки про здобувача освіти щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із зазначенням у графі «На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту»» відомостей «Так, не порушує».

В решті судове рішення залишити без змін.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок Міністерства освіти і науки України (адреса: 01135, місто Київ, проспект Берестейський, будинок 10, код ЄДРПОУ 38621185) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422, 40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок).

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.

Судді: Кобаль М.І.

Тереза Ю.О.