Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №320/24395/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/24395/25 Головуючий у 1-й інстанції: Лисенко В.І.

Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Черпака Ю.К.,

суддів Кобаля М.І., Терези Ю.О.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2025 року, ухвалене в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження без повідомлення та виклику сторін, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2025 року ОСОБА_1 (далі – позивач/ ОСОБА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі – відповідач/апелянт/ГУ ПФУ в м. Києві) про:

- визнати протиправними дій ГУ ПФУ в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку та виплати пенсії з 01 лютого 2023 року на підставі довідки Управління Державної охорони України № 2/6-3337 від 26 грудня 2024 року, виданої станом на 01 січня 2023 рік, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХII та положень постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704;

- зобов`язання ГУ ПФУ в м. Києві перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 з 01 лютого 2023 року на підставі довідки Управління Державної охорони України № 2/6-3337 від 26 грудня 2024 року, виданої станом на 01 січня 2023 рік відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХII та положень постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, з урахуванням раніше проведених виплат без обмеження її максимальним розміром та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01 лютого 2023 року по день проведення перерахунку.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що він є пенсіонером, перебуває на обліку у ГУ ПФУ в м. Києві та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Управлінням Державної охорони України було підготовлено та направлено до відповідача нову довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії. Разом з тим, відповідач відмовив у перерахунку пенсії на підставі вказаних довідок, посилаючись на відсутність правових підстав для такого перерахунку.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 перерахувати та виплатити пенсію на підставі довідки Управління державної охорони України від 26 грудня 2024 року № 2/6-3337 з урахуванням проведених раніше виплат, починаючи з 01 лютого 2023 року.

Зобов`язано ГУ ПФУ в м. Києві перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію на підставі довідки Управління державної охорони України від 26 грудня 2024 року № 2/6-3337, без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням проведених раніше виплат, починаючи з 01 лютого 2023 року.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на перерахунок пенсії з 01 лютого 2023 року на підставі довідки Управління державної охорони України від 26 грудня 2024 року № 2/6-3337 про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2023 року, складеної з урахуванням посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення і премії. У зв`язку зі скасуванням постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 відновлено дію пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 у редакції, яка передбачає визначення посадових окладів та окладів за військовими званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на належний тарифний коефіцієнт. Відтак зміна розміру прожиткового мінімуму станом на 01 січня 2023 року зумовила виникнення у позивача права на перерахунок пенсії відповідно до статей 43, 51, 63 Закону України № 2262-XII. При цьому, що органи Пенсійного фонду України здійснюють перерахунок пенсій на підставі довідок про розмір грошового забезпечення, виданих уповноваженими державними органами, та не наділені повноваженнями самостійно визначати складові такого забезпечення або їх розміри. Оскільки Управлінням державної охорони України виготовлено відповідну довідку, а позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії на її підставі, у відповідача виник обов`язок здійснити такий перерахунок. За цих обставин відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у проведенні перерахунку пенсії позивача суд визнав протиправною. Щодо вимоги про здійснення перерахунку та виплати пенсії без обмеження її максимальним розміром суд виходив з того, що рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 визнано неконституційними положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, якими встановлювалося обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність. Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 12 жовтня 2022 року № 7-р(II)/2022 визнано неконституційними положення статті 2 Закону № 3668-VI в частині їх поширення на пенсії, призначені відповідно до Закону № 2262-XII. З огляду на це суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для обмеження пенсії позивача максимальним розміром. Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії і зобов`язання здійснити її перерахунок та виплату з 01 лютого 2023 року на підставі довідки Управління державної охорони України від 26 грудня 2024 року № 2/6-3337, без обмеження максимальним розміром та з урахуванням раніше виплачених сум.

В апеляційній скарзі ГУ ПФУ в м. Києві просить скасувати судове рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Скарга обґрунтована посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону № 2262-XII та пункту 1 Порядку № 45 перерахунок раніше призначених пенсій у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців здійснюється на умовах, у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України. Водночас після визнання протиправними та нечинними пунктів 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 826/3858/18 Урядом не приймалися нові нормативно-правові акти, які б визначали умови, порядок та розміри проведення перерахунку пенсій. За таких обставин, на думку апелянта, правові підстави для здійснення нового перерахунку пенсії позивача відсутні, а її виплата відповідно до пункту 4 постанови № 103 має продовжуватися у раніше встановленому розмірі. Крім того, апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності виплати пенсії без обмеження максимальним розміром. Посилаючись на положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, зазначає, що максимальний розмір пенсії з урахуванням установлених законодавством надбавок, підвищень та інших доплат не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. При цьому ГУ ПФУ в м. Києві вказує, що рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, яким відповідні положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII визнано неконституційними, не скасовує обмежень пенсійних виплат, установлених Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII на 2017 рік. Наголошує, що відповідно до статей 58, 152 Конституції України нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а положення, визнані неконституційними, втрачають чинність із дня ухвалення відповідного рішення Конституційним Судом України, якщо інше не встановлено самим рішенням. Отже, рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 не передбачає перерахунку пенсій за період, що передував його ухваленню, а дії пенсійного органу щодо застосування законодавчо встановленого обмеження максимального розміру пенсії є правомірними.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Апеляційний розгляд справи відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних доказів.

Згідно з частинами першою та другою статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів вирішено продовжити на розумний строк її апеляційний розгляд.

Перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справ та їх правову оцінку, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що ОСОБА_1 є пенсіонером та перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві і отримує пенсію відповідно до Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

На підставі заяви позивача та відповідно до висновків Верховного Суду, викладених за результатами зразкової справи № 160/8324/19, Управлінням Державної охорони України видано нову довідку про розмір грошового забезпечення позивача від 26 грудня 2024 року № 2/6-3337, станом на 01 січня 2023 року, для проведення з 01 лютого 2023 року перерахунку основного розміру пенсії, в якій, окрім посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років (50 %), вказано додаткові види грошового забезпечення: надбавку за особливості проходження служби (65 %), надбавка за службу в умовах режимних обмежень (10 %), премія (230 %).

24 січня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою про проведення перерахунку пенсії з 01 лютого 2023 року на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення без обмеження її максимальним розміром та здійснення виплати різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром.

ГУ ПФУ в м. Києві листом від 20 лютого 2025 року № 8208-5240/Н-02/8-2600/25 повідомило позивача, що підстави для перегляду грошового забезпечення для визначення розміру пенсії на сьогодні відсутні.

Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, враховує наступне.

Оскільки оскаржуване рішення в частині позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено, ухвалено судом першої інстанції з додержанням норм матеріального та процесуального права, з ним погодились сторони, то суд апеляційної інстанції здійснює перегляд судового рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача в частині задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували зокрема, на військовій службі, визначено Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (далі – Закон № 2262-ХІІ).

Згідно із статтею 63 Закону № 2262-ХІІ перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону. Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року (далі - Закон № 2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

21 лютого 2018 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - постанова Кабінету Міністрів України № 103).

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 103 встановлено, що перерахунок пенсії, призначених згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 01 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) здійснюється з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Постановою Кабінетом Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, (далі – постанова Кабінету Міністрів України № 704), яка відповідно до пункту 10 набрала чинності 01 березня 2018 року, збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців.

Постановою Кабінету Міністрів України № 704 затверджено, зокрема: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 (в редакції, чинній на момент прийняття постанови) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Згідно з пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України № 103 внесено зміни, зокрема, до постанови Кабінету Міністрів України № 704, внаслідок яких пункт 4 викладено у новій редакції, а саме: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.»

Однак, у зв`язку із набранням законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України № 103 втратив чинність.

Тобто, після 29 січня 2020 року була відновлена дія пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 у первісній редакції, яка визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01 січня 2018 року.

Отже, з дня набрання чинності судовим рішенням у справі № 826/6453/18 виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, оскільки з цієї дати позивач мав право на отримання пенсії, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з постановою № 704 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262-ХІІ та статті 9 Закону № 2011-ХІІ.

При цьому порядок дій, які повинні вчиняти територіальні управління Пенсійного фонду України, стосовно перерахунку пенсій у зв`язку із втратою чинності положеннями пунктів 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 та змін до пункту 5 і додатку 2 Порядку, не змінився.

Відповідач фактично ставить під сумнів висновки щодо застосування Порядку № 45 та наявності права у пенсіонерів, що отримують пенсію за вислугу років, на перерахунок пенсії з 01 лютого 2023 року, з чим погодився суд першої інстанції. Однак Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 160/8324/19 було надано оцінку зазначеним доводам та зроблено висновок про їх необґрунтованість.

Окрім того, у справі № 553/3619/16-а Верховний Суд дійшов висновку, який викладено у постанові від 10 жовтня 2019 року, що підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком № 45, повідомляють орган Пенсійного фонду України.

Перерахунок може бути здійснено після надходження до органу Пенсійного фонду довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій.

Оскільки позивач звернувся до відповідача за перерахунком пенсії на підставі довідки встановленої форми про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2023 року, яка була виготовлена та направлена уповноваженим органом, що враховується для перерахунку пенсії, то відповідач не мав жодних правових підстав для відмови позивачу у такому перерахунку.

Посилання відповідача на неможливість проведення перерахунку пенсії з огляду на те, що судовими рішеннями визнано протиправними та нечинними пункти постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, є безпідставними, оскільки зазначений підзаконний нормативно-правовий акт не регулює порядок перерахунку та виплати пенсії, який визначається Порядком № 45, та не змінює алгоритм дій, який повинні вчиняти територіальні управління Пенсійного фонду України.

Частиною третьою статті 51 Закону України № 2262 передбачено, що перерахунок пенсій, призначених особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

Перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

При цьому, такий перерахунок не суперечить приписам частини другої статті 51 Закону № 2262-ХІІ в частині строку його здійснення, оскільки, спірна довідка видана на виконання рішення суду, що передбачає здійснення перерахунку без обмеження строком.

З огляду на викладене, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог у відповідній частині.

Щодо обставин обмеження максимального розміру належної позивачу пенсії, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини сьомої статті 43 Закону України № 2262 у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII (чинній з 01 січня 2016 року по 20 грудня 2016 року) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740 грн.

Водночас, рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону України № 2262-XII.

У рішенні Конституційний Суд України зазначив, що норми частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, у зв`язку, зокрема, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені.

Пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення передбачено, що положення частини сьомої статті 43 Закону України № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Отже, починаючи з 20 грудня 2016 року відсутня частина сьома статті 43 в Законі України № 2262-XII.

Така правова позиція підтримана у постановах Верховного Суду від 10 вересня 2021 року у справі № 300/633/19 та від 21 вересня 2021 року у справі № 370/2610/17.

Окрім того, у вказаних постановах суд касаційної інстанції підкреслив, що рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України № 2262-XII зі змінами, а саме: частину сьому статті 43, а тому внесені у подальшому Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII (набрав чинності 01 січня 2017 року) зміни до частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), яка визнана неконституційною і втратила чинність, самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.

У цьому контексті Верховний Суд зауважив, що буквальне розуміння змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року дозволяє стверджувати, що у Законі України № 2262-XII відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.

Враховуючи зазначене, наразі стаття 43 Закону України № 2262-XII не містить положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону України № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року № 3668-VI (далі – Закон України № 3668-VI), який набрав законної сили 01 жовтня 2011 року.

Цим Законом внесено зміни у статтю 43 Закону України № 2262-XII шляхом викладення її в редакції Закону України № 3668-VI, яка передбачає, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність

Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону України № 2262-XII та положення статті 2 Закону України № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб») та є однаковими за змістом.

Конституційним Судом України у рішенні від 20 грудня 2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Водночас положення статті 2 Закону України № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що рішенням Конституційного Суду України від 12 жовтня 2022 року № 7-р(ІІ)/2022 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону України № 3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон України № 2262-ХІІ, в тому, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для обмеження пенсії позивача максимальним розміром.

Оскільки суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, то колегія суддів згідно із статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги залишає її без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2025 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати ухвалення та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.

Судді: Кобаль М.І.

Тереза Ю.О.