Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №320/35132/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/35132/25 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Ганечко О.М.,

Кузьменка В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції, в якому просив:

- визнати протиправним та нечинним абзац третій «ідентифікатор в системі обігу віртуальних активів;» підпункту 3 пункту 11 Розділу IV «Правила заповнення розділів декларації» Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом Національного агентства з питань запобігання корупції від 08.11.2023 № 252/23 «Про затвердження форми декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.11.2023 за №1965/41021;

- визнати протиправною бездіяльність Національного агентства з питань запобігання корупції щодо невжиття заходів для обмеження публічного доступу до даних про ідентифікатор в системі обігу віртуальних активів (публічних адрес), зазначених у щорічних деклараціях позивача за 2023 рік, поданій 24.03.2024, і за 2024 рік, поданій 23.02.2025, а також у деклараціях дружини позивача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за 2023 рік, поданій 17.03.2024, та за 2024 рік, поданій 23.02.2025, що включені до публічної частини Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;

- зобов`язати Національне агентство з питань запобігання корупції вчинити дії: обмежити третім особам доступ до даних про ідентифікатор в системі обігу віртуальних активів (публічних адрес) у вказаних щорічних деклараціях, із збереженням таких даних у Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування для службового використання, у такий спосіб: видати наказ про обмеження доступу до вказаних даних у зазначених деклараціях, що забезпечить ефективний захист порушених прав позивача.

При цьому, позивач подав заяву про забезпечення позову, у якій просив суд зупинити дію абзацу третього «ідентифікатор в системі обігу віртуальних активів» підпункту 3 пункту 11 Розділу IV «Правила заповнення розділів декларації» Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом Національного агентства з питань запобігання корупції від 08.11.2023 № 252/23 «Про затвердження форми декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.11.2023 за № 1965/41021, до ухвалення судом рішення по суті справи; заборони Національному агентству з питань запобігання корупції надавати публічний доступ третім особам до даних про ідентифікатор в системі обігу віртуальних активів, тобто до даних про повні публічні адреси криптогаманців позивача, зазначені у його деклараціях за 2023 рік, поданій 24.03.2024, і за 2024 рік, поданій 23.02.2025, а також у деклараціях дружини позивача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за 2023 рік, поданій 17.03.2024, та за 2024 рік, поданій 23.02.2025, що включені до публічної частини Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, до ухвалення судом рішення по суті справи.

Вказана заява обґрунтована тим, що зупинення дії абзацу третього підпункту 3 пункту 11 Розділу IV Порядку НАЗК матиме превентивний характер і запобігатиме подальшому примусу позивача та інших суб`єктів декларування до зазначення у деклараціях даних про ідентифікатор в системі обігу віртуальних активів, що є протиправним через невідповідність пункту 6 частини першої статті 46 Закону № 1700-VII.

Водночас, заборона надання публічного доступу до таких даних у деклараціях позивача і його дружини, усуває вже наявну на сьогодні загрозу безпеці зазначених осіб, спричинену добросовісним виконанням позивачем вимог антикорупційного законодавства у сфері декларування та оприлюдненням НАЗК повних публічних адрес криптогаманців у Реєстрі.

Разом вказані заходи забезпечать повне припинення порушення прав позивача і членів його сім`ї, мінімізуючи ризики кібератак та репутаційних втрат до ухвалення судом рішення по суті справи.

Ухвалою Київського окружного адміцністративного суду від 15 липня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 щодо вжиття заходів забезпечення позову, - відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати ухвалу та прийняти нове рішення, яким заяву про забезпечення позову - задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що вимога Порядку НАЗК зазначати у деклараціях дані про ідентифікатор в системі обігу віртуальних активів вже зараз ставить апелянта і інших суб`єктів декларування - власників криптоактивів разом із членами їх сімей перед важким вибором: виконати її, наражаючись на безпекові загрози, включно з втратою криптоактивів, або ж не виконувати, уникаючи зазначених ризиків та опиняючись під загрозою суворих юридичних наслідків, що можуть зруйнувати кар`єру і добробут родин.

На думку апелянта, триваюче оприлюднення повних публічних адрес криптогаманців у публічній частині Реєстру становить пряму і негайну загрозу, зокрема безпеці апелянта та членів його сім`ї, оскільки будь-яка особа може миттєво отримати доступ до таких даних і використати їх з протиправною метою, що унеможливлює відтермінування заходів забезпечення позову, оскільки кожна хвилина публічного доступу до зазначених даних суттєво збільшує ризик їх протиправного використання, що невідворотно посилює загрозу непоправної шкоди.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем вказано про те, що сам по собі факт прийняття суб`єктом владних повноважень рішення або нормативно-правового акта, яке стосується прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення є очевидно протиправним і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

Оскільки позивачем не наведено достатніх підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не надано належних доказів щодо існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

У додаткових поясненнях позивачем наголошено на тому, що посилання НАЗК на суспільний інтерес у відкритості Реєстру декларацій саме по собі не спростовує необхідності оцінки судом апеляційної інстанції пропорційності тимчасового обмеження доступу до конкретного виду відомостей - повних публічних адрес криптогаманців, які у Реєстрі декларацій відображаються у поєднанні з відомостями, що ідентифікують конкретних фізичних осіб та членів їхніх сімей, а також із даними про вид активу, його кількість і вартість.

Як зазначє скаржник, збереження відкритого доступу у Реєстрі декларацій до повних публічних адрес криптогаманців упродовж подальшого судового розгляду спору у справі № 320/35132/25 може істотно ускладнити ефективний судовий захист прав апелянта.

Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки застосування судом заходів забезпечення позову, про які просить позивач, без з`ясування фактичних обставин справи означатиме надання судом передчасних правових оцінок по суті пред`явленого позову і ототожнюватиметься з фактичним задоволенням позову, тому відсутні підстави для задоволення заяви.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статями 150, 151 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

У відповідності до вимог частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи може вжити визначені цією статтею заходи забезпечення адміністративного позову.

Підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини:

- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачем за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

- очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Згідно частини другої статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття забезпечення позову для заінтересованих осіб.

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).

При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.

У той же час, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, дотримання дозволеного законодавством способу забезпечення позову.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17, від 25 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 07 квітня 2020 року у справі № 826/13413/18.

Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Як свідчать матеріали справи, подаючи заяву про забезпечення позову позивач посилається на необхідність зупинити дію абзацу третього «ідентифікатор в системі обігу віртуальних активів» підпункту 3 пункту 11 Розділу IV «Правила заповнення розділів декларації» Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом Національного агентства з питань запобігання корупції від 08.11.2023 № 252/23 «Про затвердження форми декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.11.2023 за № 1965/41021, до ухвалення судом рішення по суті справи; заборони Національному агентству з питань запобігання корупції надавати публічний доступ третім особам до даних про ідентифікатор в системі обігу віртуальних активів, тобто до даних про повні публічні адреси криптогаманців позивача, зазначені у його деклараціях за 2023 рік, поданій 24.03.2024, і за 2024 рік, поданій 23.02.2025, а також у деклараціях дружини позивача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за 2023 рік, поданій 17.03.2024, та за 2024 рік, поданій 23.02.2025, що включені до публічної частини Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, до ухвалення судом рішення по суті справи.

Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що обставини, зазначені у заяві про забезпечення позову мають перевірятись саме під час розгляду даної справи по суті, оскільки судом буде зупинення абзацу третього «ідентифікатор в системі обігу віртуальних активів» підпункту 3 пункту 11 Розділу IV «Правила заповнення розділів декларації» Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування без розгляду самого спору щодо надання оцінки такій нормі.

Сама ж лише незгода позивача із діями (рішеннями) суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними і зобов`язання вчинити певні дії ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.

За висновком Верховного Суду, що викладений у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 640/110/20, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, з наслідками, які настануть внаслідок, зокрема, зупинення дії оскаржуваного адміністративного акта. Заходи забезпечення позову застосовуються задля гарантування реального виконання в майбутньому судового рішення у випадку його ухвалення на користь позивача. Водночас, для виконання таких заходів потрібно додержуватися щонайменше однієї з умов, визначених у частині другій ст. 150 КАС України.

Крім того, як вірно відзначено судом першої інстанції, позивачем не наведено конкретних обставин, які, на його переконання, могли б свідчити про неможливість поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, без вжиття судом заходів забезпечення позову.

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що рішення чи дії суб`єктів владних повноважень безумовно мають певний вплив на права та інтереси особи щодо якої вони прийняті/вчинені.

Водночас, такі обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Сам по собі факт прийняття відповідачем рішення, яке стосується прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення є очевидно протиправним і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

Відтак, заходи забезпечення позову застосовуються судом лише у виняткових випадках за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.

Отже, застосування судом заходів забезпечення позову, про які просить позивач, без з`ясування фактичних обставин справи означатиме надання судом передчасних правових оцінок по суті пред`явленого позову і ототожнюватиметься з фактичним задоволенням позову.

Таким чином, дослідивши встановлені обставини, проаналізувавши вищенаведені правові норми та всі доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для вжиття адміністративним судом заходів забезпечення позову відповідно до положень ст. 150 КАС України.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді О.М. Ганечко

В.В. Кузьменко