Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №400/5981/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/5981/26

Перша інстанція: суддя Величко А.В.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів - Джабурії О.В.,

- Кравченка К.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 липня 2026 року по справі за адміністративним позовом приватного підприємства «КІМБУРНПРОДРЕЗЕРВ» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А:

26 травня 2026 року приватне підприємство «КІМБУРНПРОДРЕЗЕРВ» звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою в якій просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Миколаївській області № 13317449/35279408 від 30.09.2025 про відмову у реєстрації податкової накладної № 1 від 04.08.2025;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну № 1 від 04.08.2025 в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її подання на реєстрацію.

В обґрунтування позову зазначено, що у процесі проведення позивачем господарської діяльності складено та направлено до контролюючого органу на реєстрацію податкову накладу № 1 від 04.08.2025 року. Однак, реєстрація зупинена з підстав відповідності платника податків пункту 1 критеріям ризиковості.

Незважаючи на направлення на адресу податкового органу додаткових документів та пояснень, які підтверджують справжність проведених операцій, у реєстрації податкової накладної відмовлено. Позивач вважає вказане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Головне управління ДПС у Миколаївській області заперечувало проти задоволення позову, зазначаючи, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення про відмову у реєстрації податкової накладної № 1 від 04.08.2025 є те, що ПП «КІМБУРНПРОДРЕЗЕРВ» частково надало додаткові письмові пояснення та копії документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній. У зв`язку з наданням неповного пакету документів відповідно до вимог Порядку 30.09.2025 комісією прийнято рішення № 13317449/35279408 про відмову в реєстрації податкової накладної.

Державна податкова служба України відзив на позовну заяву до суду першої інстанції не надавала.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 липня 2026 року позовні вимоги ПП «КІМБУРНПРОДРЕЗЕРВ» задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ГУ ДПС у Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Зокрема, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що кожна господарська операція має бути підтверджена первинними документами, однак позивачем на вимогу податкового органу частково надано документи, до яких не долучено складські документи, документи щодо навантаження, розвантаження, перевезення з поля на склад, документів щодо придбання та списання товарів.

Також податковий орган звертав увагу, що з метою перевірки факту наявності реального характеру господарських операцій відповідачем 15 червня 2026 року подано запит до Державного підприємства «Держреєстри України» стосовно надання інформації про обсяги насіння пшениці врожаю 2025 року, що зберігалися у позивача у власних або орендованих зерносховищах протягом серпня 2025 року або повідомити про відсутність такого зберігання. У відповідь на поданий запит вказано, що вказана інформація відсутня.

Крім того, апелянт наполягав, що позивачем пропущено строк звернення до суду із даним позовом, а суд першої інстанції передчасно поновив процесуальний строк.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін, у зв`язку із необґрунтованістю доводів апелянта.

Другий відповідач у встановлений судом строк відзив на апеляційну скаргу не подав, про розгляд справи повідомлений шляхом направлення судової кореспонденції до електронного кабінету в системі «Електронний суд».

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 27 липня 2021 року між приватним підприємством «КІМБУРНПРОДРЕЗЕРВ» (за договором: продавець) та приватним сільськогосподарським підприємством «КОЗИРСЬКЕ» (за договором: покупець) укладено договір купівлі-продажу № 270721, відповідно до якого, продавець зобов`язується передавати у власність покупця ячмінь озимий, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити його вартість у відповідності до умов даного Договору.

Відповідно до пункту 2 Договору купівлі-продажу № 270721 загальна кількість товару визначається згідно видаткових накладних.

За змістом розділу 3 Договору купівлі-продажу № 270721 ціни на товар вказуються у національній валюті України – гривні у відповідних видаткових накладних.

Оплата за отриманий товар, здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок продавця на протязі 60 календарних днів з моменту поставки товару. Оплата вартості поставленого товару може здійснюватися частинами на підставі виставлених рахунків (пункти 4.1., 4.2 Договору) (а.с. 44-46).

30 грудня 2024 року між приватним підприємством «КІМБУРНПРОДРЕЗЕРВ» та приватним сільськогосподарським підприємством «КОЗИРСЬКЕ» укладено додаткову угоду до договору купівлі-продажу № 270721 від 27 липня 2021 року, відповідно до якої сторони погодили пункт 1.1. Договору викласти в новій редакції, а саме: продавець зобов`язується передавати у власність покупця ячмінь озимий, пшеницю, просо, льон та інші зернові культури за домовленістю сторін, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити вартість у відповідності до умов даного договору.

Згідно пункту 2 додаткової угоди сторони погодили викласти пункт 10.2 в наступній редакції: строк дії цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 10.1 цього договору та діє до 31 грудня 2026 року, а в частині невиконаних зобов`язань до повного їх виконання (а.с. 47).

Згідно акту прийому-передачі від 04 серпня 2025 року, видаткової накладної № 1 від 04 серпня 2025 року приватне підприємство «КІМБУРНПРОДРЕЗЕРВ» передало приватному сільськогосподарському підприємству «КОЗИРСЬКЕ» пшениці врожаю 2025 року у кількості 611 300 кг на суму 4 768 140 грн (а.с. 48, 49).

04 серпня 2025 року приватним підприємством «КІМБУРНПРОДРЕЗЕРВ» виставлено приватному сільськогосподарському підприємству «КОЗИРСЬКЕ» рахунок на суму 5 435 679,60 грн, з яких 4 768 140 грн. – сума за товар, 667 539,60 грн. сума ПДВ (а.с. 50).

Факт оплати за поставлений товар згідно рахунку № 1 від 04.08.2025 року підтверджено платіжними інструкціями на переказ коштів № 4613 від 24.09.2025 року на суму 2 798 000 грн, № 4614 від 24.09.2025 року на суму 34 024 грн, № 4615 від 24.09.2025 року на суму 2 603 655,60 грн (а.с. 51-53).

У зв`язку із поставкою товару на адресу покупця за договором купівлі-продажу № 270721 від 27 липня 2021 року позивач склав на направив для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних до контролюючого органу податкову накладну № 1 від 04.08.2025 року на загальну суму 5 435 679,60 грн, в тому числі ПДВ 667 539,60 грн, на отримувача товару - ПП «КОЗИРСЬКЕ» (а.с. 33, 34).

Позивачем 05 вересня 2025 року отримано квитанцію про зупинення реєстрації ПН в ЄРПН. Підставою для зупинення реєстрації ПН став п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операції, оскільки постачання товару перевищує величину залишку. У квитанції запропоновано надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН в ЄРПН (а.с. 35, 36).

18.09.2025 року комісією ГУ ДПС у Миколаївській області за результатами розгляду наданих пояснень та документів направлено повідомлення № 13283862/35279408 про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів для розгляду питання прийняття комісією регіонального рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН (а.с. 150, 151).

Як стверджує позивач та не заперечується відповідачем, 25.09.2025 року приватним підприємством «КІМБУРНПРОДРЕЗЕРВ» подано додаткові пояснення та документи.

30.09.2025 року комісією Головного управління ДПС у Миколаївській області прийнято рішення № 13317449/35279408, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 1 від 04.08.2025 року у зв`язку з частковим наданням документів на запит податкового органу.

У графі «Додаткова інформація» вказано, що платником не надано складські документи, документи щодо навантаження, розвантаження, перевезення з поля на склад, документів щодо придбання та списання товарів (а.с. 31, 32).

08.10.2025 року ПП «КІМБУРНПРОДРЕЗЕРВ» подано скаргу, в якій позивач просив скасувати рішення комісії ГУ ДПС у Миколаївській області від 30 вересня 2025 року за № 13317449/35279408та здійснити дії щодо реєстрації податкової накладної від 04.08.2025 року № 1. До скарги додано 35 документів (а.с. 37-41).

15.10.2025 року прийнято рішення № 40081/35279408/2, яким скаргу ПП «КІМБУРНПРОДРЕЗЕРВ» залишено без задоволення, а рішення про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних залишено без змін (а.с. 42, 43).

Не погоджуючись з рішенням про відмову в реєстрації податкової накладної, вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що подана позивачем первинна документація на даній стадії податкового контролю відповідає вимогам закону за формою, змістом та обсягом, а тому податковий орган не мав правових підстав для відмови в реєстрації податкової накладної.

Суд вказав, що здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України.

Згідно з п.201.1 ст.201 ПК України дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1246 від 29.12.2010 року (далі-Порядок № 1246) визначено, що податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України(далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно з пунктом 12 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДПС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України Про електронний цифровий підпис, Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до пункту 13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

З 01 лютого 2020 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165 "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних", яка визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов`язки їх членів.

Пунктом 4 Порядку №1165 визначено, що у разі коли за результатами перевірки податкової накладної/розрахунку коригування визначено, що податкова накладна/ розрахунок коригування відповідають одній з ознак безумовної реєстрації, визначених у пункті 3 цього Порядку, реєстрація таких податкової накладної/ розрахунку коригування не зупиняється в Реєстрі.

Відповідно до пункту 5 Порядку №1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2). Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).

У разі, коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/ розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/ розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється (пункт 7 Порядку № 1165).

Згідно з пунктами 10, 11 Порядку №1165 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації. У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

Системний аналіз викладених правових норм свідчить про те, що законодавством регламентовано чіткий порядок реєстрації податкових накладних в ЄРПН та правові підстави для зупинення їх реєстрації і для відмови у її здійсненні.

Як вбачається зі змісту квитанцій про зупинення реєстрації податкової накладної, фактичною підставою для такого зупинення для податкової накладної став п.1 критеріїв ризиковості здійснення операцій.

Критерії ризиковості визначені додатком №1 до Порядку №1165.

Відповідно до п.1 критеріїв ризиковості здійснення операцій, підставою для зупинення реєстрації податкової накладної є те, що обсяг постачання товару/послуги перевищує величину залишку.

У квитанції про зупинення реєстрації ПН контролюючий орган запропонував надати платнику податку пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію ПН в Єдиному реєстрі податкової накладної, а саме: договори та додатки до них, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операцій; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання, транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складській документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством; інші документи, що підтверджують інформацію, зазначену у ПН, та є достатніми для прийняття рішення про реєстрацію ПН в Реєстрі.

Вищенаведене свідчить, що такий перелік документів є загальним та не невичерпним.

Судова колегія враховує наявність Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 520 від 12 грудня 2019 року, згідно з п.4 якого у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.

Пунктом 5 Порядку №520 визначений перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, який (перелік) може включати:

договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;

розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

Водночас колегія суддів зазначає, що наведений перелік документів є загальним, а застосований законодавцем вираз «може включати» безумовно свідчить про необхідність індивідуального застосування відповідної норми, виходячи з конкретних господарських операцій та об`єму наданих документів.

З матеріалів справи вбачається та не спростовано податковим органом, що позивач з метою реєстрації податкової накладної надав копії договору купівлі-продажу № 270721 від 27.07.2021 року із додатковою угодою від 30.12.2024 року (а.с. 44-47), акт прийому-передачі від 04.08.2025 року (а.с. 48), видаткову накладну № 1 від 04.08.2025 року (а.с. 49), рахунок на оплату № 1 від 04.08.2025 року (а.с. 50), платіжні інструкції № 4613, 4614, 4615 від 24.09.2025 року (а.с. 51-53), договір на виконання робіт № 01/09/21 від 01.09.2021 року (а.с. 54, 55), акт надання послуг № 105 від 01.08.2025 року (а.с. 57), № 106 від 04.08.2025 року (а.с. 58), рахунку на оплату № 45 від 01.08.2025 року (а.с. 59), рахунку на оплату № 46 від 04.08.2025 року (а.с. 60), платіжні інструкції № 305 та № 306 від 24.09.2025 року (а.с. 61, 62), звіту про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2025 року (а.с. 63-68), звіту про збирання врожаю сільськогосподарських культур на 01 жовтня 2025 року (а.с. 69-72), відомості про наявність земельних ділянок (а.с. 75-87), розрахунку загального мінімального податкового зобов`язання за податковий (звітний) 2024 рік (а.с. 88-90), розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2024 рік (а.с. 99-102), повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (а.с. 103-122).

За таких обставин, апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції, що надані позивачем до контролюючого органу документи повністю відображають зміст господарської операцій позивача із його контрагентом та були достатніми для прийняття податковим органом рішення про реєстрацію податкової накладної.

При цьому, під час розгляду даної справи у судах з боку контролюючого органу не спростовано подання відповідних документів, не доведено їх невідповідність вимогам законодавства чи їх дефектність.

Наведене свідчить про необґрунтованість рішення про відмову у реєстрації ПН/ПР та поверховість дослідження наданих документів при їх прийнятті.

Судова колегія враховує усталену правову позицію Верховного Суду, відповідно до якої процедура моніторингу податкових накладних має превентивний характер та не повинна підміняти за своїм змістом проведення податкової перевірки, оскільки питання реальності господарської операції може бути предметом дослідження лише під час здійснення податкового контролю у формах, визначених ПК України.

Отже, комісія регіонального рівня має право оцінювати достатність документів, поданих платником податків, однак така оцінка здійснюється виключно в межах адміністративної процедури прийняття рішення щодо реєстрації податкової накладної та не передбачає встановлення фактичної реальності здійснення господарської діяльності платника податків.

Необхідність дослідження таких обставин у сукупності з іншими даними може виникати під час перевірки фактичного здійснення господарської операції. Проте процедура, передбачена пунктом 201.16 статті 201 ПК України, не призначена для встановлення реальності господарської операції у тому обсязі, який властивий документальній податковій перевірці.

Посилання апелянта на відповідь Державного підприємства «Держреєстри України» від 18 червня 2026 року за № 46165/6 стосовно відсутності інформації про обсяги насіння пшениці врожаю 2025 року, що зберігалися у позивача у власних або орендованих зерносховищах протягом серпня 2025 року колегія суддів відхиляє у зв`язку із тим, що вказане питання не було предметом дослідження під час прийняття оскаржуваного рішення.

Стосовно доводів апелянта про пропуск строку звернення до суду, колегія суддів зазначає наступне.

Частина 1 статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Зазначена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду в публічно-правових спорах. Водночас, за умови використання позивачем досудового порядку вирішення спору у випадках, коли законом передбачена така можливість або обов`язок, Кодексом адміністративного судочинства України встановлено скорочений строк звернення до суду.

Відповідно до частини 4 статті 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої, якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі, і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

У постанові Верховного Суду від 11.10.2019 у справі № 640/20468/18 сформовано висновок, що рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору, оскаржуються в судовому порядку в такі строки:

а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;

б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.

Аналогічна правова позиція викладена також і у постановах Верховного Суду, зокрема, від 06.03.2024 у справі № 260/6165/23, від 30.04.2025 у справі № 320/40600/23.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.07.2025 у справі № 500/2276/24 також зазначила, що в адміністративному судочинстві можна виділити такі строки оскарження рішень / дій / бездіяльності суб`єкта владних повноважень:

1) якщо платник податків не оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку - строк звернення до суду становить 6 місяців (частина друга статті 122 КАС України);

2) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке не стосується нарахування грошових зобов`язань (наприклад, блокування ПН; присвоєння ризикового статусу тощо), - строк звернення до суду становить 3 місяці (частина четверта статті 122 КАС України);

3) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке передбачає нарахування грошових зобов`язань (наприклад, податкове повідомлення-рішення), - строк звернення до суду становить 1 місяць (пункт 56.19 статті 56 ПК України).

Як встановлено під час судового розгляду даної справи 30.09.2025 року комісією Головного управління ДПС у Миколаївській області прийнято рішення № 13317449/35279408, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 1 від 04.08.2025 року у зв`язку з частковим наданням документів на запит податкового органу (а.с. 31, 32).

08.10.2025 року ПП «КІМБУРНПРОДРЕЗЕРВ» подано скаргу, в якій позивач просив скасувати рішення комісії ГУ ДПС у Миколаївській області від 30 вересня 2025 року за № 13317449/35279408та здійснити дії щодо реєстрації податкової накладної від 04.08.2025 року № 1 (а.с. 37-41).

15.10.2025 року прийнято рішення № 40081/35279408/2, яким скаргу ПП «КІМБУРНПРОДРЕЗЕРВ» залишено без задоволення, а рішення про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних залишено без змін (а.с. 42, 43).

При цьому, апеляційний суд встановив, що до суду першої інстанції позивач звернувся лише 26.05.2026 року.

При зверненні до Миколаївського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом ПП «КІМБУРНПРОДРЕЗЕРВ» надав клопотання за № 19/05-02/26 від 19.05.2026 року, в якому просив поновити пропущений строк, зокрема, у зв`язку із тим, що діяльність підприємства здійснюється в районі проведення воєнних (бойових) дій та вказана територія щоденно обстрілюється російськими військами, на підтвердження чого надано докази (а.с. 12-30).

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 травня 2026 року суд поновив позивачу строк звернення до суду та відкрив провадження у справі (а.с. 124, 125).

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Колегія суддів зазначає, що правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Однак, закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Тому, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані із дійсними, істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 року у справі № 9901/405/19 та постанові Верховного Суду від 29.09.2022 року по справі № 500/1912/22.

Питання поновлення процесуального строку, у тому числі й строку звернення до суду, є процедурним і вирішується шляхом прийняття відповідного рішення, яке повинно бути належним чином мотивованим й містити, зокрема, мотиви, з яких суд дійшов висновку про наявність підстав для поновлення цього строку або для відмови у такому поновленні, норми закону, якими керувався суд, постановляючи відповідне рішення.

У клопотанні про поновлення строку звернення до суду позивач вказав, що діяльність підприємства є ускладненою, оскільки місцезнаходження підприємства та проведення господарської діяльності є територія, яка щоденно зазнає обстрілів через безпосередню близькість до тимчасово окупованої Кінбурської коси.

Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Надалі дія воєнного стану в Україні неодноразово продовжувалась згідно з Указами Президента України, який триває й досі.

Водночас, введення на території України воєнного стану не зупиняє перебіг процесуальних строків у судових справах.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем на підтвердження обставин, якими він обґрунтовує поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження з посиланням на дію воєнного стану, надано достатньо доказів та пояснень щодо причин пропуску строку звернення до суду.

Посилання апелянта на те, що позивач у період строку на звернення до суду подавав процесуальні документи в іншій справі № 400/1210/25, на підтвердження чого надано скріншот з Єдиного державного реєстру судових рішень, колегія суддів відхиляє, оскільки вказана справа перебувала на розгляді в суді першої та апеляційної інстанції в інший період, а саме: з 10.02.2025 року по 22.10.2025 року.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно поновив позивачу строк звернення до суду, а доводи податкового органу не спростовують правильність висновків суду першої інстанції у даній частині.

Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 28 травня 2026 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, судова колегія

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області - залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 липня 2026 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення, з підстав, передбачених ст.328 КАС України.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя: К.В.Кравченко