Суд: П'ятий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації
Дата: 28 жовтня 2026 р.
Справа: №420/37435/25
Суддя: Вербицька Н.В.
П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
————————————————————————
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/37435/25
Перша інстанція: суддя Лебедєва Г.В.
Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Вербицької Н.В.,
суддів – Джабурії О.В.,
- Кравченка К.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2026 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И Л А:
05 листопада 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 з невнесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо виключення з військового обліку громадянина ОСОБА_1 у зв`язку з його непридатністю до військової служби за станом здоров`я;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів шляхом внесення даних щодо виключення з військового обліку громадянина ОСОБА_1 у зв`язку з його непридатністю до військової служби за станом здоров`я, відповідно до тимчасового посвідчення військовозобов`язаного від 12.06.2023 року, довідки військово-лікарської комісії від 12.06.2023 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що за результатами пройденої у червні 2023 року військово-лікарської комісії позивач не придатний до військової служби та виключений з військового обліку. Попри це дані щодо непридатності позивача до військової служби не внесені до Єдиного електронного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, хоча такий обов`язок у відповідача визначений імперативно.
Відповідач відзив на позовну заяву до суду не надав, про причини неподання не повідомив, хоча про відкриття провадження у справі повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с. 15).
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, а саме:
Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо нерозгляду по суті заяви адвоката Лук`янчикова Олега Миколайовича, поданої в інтересах ОСОБА_1 , від 08.07.2025 року про внесення даних у Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо виключення ОСОБА_1 з військового обліку військовозобов`язаних за станом здоров`я.
Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянути заяву адвоката Лук`янчикова Олега Миколайовича, поданої в інтересах ОСОБА_1 , від 08.07.2025 року про внесення даних у Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо виключення ОСОБА_1 з військового обліку військовозобов`язаних за станом здоров`я, та за наслідком розгляду цієї заяви прийняти рішення про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів або мотивовану відмову у їх внесенні.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Зокрема, апелянт зазначає, що судом не враховано, що наявність рішення військово-лікарської комісії про непридатність позивача до військової служби за станом здоров`я покладало на відповідача обов`язок внести відповідні дані щодо позивача до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Однак, відповідачем інформацію про непридатність позивача до військової служби та виключення його з військового обліку не внесено до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ані після проходження військово-лікарської комісії, ані після отримання заяви про внесення даних, ані після отримання позовної заяви, ані станом на час розгляду справи в суді.
Апелянт зауважує, що у даних спірних правовідносинах у відповідача відсутні дискреційні повноваження стосовно внесення чи невнесення до державного реєстру відносно позивача інформації про його непридатність.
Крім того, апелянт звертає увагу, що обраний судом першої інстанції спосіб судового захисту є неефективним та дозволить відповідачу й надалі не здійснювати дій щодо виконання законодавчого обов`язку стосовно оновлення інформації про непридатність позивача до військової служби та виключення його з військового обліку з тих підстав, що судове рішення відповідного обов`язку на нього не покладено.
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, у зв`язку із необґрунтованістю доводів апелянта.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 є військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Згідно довідки військово-лікарської комісії № 120 від 12 червня 2023 року слідує, що за результатами проведеного медичного огляду ОСОБА_2 встановлено діагноз Гіпертонічна хвороба ІІІ ст. ст. 3 ризик У ІХС. Постінфарктний 2012, 2014 кардіосклероз. Стабільна стенокардія напруги ІІІ ф. кл. СН ІІ ст.
На підставі статті 39а, 40б графи ІІ Розкладу хвороб наказ МОУ № 402/08 р. непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку.
У графі 7 та 14 тимчасового посвідчення військовозобов`язаного серії НОМЕР_1 від зазначено, що ОСОБА_1 є непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку гр. ІІ ст. 39 а, 40б розкладу хвороб згідно наказу МОУ № 402/2008 та 12.06.2023 року виключений з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_6 згідно ст. 37 п. 6 пп. 3 ЗУ «Про ВО і ВС».
Представник позивача адвокат Лук`янчиков Олег Миколайович звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 з адвокатським запитом вих. № 35-62/312 від 08.07.2025 року, в якому просив надати інформацію чи внесено дані у Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо виключення ОСОБА_1 з військового обліку за станом здоров`я.
У випадку якщо відповідна інформація не внесена представник позивача просив внести дані до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та надати відповідне підтвердження внесення даних, а у випадку невнесення даних, просив повідомити про причини неможливості вчинення вказаних дій, з наданням належним чином засвідчених копій документів на їх підтвердження.
До запиту додано:ордер про надання правничої допомоги; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; копію електронного договору про надання правничої допомоги разом з протоколом підпису; копію довідки ВЛК ОСОБА_1 ; військово-обліковий документ (створений в Резерв+); копію тимчасового посвідчення військовозобов`язаного ОСОБА_1 (а.с. 23, 24).
Вказаний запит направлено рекомендованим листом з описом вкладення (№ поштового відправлення 6118303270941 та вручено ІНФОРМАЦІЯ_7 17.07.2025 року (а.с. 25, 26).
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про результати військово-лікарської комісії та про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено, що заяву представника позивача адвоката Лук`янчикова Олега Миколайовича належним чином розглянуто, доданим документам надана оцінка, та за наслідками її розгляду прийнято рішення щодо внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин України, або ж відсутності підстав для їх внесення.
Також суд вказав, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції, та, відповідно, відсутність належним чином оформленого рішення про внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів або мотивованої відмови у внесенні змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, свідчить про протиправну бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Судова колегія частково погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військову службу і військовий обов`язок» (далі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до частини 3 та 9 статті 1 Закону № 2232-XII військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
За змістом статті 33 Закону № 2232-ХІІ визначено, що військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Загальне керівництво роботою, пов`язаною з організацією та веденням військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, контроль за станом цієї роботи в центральних та місцевих органах виконавчої влади, інших державних органах (крім Служби безпеки України та розвідувальних органів України), органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від підпорядкування і форми власності здійснює Генеральний штаб Збройних Сил України. Функціонування системи військового обліку забезпечується органами (підрозділами) Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, розвідувальними органами України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, правоохоронними органами спеціального призначення, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування.
Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Військовий облік військовозобов`язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний і спеціальний.
Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном визначені Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі - Порядок № 1487).
Відповідно до пункту 20 Порядку № 1487 військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.
Для внесення запису/актуалізації даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ними надаються персональні дані відповідно до вимог Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів».
Згідно із пунктом 22 Порядку № 1487 взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
Відповідно до пункту 79 Порядку № 1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Згідно з частиною восьмою статті 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (далі - Закон № 1951-VIII) органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.
Згідно з ч. 9 ст. 5 Закону № 1951-VIII, органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Відповідно до вимог частини 1 статті 14 Закону № 1951-VIII ведення Реєстру включає 1) внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним; 2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами; 3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.
Частиною 3 статті 14 Закону № 1951-VIII визначено, що актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом інформаційної взаємодії між Реєстром та інформаційно-телекомунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, зазначені у цій частині.
З аналізу наведених вище правових норм суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що до завдань територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки серед іншого належить ведення військового обліку військовозобов`язаних та розгляд звернень громадян, у тому числі і з цих питань.
З витягу із застосунку «Резерв+» від 17 вересня 2026 року вбачається, що ОСОБА_1 є військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_7 .
У той же час, як зазначає позивач та вбачається із тимчасового посвідчення серії НОМЕР_1 та довідки військово-лікарської комісії № 120 від 12.06.2023 року, ОСОБА_1 є непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
Таким чином, суд апеляційної інстанції констатує, що між паперовим та електронним військово-обліковим документом позивача наявна розбіжність у відображені актуальної інформації стосовно дійсного статусу ОСОБА_1 .
Судова колегія погоджується із доводами апелянта про те, що з урахуванням наявних у справі доказів та вищевказаного правового регулювання військового обліку він не може в силу стану свого здоров`я бути військовозобов`язаним та у зв`язку саме із даною обставиною відповідач за рішенням військово-лікарської комісії, визнав ОСОБА_1 непридатним до військової служби за станом здоров`я, про що зазначено у тимчасовому посвідченні НОМЕР_1 , а його статус «невійськовозобов`язаний» та результати медичного огляду відповідачем не оспорюються.
При цьому колегія суддів додатково враховує те, що у тимчасовому посвідченні позивача, яке скріплено печаткою відповідача, чітко вказано, що підставою виключення з військового обліку позивача є ст. 37 п. 6 пп. 3 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції на момент оформлення документу), за змістом якої слідує, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.
Отже, апеляційний суд приходить висновку, що позивач не може перебувати у статусі категорії осіб «військовозобов`язаний», а відповідачем зворотнього не доведено. При цьому, підлягає врахуванню те, що відповідач протягом розгляду справи не надав жодного доказу, який би підтверджував, що рішення військово-лікарської комісії, оформлене довідкою № 120 від 12.06.2023 року про непридатність ОСОБА_1 до військової служби було помилковим та у зв`язку із чим скасовано чи переглянуте встановленим порядком.
Крім того, судова колегія додатково враховує, що відповідно до пункту 22.1 глави 22 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (в редакції на момент проходження позивачем військово-лікарської комісії) дані про проходження медичного огляду, діагноз та постанова ВЛК про ступінь придатності до військової служби та про причинний зв`язок записуються в Книгу протоколів засідань ВЛК (ЛЛК).
Водночас, відповідачем не надано до суду та у відзиві на апеляційну скаргу не зазначено про відсутність у Книзі протоколів засідань ВЛК даних про проходження позивачем 12 червня 2023 року ВЛК.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів констатує, що позов ОСОБА_1 у даному випадку є належним чином обґрунтованим, а відповідачем правомірність бездіяльності стосовно невнесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів не доведена.
Відповідно до статті 2 КАС України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Ця мета перекликається зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до неї кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (пункт 64 рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15.10.2009 (заява № 40450/04).
Ефективність захисту в теорії права та на практиці має існувати і в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (пункт 95 рішення ЄСПЛ у справі «Аксой проти Туреччини» від 18.12.1996 (заява № 21987/93).
При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (пункт 101 рішення ЄСПЛ у справі «Джорджевич проти Хорватії» від 24.07.2012 (заява № 41526/10); пункти 36-40 рішення ЄСПЛ у справі «Ван Остервійк проти Бельгії» від 06.11.1980 (заява № 7654/76). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.
Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29.08.2012 № 16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об`єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 02.11.2011 № 13-рп/2011).
Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 підкреслив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).
Отже, рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Суд апеляційної інстанції конкретно у даному випадку вбачає підстави для зобов`язання відповідача здійснити дії щодо внесення інформації до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про непридатність позивача до військової служби згідно результатів військово-лікарської комісії у червні 2023 року та виключення ОСОБА_1 з військового обліку як непридатного до військової служби за станом здоров`я.
На думку колегії суддів, саме такий засіб судового захисту буде ефективним для позивача та остаточно вирішить спір між учасниками судового провадження. При цьому, обраний судом апеляційної інстанції спосіб судового захисту порушених прав позивача не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача, адже за наявності достатніх документів суб`єкт владних повноважень на звернення сторони позивача не привів у відповідність наявну інформацію в державному реєстрі відносно ОСОБА_1 , тому вказані дії відповідач має здійснити на виконання судового рішення, адже адміністративний розсуд у даному випадку відсутній.
Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції в частині зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині постанови про зобов`язання відповідача внести відповідні зміни до Реєстру.
Частиною 6 статті 139 КАС України передбачено, що у випадку коли суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
При зверненні до суду із адміністративним позовом ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн., що підтверджується квитанцією про сплату № 7321-6776-1849-6284 від 04 листопада 2025 року (а.с. 6).
За подання апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 1453,44 грн, що підтверджується квитанцією № 1159-9967-1809-8555 від 31 серпня 2026 року.
Таким чином, загальний розмір судових витрат в частині сплати судового збору складає 2 422, 40 грн.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 10 листопада 2025 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, судова колегія
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2026 року скасувати в частині зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву адвоката Лук`янчикова Олега Миколайовича 08.07.2025 року про внесення даних у Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо виключення ОСОБА_1 з військового обліку військовозобов`язаних за станом здоров`я, та за наслідком розгляду цієї заяви прийняти рішення про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів або мотивовану відмову у їх внесенні.
Прийняти в цій частині постанову, якою задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .
Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_8 внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів шляхом внесення даних щодо визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби та про виключення його з військового обліку військовозобов`язаних у зв`язку із непридатністю до військової служби за станом здоров`я з 12.06.2023 року.
В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2026 року залишити без змін.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору на загальну суму 2 422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок).
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.
Головуючий: Н.В.Вербицька
Суддя: О.В.Джабурія
Суддя: К.В.Кравченко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua