Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №487/6352/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

Суд: П'ятий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації

Дата: 28 жовтня 2026 р.

Справа: №487/6352/26

Суддя: Терлецький Д.С.

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 487/6352/26

Перша інстанція: суддя Скоринчук К.М.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Терлецького Д.С., суддів Димерлія О.О., Лебедєвої Г.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 06 жовтня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

Рух і обставини справи

05.08.2026р ОСОБА_1 (надалі – ОСОБА_1 або позивач) звернувся до Заводського районного суду м. Миколаєва з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просив скасувати постанову №5 від 10.04.2026р. про притягнення до адміністративної відповідальності відповідно до частини третьої статті 210-1 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказав, що 09.04.2026р. близько 10 години йому було вручено повістку про необхідність особисто з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_1 того ж дня о 12:00. Підставою виклику вказано «для уточнення даних». Вже 10.04.2026р. начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 виніс оскаржувану постанову.

Позивач твердив, що під його доглядом перебуває хвора мати, тому він не мав можливості прибути у визначений у повістці час, оскільки за дві години не зміг знайти людину, яка б його підмінила. Також твердив про порушення процедури заповнення повістки (посадова особа внесла його установчі дані в заздалегідь підписаний бланк).

Також позивач вказав, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності винесена без складення протоколу та за відсутності позивача і його представника. Позивач твердив про суттєві процедурні порушення під час притягнення до адміністративної відповідальності.

ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_3 або відповідач,) надав відзив на позовну заяву, у якому заперечував проти задоволення позову. Відповідач наголосив, що факт отримання повістки підтверджується розпискою та наданим відеозаписом з нагрудної камери службової особи відповідача, а, отже, позивач мав обов`язок з`явитись за викликом. Також відповідач вказав, що наявність певних сімейних обставин, на які посилається позивач, може бути визначена як об`єктивна причина неприбуття особи за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 , проте такі відомості повідомляються особисто з одночасним наданням підтверджуючих доказів.

Стосовно доводів позивача про порушення процедури винесення оскаржуваної постанови, відповідач вказав на відсутність обов`язку складати протокол у разі, коли особа не з`явилась за викликом. Також наголосив, що право на отримання правової допомоги реалізується виключно самою особою, тому будь-які посилання позивача на порушення його прав не мають належного підґрунтя, оскільки ОСОБА_1 не з`явився до за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Окремо відповідач зауважив на порушення строку звернення до суду.

Позивач надав відповідь на відзив та зазначив, що звернення до суду у серпні 2026 р. обумовлено виключно тим, що відповідач належно не повідомив про розгляд справи про накладення адміністративного стягненні, а також про відповідну постанову.

Відповідачем подані заперечення на відповідь на відзив.

Заводський районний суд м. Миколаєва рішенням від 06 жовтня 2026 року позов ОСОБА_1 задовольнив.

Скасував постанову №5 від 10.04.2026р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 25500 грн та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Стягнув на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 532,48 грн за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Не погодившись з прийнятим рішенням, ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі також – скаржник) подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволені позову у повному обсязі.

П`ятий апеляційний адміністративний суд відкрив апеляційне провадження ухвалою від 19.10.2026 р.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2026 р. справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 29.10.2026 р. о 11:20.

У визначену дату учасники справи до суду не з`явились, причини неявки не повідомили.

Обставини справи

10.04.2026р. начальник ІНФОРМАЦІЯ_5 підполковник ОСОБА_2 виніс щодо ОСОБА_1 постанову №5 про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП та наклав штраф в розмірі 25 500 грн.

Постанова мотивована тим, що ОСОБА_1 не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_5 за повісткою № 17 від 09.04.2026 р. на 12:00 год 09.04.2026р. для уточнення персональних даних, даних військово-облікового документу з військово-обліковими даними ЄДР призовників, військовозобов`язаних та резервістів ТЦК та СП, а також не повідомив про причини неприбуття чи поважності таких причин, чим порушив пункту 7 частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та пункт 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024р. №560.

Вважаючи протиправним притягнення до адміністративної відповідальності, позивач звернувся до суду з позовом.

Оцінка суду першої інстанції

Суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи, встановив, що на ім`я позивача сформована повістка із зазначенням мети «для уточнення свої персональних даних, даних військово-облікового документу з даними ЄДР призовників, військовозобов`язаних та резервістів ТЦК та СП», однак таке формулювання не віднесене законом до самостійних цілей виклику, які породжують обов`язок з`явитися за повісткою, натомість законодавчо визначений перелік цілей є вичерпним і не передбачає інших підстав.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що з наданих відповідачем до відзиву на позовну заяву документів вбачається, що повістка надсилалась без будь-якої конкретизації мети виклику, в той час як в судовому засіданні встановлено, що позивач персональні дані в додатку «Резерв+» уточнив вчасно.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що підстав для повторного виклику ОСОБА_1 з метою уточнення даних не існувало, оскільки відповідне уточнення було здійснено у строки та у порядку, визначені законодавством. Відповідно, така мета виклику не узгоджується із вимогами пункту 27 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024р. №560, який прямо пов`язує можливість виклику для уточнення персональних даних із необхідністю первинного або фактично не здійсненого уточнення таких даних громадянином.

Доводи апеляційної скарги

ІНФОРМАЦІЯ_3 на обґрунтування вимог апеляційної скарги твердить про помилковість висновків суду першої інстанції щодо неможливості виклику особи для уточнення даних.

Відповідно до пункту 27 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024р. №560, під час мобілізації громадяни викликаються до районних (міських) ТЦК та СП, зокрема, з метою уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру. Саме таке формулювання і містить повістка № 17.

Отже, мета повістки не лише не суперечила законодавству, а дослівно відповідала меті виклику, прямо передбаченій спеціальним Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024р. №560.

Суд першої інстанції не надав належної оцінки відомостям Єдиного державного реєстру, які підтверджували потребу у звірці військово-облікових даних, які були долучені до матеріалів справ. У наданому витягу зафіксована інформація про порушення позивачем військового обліку від 12.12.2025 р. із зазначенням причини: «Не проходження (відмова від проходження) військово-лікарської комісії».

Отже, до вручення повістки 09.04.2026 р. у Реєстрі існували відомості, які об`єктивно потребували перевірки та звірки військово-облікових даних. Крім того, у наданому витягу окремо зазначено: «Звірка контактних даних - 04.05.2026 р.». Вказане доводить, що станом на 09.04.2026 р. існувала необхідність уточнення даних.

Позиція позивача на заявлену апеляційну скаргу

ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти її задоволення та просить залишити без змін оскаржуване рішення суду першої інстанції.

Джерела права та оцінка суду апеляційної інстанції

За результатами апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи, правильність застосування норм матеріального і процесуального права, суд у складі колегії суддів дійшов таких висновків

Передусім, суд у складі колегії судів вважає за необхідне надати оцінку твердженням скаржника щодо пропуску позивачем строку звернення до суду.

Згідно з частиною першою статті 122 КАС позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку

Згідно з частиною другою статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно з частиною четвертою статті 123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, зокрема з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 КАС України.

Отже, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Водночас перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Водночас у статті 286 КАС України визначені особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

Так, зокрема, відповідно до частини другої статті 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Пріоритет у застосуванні відповідно до загальновизнаних правил мають норми статті 286 КАС України, які є спеціальними щодо загальних норм статті 295 КАС України.

Суд у складі колегії суддів зауважує, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатися на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом у визначений законом строк звернення до суду. У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Згідно з обставинами цієї справи позивач оскаржує постанову ІНФОРМАЦІЯ_5 №5 від 10.04.2026р. про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 25500 грн.

Відповідно до змісту постанови №5 від 10.04.2026р., вона складена за відсутності позивача та направлена йому засобами поштового зв`язку.

У матеріалах справи наявні копії супровідного листа (а.с. 38), а також конверта з трек-номером поштового відправлення 5402003456098 (а.с. 39).

За результатами їх дослідження суд у складі колегії суддів зазначає, що ці документи у своїй сукупності не дають змогу дійти висновку про направлення позивачу саме оскарженої постанови №5 від 10.04.2026р.

Суд у складі колегії суддів вважає, що прийняття оскарженої постанови 10.04.2025р. не є достатньою підставою для висновку про те, що саме з цієї дати позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав.

Суд у складі колегії суддів також зазначає, що за результатами перевірки трек-номеру поштового відправлення 5402003456098 встановлено, що відправлення виїхало з логістичного центру тільки 28.04.2026р.

Суд у складі колегії суддів вважає, що у цій справі відсутні достатні докази того, що позивач належно повідомлений про прийняття постанови №5 від 10.04.2026р. та його об`єктивну можливість ознайомитися з цією поставною раніше, ніж стверджує позивач.

За таких обставин суд у складі колегії суддів відхиляє доводи скаржника про порушення позивачем строку звернення до суду.

Щодо суті спірних правовідносин, суд у складі колегії суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію -

тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, -

тягне за собою накладення штрафу на громадян від п`ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі п`ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період -

тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до абзацу тринадцятого статті 1 Закону України від 06.12.1991р. №1932-XII «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 12.05.2015р. №389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022р. № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (далі – Указ №64), затвердженим Законом України від 24.02.2022р. №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Відповідно до абзацу четвертого частини першої статті 1 Закону України від 21.10.1993р. №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі – Закон №3543-XII) мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указом Президента України від 24.02.2022р. № 65/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України від 03.03.2022р. №2105-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію»», постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Згідно з частиною першою статті 22 Закону №3543-XII громадяни зобов`язані, зокрема:

з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;

проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Відповідно до частини третьої статті 22 Закону №3543-XII під час мобілізації військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, зобов`язані з`явитися на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях;

Згідно з частиною третьою статті 22 Закону №3543-XII у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Відповідно до частини десятої статті 1 Закону України від 25.03.1992р. №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» Громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані:

уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;

прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;

проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;

проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі;

виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Резервісти зобов`язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.

21 березня 2024р. Верховна Рада України прийняла Закон України №3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» (далі – Закон №3621-IX), який набрав чинності 04.05.2024р.

Згідно з пунктом 2 розділу II Закону №3621-IX в редакції Закону України від 12.02.2025р. №4235-IX установлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Кабінет Міністрів України постановою від 16.05.2024р. №560 затвердив Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі – Порядок №560).

Відповідно до абзацу першого та абзацу другого пункту 20 Порядку №560 з оголошенням мобілізації резервісти та військовозобов`язані, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, зобов`язані з`явитися на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях.

Згідно з пунктом 21 Порядку № 560 за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Відповідно до пункту 27 Порядку № 560 під час мобілізації громадяни викликаються до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів з метою: взяття на військовий облік; проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки); призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.

Згідно з пунктом 28 виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).

Відповідно до абзацу першого пункту 30 Порядку №560 повістка може формуватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів або оформлюватися на бланку, який заповнюється представником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Згідно з абзацом другим пункту 30 Порядку №560 у разі формування повістки за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу накладає на повістку кваліфікований електронний підпис у день її формування.

Відповідно до абзацу третього пункту 30 Порядку №560 у разі оформлення повістки на бланку керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу засвідчує її особистим підписом та скріплює гербовою печаткою

Згідно з абзацом п`ятим пункту 30 Порядку №560 реєстраційний номер повістки фіксується в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до пункту 30-2 Порядку № 560 повістки, сформовані за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, можуть:

централізовано друкуватися і надсилатися військовозобов`язаним та резервістам засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення;

друкуватися та вручатися військовозобов`язаним та резервістам під час оповіщення у роздрукованому вигляді.

Згідно з пунктом 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Згідно з частиною другою статті 235 КУпАП від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до частини першої статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з частиною шостою статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), якщо особа не з`явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України підтвердних документів про отримання особою виклику.

Відповідно до частини восьмої статті 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами шостою і сьомою цієї статті, уповноважені посадові особи після отримання підтвердних документів про отримання особою виклику або відповідної заяви виносять постанову у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 КУпАП.

Згідно з пунктом 2 розділу І Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 01.01.2024р. №3, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.01.2024р. за № 36/41381, (далі – Інструкція) уповноважені посадові особи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, яким надано право складати протоколи про адміністративні правопорушення (додаток 1) (далі - протокол), передбачені статтями 210, 210-1, 211 КУпАП, визначаються наказами керівників відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до пункту 9 розділу ІІ Інструкції матеріали справи про адміністративне правопорушення подаються уповноваженою посадовою особою, якій надано право складати протоколи про адміністративні правопорушення, керівнику територіального центру комплектування та соціальної підтримки, для її розгляду у порядку, визначеному КУпАП.

Згідно з абзацом першим пункту 11 розділу ІІ Інструкції розглянувши справу про адміністративне правопорушення, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки відповідно до статті 283 КУпАП виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення (додаток 4).

За результатами аналізу наведених нормативних приписів суд у складі колегії суддів зазначає, що керівники відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки визначають посадових осіб територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки повноваженнями складати протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1, 211 КУпАП.

Натомість справи про передбачені статтями 210, 210-1, 211 КУпАП адміністративні правопорушення розглядають і накладають адміністративні стягнення керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Водночас у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП, протокол не складається, якщо особа не з`явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки підтвердних документів про отримання особою виклику.

У такому разі уповноважені посадові особи після отримання підтвердних документів про отримання особою виклику або відповідної заяви виносять постанову у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 КУпАП.

Відповідно до обставин цієї справи 09.04.2026 р. позивачу була вручена повістка №17, якою визначено прибути до ІНФОРМАЦІЯ_5 о 12:00 год. 09.04.2026 р. Отримання повістки підтверджено особистим підписом позивача у розписці (а.с.35) та зафіксовано на відеозаписі зі бодікамери посадової особи відповідача (відповідач надав відеозапис а.с. 42).

У повістці зазначено мету виклику: «уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів».

Проте позивач за цією повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_5 не прибув та про причини неприбуття не повідомив.

10.04.2026р. начальник ІНФОРМАЦІЯ_5 підполковник ОСОБА_2 виніс щодо ОСОБА_1 постанову №5 про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП та наклав штраф в розмірі 25 500 грн.

Постанова мотивована тим, що ОСОБА_1 не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_5 за повісткою № 17 від 09.04.2026р. на 12:00 год 09.04.2026р. для уточнення персональних даних, даних військово-облікового документу з військово-обліковими даними ЄДР призовників, військовозобов`язаних та резервістів ТЦК та СП, а також не повідомив про причини неприбуття чи поважності таких причин, чим порушив пункту 7 частини третьої статті 22 Закону №3543-XII та пункт 21 Порядку №560.

Постанова №5 від 10.04.2026р. винесена за відсутності ОСОБА_1 .

Наведені обставини визнаються сторонами у справі та не є спірними.

Дослідивши зміст повістки №17 від 09.04.2026р., суд у складі колегії суддів зазначає, що визначена в ній мета узгоджується із пунктом 21 Порядку № 560, позивач зобов`язаний був з`явитися у строк та місце, зазначені в повістці №17 від 09.04.2026р.

Порядок № 560 загалом і, зокрема пункт 21 Порядку № 560, не містять обмежень щодо виклику особи для уточнення її персональних даних, даних військово-облікового документа залежно від часу та кількості попередніх викликів особи.

Суд у складі колегії суддів доходить висновку, що встановлене судом першої інстанції уточнення позивачем персональних даних у грудні 2025р. не звільняє його від обов`язку з`явитись за викликом у квітні 2026р.

З огляду на це суд у складі колегії суддів зазначає, що суд першої інстанції допустив неправильне тлумачення пункту 21, 22 та 27 Порядку № 560.

Водночас суд у складі колегії суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, за яким мінімальний строк в межах якого резервіста або військовозобов`язаного має бути повідомлено про явку до ІНФОРМАЦІЯ_3 під особистий підпис законодавцем не визначено.

Суд у складі колегії суддів звертає увагу, що постанова №5 винесена на наступний день після неявки позивача за повісткою №17 від 09.04.2026р.

Відповідно до пункту 23 Порядку №560 поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форми власності), визнаються:

перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк;

смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).

Згідно з пунктом 24 Порядку №560 у разі неприбуття у строк, визначений у повістці, громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ), повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ) або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

За результатами аналізу пункту 23 та пункту 24 Порядку №560 суд у складі колегії суддів зазначає, що винесення постанови №5 саме 10.04.2026р. унеможливило при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 210-1 КУпАП, належні оцінку та урахування причин неявки позивача за повісткою №17 від 09.04.2026р.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-9 КУпАП.

У статті 279-9 КУпАП визначені особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку та порушенням законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення, згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності та подала про це відповідну заяву.

У постанові Верховного Суду від 04.09.2019р. у справі №285/1535/15-а міститься правовий висновок, за яким адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об`єктивну сторону, об`єкт, суб`єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб`єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності..

Ураховуючи обставини цієї справи суд у складі колегії суддів доходить висновку, що справа про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 210-1 КУпАП, щодо позивача розглянута передчасно та за неповного з`ясування усіх обставин, що підлягають обов`язковому з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення.

Суд у складі колегії суддів доходить висновку, що це унеможливило встановлення сукупності юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП.

Суд у складі колегії суддів також вважає за підставне зазначити, що згідно з постановою №5 від 10.04.2026р. про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в максимальному розмірі 25 500 грн.

Ретельно дослідивши зміст постанови №5 від 10.04.2026р., відзиву на позовну заяву та апеляційної скарги, суд у складі колегії суддів зазначає, що постанова не містить належного обґрунтування а відзив та скарга – пояснень щодо накладання на позивача адміністративного стягнення у виді штрафу у максимальному розмірі 25 500 грн.

З урахуванням викладеного суд у складі колегії суддів доходить висновку, за яким постанова ІНФОРМАЦІЯ_1 №5 від 10.04.2026р. підлягає скасуванню, провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

Водночас суд у складі колегії суддів вважає, що суд першої інстанції допустив неправильне тлумачення пунктів 21, 22 та 27 Порядку № 560, з цієї причини рішення підлягає зміні у мотивувальній частині.

Висновки суду апеляційної інстанції

Згідно з частиною першою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з частиною першою статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 317 КАС України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню

Згідно з абзацом другим частини другої статті 317 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до частини четвертої статті 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини

Суд у складі колегії суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити частково та змінити оскаржуване рішення в частині мотивів задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною третьою статті 272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 КАС України, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

Керуючись статтями 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 – задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 06.10.2026р. у справі №487/6352/26 змінити та викласти його мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 06.10.2026р. у справі №487/6352/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції відповідно до статті 272 КАС України набирає законної сили з дати її проголошення.

Постанова суду апеляційної інстанції оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Суддя: Д.С. Терлецький

Суддя: О.О. Димерлій

Суддя: Г.В. Лебедєва

Оригінал: reyestr.court.gov.ua