Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №235/7092/18 — Дніпровський апеляційний суд

Суд: Дніпровський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Інші справи

Дата: 26 жовтня 2026 р.

Справа: №235/7092/18

Суддя: Никифоряк Л. П.

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/10024/26 Справа № 235/7092/18 Суддя у 1-й інстанції - Кузнєцова А.С. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача Никифоряка Л.П.

суддів Гапонова А.В., Красвітної Т.П.

за участі секретаря судового засідання Сахарова Д.О.

Учасники справи:

заявник (боржник) ОСОБА_1

заінтересована особа (стягувач) ОСОБА_2

особа, дії якої оскаржуються старший державний виконавець Покровського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Братусь Наталія Володимирівна

розглянув відкрито в залі судових засідань Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин, в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Заводського районного суду міста Кам`янського від 08 липня 2026року, головуючий у суді першої інстанції Кузнєцова А.С.

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст заявлених вимог

У травні 2026року ОСОБА_1 звернувся в суд зі скаргою на бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, згідно змісту якої вимога заявника зводилась до визнання неправомірної бездіяльності старшого державного виконавця Покровського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Братусь Наталії Володимирівни щодо скасування постанов, винесених в межах виконавчого провадження № 58261159, а саме: від 17 вересня 2024року про арешт коштів боржника; від 27 вересня 2024року про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України; від 27 вересня 2024року про встановлення тимчасового обмеження боржника у справі користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчізняного виробництва для відстрілу патронів, спорядженних гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії.

Існування таких вимог заявник пов`язував із тим, що 30 січня 2019року Красноармійським міськрайонним судом Донецької області було винесено судовий наказ у справі № 235/7092/18 про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менш 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 13 листопада 2018року та до досягнення дитиною повноліття.

04 лютого 2019року старшим державним виконавцем Покровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Сокор О.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 58261159 з примусового виконання судового наказу у справі № 235/7092/18 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

17 вересня 2024року старшим державним виконавцем Покровського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Братусь Н.В. було винесено постанову про арешт коштів боржника.

27 вересня 2024року старшим державним виконавцем Покровського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Братусь Н.В. було винесено постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України та про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїм властивостями метальними снарядами несмертельної дії.

Згідно відповіді Покровського ВДВС заборгованість по аліментам станом на 30 червня 2023року становить 208 990,85грн, 07 вересня 2024року при звільненні ОСОБА_1 з військової служби залишилась заборгованість в розмірі 128 876,48грн. Станом на 10 лютого 2025року самостійно сплачено 20 000,00грн, залишок заборгованості на час надання відповіді складає менше 100 000,00грн.

25 лютого 2022року він добровільно був зарахований для проходження військової служби у в/ч НОМЕР_1 , звільнений 14 червня 2024року за станом здоров`я, актом огляду МСЕК № 1031 від 01 жовтня 2024року встановлена третя група інвалідності безстроково.

Заявник вважав, що заборгованість не містить ознаки ухилення або укривання сплати аліментів, вона нарахована з часу встановлення проходження військової служби. Перебуваючи на службі він фактично не мав відповідного часу контролювати це питання, будь-якої комунікації або попередніх листів від державного виконавця не отримував. Фактично дізнався про заборгованість, коли відбулось блокування банківських рахунків, а згодом від працівника поліції про заборону керування транспортними засобами. З часу призначення аліментів будь-якої заборгованості не було, заборгованість утворена шляхом нарахування заборгованості одразу за всі місяця несення військової служби шляхом нарахування одноразової суми в розмірі 208 990,85грн та винесенням відповідних постанов.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Заводського районного суду міста Кам`янського від 08 липня 2026року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування постанов відмовлено.

Відмовляючи у задоволення заяви, суд першої інстанції виходив з того, що на час розгляду заяви про скасування тимчасових обмежень боржника, судове рішення про стягнення аліментів не виконано і обставини, що зумовили застосування обмеження у праві виїзду боржника за кордон не змінилися.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

28 липня 2026року ОСОБА_1 подав безпосередньо до суду апеляційної інстанції через підсистему «Електронний суд» апеляційну скаргу на ухвалу Заводського районного суду міста Кам`янського від 08 липня 2026року.

В апеляційній скарзі заявник не погодився з висновками суду та висловив вимогу про скасування ухвали і задоволення скарги на бездіяльність посадових осіб Покровського ВДВС.

Незаконність та необґрунтованість ухвали суду на думку заявника полягає у тому, що суд першої інстанції неправильно визначив правову природу звернення заявника, застосував норми процесуального закону, які не регулюють спірні правовідносини, не розглянув усіх заявлених вимог, не встановив актуального розміру заборгованості зі сплати аліментів та не перевірив законності кожної оскаржуваної постанови державного виконавця.

Стверджував, що за своїм змістом звернення ОСОБА_1 було скаргою на рішення та бездіяльність державного виконавця, оскільки заявник просив визнати бездіяльність неправомірною та скасувати постанови державного виконавця. Тому воно підлягало розгляду за статтями 447-451 ЦПК України та статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження». Суд натомість застосував частини п`яту та восьму статті 441 ЦПК України, хоча ця норма регулює скасування обмеження, встановленого судом, а не постановою державного виконавця в межах виконавчого провадження.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційних скарг, відзиву на апеляційні скарги не подали.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 30 липня 2026року витребувано з Заводського районного суду міста Кам`янського цивільну справу; та 17 серпня 2026року справа надійшла на адресу апеляційного суду.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 19 серпня 2026року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Заводського районного суду міста Кам`янського від 08 липня 2026року.

24 вересня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до розгляду на 16?? год 27 жовтня 2026року.

Про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про отримання документів в Електронному суді.

Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами

30 січня 2019року Красноармійським міськрайонним судом Донецької області було винесено судовий наказ у справі № 235/7092/18 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менш 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 13 листопада 2018року та до досягнення дитиною повноліття.

04 лютого 2019року старшим державним виконавцем Покровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Сокор О.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 58261159 з примусового виконання судового наказу у справі № 235/7092/18 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини /а.с.13/.

17 вересня 2024року старшим державним виконавцем Покровського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Братусь Н.В. було винесено постанову про арешт коштів боржника /а.с.14/.

27 вересня 2024року старшим державним виконавцем Покровського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Братусь Н.В. було винесено постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України та про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїм властивостями метальними снарядами несмертельної дії /а.с.15-16/.

Згідно листа Покровського ВДВС від 17 червня 2026року № 22.27/22157 заборгованість по аліментам станом на 17 червня 2026року становить 99 682,48грн /а.с.46-49/.

25 лютого 2022року ОСОБА_1 добровільно був зарахований для проходження військової служби у в/ч НОМЕР_1 , звільнений 14 червня 2024року за станом здоров`я, актом огляду МСЕК № 1031 від 01 жовтня 2024року встановлена третя група інвалідності безстроково.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка ухвали, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.

Відмовляючи у задоволенні заяви про скасування постанов, суд першої інстанції виходив з того, що на час розгляду заяви про скасування тимчасових обмежень боржника, судове рішення про стягнення аліментів не виконано і обставини, що зумовили застосування обмеження у праві виїзду боржника за кордон не змінилися.

Вислухав пояснення учасників справи котрі з`явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, так як судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права до спірних правовідносин.

Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Встановлено, що за своїм змістом звернення ОСОБА_1 було скаргою на рішення та бездіяльність державного виконавця, оскільки заявник просив визнати бездіяльність неправомірною та скасувати постанови державного виконавця. Тому воно підлягало розгляду за правилами статей 447-451 ЦПК України та статті 74 Закону України «Про виконавче провадження».

Натомість суд першої інстанції застосував частини п`яту та восьму статті 441 ЦПК України, яка регулює скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, застосованого судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, а не постановою державного виконавця в межах виконавчого провадження.

Тому, враховуючи правову природу звернення заявника до суду, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне скасувати ухвалу Заводського районного суду міста Кам`янського від 08 липня 2026року та ухвалити нове судове рішення по суті скарги на бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби.

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин другої та третьої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги, суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність, неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

В силу статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, зокрема, є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника.

Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлені обов`язки та права державного виконавця. Так, статтею передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Також виконавець має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Положеннями статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

З наведених норм права вбачається, що судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом.

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів боржника (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Із змісту постанови про арешт коштів боржника від 17 вересня 2024року вбачається, що державним виконавцем накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 .

Таким чином, підстав для висновків про порушення державним виконавцем положень статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» заявником не наведено.

При цьому апеляційний суд виходить з передбаченого законом обов`язку виконавця накласти арешт на майно (кошти) боржника для забезпечення реального виконання рішення суду, в той час як сам по собі арешт ще не означає обов`язковості вилучення майна, а також враховує положення частини третьої статті 52 Закону, за змістом якої не підлягають арешту кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» у разі отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову тощо.

Проте, жодної з зазначених підстав для зняття арешту заявником не зазначено.

Натомість згідно листа Покровського ВДВС від 17 червня 2026року № 22.27/22157 заборгованість по аліментам станом на 17 червня 2026року становить 99 682,48грн.

Так само за наведених обставин відсутні підстави і для скасування постанов державного виконавця від 27 вересня 2024року про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України та про встановлення тимчасового обмеження боржника у справі користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчізняного виробництва для відстрілу патронів, спорядженних гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга ОСОБА_1 на бездіяльність посадових осіб Покровського ВДВС є необґрунтованою.

Саме з такого розуміння вищезазначених норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Отже, суд першої інстанції не виконав вимоги закону про законність рішення суду та саме невідповідність висновків, викладених в ухвалі суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 376 ЦПК України частково задовольнити апеляційну скаргу, скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні скарги на бездіяльність посадових осіб Покровського ВДВС.

Керуючись статтями 259, 268, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Задовольнити частково апеляційну скаргу ОСОБА_1 .

Ухвалу Заводського районного суду міста Кам`янського від 08 липня 2026року скасувати.

Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність старшого державного виконавця Покровського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Братусь Наталії Володимирівни.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 27 жовтня 2026року.

Судді:

Оригінал: reyestr.court.gov.ua