Додаткове рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №185/9050/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-з/803/571/26 Справа № 185/9050/24 Головуючий у першій інстанції: Головін В.О. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого – Красвітної Т.П.,

суддів: Агєєва О.В., Никифоряка Л.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпро заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області у складі судді Головіна В.О. від 02 квітня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення боргу, –

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2024 року ОСОБА_3 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 14.11.2021 року між ним та відповідачем було укладено договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_3 передав у власність ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 35000,00 доларів США. Позичальник зобов`язався повернути таку ж суму грошових коштів до 15.01.2022 року. Однак у визначені договором строки відповідач борг не повернув. Тому позивач просив стягнути на свою користь з відповідача:

основну суму боргу за договором позики №1 від 14.11.2024 року у розмірі 35000,00 доларів США, що еквівалентно 1439553,50 грн. згідно з курсом НБУ на день звернення до суду із зазначеним позовом,

штраф 10% за порушення строку повернення грошової позики за договором позики №1 від 14.11.2024 року у розмірі 3500 доларів США, що еквівалентно 143955,35 грн. згідно з курсом НБУ на день звернення до суду із зазначеним позовом;

3% річних у розмірі 110392,00 грн та інфляційні збитки у розмірі 477646,31 грн;

пеню у розмірі 1414153,78 грн.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 квітня 2026 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на корись ОСОБА_3 основну суму боргу за договором позики №1 від 14.11.2021 року у розмірі 35000,00 доларів США, що еквівалентно 1439553,50 гривен згідно з курсом НБУ на день звернення до суду із зазначеним позовом; штраф 10% за порушення строку повернення грошової позики за договором позики №1 від 14.11.2021 року у розмірі 3500,00 доларів США, що еквівалентно 143955,35 гривень згідно з курсом НБУ на день звернення до суду із зазначеним позовом; 3% річних у розмірі 110392,00 гривень; пеню у розмірі 1414153,78 гривень; інфляційні збитки у розмірі 477646,31 гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 на корись ОСОБА_3 витрати на судовий збір в сумі 15140,00 гривень.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 серпня 2026 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 квітня 2026 року в частині стягнення штрафу, 3% річних, пені, інфляційних збитків та в частині розподілу судових витрат скасовано та у скасованій частині ухвалено нове судове рішення. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 3% річних у розмірі 5023,37 грн. У задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних в іншій частині відмовлено. У задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу, пені та інфляційних збитків відмовлено у повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 7467,81 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

21 серпня 2026 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 через підсистему «Електронний суд» подав до апеляційного суду заяву про стягнення судових витрат, в якій просить стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 7500,00 грн.

01 вересня 2026 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подала заперечення, в яких просить відмовити у задоволенні заяви, посилаючись на відсутність підстав для ухвалення додаткового рішення та належних доказів понесення витрат на правничу допомогу.

Перевіривши матеріали справи, колегія дійшла висновку про наявність підстав для ухвалення у справі додаткового судового рішення, яким вирішити питання про розподіл судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи (ч. 3 статті 270 ЦПК України).

Постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (підпункт в пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України).

За положеннями частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України)

3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

У відповідності до вимог п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

В апеляційній скарзі адвокатом Букрєєвим В.А. було зроблено заяву про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, які будуть підтверджені додатково (а.с. 182).

Згідно з частиною 3 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту частини 4 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

У розумінні положень частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Зокрема відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 137 ЦПК України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження витрат відповідача на професійну правничу допомогу надано копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №6786/10 від 27 червня 2018 року, ордера серії АІ №2187236 від 26 квітня 2026 року, договору про надання правничої допомоги №02/10 від 02 жовтня 2024 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Букрєєвим В.А., договору про внесення змін до нього від 26 грудня 2025 року, рахунку №09/04 від 09 квітня 2026 року на суму 9500,00 грн, акту прийому-передачі наданих послуг від 20 серпня 2026 року та детального опису робіт від 20 серпня 2026 року на суму 7500,00 грн, а також платіжних інструкцій №292670361 від 17 квітня 2026 року на суму 4000,00 грн, №294980882 від 04 травня 2026 року на суму 3000,00 грн та №300892262 від 17 червня 2026 року на суму 2500,00 грн.

Згідно пункту 3.1 договору про надання правничої допомоги №02/10 від 02 жовтня 2024 року розрахунки визначаються виходячи з вартості 1500,00 грн за годину роботи адвоката, крім участі у судових засіданнях, у тому числі в режимі відеоконференції, вартість якої у суді апеляційної інстанції становить не менше 2500,00 грн за одне судове засідання. Договором про внесення змін від 26 грудня 2025 року строк дії договору продовжено до 31 грудня 2026 року.

За змістом акту прийому-передачі наданих послуг від 20 серпня 2026 року адвокатом Букрєєвим В.А. надано ОСОБА_1 професійну правничу допомогу: складання апеляційної скарги на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 квітня 2026 року у справі №185/9050/24, вартістю 5000,00 грн, та участь у судовому засіданні Дніпровського апеляційного суду 19 серпня 2026 року поза межами приміщення суду через відеоконференцзв`язок, вартістю 2500,00 грн. Загальна вартість послуг становить 7500,00 грн.

Визначаючи розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, колегія приймає до уваги обсяг робіт, проведений адвокатом у даній справі в суді апеляційної інстанції. А саме, адвокатом підготовлено та подано апеляційну скаргу, а також взято участь у судовому засіданні 19 серпня 2026 року.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено надання адвокатом Букрєєвим В.А. професійної правничої допомоги відповідачу в суді апеляційної інстанції, погодженої договором та актом прийому-передачі наданих послуг, на загальну суму 7500,00 грн.

Виходячи з викладеного, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, конкретні обставини справи, її складність та значну ціну позову; встановивши доведеність факту надання та вартості наданих відповідачу послуг з професійної правничої допомоги, – колегія дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, пропорційно залишеним без задоволення позовним вимогам, у розмірі 4479,75 грн (7500,00 грн ? 59,73%).

Заперечення представника позивача не містять доводів щодо неспівмірності витрат зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на їх виконання, ціною позову, тощо. Доказів неспівмірності заявлених витрат позивачем не надано.

Посилання позивача на те, що питання про витрати на правничу допомогу вже вирішене судом першої інстанції, не спростовують права відповідача на відшкодування витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. У постанові від 19 серпня 2026 року розподілено витрати зі сплати судового збору, тоді як питання про відшкодування витрат відповідача на професійну правничу допомогу в апеляційному суді не вирішувалось.

Доводи щодо неможливості подання доказів після ухвалення постанови відхиляються, оскільки ч. 8 ст. 141 ЦПК України передбачає подання таких доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення за умови попереднього заявлення про це стороною. Представник відповідача заявив про подання доказів витрат після ухвалення судового рішення, а заява з відповідними документами подана 21 серпня 2026 року, тобто у межах установленого строку.

Зазначення у платіжних інструкціях призначення платежу «Поповнення рахунку в іншому банку» оцінюється у сукупності з договором, актом та детальним описом робіт. Вказані документи дозволяють встановити сторони правовідносин, характер і обсяг наданої правничої допомоги та її вартість. Наведений у запереченнях статус отримувача коштів як ФОП не спростовує надання правничої допомоги адвокатом Букрєєвим В.А., чиї повноваження підтверджені ордером та свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю.

Колегія звертає також увагу, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено відповідачем, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі №925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі №554/2586/16-ц (провадження №61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі №753/1203/18 (провадження №61-44217св18).

Тому заперечення щодо відсутності доказів обліку адвокатом отриманих коштів не є підставою для відмови у відшкодуванні документально підтверджених витрат на професійну правничу допомогу.

З огляду на вищевикладене, наявні підстави для ухвалення додаткової постанови щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у даній справі відповідачем у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст.259, 268, 270 ЦПК України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника ОСОБА_1 - Букрєєва Вадима Анатолійовича про ухвалення додаткового рішення – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати на професійну правничу допомогу, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, у розмірі 4479 (чотири тисячі чотириста сімдесят дев`ять) грн 75 коп.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Повний текст додаткової постанови складено 26 жовтня 2026 року.

Головуючий Т.П. Красвітна

Судді О.В. Агєєв

Л.П. Никифоряк