Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №489/8638/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 489/8638/26

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Димерлія О.О.,

суддів Лебедєвої Г.В., Терлецького Д.С.,

за участю секретаря Мунтян С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Інгульського районного суду м. Миколаєва від 08.10.2026 у справі №489/8638/26 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності

У С Т А Н О В И В:

16 вересня 2026 року ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Інгульського районного суду м. Миколаєва із позовною заявою, у якій просив:

- скасувати постанову про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 7855366 від 09 вересня 2026 року щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КпАП України та накладення штрафу в розмірі 340 грн., а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів в підтвердження факту порушення позивачем вимог пункту 12.4 Правил дорожнього руху України. Як стверджував позивач, відповідачем не надано відомості та відповідні документи щодо правомірного використання технічного пристрою «TruCam», а саме сертифікації та проходження відповідної повірки даного приладу, що у свою чергу ставить під сумнів допустимість отриманих за його допомогою даних як доказів у справі.

За наслідками розгляду справи Інгульським районним судом м. Миколаєва 08 жовтня 2026 року прийнято судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Ухвалюючи рішення суду про відмову у задоволенні заявлених вимог, суд першої інстанції виходив з того, що дані вимірювального приладу «TruCam» щодо швидкості руху транспортного засобу є належними доказами стосовно наявності в діях особи складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.122 КУпАП.

Окрім того, судом попередньої інстанції зауважено про те, що технічний прилад «TruCAM» є належним засобом вимірювальної техніки, який конструктивно створений для тримання в руках під час здійснення контролю швидкості руху транспортних засобів. Можливість використання приладу TruCam LTI 20/20 у ручному режимі прямо передбачена свідоцтвом про повірку приладу, сертифікатом, інструкцією з експлуатації, а також самою конструкцією приладу (наявність ручки для тримання) та не суперечить вимогам законодавства України.

Враховуючи, що належними та допустимими доказами підтверджується факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.122 КУпАП, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для скасування оскаржуваної постанови.

Не погоджуючись із вище вказаним рішенням суду першої інстанції, позивачем (далі – скаржник) подано апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права, просить апеляційний суд скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що у відповіді на відзив на позовну заяву позивачем заявлено клопотання про витребування належного відеозапису із технічного приладу «TruCAM». Разом з цим, судом першої інстанції безпідставно не вирішено питання щодо витребування відповідних доказів та здійснено розгляд справи за відсутності належних і допустимих доказів, які підтверджують факт вчинення позивачем правопорушення.

Більше того, судом попередньої інстанції не з`ясовано та не встановлено, чи дійсно фіксування порушення швидкісного режиму та винесення постанови про накладення штрафу здійснювалось у час та місці, зазначених у оскаржуваній постанові. При цьому, як стверджував скаржник, висновок суду попередньої інстанції про підтвердження факту правопорушення відео- та фото доказами не відповідає фактичним обставинам справи та матеріалам справи.

У відзиві на апеляційну скаргу представник Управління патрульної поліції в Миколаївській області спростовує доводи апеляційної скарги позивача, вказуючи на законність ухваленого судового рішення та просить його залишити без змін.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом норм процесуального права при установленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, апеляційним судом з`ясовано таке.

09 вересня 2026 року за вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.122 КУпАП, 03.05.2025 року інспектором 2 взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Миколаївській області лейтенантом поліції Маринич М. А. відносно ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн., шляхом винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 7855366. (а.с.5)

Відповідно до змісту постанови серії ЕНА № 7855366 від 09.09.2026, водій транспортного засобу ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «MERCEDES-BENZ C 230» н/з НОМЕР_1 , у місті Миколаїв, Херсонське шосе 100 км., рухався зі швидкістю 76 км/год. та перевищив встановлене обмеження швидкості руху на 20 км/год, чим порушив вимоги пункту 12.4 Правил дорожнього руху України. Вказаний факт правопорушення зафіксовано технічним приладом TruCam LTI 20/20 TC008424 та нагрудним відеореєстратором MOTOROLA №474290.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», установлюють Правила дорожнього руху України (далі – ПДР України), затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху України установлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги ПДР.

Приписами пункту 12.4 ПДР України визначено, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Частиною 1 статті 122 КУпАП передбачено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При цьому, відповідно із приписами статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) установлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані установлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно до частини першої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Приписами частини першої статті 72 КАС України визначено, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до частин першою, другою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із частиною першою ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, які ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Колегія суддів зазначає, що притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

У даному випадку предметом доказування є факт перевищення встановлених у насаленому пункті обмежень швидкості руху транспортним засобом більш як на двадцять кілометрів.

З матеріалів справи слідує, що в підтвердження вчинення позивачем правопорушення, відповідальність за яке передбачено частиною 1 статті 122 КУпАП України, відповідачем надано до суду першої інстанції відзив на позовну заяву.

До відзиву на позовну заяву представником відповідача долучено відео-записи, здійснені за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 TC008424 та нагрудного відеореєстратора №474290.

Так, як слідує з відео-записів, 09.09.2026 року о 14 год. 11 хв. працівниками поліції зафіксовано транспортний засіб «MERCEDES-BENZ C 230» н/з НОМЕР_1 , який рухався у місті Миколаїв, Херсонське шосе 100 км., зі швидкістю руху – 76 км/год.

Оцінюючи наявні в справі докази, судова колегія вказує, що відеозапис з приладу TruCAM ТС008424 та надані відеозаписи з нагрудного відеореєстратора №474290 містять момент фіксації транспортного засобу, його швидкість, місце здійснення вимірювання швидкості, час, державний номерний знак транспортного засобу, яке у своїй сукупності вказує на наявність події адміністративного правопорушення.

Більше того, апеляційний суд дійшов зауважує про те, що згідно з технічними характеристиками, прилад, за допомогою якого проводився замір швидкості - "TruCAM" LTI 20/20, спроможний робити фото- та відеозйомку, а тому його покази можливо розцінювати як беззаперечний доказ по справі.

У свою чергу, не спростовують наведеного вище висновку суду апеляційної інстанції доводи скаржника про те, що на відеозаписі з технічного приладу "TruCAM" LTI 20/20 вказана інша дата, ніж та яка зазначена в спірній постанові – 09.09.2026 року.

Так, як зазначалось вище, предметом доказування в даній справі є факт перевищення позивачем встановленої швидкості руху в населеному пункті. Відповідне порушення встановлюється за допомого зібраних доказів у сукупності, зокрема показів приладу вимірювання швидкості автотранспортних засобів TruCam та нагрудного відеореєстратора №474290. Допустимість чи не допустимість відповідних доказів встановлюється судом під час розгляду справи.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 травня 2024 року (справа №990/49/23), обов`язок із доказування потрібно розуміти закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, яка бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування, тобто спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало і переконливо сторони виконали вимоги щодо розподілу тягаря доказування, і наскільки вони змогли переконати суд у правильності своєї позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду врахувала, що в адміністративних справах тягар доказування правомірності прийнятого рішення в разі його оскарження в суді покладається саме на суб`єкта владних повноважень. Проте наголосила, що покладення такого тягаря доказування на відповідача не звільняє від права та обов`язку позивача - приватної особи - спростувати надані відповідачем докази.

Як установлено колегією суддів, жодних доказів, підтверджуючих обґрунтування позовних вимог, позивачем разом з позовною заявою не надано, на противагу чому, стороною відповідача подано матеріали, що підтверджують перевищення транспортним засобом під керуванням ОСОБА_1 дозволеної швидкості руху в межах населеного пункту, сумнівів у достовірності яких, в суду апеляційної інстанції немає.

За установлених у цій справі обставин, на переконання апеляційного суду, подані відповідачем відео-записи, які здійснені за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 TC008424 та нагрудного відеореєстратора №474290 у сукупності, підтверджують факт перевищення позивачем встановленої швидкості руху в населеному пункті і є належними, допустимими доказами для доведеності цих обставин.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про наявність правових підстав стверджувати, що факт руху автомобіля марки «MERCEDES-BENZ C 230» н/з НОМЕР_1 , яким керував позивач, зі швидкістю 76 км/год у межах населеного пункту – м. Миколаїв, підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Наведене вище, спростовує доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині не вирішення питання щодо витребування доказів, оскільки згідно до статті 77 КАС України суб`єктом владних повноважень надано всі наявні у нього документи та матеріали, та які використані судом як докази у справі.

Отже, апеляційний суд дійшов висновку про те, що наявні у матеріалах справи докази у сукупності повністю підтверджують в діях позивача склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП, а саме порушення останнім вимог пункту 12.4 ПДР України, у відповідності до якого у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Суд апеляційної інстанції враховує, що згідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «O'Halloran and Francis v. the United Kingdom» будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов`язки.

Порушення вимог частини 1 статті 122 КУпАП, а саме перевищення встановлених у населених пунктах обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, на переконання апеляційного суду, є суспільно небезпечним та може призвести до тяжких наслідків.

Враховуючи, що належними та допустимими доказами підтверджується факт вчинення позивачем правопорушення, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для скасування спірної постанови.

Відтак, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи позивача, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

З підстав визначених ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно установив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Інгульського районного суду м. Миколаєва від 08.10.2026 у справі №489/8638/26 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її підписання суддями, є остаточною та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач О.О. Димерлій

СуддіГ.В. Лебедєва Д.С. Терлецький