Рішення від 27 жовтня 2026 р. у справі №727/6047/26 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/6047/26

Провадження № 2/727/2237/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді: Літвінової О.Г.

за участю секретаря судового засідання: Гавалешко Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці в порядку спрощеного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Посилався на те, що 30.11.2025 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів, що у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1631-3400.

Для підписання кредитного договору №1631-3400 від 30.11.2025 року, позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор А2967.

Відповідно до умов цього кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб у розмірі 20 000,00 грн., строк кредитування - 300 днів; базовий період 14 днів; комісія за видачу кредиту – 20,00 % від суми кредиту; знижена % ставка – 0,90 % в день; стандартна % ставка 1,00 % в день.

Базовий період це проміжки часу впродовж строку дії Договору, в останні дні яких у позичальника настає обов`язок сплати відсотків за користування Кредитом. Кількість днів у Базовому періоді вказана у Договорі і визначена Сторонами на підставі пропозиції Кредитодавця, сформованої із урахуванням побажань Позичальника, наданих в процесі звернення щодо отримання Кредиту через веб-сайт Кредитодавця.

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання у повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору. Однак, відповідач порушив умови договору та не повернув у повному обсязі позивачу кредит, а також не виконав інші свої грошові зобов`язання перед позивачем за цим договором навіть після спливу строку, встановленого у кредитному договорі, внаслідок чого станом на 02.03.2026 року загальний розмір заборгованісті відповідача становить 52 120,00 грн., яка складається з наступного: 20 000 грн. 00 коп. - прострочена заборгованість за кредитом; 18 120 грн. 00 коп. - прострочена заборгованість за нарахованими процентами; 10 000 грн. 00 коп. – заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України; 4 000 грн. 00 коп – заборгованість по комісії.

Зазначає, що кредитодавець відповідно до умов кредитного договору направив позичальнику вимогу про дострокове повернення кредиту №1631-3400 від 30.11.2025 року щодо сплати процентів, однак дана вимога була проігнорована позичальником, порушення не усунуто.

На підставі зазначеного, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості за кредитним договором, а саме загальну суму заборгованості за кредитним договором №1631-3400 від 30.11.2026 р., в розмірі 52 120,00 грн., та понесені судові витрати, які складаються із судового у розмірі 2662,40 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 06 травня 2026 року відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Окрім того, відповідачу надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

05.08.2026 року через підсистему «Електронний суд» від відповідачки ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву з додатками.

У своєму відзиві зазначила, що не оспорює факт укладення 30 листопада 2025 року договору про відкриття кредитної лінії № 1631-3400, отримання кредитних коштів у розмірі 20 000,00 грн та відсутність платежів за договором. Водночас вважала вимогу про стягнення заборгованості передчасною, оскільки строк повернення кредиту визначено до 25 вересня 2026 року, а позов подано до настання цієї дати. Крім того, позивачем не дотримано передбаченого частиною четвертою статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» порядку дострокового стягнення кредиту, оскільки відповідач не отримувала вимоги про дострокове повернення коштів, яка була повернута позивачу у зв`язку із закінченням строку зберігання.

Також відповідач заперечувала проти стягнення 10 000,00 грн процентів річних на підставі статті 625 ЦК України, посилаючись на звільнення позичальника від відповідальності за цією нормою на період дії воєнного стану відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України. Додатково зазначала, що такі нарахування здійснено на суму кредиту, строк повернення якої не настав.

Вважала нікчемною умову договору щодо сплати комісії за видачу кредиту в розмірі 4 000,00 грн, оскільки позивачем не визначено конкретної послуги, за яку стягується відповідна плата. Крім того, відповідач зазначала про завищений розмір процентів за користування кредитом у сумі 18 120,00 грн та просила зменшити їх розмір з урахуванням засад справедливості, добросовісності й розумності, а також перевірити відповідність розрахунку заборгованості вимогам законодавства про споживче кредитування.

Також відповідач заперечувала проти стягнення 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, вважаючи їх неспівмірними зі складністю справи та обсягом виконаних робіт.

Просила відмовити в задоволенні позову, а в разі часткового задоволення позовних вимог, відмовити у стягненні основного боргу, процентів річних і комісії, зменшити розмір процентів за користування кредитом, витребувати додаткові докази та зменшити витрати на професійну правничу допомогу.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явились, представник позивача в позовній заяви просила розгляд справи проводити без їх участі, позов підтримують в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений завчасно та належним чином, про поважні причини неявки суд не повідомив, у своєму відзиві на позовну заяву просила відмовити в задоволенні позову у повному обсязі, а в разі часткового задоволення позовних вимог, відмовити у стягненні основного боргу, процентів річних і комісії, зменшити розмір процентів за користування кредитом, витребувати додаткові докази та зменшити витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 30.11.2025 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (далі Кредитодавець) та ОСОБА_1 (далі Позичальник) укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 1631-3400 (далі Договір).

Відповідно до умов кредитного договору ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 20 000,00 грн (4.1 Договору) строком на 300 днів (4.10. Договору) із базовим періодом 14 днів (пункт 4.4. Договору). Договором передбачено застосування стандартної процентної ставка становить 1,00% за кожен день користування Кредитом (4.10 Договору). Дата повернення (виплати) кредиту 25.09.2026 (пункт 4.10 Договору).

Договір про відкриття кредитної лінії № 1372-0896 від 28.03.2024 було укладено між сторонами в електронній формі, шляхом реєстрації Позичальника на сайті Кредитодавця creditkasa.com.ua та підписання Договору відповідачем електронним підписом із застосуванням одноразового ідентифікатора (одноразового паролю) А2967.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 шляхом підписання одноразовим ідентифікатором А2967 підтвердила, що він ознайомилася із Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту «CreditKasa», Паспортом споживчого кредиту Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, в якому зазначена інформація та контакті дані кредитодавця, основні умови кредитування, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту та порядок його повернення.

Відповідно до довідки про перерахування суми кредиту № 1631-3400 від 30.11.2025, встановлено, що за допомогою платіжної системи EasyPay кошти в розмірі 20 000,00 грн. були зараховані 30.11.2025 на картковий рахунок № НОМЕР_1 .

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 1631-3400 від 30.11.2025 станом на 02.03.2026 за ОСОБА_1 обліковується заборгованість за Договором в розмірі 52 120,00 грн., яка складається з: 20 000 грн. 00 коп. – основний борг; 18 120 грн. 00 коп. – залишок відсотків; 10 000 грн. 00 коп. – залишок відсотків ст. 625 ЦК України; 4 000 грн. 00 коп – залишок комісії.

05.03.2026 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» направило відповідачці ОСОБА_1 вимогу про дострокове повернення кредиту та запропоновано погасити заборгованість у сумі 52 120,00 грн., однак вказана вимога залишена без реагування.

Щодо визнання договору укладеним

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частина друга статті 639 ЦК України визначає, що якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як судом встановлено, що 30.11.2025 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 1631-3400. Вказаний договір укладено між сторонами в електронній формі, шляхом реєстрації відповідача на сайті позивача - creditkasa.com.ua та підписанням Договору відповідачем електронним підписом із застосуванням одноразового ідентифікатора (одноразового паролю) А2967.

Як судом також встановлено, що ОСОБА_1 шляхом підписання одноразовим ідентифікатором А2967 - підтвердила, що ознайомився з Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) за продуктом «CreditKasa», Паспортом споживчого кредиту інформацією, що надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, у якому зазначено відомості та контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування, інформацію щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки, орієнтовної загальної вартості кредиту та порядку його повернення.

З наведеного суд доходить висновку, що відповідач через особистий кабінет на вебсайті кредитора подав заявку на отримання кредиту на умовах, які вважав прийнятними для себе, та підтвердив умови його отримання, після чого кредитор за допомогою засобів зв`язку надіслав відповідачу на вказаний нею номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді SMS-коду, який відповідач використав для підтвердження підписання кредитного договору. Без вчинення зазначених вище дій відповідачем кредитний договір не був би укладений сторонами.

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» кредитні договори, укладенні в електронній формі, вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюються до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цих договорів у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суду постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18; від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19; від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19 і від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19.

Досліджені судом докази підтверджують, що договорір кредитної лінії № 1631-3400 укладено сторонами в електронній формі з дотриманням вимог Закону України «Про електронну комерцію», сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов, а первісні кредитори виконали свої зобов`язання та перерахували відповідачці кошти позики (кредиту) на її платіжну картку. Відповідачка ці обставини не заперечує, у встановлені договорами строки позику (кредит) не повернула.

Відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» передбачає право кредитодавця вимагати дострокового повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, за умови дотримання визначених законом вимог.

Отже, саме по собі звернення до суду до настання кінцевої дати повернення кредиту не є безумовною підставою для відмови в позові, якщо кредитодавець набув право вимагати дострокового виконання зобов`язання.

Також, як судом встановлено, 05.03.2026 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» направило відповідачці ОСОБА_1 вимогу про дострокове повернення кредиту та запропоновано погасити заборгованість у сумі 52 120,00 грн., однак вказана вимога залишена без реагування.

А тому, суд не бере до уваги доводи відповідача ОСОБА_1 щодо передчасності звернення позивача до суду з вимогою про стягнення заборгованості до закінчення визначеного договором строку кредитування

Щодо стягнення суми заборгованості за основною сумою кредиту та процентами

У частині першій статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Відповідно до пункту 1 статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні послуги», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.

За положеннями статей 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 4-154цс18, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18.

Як судом встановлено, що відповідно до умов Договору про відкриття кредитної лінії № 1631-3400, укладеного 30.11.2025 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 , Кредитодавець надав Позичальнику кредитні кошти у розмірі 20 000,00 грн із базовим періодом 14 днів, строком на 300 днів. Договором передбачено застосування зниженої процентної ставки в розмірі 0,90 % на день або стандартної процентної ставки в розмірі 1,00 % на день.

Кредитні кошти у розмірі 20 000,00 грн були перераховані відповідачу 30.11.2024 шляхом грошового переказу за допомогою платіжної системи EasyPay на картковий рахунок № НОМЕР_1 .

Доказів погашення заборгованості за тілом кредиту матеріали справи не містять.

За таких обставин суд доходить висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за основною сумою кредиту (тілом кредиту) у розмірі 20 000,00 грн.

Як також, судом встановлено, що відповідно до умов Договору про відкриття кредитної лінії № 1631-3400 від 30.11.2025 денна процента ставка становить 1,00 %.

Згідно з наданим позивачем розрахунком нараховані проценти становлять 18 120,00 грн., які нараховані за період з 30.11.2025 по 01.03.2026.

Судом враховано дотримання положень Закону України № 3498-ІХ, щодо не перевищення процентної ставки в 1%.

Таким чином, заборгованість відповідача по процентами становить:

- за період з 30.11.2025 по 13.12.2025 180,00 грн (20 000,00 грн * 0,90 % * 14 днів);

- за період з 14.12.2025 по 01.03.2026 200,00 грн (20 000,00 грн * 1 % * 78 днів)

Отже, розмір процентів, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 за користування визначеним договором кредитом протягом строку кредитування, становить 18 120,00 грн. та підлягає задоволенню.

Водночас відповідач не надав суду доказів, які б спростовували як факт надання кредиту у розмірі, визначеному договором, так і розмір нарахованих процентів за користування кредитними коштами. Доказів погашення заборгованості за отриманим кредитом та нарахованими процентами відповідачем також надано не було.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У даній справі, встановлено, що позивач (позикодавець) просив стягнути з позичальника заборгованість за процентами річних на підставі ст.625 ЦК України під час дії в Україні воєнного стану.

Судом враховано, що законодавець на рівні акту цивільного законодавства (п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України) передбачив спеціальний випадок звільнення від обов`язку позичальника сплатити заборгованість за процентами річних на підставі ст.625 ЦК України. Такий обов`язок припиняється без його виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачці до сплати було нараховано у рахунок сплати заборгованість за процентами річних на підставі ст.625 ЦК України в розмірі 10 000,00 грн. Однак, відповідно до вимог закону такі нарахування підлягають списанню кредитодавцем, а, отже, в задоволенні позовних вимог в цій частині необхідно відмовити.

Щодо комісії за за надання кредиту

Факт отримання відповідачкою кредиту в розмірі 20 000,00 грн. та неповернення його у визначений договором строк підтверджено матеріалами справи та відповідачкою не спростовано.

Комісія за надання кредиту погоджена сторонами в пункті 4.7 Договору про відкриття кредитної лінії № 1631-3400, а саме в розмірі 20% від суми кредиту, що становить 4 000,00 грн.

Таким чином, з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню комісія за надання кредиту в розмірі 4 000,00 грн.

Висновки за результатами судового розгляду

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме: з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Укр Кредит Фінанс» слід стягнути заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії № 1631-3400 у розмірі 42 120,00 грн., у задоволенні решти позовних вимог на загальну суму слід відмовити.

Щодо судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке. Відповідно до ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами; розмір таких витрат визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті. Розмір витрат на оплату робіт адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціну позову та (або) значення справи для сторін; поведінку сторони під час розгляду справи, що проявилася, зокрема, у зловживанні стороною чи її представником процесуальними правами та вчиненні дій, спрямованих на затягування розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зазначила, що суд за наявності заперечень іншої сторони може зменшити розмір витрат на правничу допомогу з підстав їх неспівмірності, однак незалежно від наявності таких заперечень суд має право за власною ініціативою відмовити у відшкодуванні витрат або зменшити їх розмір з підстав, визначених законом, зокрема з урахуванням критеріїв, передбачених ч. 3 ст. 141 ЦПК України. Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зауважила, що витрати на правничу допомогу мають бути документально підтвердженими та доведеними, а суд має враховувати, чи були такі витрати реальними, необхідними та чи є їх розмір обґрунтованим.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав договір про надання професійної правничої допомоги від 08 квітня 2026 року, укладений з Адвокатським об`єднанням «Правовий баланс», рахунок-фактуру № Р-0003028 від 27.04.2026 року на суму 10 000,00 грн за підготовку позовної заяви про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та витяг з Єдиного реєстру адвокатів України. Відповідно до п. 4.3, 4.5 договору гонорар за підготовку позовної заяви є фіксованим і становить 10 000,00 грн, а його оплата здійснюється клієнтом у розмірі фактично компенсованих клієнту витрат на професійну правничу допомогу не пізніше 6 місяців з дати надходження сум такої компенсації.

Оцінюючи наведені докази, суд враховує, що справа є малозначною, не відноситься до категорії складних, розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, участь адвоката в судових засіданнях не була потрібною. Обсяг правничої допомоги полягав виключно у підготовці позовної заяви, яка має типовий характер та формується за стандартним зразком для справ цієї категорії. Акт приймання-передачі наданих послуг з детальним описом виконаних робіт і витраченого часу матеріали справи не містять. Крім того, оплата гонорару за умовами договору залежить від факту його компенсації за рахунок іншої сторони. Суд також враховує, що позов задоволено частково.

З урахуванням наведеного, критеріїв реальності, необхідності та розумності витрат, а також складності справи, обсягу наданих послуг та ціни позову, суд дійшов висновку, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн не є співмірним, а обґрунтованим і таким, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, є розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3 000,00 грн.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 27124 від 16 квітня 2026 року. Позов задоволено на суму 42 120,00 грн із заявлених 52 120,00 грн., тобто 80,81%. Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 151,58 грн (2 662,40 грн ? 42 120,00 грн / 52 120,00 грн).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.14, 207, 526, 527, 530, 626, 628, 638, 1048, 1054, 1056 ЦК України, ст.ст.3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст.12, 13, 19, 43, 76, 81, 133, 141, 177, 247, 259, 263, 265, 268, 273, 274 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (ЄДРПОУ: 38548598) загальну суму заборгованості за Кредитним договором №1631-3400 від 30.11.2025 р., в розмірі 42 120,00 гривень, з яких:

- заборгованість за кредитом – 20 000,00 гривень;

- заборгованість за нарахованими процентами – 18 120,00 гривень

- заборгованість по комісії – 4 000,00 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (ЄДРПОУ: 38548598) судовий збір у розмірі 2 151 грн. 58 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Чернівецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття постанови судом апеляційної інстанції.

Суддя: О.Г. Літвінова