Окрема думка від 28 жовтня 2026 р. у справі №420/7839/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

Суд: П'ятий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у тому числі прав на земельні ділянки)

Дата: 28 жовтня 2026 р.

Справа: №420/7839/26

Суддя: Бітов А.І.

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

О К Р Е М А Д У М К А

29 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/7839/26

судді П`ятого апеляційного адміністративного суду Бітова А.І. стосовно постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2026 року у справі №420/7839/26.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2026 року у задоволенні апеляційної скарги Юридичного Департаменту Одеської міської ради – відмовлено.

З постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2026 року у справі №420/7839/26 не погоджуюсь та у відповідності до правил ч.3 ст. 34 КАС України вважаю за потрібне викласти окрему думку стосовно постанови.

Висновок та мотивація.

У березні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Юридичного Департаменту Одеської міської ради про:

- визнання протиправним та скасування рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій №83603514 від 05 березня 2026 року прийняте державним реєстратором Галатою Вікторією Іванівною Юридичного департаменту Одеської міської ради;

- зобов`язання Юридичного департаменту Одеської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 №71027398 від 15 січня 2026 року про здійснення державної реєстрації права спільної власності на будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 на підставі поданих оригіналів документів та з урахуванням висновків суду.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 липня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій № 83603514 від 05.03.2026 року прийняте державним реєстратором Галатою Вікторією Іванівною Юридичного департаменту Одеської міської ради.

Зобов`язано Юридичний департамент Одеської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 № 71027398 від 15.01.2026 р. про здійснення державної реєстрації права спільної власності на будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 на підставі поданих оригіналів документів та з урахуванням висновків суду.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Юридичного департаменту Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1331,20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Юридичний Департамент Одеської міської ради, подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Відмовляючи у задоволенні апеляційної скарги Юридичного департаменту Одеської міської ради, суд апеляційної інстанції зазначив, що в умовах тимчасової окупації території та недоступності архівів БТІ, вимагання додаткових паперових підтверджень є непропорційним тягарем для громадянина, що порушує ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини.

Виходячи з викладеного колегія суддів приходить до висновку, що в спірному випадку державний реєстратор мав доступ до усіх документів та до усієї інформації, необхідної для проведення державної реєстрації, у зв`язку із чим рішення відповідача про відмову в проведенні реєстраційних дій з причин відсутності підтвердженої інформації державної реєстрації права власності до 01 січня 2013 року є таким, що порушує матеріальне право позивача та підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не погоджуюсь з такими висновками з наступних підстав.

Згідно ч.3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі – №1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно полягає у вчиненні державним реєстратором обов`язкових дій: перевірці отриманих від заявника документів та прав, що засвідчуються цими документами, на відповідність їх законодавству; встановленні наявності/відсутності підстав для залишення заяви особи без руху, що безпосередньо витікає із перевірки отриманих документів на відповідність законодавству, у разі державної реєстрації речового права (права власності), яке виникло до 01 січня 2013 року, - вжитті заходів із отримання від уповноважених органів інформації/відомостей/документів, передбачених Законом, щодо реєстрації такого права.

Сама конструкція норми п.3 ч.3 ст. 10 Закону №1952-IV імперативно зобов`язує державного реєстратора вчинити певні дії, а саме: "3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії".

Тобто, Закон №1952-IV прямо встановлює, що запитувана інформація про право власності, яке виникло до 2013 року, є обов`язковою для реєстрації такого права власності в Державному реєстрі речових прав.

Закон №1952-IV не містить виключень щодо необхідності отримання такої інформації, наприклад у разі надання заявником свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане до 01 січня 2013 року, натомість, згідно норм ч.2 ст. 17 ("Реєстраційна справа") Закону №1952-IV реєстраційна справа включає заяви на проведення реєстраційних дій, документи, на підставі яких проведено реєстраційні дії, документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав під час проведення таких реєстраційних дій, а також відомості з реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, отримані державним реєстратором шляхом безпосереднього доступу до них чи в порядку інформаційної взаємодії таких систем з Державним реєстром прав, запити державного реєстратора та документи, отримані із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року.

Суд першої інстанції зобов`язавши державного реєстратора провести державну реєстрацію речових прав позивачів на частину нерухомого майна знехтував як нормами п.3 ч.3 ст. 10 Закону №1952-IV, зобов`язавши державного реєстратора вчинити реєстраційну дію за відсутності передбачених Законом №1952-IV документів, так і знехтував нормами ч.2 ст. 17 Закону №1952-IV зобов`язавши державного реєстратора сформувати реєстраційну справу на об`єкт, яка не буде містити передбачену ч.2 ст. 17 Закону №1952-IV обов`язкову інформацію/документацію.

При цьому, норми ч.3 ст. 3 Закону №1952-IV реалізуються саме в порядку, передбаченому п.3 ч.3 ст. 10 Закону №1952-IV, позаяк державний реєстратор, отримавши разом із заявою про реєстрацію речового права свідоцтво про реєстрацію такого права, видане до 01 січня 2013 року та відомості про яке відсутні в Державному реєстрі речових прав, позбавлений можливості в інший, ніж передбачено нормами п.3 ч.3 ст. 10 Закону №1952-IV спосіб перевірити актуальність (дійсність) такого свідоцтва.

Вважаю необхідним зазначити, що Постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2022 року №209 "Про деякі питання державної реєстрації та функціонування єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану" не запроваджено виключень із застосування норм п.3 ч.3 ст. 10 Закону №1952-IV.

Тобто, після запровадження воєнного стану ані законодавець, ані Кабінет Міністрів будь яких змін у порядок встановлений Законом №1952-IV не внесли, а тому, у даній справі, державний реєстратор при здійсненні реєстраційних дії був зобов`язаний діяти відповідно до правил встановлених ст.ст. 3, 10, 17 Законом №1952-IV.

Предметом спору у даній справі є законність рішення державного реєстратора про відмову у проведенні державної реєстрації, прийняте з підстав відсутності передбачених Законом обов`язкових для реєстрації документів/інформації; відповідно, судовому з`ясуванню підлягають дії державного реєстратора на предмет їх відповідності вимогам Закону №1952-IV, а не підстави та порядку набуття у власність нерухомого майна встановлені нормами ст.ст. 209, 321, 328, 657 ЦК України, якими регламентовано відносини щодо нотаріального посвідчення правочинів, підстав набуття права власності, захисту права власності, форм окремих договорів купівлі-продажу тощо, проте, спір у даній справі не є спором про речове право – право власності на нерухоме майно, про підстави його набуття, про форму договору тощо.

Вважаю, що суд першої інстанції в порушення ч.2 ст. 2 КАС України, зосередився не на з`ясуванні відповідності дій державного реєстратора та оскаржуваного рішення, а на з`ясуванні питання щодо наявності у позивачів права власності на нерухоме майно, тим самим, суд першої інстанції безпідставно вийшов за межі предмету спору й порушив вимоги щодо обґрунтованості судового рішення встановлені ст. 242 КАС України.

Суд першої інстанції вказав, що свідоцтво про право на особисту власність на житловий будинок 09 квітня 1970 року засвідчено печаткою, як вбачається із Технічного паспорту він був зареєстрований під номером 3891 та посвідчений печаткою БТІ, що свідчить про проведення державної реєстрації відповідно до законодавства діючого до 01 січня 2013 року у паперовому вигляді.

Також вважаю необхідним зазначити, що Постанова Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1998 року №192 "Про заходи щодо створення системи реєстрації прав на нерухоме та рухоме майно", Інструкція про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затверджена наказом Держбуду України від 09 червня 1998 року №121, зареєстрована у Міністерстві юстиції України 26 червня 1998 року за №99/2839, на які посилався суд першої інстанції, на час виникнення спірних правовідносин, втратили чинність.

Підсумовуючи, вважаю, що, в даній справі, відсутні будь-які правові підстави для визнання протиправним та скасування рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій №83603514 від 05 березня 2026 року прийняте державним реєстратором Галатою Вікторією Іванівною Юридичного департаменту Одеської міської ради. Відповідно, відсутні й підстави для зобов`язання відповідача (апелянта) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 №71027398 від 15 січня 2026 року про здійснення державної реєстрації права спільної власності на будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 на підставі поданих оригіналів документів та з урахуванням висновків суду.

При цьому, вважаю необхідним зазначити, що правова конструкція, яка склалася у даній справі, дає підстави для висновку про певні вади для прав позивачів, в зв`язку з неможливістю зареєструвати права спільної власності на будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом з тим, вважаю, що це питання належить вирішувати на рівні законодавця та регулятора, а не шляхом визнання протиправним рішення державного реєстратора, який сумлінно та ретельно дотримувався правових норм при прийнятті спірного рішення.

За таких обставин, вважаю, що у апеляційного суду були підстави для задоволення апеляційної скарги Юридичного Департаменту Одеської міської ради на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 липня 2026 року.

Суддя: А.І. Бітов

Оригінал: reyestr.court.gov.ua