Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №488/2612/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

Суд: П'ятий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо

Дата: 28 жовтня 2026 р.

Справа: №488/2612/26

Суддя: Казанчук Г.П.

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

———————————————————————

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 488/2612/26

перша інстанція: суддя Щеглова Я.В.,

повний текст судового рішення

складено 20.07.2026, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючої-судді – Казанчук Г.П.

суддів – Градовського Ю.М., Єщенка О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 20 липня 2026 року у справі № 488/2612/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Первомайського районного відділу поліції ГУНП у Миколаївській області, третя особа – Корабельний відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання протиправними та скасування постанов про накладення адміністративного стягнення у справах про адміністративне правопорушення,-

ВИКЛАД ОБСТАВИН :

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Первомайського районного відділу поліції ГУНП у Миколаївській області, третя особа – Корабельний відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якому просила суд:

- визнати протиправними та скасувати постанови серії ЕГА № 1843406 від 09.08.2025, ЕГА № 1846531 від 13.08.2025, ЕГА № 1846146 від 12.08.2025, ЕНА № 5466611 від 13.08.2025, ЕГА № 1844590 від 10.08.2025, ЕГА № 1846058 від 12.08.2025, ЕГА № 1844724 від 10.08.2025, ЕГА № 1848333 від 15.08.2025, ЕГА № 1844649 від 10.08.2025, № 1844649 від 13.08.2025, ЕГА № 1847917 від 14.08.2025, ЕГА № 1846479 від 13.08.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності;

- закрити справи про притягнення її до адміністративної відповідальності.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що виклику працівників поліції не здійснювала, протоколи про адміністративні правопорушення відносно неї не складалися, під особистий підпис їй не надавалися та на її поштову адресу не направлялися, пояснення у неї не відбиралися.

Другі примірники оскаржуваних постанов вона не підписувала, а у відповідних графах постанов міститься підпис невідомої особи.

Про існування оскаржуваних постанов позивачка дізналася лише у березні 2026 року, після арешту її банківських рахунків державним виконавцем.

На думку позивачки, обґрунтування її вини сформовано лише на даних сприйняття працівників поліції, без будь-яких інших доказів (показань свідків, відеофіксації тощо), а постанови винесені всупереч вимогам статей 254, 255, 258 КУпАП.

Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 20 липня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у серпні 2025 року позивачка неодноразово телефонувала на спецлінію « 102» з повідомленнями про різні правопорушення, а працівники поліції, прибуваючи на місце події, щоразу приймали рішення про притягнення її до адміністративної відповідальності за статтею 183 КУпАП.

Суд зазначив, що дослідив 11 постанов, винесених стосовно позивачки у період з 09 по 15 серпня 2025 року, і оскільки у всіх випадках її дії полягали у систематичних, у різний час доби, дзвінках на спецлінію « 102» з повідомленнями про факти, яких не було, є підстави вважати такі дії умисними, а отже, у її діях наявні об`єктивні та суб`єктивні ознаки складу правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП.

Суд також послався на дію в Україні воєнного стану, вказавши, що безпідставне відволікання спеціальних служб у цей період підвищує суспільну небезпечність вчиненого правопорушення, а обов`язок суб`єкта владних повноважень довести правомірність свого рішення не звільняє позивачку від обов`язку довести обставини, на які вона посилається.

Щодо постанови серії ЕНА № 5466611 суд першої інстанції дійшов висновку про наявність у діях позивачки складу правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 121 КУпАП, оскільки позивачка не надала належних та достовірних доказів, які б спростовували викладені у постанові факти.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 – адвокат Приземний Сергій Сергійович подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що позивачка виклику поліції не здійснювала, протоколи про адміністративні правопорушення відносно неї не складалися, пояснення у неї не відбиралися, а стаття 183 КУпАП не належить до випадків, коли протокол не складається.

Відповідно до відповіді відповідача на адвокатський запит від 19.03.2026 № 45050-2026 постанови направлені до органів державної виконавчої служби, а другі примірники постанов, у разі їх направлення позивачці, надсилалися звичайним листом, що, на думку апелянта, підтверджує неповідомлення позивачки про розгляд справ і невручення їй копій постанов всупереч статтям 268, 278, 285 КУпАП.

Апелянт наголошує, що у графах постанов стоїть підпис невідомої особи, вина позивачки обґрунтована лише даними сприйняття працівників поліції, а відповідач, будучи зобов`язаним доводити правомірність свого рішення, жодних доказів не навів.

Посилаючись на постанову Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а, апелянт зазначає, що всі сумніви щодо події правопорушення та винності особи тлумачаться на її користь, а недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості.

Крім того, апелянт посилається на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 02.06.2026 у справі № 488/1425/26, яким за позовом позивачки скасовано інші постанови про притягнення її до відповідальності за статтею 183 КУпАП у зв`язку з недоведеністю умислу на подання неправдивої інформації.

Рух справи в апеляційній інстанції:

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2026 задоволено клопотання представника позивачки, поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження, зупинено дію рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 20 липня 2026 року, відкрито апеляційне провадження та визначено здійснювати розгляд справи у змішаній формі.

Цією ж ухвалою учасникам справи запропоновано у десятиденний строк з дня отримання копії апеляційної скарги та/або ухвали про відкриття апеляційного провадження надати відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2026 підготовку справи до розгляду закінчено та призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 29.10.2026 о 12:30.

У судове засідання учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не подавали.

Відповідно до частини другої статті 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції, -

УСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 оскаржує постанови серії ЕГА № 1843406 від 09.08.2025, ЕГА № 1846531 від 13.08.2025, ЕГА № 1846146 від 12.08.2025, ЕГА № 1844590 від 10.08.2025, ЕГА № 1846058 від 12.08.2025, ЕГА № 1844724 від 10.08.2025, ЕГА № 1848333 від 15.08.2025, ЕГА № 1844649 від 10.08.2025, № 1844649 від 13.08.2025, ЕГА № 1847917 від 14.08.2025, ЕГА № 1846479 від 13.08.2025, якими її притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 183 КУпАП, а також постанову серії ЕНА № 5466611 від 13.08.2025, якою її притягнуто до відповідальності за частиною п`ятою статті 121 КУпАП.

Як зазначено в оскаржуваному рішенні, у постановах про адміністративні правопорушення, досліджених судом першої інстанції, поліцейськими Первомайського районного відділу поліції ГУНП в Миколаївській області вказано таке.

У постанові серії ЕГА № 1843406 – що 09.08.2025 о 15:57 позивачка у м. Первомайськ по вул. Київській здійснила завідомо неправдивий виклик поліції, штраф 850 гривень.

У постанові серії ЕГА № 1844649 – що 10.08.2025 о 21:40 у АДРЕСА_1 позивачка здійснила завідомо неправдивий виклик поліції та повідомила про конфлікт, хоча такого факту не було, штраф 850 гривень.

У постановах серії ЕГА № 1844590 та серії ЕГА № 1844724 – що 10.08.2025 о 19:33 та о 23:10 у АДРЕСА_2 позивачка зателефонувала на лінію 102 та повідомила, відповідно, про спричинення їй тілесних ушкоджень водієм маршрутного таксі та про вбивство, хоча цих фактів не було, штраф по 850 гривень.

У постанові серії ЕГА № 1846146 – що 12.08.2025 близько 19:18 у м. Первомайськ по вул. Князів Острозьких позивачка, перебуваючи у п`яному вигляді, повідомила про намір підірвати військкомат, штраф 3400 гривень.

У постанові серії ЕГА № 1846058 – що 12.08.2025 о 17:14 на території Первомайської ЦМБЛ позивачка, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, зателефонувала на лінію 102 та повідомила про факт, якого не було, штраф 850 гривень.

У постановах серії ЕГА № 1846479, серії ЕГА № 1848653 та серії ЕГА № 1846854 – що 13.08.2025 о 02:32, о 07:34 та о 15:00 у м. Первомайськ позивачка здійснювала завідомо неправдиві виклики поліції, повідомляючи про факти, яких не було (в останньому випадку – про відмову лікарів надати допомогу громадянці), штраф по 850 гривень.

У постанові серії ЕГА № 1847919 – що 14.08.2025 о 21:50 у м. Первомайськ по вул. Федора Толбухіна, 3 позивачка, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, повідомила на лінію 102 про факт, якого не було, штраф 850 гривень.

У постанові серії ЕГА № 1848333 – що 15.08.2025 о 12:03 у м. Первомайськ по вул. Островського, 48 позивачка зателефонувала на лінію 102 та повідомила про факт, якого не було, штраф 850 гривень.

У постанові серії ЕНА № 5466611 інспектор Тараненко Н.В. зазначила, що 13.08.2025 близько 01:35 у м. Первомайськ по вул. Київській, 38/13 водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом ВАЗ 21093, державний номерний знак НОМЕР_1 , обладнаним засобами пасивної безпеки, була не пристебнута ременем безпеки, чим порушила підпункт «в» пункту 2.3 Правил дорожнього руху, штраф 510 гривень, від підпису в графах 8 та 9 постанови особа відмовилася.

Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 27.05.2026 позивачці поновлено строк звернення до суду, відкрито провадження у справі, встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву разом з усіма доказами, що підтверджують заперечення проти позову, та витребувано у Первомайського районного відділу поліції ГУНП у Миколаївській області належним чином завірені копії матеріалів справ про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 за всіма оскаржуваними постановами.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, у судове засідання 20.07.2026 не з`явився, а витребувані судом матеріали справ про адміністративні правопорушення до суду не надав.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вимогами частини першої статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Частиною першою статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Пунктом 1 статті 247 КУпАП врегульовано, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.

Згідно зі статтею 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Статтею 258 КУпАП встановлено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, і в такому разі уповноваженою посадовою особою на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 КУпАП.

Водночас, якщо під час складання постанови особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, уповноважена посадова особа, за винятком випадків, визначених цією статтею, зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 КУпАП.

Отже, у визначених законом випадках допускається скорочене провадження, однак застосування такої процедури не звільняє поліцейського від обов`язку з`ясувати обставини, визначені статтею 280 КУпАП, та зафіксувати докази, на підставі яких встановлено подію правопорушення та вину особи.

Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.

Відповідно до статті 183 КУпАП завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань тягне за собою накладення штрафу від п`ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як правильно зазначив і суд першої інстанції, суб`єктивна сторона цього правопорушення характеризується виною у формі прямого умислу, на що вказує ознака «завідомості» неправдивого виклику: особа повинна усвідомлювати, що повідомлена нею інформація не відповідає дійсності, і бажати виїзду спеціальної служби за відсутності для цього підстав.

Тому для притягнення особи до відповідальності за статтею 183 КУпАП недостатньо встановити, що повідомлені нею обставини під час перевірки не підтвердилися.

Суб`єкт владних повноважень має довести належними доказами, по-перше, сам факт виклику саме цією особою (час, номер, з якого здійснено дзвінок, зміст повідомлення), по-друге, неправдивість повідомленої інформації та, по-третє, те, що особа завідомо знала про її неправдивість.

Звернення особи до поліції з повідомленням, яке за результатами перевірки не знайшло підтвердження, без встановлення умислу заявника на повідомлення неправдивої інформації є реалізацією права, гарантованого статтею 40 Конституції України, і саме по собі не утворює складу правопорушення.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, при цьому жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

На обов`язок доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності вказує Верховний Суд у постановах від 23.10.2018 у справі № 743/1128/17, від 08.11.2018 у справі № 201/12431/16-а, від 15.11.2018 у справі № 524/7184/16-а, від 24.04.2019 у справі № 537/4012/16-а.

У постанові від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а Верховний Суд зазначив, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події правопорушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Як встановлено колегією суддів, суд першої інстанції ухвалою від 27.05.2026 витребував у відповідача належним чином завірені копії матеріалів усіх справ про адміністративні правопорушення відносно позивачки та роз`яснив наслідки неподання відзиву.

Втім, відповідач вимог ухвали суду не виконав, відзиву на позовну заяву не подав, жодного доказу на підтвердження правомірності оскаржуваних постанов суду не надав і причин неподання витребуваних матеріалів не повідомив.

Згідно з частиною четвертою статті 159 КАС України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову, а відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Колегія суддів зазначає, що вирішення справи за наявними матеріалами за відсутності відзиву та доказів з боку суб`єкта владних повноважень не змінює визначеного частиною другою статті 77 КАС України розподілу обов`язку доказування.

Наслідки неподання доказів у такому випадку покладаються саме на суб`єкта владних повноважень, який не довів правомірності свого рішення, а не на позивачку.

Натомість суд першої інстанції, констатувавши, що відповідач правом подати відзив не скористався, фактично переклав тягар доказування на позивачку, зазначивши, що обов`язок суб`єкта владних повноважень довести правомірність свого рішення не звільняє її від обов`язку довести обставини, на які вона посилається, та що вона не надала доказів, які б спростовували факти, викладені в постанові.

Такий підхід суперечить частині другій статті 77 КАС України та принципу презумпції невинуватості, оскільки особа, яка заперечує сам факт вчинення правопорушення, не може бути зобов`язана доводити відсутність події, яку суб`єкт владних повноважень не підтвердив жодним доказом.

Крім того, вважаючи доведеними обставини, викладені у спірних постановах, суд першої інстанції не вжив жодних заходів до з`ясування реальних обставин, які слугували підставою для складення спірних постанов.

Щодо досліджених судом першої інстанції постанов колегія суддів зазначає, що копії оскаржуваних постанов, наявні в матеріалах справи, є предметом спору, а не доказом вчинення позивачкою адміністративних правопорушень.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 26.04.2018 у справі № 211/3520/16-а, саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення, оскільки така постанова за своєю правовою природою є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Колегія суддів зауважує, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є актом індивідуальної дії, який має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки має значимі наслідки для особи, яка перебуває в нерівному становищі щодо суб`єкта владних повноважень.

Працівники поліції наділені повноваженнями щодо фіксування події адміністративного правопорушення та мають для цього відповідні технічні засоби, а отже, відповідач мав реальну можливість сформувати доказову базу та подати її суду.

Разом з тим у справі відсутні аудіозаписи або роздруківки звернень на спецлінію « 102», відомості про реєстрацію цих повідомлень та результати їх перевірки, рапорти поліцейських, пояснення позивачки, свідків чи інших осіб, записи портативних відеореєстраторів поліцейських або будь-які інші докази.

За таких обставин не підтверджено ні того, що виклики поліції здійснювала саме позивачка, ні того, що повідомлена нею інформація була неправдивою, ні, тим більше, того, що позивачка завідомо знала про її неправдивість.

Так само не підтверджено жодним доказом і зазначений у кількох постановах стан алкогольного сп`яніння позивачки, а позивачка заперечує як факт здійснення викликів, так і належність їй підписів у постановах.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у діях позивачки умислу з огляду лише на кількість постанов, винесених стосовно неї у період з 09 по 15 серпня 2025 року.

Кожна з оскаржуваних постанов є окремим рішенням суб`єкта владних повноважень, правомірність якого має бути доведена самостійно, а кількість винесених стосовно особи постанов не є доказом ні події правопорушення, ні вини особи.

Неодноразовість звернень до поліції сама по собі не свідчить про завідомо неправдивий характер повідомлень, а за відсутності будь-яких доказів змісту цих звернень та результатів їх перевірки висновок про умисел позивачки ґрунтується лише на припущеннях.

Відповідно до частини четвертої статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову і посилання суду першої інстанції на дію в Україні воєнного стану.

Обставини, які, на думку суду, підвищують суспільну небезпечність діяння, можуть мати значення хіба що для обрання виду та розміру стягнення, однак не замінюють доказів події правопорушення та вини особи і не змінюють розподілу обов`язку доказування.

Крім того, відповідно до статті 3 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, тимчасово можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30– 34, 38, 39, 41– 44, 53 Конституції України, тобто гарантії, визначені статтею 62 Конституції України, у період воєнного стану не обмежені.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що номери частини постанов, наведених в оскаржуваному рішенні, не збігаються з номерами постанов, оскарження яких є предметом позову.

Зокрема, позивачка оскаржує постанови серії ЕГА № 1846531 від 13.08.2025, № 1844649 від 13.08.2025 та серії ЕГА № 1847917 від 14.08.2025, тоді як суд першої інстанції описав і оцінив постанови серії ЕГА № 1848653, серії ЕГА № 1846854 та серії ЕГА № 1847919, а в апеляційній скарзі замість постанови № 1844649 від 13.08.2025 зазначено постанову серії ЕГА № 1846854 від 13.08.2025.

Отже, суд першої інстанції не встановив, які саме постанови оскаржуються позивачкою, та не дослідив частину з них, що свідчить про неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Водночас, оскільки відповідач не надав жодних матеріалів у жодній із справ про адміністративні правопорушення, висновок про недоведеність правомірності оскаржуваних постанов стосується кожної з постанов, визначених позивачкою у позовній заяві.

Щодо постанови серії ЕНА № 5466611 колегія суддів зазначає таке.

Частиною п`ятою статті 121 КУпАП встановлено відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами.

Відповідно до підпункту «в» пункту 2.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки, користуватися ними.

Суд першої інстанції визнав цю постанову правомірною лише на підставі її змісту та з огляду на те, що позивачка не надала доказів, які б спростовували викладені в ній факти.

Однак відповідач не надав суду ні відеозапису з нагрудної камери поліцейського чи відеореєстратора службового автомобіля, ні рапорту, ні будь-яких інших доказів того, що 13.08.2025 близько 01:35 позивачка керувала зазначеним транспортним засобом і не була пристебнута ременем безпеки.

Відмова особи від підпису в постанові не є доказом вчинення нею правопорушення, а лише засвідчує незгоду або небажання особи підписувати документ.

Оскільки позивачка заперечує вчинення правопорушення, а відповідач, всупереч частині другій статті 77 КАС України, не надав доказів, які б спростовували її доводи, вина позивачки у порушенні підпункту «в» пункту 2.3 Правил дорожнього руху не доведена поза розумним сумнівом.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що відповідач не довів правомірності жодної з оскаржуваних постанов, а отже, подія та склад адміністративних правопорушень, передбачених статтею 183 та частиною п`ятою статті 121 КУпАП, у діях позивачки не встановлені.

Посилання апелянта на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва у справі № 488/1425/26 колегія суддів не оцінює, оскільки воно стосується інших постанов, а висновки у цій справі ґрунтуються на оцінці доказів, наявних саме в її матеріалах.

Так, колегія суддів зазначає, що позивач як у позовній заяві, такі і в апеляційній скарзі наголошує про те, що нею не були вчинені адміністративні правопорушення, які стали підставою для притягнення її до адміністративної відповідальності. Натомість, відповідач жодним чином навіть не намагався заперечити доводи, наведені у позові та в апеляційній скарзі. Відзив на позовну заяву не подано, витребуваних судом першої інстанції документів не надано, та відзив на апеляційну скаргу відповідачем також не надано, що на переконання колегії суддів свідчить про відсутність належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позову та апеляції.

Враховуючи встановлену недоведеність правомірності оскаржуваних постанов, колегія суддів не вбачає потреби в окремій оцінці доводів апелянта щодо неповідомлення позивачки про розгляд справ, невручення їй копій постанов та належності підписів у постановах, оскільки вони не можуть вплинути на результат розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17, від 17.07.2019 у справі №295/3099/17, від 05.03.2020 у справі №607/7987/17.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд може скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, оскаржувані постанови підлягають визнанню протиправними та скасуванню, а справи про адміністративні правопорушення – закриттю.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вказаним критеріям рішення суду першої інстанції не відповідає.

Згідно з пунктами 1, 4 частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи те, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно розподілив обов`язок доказування та дійшов висновку про умисел позивачки на підставі припущень, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 20 липня 2026 року у справі № 488/2612/26 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати постанови серії ЕГА № 1843406 від 09.08.2025, ЕГА № 1846531 від 13.08.2025, ЕГА № 1846146 від 12.08.2025, ЕГА № 1844590 від 10.08.2025, ЕГА № 1846058 від 12.08.2025, ЕГА № 1844724 від 10.08.2025, ЕГА № 1848333 від 15.08.2025, ЕГА № 1844649 від 10.08.2025, № 1844649 від 13.08.2025, ЕГА № 1847917 від 14.08.2025, ЕГА № 1846479 від 13.08.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 183 КУпАП.

Визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА № 5466611 від 13.08.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною п`ятою статті 121 КУпАП.

Провадження у справах про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності закрити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя Г.П. Казанчук

Суддя Ю.М. Градовський

Суддя О.В. Єщенко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua