Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №420/12292/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/12292/26

Перша інстанція: суддя Єфіменко К.С.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Терлецького Д.С., суддів Вербицької Н.В., Димерлія О.О., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Рух справи

30.04.2026р. ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 або позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, у якому просив:

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди в розмірі 1 млн. гривень, передбаченої пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025р. №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду в розмірі 1 млн. (один мільйон) гривень, передбачену пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025р. №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що проходив військову службу в Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу за контрактом, який укладено у грудні 2022 р. У лютому 2023р. позивач отримав офіцерське звання. У період проходження служби з 01.07.2023р. по 14.07.2024р. приймав безпосередню участь у бойових діях, отримав поранення, пов`язане з захистом Батьківщини.

У грудні 2025р. позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 із рапортом про виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень на підставі абзацу 1 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025р. №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», проте у погоджені виплати відмовлено. Підставою визначено те, що позивач не приймав участь у бойових діях, перебуваючи на посадах рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил.

Військова частина НОМЕР_1 заперечувала проти задоволення позову та зазначила, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025р. №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (до 13.02.2025р.) право на винагороду мають особи, які, зокрема будучи рядовими, сержантами або старшинами, приймали безпосередню участь у бойових діях. Позивач участь у бойових діях приймав вже у званні молодший лейтенант.

Одеський окружний адміністративний суд відмовив у задоволені позову рішенням від 13.08.2026 р.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 (далі – також скаржник) звернувся з апеляційною скаргою до П`ятого апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати рішення окружного адміністративного суду від 13.08.2026р. та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

П`ятий апеляційний адміністративний суд відкрив апеляційне провадження у справі та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження ухвалами від 31.08.2026р.

Обставини справи

У грудні 2022р. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення 25-річного віку уклав контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу.

20.02.2023р. ОСОБА_1 отримав офіцерське звання «молодший лейтенант», що підтверджується рапортом начальника відділу персоналу та стройового штабу військової частини НОМЕР_1 .

Під час проходження військової служби з 01.07.2023р. по 14.07.2024р у званні молодшого лейтенанта в складі військової частини НОМЕР_2 позивач приймав безпосередню участь у бойових діях, отримав поранення, пов`язане із захистом Батьківщини що підтверджується копіями довідок військової частини НОМЕР_2 №2664 від 15.07.2024р., а також №24311 від 30.10.2025р.

У грудні 2025р. позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 , де на той час проходив військову службу, з рапортом про нарахування та виплату одноразової грошової винагороди в розмірі 1 млн. грн. передбаченої пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

22.04.2026 р. у відповідь на запит, який поступив на гарячу лінію Міністерства оборони України №44475/С від 15.04.2026р., надано витяг з акта перевірки документів, які є підставою для видання наказу про виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , складеного комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з витягом з акта перевірки від 03.03.2026р. здійснення такої виплати позивачу не погоджено у зв`язку з тим, що він приймав участь у бойових діях після отримання офіцерського звання, що, на думку комісії, не дає права на виплату такої винагороди.

Вважаючи протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо виплати одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень на підставі пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Оцінка суду першої інстанції

Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, за яким для отримання права на винагороду позивач повинен був, будучи рядовим, сержантом або старшиною, приймати безпосередню участь у бойових діях, а потім бути переатестованим до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу «молодший лейтенант».

Проте згідно з наданими доказами позивач приймав участь в бойових діях вже після отримання ним первинного офіцерського звання «молодший лейтенант», а тому достатніх правових підстав для виплати винагороди немає.

Доводи апеляційної скарги

Скаржник на обґрунтування вимог про скасування рішення суду вказав, що відповідає усім вимогам для виплати на його користь одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень на підставі пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Надане відповідачем тлумачення постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» не відповідають її суті та меті її прийняття, а тому суттєво порушують права позивача.

Позиція відповідача у справі на заявлену апеляційну скаргу

Військова частина НОМЕР_1 , належно повідомлена про апеляційний розгляд цієї справи, правом на подання відзиву не скористалась.

Джерела права та оцінка суду апеляційної інстанції

За результатами апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення у межах доводів і вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи і правильність застосування норм матеріального і процесуального права, суд у складі колегії суддів дійшов таких висновків.

Закон України від 20.12.1991р. №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі – Закон №2011-XII) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів (абзац перший частини першої статті 9 Закон №2011-XII).

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців (абзац другий частини першої статті 9 Закону №2011-XII).

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (частина друга статті 9 Закону №2011-XII).

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (абзац перший частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII).

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абзац другий частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII).

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022р. № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (далі – Указ №64), затвердженим Законом України від 24.02.2022р. №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Згідно з пунктом 2 Указу №64 військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування визначено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Відповідно до пункту 4 Указу №64 Кабінету Міністрів України визначено невідкладно: 1) ввести в дію план запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в Україні; 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

11.02.2025р. Кабінет Міністрів України постановою №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» (далі - Постанова №153), яка набрала чинності 13.02.2025р., затвердив Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі - Порядок).

Суд у складі колегії суддів вважає за підставне особливо наголосити, що йдеться про експериментальний проект щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану.

Згідно з пунктом 1 Постанови №153 у первинній редакції експериментальний проект реалізується протягом двох років з дня, що настає за днем набрання чинності Постановою. На момент розгляду справи судом першої інстанції та її апеляційного перегляду тривалість реалізації експериментального проекту, складовою якого є Порядок, залишається обмеженою дворічним терміном, який обраховується з дня, що настає за днем набрання чинності постановою, тобто з 13 лютого 2025р.

Згідно з підпунктом 3 пункту 3 Постанови № 153 в редакції станом на 13.02.2025р. було установлено, що учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил на посади рядового складу, Збройні Сили, Міністерство оборони, військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил.

Згідно з підпунктом 3 пункту 3 Постанови №153 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2025р. №387 установлено, що учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.

Відповідно до абзацу другого пункту 4 Постанови №153 в редакції станом на 13.02.2025р. було установлено, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022р. №64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022р. №2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.

Військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених) (абзац третій пункту 4 Постанови № 153 у редакції станом на 13.02.2025р.).

Військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі (абзац четвертий пункту 4 Постанови № 153 у редакції станом на 13.02.2025р.).

Військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується (абзац п`ятий пункту 4 Постанови № 153 у редакції станом на 13.02.2025р.).

Згідно з абзацом другим пункту 4 Постанови №153 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2025р. №387 установлено, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України від 24.02.2022р. №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»», проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.

На момент апеляційного розгляду цієї справи абзац другий пункту 4 Постанови №153 викладено в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.07.2025р. №942.

Так, згідно з абзацом другим пункту 4 Постанови №153 в чинній редакції установлено, що громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022р. №64, затвердженим Законом України від 24.02.2022р. №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.07.2025р. №942 абзац п`ятий пункту 4 викладено у такій редакції:

«військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується».

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.2025р. №942 пункт 4 Постанови №153 також доповнено абзацами такого змісту:

«виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:

були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;

проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу молодший лейтенант;

проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання».

За результатами аналізу змін до пункту 4 Постанови №153 суд у складі колегії суддів вважає за необхідне вказати на поступове розширення кола військовослужбовців осіб, яким під час реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану, здійснюється виплата винагороди.

Водночас суд у складі колегії суддів вказує, що експериментальний проект передбачає тимчасове, тобто обмежене у часі, запровадження особливого правового режиму для апробації окремих управлінських рішень. Аналіз результатів реалізації експериментального проекту уможливлює прийняття рішення про запровадження відповідного правового режиму на постійній основі та/або в інших масштабах, або про припинення його дії.

Одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах, яка передбачена в абзаці другому пункту 4 Постанови №153, спрямована на підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України осіб певного віку, які прийняті на військову службу за певних умов під час воєнного стану та є складником експериментального проекту.

Одноразова грошова винагорода є заохочувальною виплатою особам певного віку, які прийняті на військову службу за певних умов, та відповідають певним іншим умовам, а не соціальною гарантією встановленою усім військовослужбовцям на постійній основі.

За результатами аналізу пункту 4 Постанови №153 суд у складі колегії суддів зазначає, що одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень виплачується громадянам України, за одночасного дотримання низки умов.

Так, під час реалізації експериментального проекту, який реалізується протягом двох років з дня, що настає за днем набрання чинності Постановою №153, одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень виплачується, зокрема, тим (1) громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які (2) до набрання чинності Постановою у віці (3) до 25 років були (4) прийняті або призвані на військову службу (5) під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022р. №64, затвердженим Законом України від 24.02.2022р. №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»», (6) проходять військову службу та (7) брали безпосередню участь у бойових діях строком, що (8) за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою.

Під час реалізації експериментального проекту і відповідно до його умов іншим особам, які не відповідають бодай одній з визначених умов, одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень не виплачується.

Відповідно до обставин цієї справи ОСОБА_1 20.02.2023р. отримав звання «молодший лейтенант», 23.02.2024р. – «лейтенант», 23.02.2025р. – «старший лейтенант». Відповідні відомості підтверджуються відомостями з посвідчення офіцера НОМЕР_3 від 20.02.2023р.

Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_2 №24311 від 30.10.2025р. (а.с.29), позивач брав безпосередню участь у бойових діях у період з 01.07.2023р. по 23.07.2023р., з 14.03.2024р. по 16.03.2024р., з 24.03.2023р. по 31.03.2023р., з 01.04.2024р. по 30.04.2024р., з 01.05.2024р. по 31.05.2024р., з 07.06.2024р. по 09.06.2024р., з 13.06.2024р. по 30.06.2024р., з 01.07.2024р. по 14.07.2024р.

Відповідно до примітки до довідки №24311 від 30.10.2025р. ОСОБА_1 зарахований до списків військової частини НОМЕР_2 від 23.02.2023р. у званні молодшого лейтенанта та брав безпосередню участь у бойових діях згідно з вищезазначеними періодами на посаді командира взводу.

Суд у складі колегії суддів зазначає, що відповідно до встановлених обставин цієї справи ОСОБА_1 не брав участь у бойових діях, перебуваючи на посадах рядового, сержантського і старшинського складу.

Суд у складі колегії суддів також зазначає, що абзац восьмий пункту 4 Постанови №153, перебуває у смисловому зв`язку із такими вимогами, визначеними в абзаці другому пункту 4 Постанови №153: (1) громадяни України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які, зокрема (7) брали безпосередню участь у бойових діях строком, що (8) за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою.

Відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 Постанови №153 тільки первинна відповідність військовослужбовців вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому пункту 4 Постанови №153, уможливлює при вирішенні питання про виплату їм винагороди застосування абзацу восьмого пункту 4 Постанови №153, за яким виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, які «проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу молодший лейтенант».

Ретельно дослідивши доводи та міркування, викладені в апеляційній скарзі, щодо допущеного судом першої інстанції неправильного тлумачення нормативних приписів, суд у складі колегії суддів відхиляє відповідні доводи та міркування як такі, що не знайшли свого підтвердження.

Суд у складі колегії суддів вважає за необхідне наголосити, що довільна, поза аналізом результатів експериментального проекту і безвідносно до них, зміна умов реалізації проекту шляхом їх розширювального тлумачення заперечує функціональну спрямованість і практичне значення експериментального проекту.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а викладені в апеляційній скарзі доводи та міркування не свідчать про порушення окружним адміністративним судом норм матеріального чи процесуального права, які б могли призвести до неправильного вирішення справи.

Висновки суду апеляційної інстанції

Згідно з частиною першою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Здійснивши в межах, визначених статтею 308 КАС України, апеляційний перегляд цієї справи, суд у складі колегії суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального й процесуального права.

Доводи апеляційної скарги таких висновків не спростовують, оскільки ґрунтуються на неправильному тлумаченні фактичних обставин, норм матеріального й процесуального права, що регулюють спірні правовідносини.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду та відповідно до статті 139 КАС України, розподіл судових витрат не здійснюється.

З огляду на те, що суд першої інстанції правомірно відніс справу до категорії незначної складності й розглядав її за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених у пункті 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.08.2026р. у справі № 420/12292/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції відповідно до статті 325 КАС України набирає законної сили з дати її ухвалення.

Постанова суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, які передбачені в пункті 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Д.С. Терлецький

Суддя: Н.В. Вербицька

Суддя: О.О. Димерлій