Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №420/14076/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/14076/26

Перша інстанція: суддя Бутенко А.В.,

повний текст судового рішення

складено 23.06.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді –Кравченка К.В.,

судді –Вербицької Н.В.,

судді –Джабурія О.В.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 червня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 мобільного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2025 року ОСОБА_1 (надалі – позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до НОМЕР_1 мобільного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) (надалі – відповідач, ВЧ НОМЕР_2 ), в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 01 січня 2024 року по 19 листопада 2025 року індексації грошового забезпечення в повному розмірі, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - березень 2018 року;

- зобов`язати НОМЕР_1 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01 січня 2024 року по 19 листопада 2025 року індексацію грошового забезпечення в повному розмірі, з урахуванням нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 №44, з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2024 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати;

- зобов`язати НОМЕР_1 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2024 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що проходив військову службу у НОМЕР_1 мобільному загоні Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ). В період проходження військової служби позивачу не в повному розмірі виплачувалась індексація грошового забезпечення. Представник позивача звернувся із заявою до відповідача в якій просив нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення, з урахуванням відрахувань, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з визначенням базового місяця березень 2018 року. Однак листом військова частина відмовила у виплаті індексації грошового забезпечення.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23.06.2026, ухваленим в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність у позивача права на нарахування поточної індексації грошового забезпечення.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу посилаючись на доводи, що узгоджуються з висновками, викладеними в рішенні суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 проходив службу у НОМЕР_1 мобільному загоні Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), та наказом від 19.11.2025 №481-ОС був звільнений зі служби, виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 19.11.2025.

Оскільки позивач вважав, що в період проходження військової служби йому не в повному розмірі виплачувалась індексація грошового забезпечення за період з 01 січня 2024 року по 19 листопада 2025 року, адвокат позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом, на який листом від 11.02.2026 адвоката було повідомлено, що організація фінансового забезпечення діяльності НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону (в/ч НОМЕР_2 ) здійснювалася Адміністрацією Державної прикордонної служби України через відповідні структурні підрозділи ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_3 ). Згідно наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 29.09.2022 №90-гриф НОМЕР_1 мобільний прикордонний загін з 01.10.2022 року перейшов на самостійне фінансове забезпечення. Повідомлено, що для отримання інформації за попередній період необхідно звернутись до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ). За період з 01.10.2022 року по день звільнення надані особисті картки, де вказано помісячно складові грошового забезпечення.

Також, листом від 09.02.2026 представнику позивача, на адвокатський запит була надана довідка - розрахунок №15 від 09.02.2026 виплаченої індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 2022 по 2025 роки, відповідно до якої:

- базовий місяць для нарахування індексації грошового забезпечення по 31.12.2022 - березень 2018 року;

- базовий місяць для нарахування індексації грошового забезпечення з 01.08.2024 - грудень 2023 року;

- базовий місяць для нарахування індексації грошового забезпечення з 01.07.2025 - січень 2025 року.

Апеляційний суд зазначає, що відповідно до архівної відомості:

- за період з жовтня по грудень 2022 року посадовий оклад позивача становив 3260 грн, оклад за військовим званням - 880 грн;

- за період з січня 2023 року по грудень 2023 року, посадовий оклад позивача становив 3260 грн, оклад за військовим званням - 880 грн;

- за період з січня 2024 року по грудень 2024 року посадовий оклад позивача становив – 2910 грн, оклад за військовим званням – 880 грн;

- за період з січня 2025 року по грудень 2025 року посадовий оклад позивача становив – 2910 грн, оклад за військовим званням – 880 грн;

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки законодавчого підвищення посадового окладу позивача протягом спірного періоду не відбулося (останнє підвищення для військовослужбовців було на підставі постанови №704 з 01.03.2018, коли позивач ще не проходив службу), а тому правові підстави для нарахування та виплати йому індексації-різниці, про яку йдеться в абзацах 4-6 пункту 5 Порядку №1078, відсутні.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.2001 №1282-ХІІ (надалі – Закон №1282-ХІІ) визначені правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Приписами ч.2 ст.5 Закону №1282-XII передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюються на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначаються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (надалі - Порядок №1078).

Як встановлено п.6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Отже, на підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.

Положеннями Закону №1282-XII та Порядку №1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Разом з тим, виплата індексації не ставиться, вищевказаними нормативно-правовими актами, у залежність від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації.

Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Заробітна плата підлягає обов`язковій індексації як державна соціальна гарантія, яка надається для підтримки населення в умовах зростання цін. Право на індексацію виникає тоді, коли індекс споживчих цін, розрахований наростаючим підсумком перевищить поріг індексації в 103%. У свою чергу обов`язок проводити індексацію заробітної плати у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації покладається на всі державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації незалежно від форми власності.

Аналогічно у ст.4 Закону №1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (до 01.01.2016 року 101%).

З 01.12.2015 положення Порядку №1078 діють із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів».

За змістом пояснюючої записки до проекту постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 метою цього акту є внесення змін до умов оплати праці працівників установ, закладів, організацій окремих галузей бюджетної сфери, органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, а також забезпечення єдиного підходу до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників.

У зв`язку з цим указаною постановою удосконалено механізм проведення індексації доходів громадян, у тому числі з урахуванням періодів підвищення заробітної плати працівників (зокрема, пункт 5 викладено у новій редакції).

Внесені зміни, серед іншого, передбачали не лише заміну терміну «базовий місяць» на «місяць підвищення доходу», ці зміни надали іншого значення запровадженому новому терміну із зміною алгоритму визначення такого місяця підвищення.

На відміну від правил визначення «базового місяця» (яким вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати) та який визначався у разі, коли збільшувалася заробітна плата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати), «місяцем підвищення доходу» є місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) і визначається він тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). При цьому, за новими правилами зростання зарплати за рахунок інших постійних складових зарплати (без підвищення тарифної ставки чи окладу) не впливає на індексацію та не призводить до зменшення суми індексації.

Термін «підвищення тарифних ставок (окладів)» для працівників бюджетної сфери за змістом запроваджених нововведень застосовується у розумінні підвищення, що здійснюється відповідно до законодавства, а не у розумінні підвищення тарифної ставки (окладу) кожному працівнику індивідуально (зокрема, у зв`язку з призначенням на посаду чи переведенням на іншу посаду), як це було передбачено попереднім механізмом індексації. Тобто за новими правилами місяць підвищення тарифних ставок (окладів) для кожного окремого працівника не визначається індивідуально.

Якщо точкою відліку для обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) для проведення індексації за попереднім механізмом визначався базовий місяць, у якому індекс споживчих цін приймався за одиницю чи 100%, обчислення ІСЦ розпочиналося із місяця, наступного за базовим, а нарахування індексації провадилося з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частини третя і четверта статті 4 Закону №1282-ХІІ), то зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013, передбачали здійснення обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу та зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

Отже, з 01.12.2015 відправною точкою для визначення місяця підвищення й початку обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник.

Задля досягнення поставленої мети (зміна механізму проведення індексації, який передбачав індивідуальний підхід для кожного окремого працівника, та перехід до механізму, який би забезпечував єдиний підхід до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників) пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 постановлено міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів вжити заходів для підвищення з 01.12.2015 розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов`язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 року, з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 року перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року.

За рахунок цього мала б «обнулитися» індексація минулих років, розмір якої зростав внаслідок довготривалого непідвищення доходу працівників, а тому абзацом 2 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 передбачено, що для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до Порядку №1078, який уже діяв із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013, та передбачав єдиний підхід до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників (з місяця останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник).

Так, якщо на виконання пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 працівникам інших галузей бюджетної сфери були підвищені оклади, то військовослужбовцям оклади визначалися постановою №1294, яка була чинною з 01.01.2008 та діяла до 01.03.2018, тобто до набрання чинності постановою КМУ від 30.08.2017 №704, якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Апелянт наголошує, що незмінність розміру посадового окладу за відповідною посадою, який з 01.03.2018 визначається постановою КМУ №704 від 30.08.2017, є вирішальним в даному випадку.

Проте, апеляційний суд, вважає такі доводи апелянта помилковими з огляду на таке.

Місяць підвищення доходу (базовий місяць) це фактично місяць, який береться за «нульову точку» для відліку індексу споживчих цін та обчислення інфляції наростаючим підсумком починається з місяця, що настає за місяцем підвищення доходу

Як правильно зазначає апелянт, 01.03.2028 року є місяцем підвищення доходу, оскільки постановою КМУ №704 від 30.08.2017 були підвищені посадові оклади, а тому з 01.03.20218, дійсно, при обчисленні поточної індексації, місяць підвищення доходу (базовий місяць) був березень 2018 року.

Проте, спірним в цій справі є застосування відповідачем «місяця підвищення доходу» (базового місяця) березень 2018 року у період з 01 січня 2024 року по 19 листопада 2025 року.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що у спірний період обчислення поточної індексації відбувалось з особливостями, які встановлювались законами про державний бюджет на відповідний календарний рік, за якими правила індексації періодично «обнуляються» на початку року.

Так, статтею 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року.

Статтею 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків. Сума індексації, яка склалася у грудні 2024 року, у січні 2025 року не нараховується.

Таким чином, у 2024 році законодавець визначив січень 2024 року як нову точку відліку для обчислення коефіцієнта індексації, а тому, відповідно, грудень 2023 став базовим місяцем для обрахунку індексації.

Натомість у 2025 році законодавець визначив місяць підвищення доходу (базовий місяць) січень 2025 року.

Апеляційний суд зазначає, що бюджетні норми 2024– 2025 років є спеціальними актами вищої юридичної сили, які імперативно перезапускають обчислення індексу споживчих цін з 1 січня кожного року, що виключає подальше застосування березня 2018 року як «базового місяця».

Матеріалами справи підтверджено проведення поточної індексації грошового забезпечення позивача у 2024 році із застосуванням місяця підвищення доходу (базового місяця) грудень 2023 року, а у 2025 році – січень 2025 року.

За наведених обставин апеляційний суд дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог, та доводи апеляційної скарги таких висновків не спростовують.

Проте, ухвалюючи постанову про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції посилався на нормативне урегулювання правовідносин, які стосуються нарахування та виплати індексації-різниці, а не питання застосування місяця підвищення доходу (базового місяця) за період з 01 січня 2024 року по 19 листопада 2025 року.

За наведених обставин оскаржуване рішення суду першої інстанції має бути змінене в мотивувальній частині щодо підстав для відмови у задоволенні позовну.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, оскаржуване рішення – зміні в частині підстав за яких відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 242, 257, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 327-329 КАС України апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 червня 2026 року – змінити в мотивувальній частині, а саме в частині підстав для відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до НОМЕР_1 мобільного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, зазначивши, що вказана позовна заява не підлягає задоволенню з підстав, встановлених апеляційним судом в цій постанові.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач К.В. Кравченко

СуддіН.В. Вербицька О.В. Джабурія