Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №420/34496/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/34496/25

Перша інстанція: суддя Пекний А.С.

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Єщенка О.В.,

Казанчук Г.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 7 серпня 2026р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2025р ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – ГУ ПФУ в Одеській області, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 18.03.2025р. №9783, права та обов`язки якої здійснювала ДУ «Український Державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України», якою було знято ОСОБА_1 другу групу інвалідності.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що у грудні 2022р. їй згідно з довідкою МСЕК було вперше встановлено інвалідність ІІ групи, а надалі зазначений статус було підтверджено під час повторного медичного огляду у грудні 2023р. на строк до 15.10.2025р..

Однак у червні 2025р. позивачка дізналася, що рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи ДУ "Український Державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" від 18.03.2025р. №3783 їй протиправно, невмотивовано та ретроспективно скасовано групу інвалідності з 17.10.2023р..

Зважаючи на те, що оцінювання проведено суто заочно, без фактичного дослідження стану здоров`я позивачки, її опитування, що грубо порушує процедуру експертизи, принципи правової визначеності та право на соціальний захист, ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 7 серпня 2026р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із даним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов.

Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у період воєнного стану ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» правомірно здійснює заочний перегляд рішень щодо оцінювання повсякденного функціонування особи, якщо медична документація явно суперечить критеріям інвалідності.

Рішення Центру оцінювання функціонального стану особи від 18.03.2025р. №ЦО-3783, ухвалене за скаргою на первинний висновок МСЕК, не містить дефектів неумотивованості. Відповідач належним чином виклав клінічні фактори стану здоров`я позивачки та навів правові аргументи щодо відсутності підстав для встановлення інвалідності у контексті Постанови КМУ №1338.

В матеріалах справи містяться медичні документи з медико-експертної справи на підставі яких було проведено перевірку обґрунтованості рішення про встановлення групи інвалідності ОСОБА_1 ..

Наведене свідчить, що оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень ухвалене з повним та всебічним урахуванням усіх обставин, які мають значення для його прийняття

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи під час апеляційного розгляду, що 10.10.2022р. позивачці було первинно встановлено ІІ групу інвалідності на два роки, до чергового переогляду - 17.10.2023р., згідно з випискою з акту огляду медико-соціальною експертною комісією до Довідки серії 12 ААГ №231121 від 10.10.2022р..

Надалі, згідно з випискою з акту огляду Одеської обласної медико-соціальної експертної комісії до довідки серії 12 ААГ №945032, серія 12ААБ №715968 ОСОБА_1 встановлено II групу інвалідності на строк до 15.10.2025р..

Проте, рішенням ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» №3783 від 18.03.2025р. було констатовано, що даних для встановлення групи інвалідності з 17.10.2023р. не встановлено.

У зв`язку з скасуванням інвалідності позивачці з 17.10.2023р., ГУ ПФУ в Одеській області повідомило ОСОБА_1 про те, що стосовно неї утворилася переплата пенсії по інвалідності у розмірі 111 357,51грн..

Перевіряючи правомірність прийняття оскаржуваного рішення ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України», з урахуванням підстав, за якими позивачка пов`язує його протиправність та скасування, судова колегія виходить з наступного.

Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами, є Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991р. №875-ХІІ (далі - Закон №875-ХІІ).

Відповідно до ст.2 Закону №875-ХІІ особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Згідно зі ст.3 Закону №875-ХІІ (в редакції, чинній на момент встановлення позивачці інвалідності) інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров`я організму, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначає Закон України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 6.10.2015р. №2961-IV (далі - Закон №2961-IV).

За визначеннями, наведеними у ст.1 Закону №2961-IV, особа з інвалідністю - повнолітня особа зі стійким обмеженням життєдіяльності, якій у порядку, визначеному законодавством, встановлено інвалідність;

інвалідність - міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Крім того згідно ст.1 Закону №2961-IV медико-соціальна експертиза – це визначення на основі комплексного обстеження усіх систем організму конкретної особи міри втрати здоров`я, ступеня обмеження її життєдіяльності, викликаного стійким розладом функцій організму, групи інвалідності, причини і часу її настання, а також рекомендацій щодо можливих для особи за станом здоров`я видів трудової діяльності та умов праці, потреби у сторонньому догляді, відповідних видів санаторно-курортного лікування і соціального захисту для найповнішого відновлення усіх функцій життєдіяльності особи.

З метою забезпечення належного захисту прав та законних інтересів громадян України, посилення протидії корупції в державних органах, недопущення зловживань у сфері медико-соціальної експертизи Радою національної безпеки і оборони України 22.10.2024р. прийнято рішення «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів», яке введено в дію Указом Президента України від 22.10.2024р. №732/2024.

Пунктом 1 рішення Ради національної безпеки і оборони України від 22.10.2024р. рекомендовано Офісу Генерального прокурора, Службі безпеки України, Державному бюро розслідувань, Національній поліції України, Національному антикорупційному бюро України прозвітувати у місячний строк про вжиті заходи реагування щодо виявлення, розслідування та протидії корупційним й іншим кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів. За результатами проведеної роботи запропонувати відповідні кадрові та організаційні рішення.

Згідно пп.б-ґ п.2 рішення Ради національної безпеки і оборони України від 22.10.2024р. «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів» КМУ рекомендовано:

- забезпечити утворення Міністерством охорони здоров`я України разом з Державним бюро розслідування, Службою безпеки України, Національною поліцією України, обласними, Київською міською військовими адміністраціями у тижневий строк робочих груп із перевірки рішень медико-соціальних експертних комісій щодо встановлення інвалідності посадовим особам відповідних державних органів (далі - робочі групи);

- у тримісячний строк доповісти про результати перевірки робочими групами обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій щодо встановлення інвалідності посадовим особам державних органів, у разі виявлення фактів необґрунтованого прийняття таких рішень - ініціювати їх перегляд в установленому порядку та інформувати за наявності підстав правоохоронні органи, а також інші уповноважені органи для вжиття ними відповідних заходів реагування;

- підготувати та подати Міністерству охорони здоров`я України разом з Міністерством цифрової трансформації України на розгляд КМУ у двотижневий строк план цифровізації проходження всіх етапів медико-соціальних експертних комісій;

- провести разом із Пенсійним фондом України, Державним бюро розслідувань, Національною поліцією України, Службою безпеки України у тижневий строк аудит нарахувань пенсійних виплат по інвалідності посадовим особам державних органів.

На виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України від 22.10.2024р. «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів» КМУ прийнято Постанови від 25.10.2024р. №1207 «Про внесення зміни до пункту 4 Положення про медико-соціальну експертизу», від 8.11.2024р. №1276 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009р. №1317».

Згідно з п.4 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого Постановою КМУ від 3.12.2009р. №1317 (далі - Положення №1317) МОЗ утворює Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ, визначає її голову та заступника голови. За рішенням МОЗ права та обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ можуть бути покладені на підприємство, установу або організацію, що належить до сфери управління МОЗ та має ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики. Документи, оформлені Центральною медико-соціальною експертною комісією МОЗ, підписуються її головою або заступником голови (у разі відсутності голови) та засвідчуються штампом Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ.

У п.5 наказу Міністерства охорони здоров`я України від 26.10.2024р. №1809 вказано про необхідність виконуючій обов`язки державного закладу «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України» (Валентині Зражевській) протягом двох робочих днів з дати підписання цього наказу забезпечити передачу медико-експертних справ, скарг та документів, які пов`язані з виконанням повноважень Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ, до державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» згідно з актом приймання-передачі.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 26.10.2024р. №1809 «Про покладання прав та обов`язків Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ» також затверджено Положення про Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ (далі – Положення №1809).

Відповідно до п.1, 2 Положення №1809 Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ утворюється Міністерством охорони здоров`я України. За рішенням МОЗ права та обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ можуть бути покладені на підприємство, установу або організацію, що належить до сфери управління МОЗ та має ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики.

Отже, з 26.10.2024р. на Установу було покладено права та обов`язки ЦМСЕК МОЗ України.

Перелік повноважень, якими наділено комісію визначений в п. 11 Положення №1809, згідно із яким комісія, зокрема, проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих обласними, центральними міськими, міськими, міжрайонними, районними медико-соціальними експертними комісіями і в разі потреби скасовує їх; повторно оглядає осіб, які оскаржили рішення обласних, Київської та Севастопольської центральних міських комісій, перевіряє якість розроблених ними індивідуальних програм реабілітації, здійснює контроль за повнотою і якістю виконання програми; на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді або за запитом правоохоронних органів/органів спеціального призначення з правоохоронними функціями відповідно до абз.4 п.13 цього Положення проводить перевірку обґрунтованості рішень та/або переогляд шляхом проведення медико-соціальної експертизи стосовно відповідної особи, зазначеної у запиті, постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді, і приймає відповідні рішення. Медико-соціальна експертиза проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова. За результатом переогляду Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ приймає рішення щодо скасування, підтвердження, зміни попереднього висновку або формування нового висновку. У разі відмови особи, зазначеної у запиті, постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді, від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, до державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова приймається рішення про скасування попереднього рішення комісії. Виключними підставами для перенесення строку проведення повного медичного обстеження є відрядження, тимчасова непрацездатність або мобілізація до Збройних Сил.

1.01.2025р. набули чинності положення Постанови КМУ від 15.11.2024р. №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи», якою затверджено: Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи; Критерії встановлення інвалідності.

Пунктом 3 Постанови КМУ від 15.11.2024р. № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» установлено, що повноваження, права і обов`язки медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи, а також повноваження, права і обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров`я припиняються 31.12.2024р.

З моменту припинення повноважень, прав і обов`язків медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи:

- встановлення інвалідності повнолітнім особам, здійснення інших повноважень, прав і обов`язків, визначених Положенням про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою, здійснюється експертними командами відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою;

- перевірка обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій, прийнятих до моменту припинення їх повноважень, прав і обов`язків, проводиться Центром оцінювання функціонального стану особи в порядку, встановленому для перевірки обґрунтованості рішень експертних команд відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою. Перевірка обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій, прийнятих до моменту припинення їх повноважень, прав і обов`язків, проводиться Центром оцінювання функціонального стану особи в порядку, встановленому для перевірки обґрунтованості рішень експертних команд відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою.

Особи, інвалідність яким встановлена без зазначення строку проведення повторного огляду, проходять оцінювання повсякденного функціонування за власним бажанням (за зверненням опікуна у разі позбавлення особи з інвалідністю дієздатності) або за рішенням суду.

Пунктом 10 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024р. №1338 (далі – Порядок №1338) (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що рішення про встановлення інвалідності, прийняті до набрання чинності Постановою КМУ від 15.11.2024р. №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи», переглядаються Центром оцінювання функціонального стану особи з дотриманням вимог, встановлених цим Порядком.

Відповідно до п.51 Порядку №1338 Центр оцінювання функціонального стану особи проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями:

- на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді стосовно особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді;

- за запитом робочої групи із забезпечення здійснення моніторингу у сфері оцінювання повсякденного функціонування особи, утвореної керівником обласної, Київської міської держадміністрації (військової адміністрації) (далі - робоча група з моніторингу);

- за результатами моніторингу оцінювання, здійснення якого забезпечується Центром оцінювання функціонального стану особи.

Порядок здійснення моніторингу оцінювання повсякденного функціонування особи затверджується МОЗ.

До складу робочих груп з моніторингу за їх згодою можуть входити медичні працівники, представники територіальних органів (підрозділів) Пенсійного фонду України, Національної поліції, Державного бюро розслідувань, СБУ, Національного антикорупційного бюро, громадських об`єднань, які провадять діяльність у сфері запобігання та/або протидії корупції.

Робоча група з моніторингу:

- здійснює моніторинг рішень, прийнятих експертними командами та медико-соціальними експертними комісіями, які провадили діяльність у межах відповідного регіону;

- формує запити до Центру оцінювання функціонального стану особи щодо перевірки обґрунтованості рішень, що підлягають моніторингу, у разі виявлення ознак систематичного необґрунтованого прийняття рішень окремими експертними командами та/або медико-соціальними експертними комісіями.

Членам робочих груп з моніторингу забезпечується доступ до інформації про рішення, прийняті експертними командами та медико-соціальними експертними комісіями (без зазначення наявних у таких рішеннях персональних даних осіб, яким проведено оцінювання, та осіб, які входять до складу відповідних експертних команд та комісій).

Якщо за результатами перевірки прийнято рішення про необхідність проведення повторного оцінювання, про це повідомляється особі, повторне оцінювання якої повинно бути проведено, рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) та на адресу її електронної пошти (за наявності), а також відображається в електронній системі для лікаря, який направив, обґрунтованість рішення за яким перевіряється.

Оцінювання в такому разі проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі державної установи “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України” або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова.

За результатами перевірки обґрунтованості рішень та оцінювання Центр оцінювання функціонального стану особи приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення. У разі відмови особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді, від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, до державної установи “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України” або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова приймається рішення про скасування попереднього рішення експертної команди або медико-соціальної експертної комісії. Виключними підставами для таких осіб для перенесення строків медичних обстежень є відрядження, тимчасова непрацездатність або мобілізація до Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.

З аналізу даних правових норм слідує, що під час проведення перевірки рішення медико-соціальної експертизи на виконання ухвали слідчого судді або рішення, експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи має право діяти відповідно до Порядку.

Як вбачається із матеріалів справи, що підставою для проведення ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» перевірки встановлення ІІ групи інвалідності позивачці став лист від ДБР за вих. №3187/-25/10-2-02-01-1348/25 від 31.01.2025р. з додатком: постановою слідчого ДБР від 31.01.2025р. по кримінальному провадженню №62024000000000923 від 21.10.2024р. (а.с.65).

За таких обставин ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» мала обов`язок виконати вимоги Положення №1338 за повідомленням правоохоронних органів щодо необхідності проведення перевірки обґрунтованості рішення щодо позивачки.

ОСОБА_1 у позовній заяві, а надалі й у апеляційній скарзі наголошує на тому, що будь-яке рішення ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» має супроводжуватися очним оглядом згідно з приписами Наказу МОЗ України від 5.09.2011р. №561 «Про затвердження Інструкції про встановлення груп інвалідності» (далі- Інструкція №561).

Судова колегія, звертає увагу на те, що повноваження на скасування рішення за результатами перевірки не є абсолютним та не може реалізовуватися довільно. Таке повноваження підлягає застосуванню виключно за умови встановлення очевидної невідповідності медичних матеріалів критеріям, визначеним нормативними актами, або істотних порушень процедури первинного встановлення інвалідності. У протилежному випадку орган зобов`язаний ініціювати проведення повноцінної медико-соціальної експертизи.

Застосування повноваження на скасування рішення нижчестоящої комісії за результатами перевірки обґрунтованості допускається лише за умови, якщо з матеріалів медико-експертної справи вбачається очевидна та істотна невідповідність встановлених діагнозів або функціональних обмежень критеріям, визначеним нормативними актами. За відсутності такої очевидності або у випадку, коли для встановлення відповідності критеріям необхідна додаткова медична оцінка, орган вищого рівня зобов`язаний ініціювати проведення медико-соціальної експертизи (переогляду) з дотриманням гарантій участі особи. Інакше реалізація контрольного повноваження набуває ознак свавільності та порушує принцип пропорційності.

Під очевидною та істотною невідповідністю матеріалів медико-експертної справи критеріям встановлення інвалідності слід розуміти такий недолік первинного рішення, який виявляється безпосередньо з наявної медичної документації та не потребує проведення додаткових клінічних досліджень чи безпосереднього огляду особи. Зокрема, це стосується випадків невідповідності встановленого діагнозу критеріям, визначеним Інструкцією №561, або відсутності в матеріалах справи обов`язкових об`єктивних даних, що підтверджують стійкий розлад функцій організму. У разі, якщо висновок про необґрунтованість рішення не може бути зроблений виключно на підставі аналізу документів, орган вищого рівня зобов`язаний ініціювати процедуру переогляду (медико-соціальної експертизи) з дотриманням процесуальних гарантій участі особи.

Під очевидною невідповідністю слід розуміти, зокрема, випадки, коли діагноз особи, зафіксований у первинній справі, згідно з нормами Інструкції №561 взагалі не передбачає встановлення II групи інвалідності безстроково. У такому разі повторне об`єктивне обстеження (очний огляд) є надмірним, оскільки правова дефектність висновку нижчої комісії міститься безпосередньо в медичних документах.

Досліджуючи матеріали справи, судовою колегією встановлено, що 27.12.2024р. Листом-повідомленням №188/03-19 (а.с.69-70) ОСОБА_1 було викликано до ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України», що знаходиться за адресою: пров. Феодосія Макаревського,1-А м.Дніпро, 49005 з метою проведення ретельного аналізу документів її медико-експертної справи та підтвердження законних підстав експертного рішення МСЕК щодо встановлення їй ІІ групи інвалідності у період з 6.01.2025р. по 17.01.2025р..

Випискою із медичної карти стаціонарного хворого №240 від 17.01.2025р. ОСОБА_1 (а.с.77), виданої ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України», підтверджено факт перебування позивачки у стаціонарному відділенні експертної установи в період з 15.01.2025р. по 17.01.2025р. та проведення огляду стану її здоров`я.

Також у Виписці повідомлено, що документи будуть розглянуті Центром оцінювання функціонального стану здоров`я, за чергою, після розгляду впродовж 5-денного терміну, результат буде надіслано на пошту.

Отже, судова колегія вважає, що повторний огляд стану здоров`я позивачки для визначення правомірності встановлення їй ІІ групи інвалідності було проведено.

Фактично твердження ОСОБА_1 про заочне скасування їй ІІ групи інвалідності зводиться лише до того, що вона була відсутня виключно в момент прийняття оскаржуваного рішення ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» - 18.03.2025р., оскільки повторне обстеження стану її здоров`я було проведено.

Проте, судова колегія зазначає, що процедура перевірки обґрунтованості рішень МСЕК обов`язково включає аналіз медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень Центром оцінювання функціонального стану особи, та колегіальне прийняття рішення, однак обов`язковість особистої присутності особи у даному разі може бути нівельована правом комісії на заочне прийняття рішення, оскільки таке приймається на підставі наявних документів, про що позивачку власне було повідомлено у Виписці.

Статтею 6 Закону України «Про адміністративну процедуру» встановлено умови законності дискреційного повноваження, серед яких - здійснення вибору для досягнення мети, з якою надано повноваження, та відповідність принципам адміністративної процедури. Зокрема, передбачений ст.14 цього Закону принцип ефективності, вимагає від органу, організації розгляд справ у простий спосіб з найменшими витратами ресурсів.

Вказане узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 18.03.2026р. у справі №360/660/25.

Щодо доводів позивачки про скасування інвалідності ІІ групи у ретроспективний спосіб судова колегія зазначає, що відповідно до абз.16 п.40 Порядку №1338 у разі проведення оцінювання особи, якій раніше було встановлено інвалідність, у рішенні експертної команди датою встановлення інвалідності зазначається дата, до якої було встановлено інвалідність за результатами останньої експертизи, але не більше ніж за три роки, при цьому в разі прийняття рішення про зміну (невстановлення) групи інвалідності датою зміни (невстановлення) групи інвалідності вважається дата прийняття рішення експертною командою.

З аналізу даної норми вбачається, що датою встановлення інвалідності зазначається дата, до якої було встановлено інвалідність за результатами останньої експертизи, але не більше ніж за три роки.

Матеріалами справи підтверджено, що датою до якої було встановлено інвалідність позивачці є 17.10.2023р.. Перевірка була проведена 18.03.2025р., тобто між цими подіями минуло менше 2 років, а отже застосування даної норми в ретроспективному аспекті є правомірним зі сторони ДУ "Український Державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України".

Щодо посилань позивачки про те, що ГУ ПФУ в Одеській області було невірно зазначено номер оскаржуваного рішення №9783 замість №ЦО-3783 судова колегія зазначає, що предметом розгляду даної справи є перевірка обґрунтованості та правомірності дій ДУ "Український Державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" під час перегляду рішення про встановлення інвалідності ІІ групи ОСОБА_1 , а не визнання нечинним та скасування рішення про прийняття суми переплати пенсії на облік №1745 від 05.05.2025р., на підставі невідповідності записів первинним документам.

Крім того, наявність технічної помилки у рішенні ГУ ПФУ в Одеській області не робить його дефектним, оскільки дата проведення перевірки експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи – 18.03.2025р. та дата з якої скасовано інвалідність позивачці – 17.10.2023р. вказані правильно.

Стосовно твердження позивачки, про не врахування судом першої інстанції під час розгляду справи медичних документів, які додатково підтверджують тяжкість стану її здоров`я, судова колегія зазначає, що відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 17.03.2020р. у справі №240/7133/19, від 25.09.2018р. у справі №804/800/16 та від 26.09.2018р. у справі №817/820/16, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку МСЕК, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд вправі перевірити законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів законодавчих актів про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

У контексті оцінки доводів позовної заяви та апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилалася на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246,315,316 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 7 серпня 2026р. – залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: О.В. Єщенко

Г.П. Казанчук