Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №420/14196/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

Суд: П'ятий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо

Дата: 28 жовтня 2026 р.

Справа: №420/14196/26

Суддя: Градовський Ю.М.

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/14196/26

Перша інстанція: суддя Бутенко А.В.

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Єщенка О.В.,

Казанчук Г.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2026р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2026р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ВЧ НОМЕР_1 , в якому просив:

- визнати протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 , щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , що передбачена Постановою КМУ від 11.02.2025р. №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»;

- зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 виплатити одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 , що передбачена Постановою КМУ від 11.02.2025р. №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з травня 2025р. проходить військову службу у ЗСУ. За час проходження служби, брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних дій, що передбачено Постановою КМУ від 11.02.2025р. №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

У квітні 2026р. позивач звернувся із рапортом до ВЧ НОМЕР_1 , в якому просив виплатити йому одноразову грошову винагороду, передбачену Постановою КМУ від 11.02.2025р. №153, але у здійсненні вказаної виплати було відмовлено.

Вважаючи таке рішення ВЧ НОМЕР_1 протиправним позивач звернувся до суду з даним позовом.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2026р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із даним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що контракт, укладений позивачем із ВЧ НОМЕР_2 не відповідає формі затвердженій Постановою КМУ від 11.02.2025р. №153.

Крім того, суд зазначив, що вказаний контракт був укладений із військовою частиною, яка не входить до переліку військових частин, що є учасниками експериментального проекту, відповідно до переліку, затвердженого Генеральним штабом Збройних Сил, а також Головним управлінням Національної гвардії або Адміністрацією Держприкордонслужби.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи під час апеляційного розгляду, що 22.05.2025р. між Міністерством оборони України в особі ТВО командира ВЧ НОМЕР_2 та громадянином України (військовослужбовцем) ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового та сержантського складу терміном на 1 (один) рік.

Відповідно до довідки ВЧ НОМЕР_1 від 7.11.2025р. №1643/2/6/1/37/4114, солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за мобілізацією у ВЧ НОМЕР_1 .

Довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України №234 від 14.02.2026р., підтверджено, що солдат ОСОБА_1 дійсно в період з 15.11.2025р. по 21.11.2025р., з 24.11.2025р. по 30.11.2025р. брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Дніпропетровській області, Синельниківський район, Великомихайлівська сільська ТГр. Підстава для видачі довідки - журнал бойових дій батареї управління артилерійської розвідки військової частини НОМЕР_1 №2/6/1/671 від 1.06.2025р..

29.01.2026р. позивач надіслав рапорт до командира ВЧ НОМЕР_1 з проханням ініціювати збір та подання документів для здійснення виплати першої та другої частини одноразової грошової допомоги за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 500 000грн..

21.02.2026р. командиром ВЧ НОМЕР_1 було надано відповідь, у якій рекомендовано позивачу звернутися до ВЧ НОМЕР_2 , як сторони укладеного контракту, для з`ясування наявності правових підстав для виплати одноразової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №153.

4.03.2026р. адвокат позивача подав адвокатський запит до ВЧ НОМЕР_2 , в якому просив повідомити про те, чи здійснювалась виплата 1 млн. гривень ОСОБА_1 , як військовослужбовцю, який у віці до 25 років уклав контракт, передбачений Постановою КМУ №153.

20.03.2026р. ВЧ НОМЕР_2 надала відповідь, з якої вбачається, що під час проходження служби у ВЧ НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , не укладав контракт за формою передбаченою Постановою КМУ №153, не приймав участь у бойових діях, а також те, що дана військова частина не належить до переліку військових частин - учасників програми в рамках експериментального проекту, затвердженого Генеральним штабом ЗСУ, Головним управлінням національної гвардії або Адміністрацією Держприкордонслужби.

Не погодившись з відповіддю ВЧ НОМЕР_2 , позивач 7.04.2026р. подав рапорт до ВЧ НОМЕР_1 в якому просив виплатити йому одноразову грошову винагороду, передбачену Постановою КМУ від 11.02.2025р. №153 до якого було додано, зокрема вищевказану довідку.

Листом від 20.04.2026р. ВЧ НОМЕР_1 повідомила, що контракт підписаний в травні 2025р. відповідно надісланої копії не відповідає вимогам Постанови №153. Позивач не прийнятий на службу в рамках експериментального проекту, що реалізується під час воєнного стану та не підписав контракт у військових частинах, визначених переліком, затвердженим Генеральним штабом Збройних Сил.

Перевіряючи правомірність прийнятого рішення ВЧ НОМЕР_1 про відмову у задоволенні рапорту ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової винагороди передбаченої Постановою КМУ №153, з урахуванням підстав, з якими позивач пов`язує його протиправність та скасування, судова колегія виходить з наступного.

Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України від 20.12.1991р. №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Положеннями ч.1 ст.9 Закону №2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Приписами ч.2 ст.9 Закону №2011-XII визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення).

Відповідно до ч.4 ст.9 Закону №2011-XII, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються КМУ, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування ЗСУ, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022р. (далі -Указ №64/2022) у зв`язку з військовою агресією держави-терориста російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022р. строком на 30 діб, який діє до сьогодні.

Пунктом 2 Указу №64/2022 визначено військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Відповідно до п.4 Указу №64/2022 КМУ визначено невідкладно: 1) ввести в дію план запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в Україні; 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

11.02.2025р. було прийнято Постанову КМУ №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» (далі - Постанова №153).

Судова колегія наголошує, що йдеться саме про експериментальний проект щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану.

Відповідно до п.1 Постанови №153 у первинній редакції експериментальний проект реалізується протягом двох років з дня, що настає за днем набрання чинності Постановою. На момент розгляду справи судом першої інстанції та її апеляційного перегляду тривалість реалізації експериментального проекту, залишається обмеженою дворічним терміном, який обраховується з дня, що настає за днем набрання чинності постановою, тобто з 13.02.2025р.

Підпунктом 3 п.3 Постанови №153 в редакції Постанови КМУ від 1.04.2025р. №387 (чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.

Відповідно до абз.2 п.4 Постанови №153 особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24.02.2022р. №64, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24.02.2022р. №2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.

Абзацом 4 п.4 Постанови №153 передбачено, що військовослужбовцям, зазначеним в абз.2 цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі.

Постановою КМУ від 11.02.2025р. №153 було затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі - Порядок).

Відповідно до абз.2 п.1 Порядку, метою експериментального проекту є підвищення рівня укомплектованості особовим складом бойових військових частин (підрозділів) Збройних Сил шляхом удосконалення механізмів залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом та створення додаткових мотиваційних чинників для цього.

Пунктом 2 Порядку передбачено, що під час воєнного стану в рамках реалізації експериментального проекту на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби на посади рядового складу строком на один рік можуть бути прийняті громадяни України віком від 18 до 25 років (далі - окремі категорії громадян).

Пунктом 4 Порядку визначено, що окремі категорії громадян укладають контракт, форма якого затверджена Постановою КМУ від 11.02.2025р. №153 “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах України під час воєнного стану”.

Відповідно до п.5 Порядку, контракт з окремими категоріями громадян укладається для проходження служби за такими штатними посадами:

- стрілець, старший стрілець, стрілець-снайпер, стрілець-санітар;

- помічник гранатометника, гранатометник, старший гранатометник;

- розвідник, старший розвідник.

Пунктом 13 Порядку встановлено, що під час воєнного стану особи, які уклали контракт на умовах, визначених цим Порядком, призначаються до військових частин відповідно до переліку, затвердженого Генеральним штабом Збройних Сил.

Однією з обов`язкових умов проходження військової служби є безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком не менше шести місяців за сукупністю протягом дії контакту.

На підставі п.15 Порядку, військовослужбовцям, які уклали контракт відповідно до цього Порядку, виплачується одноразова грошова допомога після укладення контракту, проходження відповідної підготовки та вступу до виконання обов`язків за посадою у військових частинах відповідно до переліку, затвердженого Генеральним штабом Збройних Сил (далі - одноразова грошова допомога), у розмірі 1 млн. гривень, яка виплачується трьома частинами:

- перша частина – 200 000 гривень протягом п`яти робочих днів після підписання контракту та вступу до виконання обов`язків за посадою, на яку призначений;

- друга частина – 300 000 гривень протягом п`яти робочих днів після проходження відповідної підготовки та залучення до виконання бойових (спеціальних) завдань, про що оголошується наказом командира військової частини;

- третя частина – 500 000 гривень у день виключення із списків особового складу військової частини, а у разі продовження військової служби за новим контрактом - в останній день дії контракту, укладеного відповідно до цього Порядку.

Отже, на підставі викладеного, судова колегія зазначає, що умовами для отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 1 млн. гривень є:

1) віковий ценз - на посади рядового складу строком на один рік можуть бути прийняті громадяни України віком від 18 до 25 років;

2) контракт повинен бути укладений з військовим частинами, що є учасниками експериментального проекту, відповідно до переліку, затвердженого Генеральним штабом Збройних Сил, а також Головним управлінням Національної гвардії або Адміністрацією Держприкордонслужби за погодженням з Генеральним штабом Збройних Сил;

3) форма контракту має відповідати формі затвердженій Постановою КМУ №153;

4) безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком не менше шести місяців за сукупністю протягом дії контакту;

5) учасники експериментального проекту повинні обіймати штатну посаду, з вичерпного переліку, визначеним п.5 Порядку.

З матеріалів справи вбачається, що на момент укладення ОСОБА_1 контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового та сержантського складу йому було 24 роки.

Проте, ВЧ НОМЕР_2 , з якою позивачем було укладено вказаний контракт, не входить до переліку військових частин, що є учасниками експериментального проекту, затвердженого Генеральним штабом Збройних Сил, а також Головним управлінням Національної гвардії або Адміністрацією Держприкордонслужби, про що вказано у відповіді на адвокатський запит від 20.03.2026р. №5996/1 (а.с.30).

Крім того, форма контракту укладеного позивачем не відповідає формі контракту, затвердженої Постановою №153.

Фактично в позовній заяві, а надалі і в апеляційній скарзі позивач ототожнює укладений ним контракт із контрактом на підставі якого виплачується одноразова грошова допомога, лише через те, що обидва є строковими та укладаються терміном на 1 рік.

Крім того, п.5 Порядку визначено вичерпний перелік штатних посад, якому повинні відповідати посади учасників експериментального проекту.

З військового квитка ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 вбачається, що в період проходження ним служби він обіймав такі посади:

- ВЧ НОМЕР_2 – курсант, зарахований до списків ВЧ 22.05.2025р. відповідно до наказу №148. Виключений зі списків ВЧ 5.09.2025р. на підставі наказу №260;

- ВЧ НОМЕР_4 – у розпорядженні командира, зарахований до списків ВЧ 9.09.2025р. відповідно до наказу №253. Виключений зі списків ВЧ 1.10.2025р. на підставі наказу №276;

- ВЧ НОМЕР_4 – НОМЕР_5 А механік, водій відділу плавальних інженерних машин, зарахований до списків ВЧ 27.09.2025р. відповідно до наказу №272. Виключений зі списків ВЧ 1.10.2025р. на підставі наказу №276;

- ВЧ НОМЕР_6 – солдат, зарахований до списків ВЧ 3.10.2025р. відповідно до наказу №286. Виключений зі списків ВЧ 14.10.2025р. на підставі наказу №298;

- ВЧ НОМЕР_1 – солдат резерву, зарахований до списків ВЧ 15.10.2025р. відповідно до наказу №289;

- ВЧ НОМЕР_1 – 627106/641 звукометрист радіотелефоніст, зарахований до списків ВЧ 25.10.2025р. відповідно до наказу №299.

Отже, жодна з посад, які обіймав позивач протягом служби не відповідає переліку посад, визначеному п.5 Порядку.

Разом з тим, обов`язковою умовою для виплати 1 млн. гривень є безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком не менше шести місяців.

З довідки про безпосередню участь ОСОБА_1 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України №234 від 14.02.2026р., вбачається, що позивач в період з 15.11.2025р. по 21.11.2025р., з 24.11.2025р. по 30.11.2025р. брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, загальний термін яких складає всього 14 днів.

При цьому, варто зауважити, що участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України не є тотожним безпосередній участі у бойових діях.

На підставі викладеного судова колегія зазначає, що право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою №153 виникає у особи виключно у разі дотримання нею всіх вимог визначених Порядком.

З огляду на те, що контракт про проходження громадянами України служби у ЗСУ на посадах рядового та сержантського складу укладений позивачем 22.05.2025р., тобто після набрання чинності Постанови №153, не відповідає формі затвердженій Порядком, а також те, що ОСОБА_1 не відповідає жодній іншій імперативній вимозі Порядку, крім вікового цензу, то у ВЧ НОМЕР_1 відсутні правові підстави для нарахування та виплати спірної винагороди.

У контексті оцінки доводів позовної заяви та апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилався на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246,315,316 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2026р. – залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: О.В. Єщенко

Г.П. Казанчук

Оригінал: reyestr.court.gov.ua