Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №420/14559/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/14559/26

перша інстанція: суддя Білостоцький О.В.,

повний текст судового рішення

складено 30.06.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючої-судді – Казанчук Г.П.

суддів – Градовського Ю.М., Єщенка О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одеса апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 червня 2026 року у справі № 420/14559/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВИКЛАД ОБСТАВИН :

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просила суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2018-2020 роки в розмірі 9118,81 грн, на коефіцієнти у розмірі 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, починаючи з 20.11.2025, та у розмірі 1,121, починаючи з 01.03.2026, для забезпечення індексації пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести, починаючи з 20.11.2025, перерахунок пенсії ОСОБА_1 у відповідності до частини другої статті 42 Закону України № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2018-2020 роки в розмірі 9118,81 грн, на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та, починаючи з 01.03.2026, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121 (з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115), та у зв`язку з цим здійснювати виплату пенсії ОСОБА_1 у повному обсязі з видатків бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у загальному порядку, встановленому цим Законом, а не з видатків на погашення заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень та видатків на виплату пенсій у солідарній системі, перерахованих на виконання рішень суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», при обчисленні якої застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2018-2020 роки в розмірі 9118,81 грн.

На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.10.2025 у справі № 420/20184/25 відповідач провів перерахунок її пенсії шляхом послідовного збільшення зазначеного показника на коефіцієнти 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115, однак з 01.03.2026 пенсію не було проіндексовано належним чином.

На звернення представника позивача від 30.04.2026 відповідач листом від 07.05.2026 № 1500-0305-8/69200 повідомив про відсутність підстав для перерахунку пенсії та про те, що з 01.03.2026 індексацію пенсії проведено на підставі підпункту 6 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,061, а не 1,121.

На думку позивача, Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачає єдиний механізм індексації для всіх раніше призначених пенсій та не надає Кабінету Міністрів України повноважень встановлювати знижені коефіцієнти збільшення залежно від року призначення пенсії, а при індексації має збільшуватися саме той показник середньої заробітної плати, який враховувався для обчислення її пенсії.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що відповідно до пункту 5 Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 (далі – Порядок № 124), базою для індексації є показник середньої заробітної плати, який застосовувався для обчислення пенсії станом на 1 жовтня 2017 року, а також на те, що позивач вже зверталася до суду з тотожними вимогами щодо коефіцієнтів 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115 і відповідне рішення суду виконано.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 30.06.2026 закрито провадження у справі в частині позовних вимог щодо перерахунку пенсії позивача шляхом збільшення показника середньої заробітної плати в розмірі 9118,81 грн на коефіцієнти 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, починаючи з 20.11.2025.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 червня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо непроведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії за 2018-2020 роки в розмірі 9118,81 грн, на коефіцієнт у розмірі 1,121 з 01.03.2026.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести, починаючи з 01.03.2026, перерахунок пенсії ОСОБА_1 у відповідності до частини другої статті 42 Закону України № 1058-ІV шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії за 2018-2020 роки в розмірі 9118,81 грн, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 (з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115), та провести виплату недоотриманої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Розподіл судових витрат не проводився.

Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, виходив з того, що положення пункту 5 Порядку № 124 не узгоджуються з приписами частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки по-різному визначають показник, який збільшується на відповідні коефіцієнти, а тому під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії під час її призначення.

Суд дійшов висновку, що пенсійний орган, не застосувавши з 01.03.2026 коефіцієнт збільшення 1,121 до показника середньої заробітної плати, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії позивача, діяв не у відповідності до вимог чинного законодавства, з посиланням на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 13.01.2025 у справі № 160/28752/23 та від 27.01.2025 у справі № 200/422/24.

Відмовляючи в задоволенні вимоги щодо здійснення виплати пенсії з певних видатків бюджету Пенсійного фонду України, суд зазначив, що така вимога є передчасною, оскільки на час розгляду справи права позивача в цій частині не порушені.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що заява представника позивача від 30.04.2026 складена у довільній формі, а не за формою, встановленою Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, тому вона розглянута як звернення громадянина в порядку Закону України «Про звернення громадян», і листом від 07.05.2026 позивачу надано роз`яснення.

Апелянт вказує, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.10.2025 у справі № 420/20184/25 пенсію позивача перераховано шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати в розмірі 9118,81 грн на коефіцієнти 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115, а з 01.03.2026 пенсію перераховано згідно з нормами чинного законодавства, з урахуванням того, що відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 до пенсій, які не підвищуються з 1 березня 2026 року згідно з Порядком № 124, встановлюється щомісячна доплата в розмірі 100 гривень.

На думку апелянта, відповідно до абзаців першого та другого пункту 5 Порядку № 124 базовим є показник середньої заробітної плати станом на 1 жовтня 2017 року, який щороку збільшується на коефіцієнт, визначений у поточному році, з урахуванням збільшень у попередніх роках, а тому законних підстав для збільшення показника середньої заробітної плати, який застосовано при обчисленні пенсії позивача, на коефіцієнт 1,121 немає.

Апелянт посилається на постанови апеляційних адміністративних судів у подібних справах та постанови Верховного Суду, ухвалені у 2024 – на початку 2025 року.

Крім того, апелянт вважає, що суд першої інстанції, зобов`язавши відповідача провести перерахунок пенсії позивача у визначений спосіб, втрутився у дискреційні повноваження органу Пенсійного фонду України, а також порушив вимоги статті 242 КАС України, оскільки не надав оцінки аргументам сторін.

Рух справи в апеляційній інстанції:

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.08.2026 року апеляційну скаргу залишено без руху для надання доказів сплати судового збору.

25.08.2026 року апелянтом подано заяву про усунення недоліків з доказами сплати судового збору.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2026 року відкрито апеляційне провадження і призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до вимог статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції, -

УСТАНОВИВ:

Судом першої інстанції з`ясовано та підтверджено під час апеляційного розгляду, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та з 09.09.2021 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Для обчислення пенсії позивача відповідачем був застосований показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2018-2020 роки, в розмірі 9118,81 грн.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.10.2025 у справі № 420/20184/25 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести, починаючи з 25.12.2024, перерахунок пенсії позивача у відповідності до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати в розмірі 9118,81 грн на коефіцієнт збільшення 1,14 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118, на коефіцієнт 1,197 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168, на коефіцієнт 1,0796 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 та, починаючи з 01.03.2025, на коефіцієнт 1,115 (з урахуванням коефіцієнтів 1,14, 1,197 та 1,0796) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209.

На виконання зазначеного рішення суду відповідач провів перерахунок пенсії позивача, що визнається ним у відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі.

30.04.2026 представник позивача звернувся до відповідача із заявою щодо проведення індексації пенсії позивача шляхом збільшення показника середньої заробітної плати за 2018-2020 роки, зокрема, на коефіцієнт 1,121 з 01.03.2026.

Листом від 07.05.2026 № 1500-0305-8/69200 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повідомило про відсутність підстав для такого перерахунку.

Як зазначає позивач з посиланням на вказаний лист, з 01.03.2026 на підставі підпункту 6 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 індексацію її пенсії проведено із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,061, а не 1,121.

Не погоджуючись з діями відповідача, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, особливості призначення, перерахунку і виплати пенсій врегульовано Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV).

Преамбулою Закону № 1058-IV визначено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Відповідно до частини 2 статті 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де Зс – середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Згідно з частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

Відповідно до частини п`ятої статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону № 1058-IV.

На виконання вказаних норм постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 затверджено Порядок № 124.

Абзацами першим та другим пункту 5 Порядку № 124 визначено, що у 2019 році перерахунок пенсій у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 року на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку, а кожен наступний перерахунок проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначались Кабінетом Міністрів України щорічно, зокрема: з 01.03.2022 – у розмірі 1,14 (постанова від 16.02.2022 № 118); з 01.03.2023 – у розмірі 1,197 (постанова від 24.02.2023 № 168); з 01.03.2024 – у розмірі 1,0796 (постанова від 23.02.2024 № 185); з 01.03.2025 – у розмірі 1,115 (постанова від 25.02.2025 № 209); з 01.03.2026 – у розмірі 1,121 (пункт 1 постанови від 25.02.2026 № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році»).

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що частина друга статті 42 Закону № 1058-IV вимагає щорічного збільшення саме того показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії конкретної особи, тобто показника, застосованого при призначенні їй пенсії.

Закон не містить положень, які б дозволяли проводити індексацію пенсії шляхом збільшення іншого показника, ніж той, що фактично враховувався для обчислення пенсії, або замінювати таке збільшення фіксованими доплатами до пенсії.

Положення абзацу першого пункту 5 Порядку № 124 щодо збільшення показника середньої заробітної плати, який враховувався для обчислення пенсії станом на 1 жовтня 2017 року, стосуються пенсій, які на цю дату вже були призначені, і не можуть тлумачитися як такі, що позбавляють осіб, пенсії яким призначено пізніше із застосуванням іншого (більшого) показника середньої заробітної плати, права на щорічне збільшення саме цього показника.

Інше тлумачення суперечило б частині другій статті 42 Закону № 1058-IV, яка має вищу юридичну силу.

Згідно з частиною третьою статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Колегія суддів враховує, що Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 16 квітня 2025 року у справі № 200/5836/24 відступив від попередніх висновків та сформулював правовий висновок, відповідно до якого абзац перший в сукупності з абзацом другим пункту 5 Порядку № 124 повинні застосовуватися у відповідності з частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV, тобто під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії під час її призначення.

Зазначений підхід підтримано Верховним Судом і в подальшому, зокрема у постанові від 11 вересня 2026 року у справі № 440/74/25, в якій суд наголосив, що коефіцієнти збільшення застосовуються послідовно, тобто кожен наступний коефіцієнт застосовується до показника, вже збільшеного у попередньому році, а встановлення щомісячних доплат не замінює передбаченої законом індексації.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як встановлено судом, для обчислення пенсії позивача відповідачем був застосований показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2018-2020 роки в розмірі 9118,81 грн, і саме цей показник на виконання рішення суду у справі № 420/20184/25 було послідовно збільшено на коефіцієнти 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115.

Отже, з 01.03.2026 при черговому щорічному перерахунку пенсії для забезпечення її індексації відповідач був зобов`язаний збільшити вже збільшений показник середньої заробітної плати позивача на коефіцієнт 1,121, встановлений пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236.

Посилання апелянта на те, що пенсію позивача з 01.03.2026 перераховано згідно з нормами чинного законодавства з урахуванням положень пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236, колегія суддів відхиляє, оскільки встановлення щомісячної доплати до пенсії в розмірі 100 гривень не замінює передбаченого частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV збільшення показника середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії.

Щодо застосування відповідачем на підставі підпункту 6 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 зменшеного коефіцієнта збільшення 1,061, колегія суддів зазначає, що відповідно до абзацу третього частини другої статті 42 Закону № 1058-IV розмір та порядок збільшення показника середньої заробітної плати визначаються Кабінетом Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

Отже, закон не надає Кабінету Міністрів України повноважень встановлювати для окремих категорій пенсіонерів, залежно від року призначення пенсії, коефіцієнт збільшення, менший за коефіцієнт, визначений відповідно до абзацу другого частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, а підзаконний нормативно-правовий акт не може звужувати гарантоване законом право на індексацію пенсії.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність дій відповідача щодо непроведення з 01.03.2026 індексації пенсії позивача шляхом збільшення показника середньої заробітної плати в розмірі 9118,81 грн на коефіцієнт 1,121 з урахуванням раніше застосованих коефіцієнтів 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115.

Безпідставними є й доводи апелянта про відсутність підстав для застосування коефіцієнта 1,121 до показника середньої заробітної плати, з якого обчислено пенсію позивача, оскільки відповідно до абзацу другого пункту 5 Порядку № 124 кожен наступний перерахунок проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника, тобто коефіцієнти збільшення застосовуються послідовно до показника, вже збільшеного у попередні роки, і саме такий порядок визначено судом першої інстанції.

Посилання апелянта на постанови апеляційних адміністративних судів, ухвалені у 2024 році, колегія суддів відхиляє, оскільки такі постанови не мають значення, визначеного частиною п`ятою статті 242 КАС України, а крім того, ухвалені до формування Верховним Судом наведених правових висновків.

Постанови Верховного Суду, на які посилається апелянт, ухвалені до постанови судової палати від 16 квітня 2025 року у справі № 200/5836/24, якою сформульовано правовий висновок з відступом від попередньої практики, а тому не можуть бути враховані.

Колегія суддів також відхиляє доводи апелянта щодо подання представником позивача заяви у довільній формі, оскільки перерахунок пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV проводиться пенсійним органом щороку з 1 березня в силу закону, без подання пенсіонером заяви, а відповідач по суті розглянув звернення представника позивача та листом від 07.05.2026 відмовив у проведенні перерахунку пенсії із застосуванням коефіцієнта 1,121.

Стосовно доводів апелянта про втручання суду у дискреційні повноваження територіального органу Пенсійного фонду, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 245 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію.

Дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Частина друга статті 42 Закону № 1058-IV не наділяє пенсійний орган правом вибору, який саме показник середньої заробітної плати підлягає збільшенню, а розмір коефіцієнта збільшення з 01.03.2026 визначено пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236, тому обов`язок провести перерахунок пенсії позивача у визначений судом спосіб випливає безпосередньо із закону.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень вчинити дії конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Доводи апелянта про порушення судом першої інстанції вимог статті 242 КАС України колегія суддів також відхиляє, оскільки суд першої інстанції встановив обставини справи, виклав позиції сторін, проаналізував доводи відповідача щодо застосування пункту 5 Порядку № 124 та навів мотиви ухваленого рішення.

При цьому, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, але не може тлумачитися як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява № 4909/04, п. 58).

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивачем не оскаржується, а підстав для виходу за межі доводів апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

А відтак, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 червня 2026 року у справі № 420/14559/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуюча суддя Г.П. Казанчук

Суддя Ю.М. Градовський

Суддя О.В. Єщенко